Валютний курс

ВСТУП 

1. Суть валютного  курсу

Під валютою слід розуміти будь-який товар, здатний виконувати функцію засобу обміну в міжнародних розрахунках.[Електронний ресурс:1] У вужчому розумінні - це наявна частина грошової маси, яка переходить з рук у руки в формі грошових банкнот і монет.

Валюта  забезпечує зв'язок і взаємодію національного  та світового господарства.Залежно  від статусу валюта поділяється  на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).

Національна валюта - це встановлений законом платіжний засіб даної країни. [2, с.1]

Так, валюта України - це:

а) грошові  знаки у вигляді банкнот, монет  та в інших формах, що перебувають  в обігу та є законним платіжним  засобом на території України; вилучені з обігу або такі, що вилучаються  з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти на рахунках, у внесках банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України;

б) платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, ощадні книжки, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України.

Національна валюта є основою національної валютної системи.

Іноземна  валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України. [2, с.1]

Іноземна  валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу. [2, с.1]

Міжнародна (регіональна) валюта - міжнародна або регіональна грошова розрахункова одиниця, платіжний та резервний засіб.По відношенню до валютних запасів країни розрізняють резервну валюту. [3, с.1]

Під резервною валютою розуміють іноземну валюту, в якій центральні банки певних держав нагромаджують і зберігають резерви для міжнародних розрахунків по зовнішньоторговельних операціях та іноземних інвестиціях.[3, с.1] Резервна валюта є базою визначення валютного паритету і валютного курсу для інших країн, вона використовується для проведення валютної інтервенції з метою регулювання курсу валют країн-учасниць світової валютної системи.Так, в якості резервної валюти використовують долар США, японську єну, євро. Щоб валюта набула статусу резервної, країна повинна посідати панівне становище у світовому виробництві, в експорті товарів і капіталів, мати розвинуту мережу кредитно-банківських установ у себе і за рубежем, ліберальне валютне регулювання, вільну конвертованість валюти і впровадження її в міжнародний обіг через банки та міжнародні валютно-фінансові організації.

Важливою  рисою валюти є конвертованість. Вивчаючи тему, слід звернути увагу не тільки на наявність різних ступенів конвертованості, а й особливо на чинники та значення цього явища. Треба усвідомити, що без внутрішньої конвертованості неможлива повна зовнішня конвертованість. Внутрішня стосується угод між резидентами всередині своєї країни, охоплює як поточні, так і капітальні операції. Конвертованість передбачає наявність ринкового господарства, відкритість економіки, самостійність дій учасників економічного обміну на свій страх і ризик, конкурентоспроможність, збалансованість тощо. Обмеження щодо конвертованості за поточними операціями можуть бути як прямими, так і опосередкованими, і набувати різної форми. Слід усвідомити, що хоча конвертованість є фінансовим поняттям, вона не може існувати без лібералізації зовнішньої торгівлі. Тобто навіть за відсутності обмежень на платежі, наявність обмежень на міжнародну торгівлю робить валюту неконвертованою за поточними операціями. За режимом використання розрізняють вільно конвертовану, частково конвертовану, неконвертовану валюту.

Конвертованість валюти — здатність національної валюти вільно, без будь-яких обмежень обмінюватися на іноземну валюту за певним курсом, що можуть здійснювати як резиденти, так і нерезиденти, та можливість використання іноземної валюти в угодах з реальними і фінансовими активами. [4, с.51]

Частково  конвертована валюта – національна валюта країн, в яких застосовуються валютні обмеження для резидентів та за окремими видами обмінних операцій. [4, с.51].

За  матеріально-речовою формою валюта буває готівковою і безготівковою.

За  принципом побудови - "кошикового" типу і звичайною.

Валютний  кошик - це метод співмірності середньозваженого курсу однієї валюти щодо до визначеного набору інших валют. Важливим моментом розрахунку валютного кошика є визначення його складу, розміру валютних компонентів, тобто кількість одиниць валюти в наборі. Валютний курс — ціна обміну національної валюти на іноземну. [4, с.51] 

У науковій економічній літературі, телекомунікаційному  зв'язку застосовуються міжнародні коди валют, які значно полегшують і прискорюють  поточну діяльність учасників валютного  ринку.

Функції валютного курсу.

Теорія  грошей визначає такі функції валютного  курсу:

По-перше, за його допомогою долається економічна обмеженість національної грошової одиниці. Відбувається перетворення її локальної цінності в інтернаціональну. Відповідно до цього валютний курс виступає як засіб інтернаціоналізації грошових відносин, утворення світової грошової системи.

По-друге, на основі валютних курсів здійснюється порівняння вартісних показників окремих  країн, умов і результатів виробничого  відтворення ¾ продуктивності праці, заробітної плати, темпів економічного зростання, а також платіжного балансу країни.

По-третє, за допомогою валютних курсів порівнюються національні ціни з світовими  цінами та інтернаціональною вартістю. Валютний курс ¾ це механізм реалізації інтернаціональної вартості товарів і послуг.

По-четверте, через механізм валютних курсів перерозподіляється національний продукт між країнами-учасницями міжнародних економічних зв¢язків.

На валютний курс впливають такі фактори, як зміна  обсягів ВВП, стан торговельного балансу країни, рівень інфляції, внутрішня та зовнішня пропозиція грошей, відсоткові ставки, перспективи політичного розвитку, державне регулювання валютного курсу. У реальній практиці міжнародних відносин в умовах паперово-грошового обігу застосовуються наступні два види валютних курсів: фіксовані та плаваючі або гнучкі.

Фіксовані курси – система, що припускає наявність зареєстрованих паритетів, які знаходяться в основі валютних курсів, що підтримуються державними валютними органами. . [Електронний ресурс: 6]. Фіксований валютний курс найбільш доцільний за умов внутрішніх кризових ситуацій в нестабільній економіці, тому що забезпечує нижчі темпи інфляції, стабільні умови для зовнішньоекономічної діяльності, створює можливість прогнозувати розвиток ситуації в країні. Вперше режим фіксованих валютних курсів був введений після Другої світової війни

У зв´язку  з тим, що золотий зміст кожної валюти був фіксованим, то й валютні курси також були фіксованими, це дістало назву золотомонетного стандарту.

В 1944 році (1—22 липня) в американському місті Бреттон-Вудс відбулася нарада з приводу удосконалення світової валютної системи. На цій конференції провідні країни світу узгодили основні принципи новоствореного міжнародного валютно-фінансового механізму, відомого як Бреттон-Вудська валютна система. Правове оформлення цієї системи завершилось в 50—60-ті роки XX століття. Прийняті статті Угоди (статут МВФ) визначили основні риси нової валютної системи. Її суть полягала в тому, що паперові гроші перестали обмінюватись на золото. При цьому золото зберігало свою монополію на проведення остаточних грошових розрахунків між країнами, тобто на виконання функції загального платіжного засобу. Однак, масштаби використання золота для фактичного обслуговування міжнародного обігу і його регулятивна роль у цій сфері істотно зменшились. Бреттон-Вудська валютна система була за своїм характером золотодевізною системою фіксованих валютних курсів. Офіційно цю систему назвали золотовалютний стандарт, неофіційно — золотодоларовий.

Золотий стандарт — це міжнародна валютна система, що грунтувалась на офіційному закріпленні країною золотого вмісту національної валютної одиниці із зобов´язанням центрального банку купувати та продавати національну валюту в обмін на золото. [Електронний ресурс: 6]

З часом  золотомонетний стандарт вичерпав свої можливості, оскільки не відповідав зростаючим масштабам господарських зв´язків та умовам регульованої ринкової економіки. Перша світова війна призвела до кризи і занепаду цієї валютної системи. Підсумки Першої світової війни показали, що відбулося не тільки руйнування економіки воюючих держав, але і занепад існуючої валютної системи. Потрібно було сформувати і закріпити нові відносини. В 1922 році зібралася Генуезька конференція, на якій було запропоновано нову валютну систему.Її основні риси:

• основою  системи виступало як золото, так і девізи — іноземні валюти;

• збережено  золоті паритети, однак, конверсія валют  у золото стала здійснюватися  не лише безпосередньо, а й опосередковано — через іноземні валюти;

• відновлено режим валютних курсів, які вільно плавали;

• проводилася  активна політика валютного регулювання  у формі міжнародних конференцій  та угод.

Гнучкі (плаваючі) курси – це система, при якій у валют відсутні офіційні паритети. [Електронний ресурс: 6]

Розрізняють плаваючі курси, які змінюються в  залежності від попиту та пропозиції на ринку та курси, які змінюються в залежності від попиту і пропозиції на ринку, але корегуються валютними  інтервенціями центральних банків. В разі використання плаваючого валютного курсу рух іноземної валюти не впливає на грошову базу, і центральний банк може проводити свою грошово-кредитну політику, передбачаючи, що це не вплине значною мірою на стан платіжного балансу. Системи валютних курсів у країнах, що розвиваються, часто характеризуються одночасним використанням різних валютних курсів, кожний з яких використовується з певною метою. Ці режими називають системами множинних валютних курсів, які можуть бути:

• валютними  курсами, які безпосередньо контролюються  або фіксуються урядом;

• вільними ринковими курсами, встановленими  приватним попитом та пропозицією.

Фіксація  валютного курсу здійснюється або  відповідно до золотого паритету (гарантованим золотим змістом національної грошової одиниці), або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.

Для конвертованих  валют в основі курсу лежить валютний паритет. Проте курси валют майже  ніколи не співпадають з їх валютним паритетом. В умовах міжнародної торгівлі і інших зовнішньоекономічних акцій співвідношення надходжень і платежів в іноземній валюті і, отже, попит і пропозиція іноземної валюти не знаходиться у рівновазі. При активному платіжному балансі курси іноземних валют на валютному ринку даної країни падають, а курс національної грошової одиниці підвищується. Зворотне відбувається у разі, коли країна має пасивний платіжний баланс. Тому в більшості країн разом з твердим офіційним курсом національної валюти також існує вільний. За офіційного паритету здійснюються розрахунки центральних національних банків та інших валютно-фінансових установ між різними країнами і з міжнародними організаціями. Розрахунки між приватними особами і організаціями, виходять із зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних зв'язків та здійснюються по вільному курсу.

Отже, під валютою слід розуміти будь-який товар, здатний виконувати функцію  засобу обміну в міжнародних розрахунках. У вужчому розумінні - це наявна частина грошової маси, яка переходить з рук у руки в формі грошових банкнот і монет. Валюта забезпечує зв'язок і взаємодію національного та світового господарства. Залежно від статусу валюта поділяється на національну, іноземну, міжнародну (регіональну).