В яких випадках уряду не вигідно стимулювати сукупний попит

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ  УПРАВЛІННЯ ТА ПРАВА

 

 

Кафедра менеджменту, економічної  теорії та фінансів

Індивідуальне завдання

з дисципліни

“Економічна теорія”

на тему:

В яких випадках уряду не вигідно стимулювати сукупний попит?

Виконав:

студент 2 курсу

факультету управління та економіки

Гонтар Роман Юрійович

Науковий керівник:

Гавриш Віра Павлівна,

кандидат економічних наук, доцент

Хмельницький 

2011

 

 

 

Зміст

Вступ……………………………………………………………………3

1. Сукупний попит……………………………………………………..4

2. Шляхи стимулювання сукупного попиту…………………………7

Список використаної літератури……………………………………..9

 

Вступ

Сукупний попит — обсяг виробництва товарів, що споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит подається зсередини країни і з-за кордону: усередині — із боку споживачів (підприємств, домашніх господарств і урядів) і місцеві інвестори, а з-за кордону — із боку іноземців. Відповідно, складається з закупівель товарів підприємствами (виробниче споживання), людьми (особисте споживання), урядом (державне споживання), внутрішніх капіталовкладень і експорту товарів за рубіж.

Сукупні попит і пропозиція - це нестатистичні поняття макроекономіки, призначені для вивчення усього кола явищ і процесів, що спричиняють вартісний небаланс між обсягом покупок  і обсягом виробництва товарів , що надходять на той самий ринок у той самий час.

 

 

 

1. Сукупний попит

При розгляді попиту і пропозиції як мікроекономічних явищ передбачалось, що на ринку конкретного товару (послуги) зустрічаються два контрагенти — покупець і продавець. Між ними зав'язувались товарні відносини, які проявлялись у формуванні індивідуального попиту на окремий товар. Сукупність індивідуальних попитів на певний товар утворювала ринковий попит на нього.

Обсяги пропозиції та попиту на товарних ринках залежать від ціни, а ціна, в свою чергу, залежить від обсягів попиту та пропозиції.

На відміну від мікроекономічного рівня, макрорівень передбачає розгляд попиту та пропозиції як агрегованих показників в межах національного ринку. За цих умов обсяг товарів, що пропонуються, — сукупна пропозиція — набуває форми річного ВВП (річного обсягу національного виробництва), який може визначатись поточними або зіставними цінами.

Попит на макрорівні набуває форм сукупного платоспроможного попиту домогосподарств, підприємств, держави та закордону на запропонований річний вироблений національний продукт.

Залежність між сукупним попитом і рівнем цін обернена, а між сукупною пропозицією і рівнем цін — пряма, як і в залежностях попиту і ціни та пропозиції і ціни на окремий товар.

 

Покупцями на ринку благ виступають всі чотири суб'єкти макроекономіки: домогосподарства, фірми, держава, закордон.

У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює суті споживчого попиту домогосподарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (І) та попиту держави (G). Взаємозв'язок складових сукупного попиту описується тотожністю:

 

AD = С + I + С

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці. Структура сукупного попиту у відкритій економіці відображається тотожністю:

 

АD = С + І + G + NE,

 

де NE — чистий експорт, який визначається як різниця між експортом та імпортом, тобто:

 

NE = Е - Z,

де E — експорт, Z — імпорт.

 

Складність визначення сукупного попиту у відкритій економіці полягає в тому, що на цей показник впливає ряд чинників:

система обмінних курсів (плаваючі чи фіксовані);

ступінь взаємозамінності у споживанні вітчизняних та зарубіжних товарів;

• ступінь відкритості економіки міжнародному руху капіталу тощо.

Попит держави. Урядові витрати (в) виступають як екзогенна, наперед задана величина, визначена державним бюджетом. У найбільш загальному вигляді попит держави може мати такі складові:

• витрати держави на закупівлю товарів та послуг, пов'язаних зі створенням суспільних благ (національна безпека, транспорт, зв'язок, судочинство, охорона здоров'я, освіта, житлове будівництво тощо);

• інвестиційні витрати держави;

• витрати держави, пов'язані з формуванням державних резервів;витрати, пов'язані з виплатами соціальних трансфертів (пенсії, стипендії, субсидії, виплати у зв'язку з безробіттям тощо);

витрати на оплату процентних платежів, пов'язаних із обслуговуванням державного боргу.

Величина сукупного попиту перебуває у прямо пропорційній залежності від перших чотирьох елементів та у зворотній залежності від процентних платежів, пов'язаних з обслуговуванням зовнішнього боргу.

Попит закордону виявляється як попит на чистий експорт, за умови, що попит на імпорт входить у попередні компоненти сукупного попиту: споживчий, інвестиційний та попит держави.

Попит закордону на благо певної країни залежить від реальних умов обміну, тобто від співвідношення цін на вітчизняні та закордонні товари та обмінного курсу національної валюти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Шляхи стимулювання сукупного попиту

Одним з шляхів стимулювання сукупного попиту є  спроба стимулювання сукупного попиту та випуску шляхом збільшення державних  витрат може бути продуктивною лише в  тому випадку, коли є незайняті фактори  виробництва. Якщо ж економіка знаходиться на рівні потенційного випуску, то додатковий попит здатний призвести лише до підвищення загального рівня цін.

На величину сукупного попиту впливають не тільки державні витрати, але і податкова  політика. Зміна ставок оподаткування  призводить до зміни наявного доходу у домашніх господарств. Якщо податки ростуть, то "чисті" доходи скорочуються, і навпаки. Відповідно падають або ростуть споживчі витрати, що є елементом сукупного попиту. Зміна останнього в свою чергу впливає на величину рівноважного випуску і доходу. Краще це видно на малюнку:

Нехай при зміні  податкової ставки гранична схильність до споживання  по відношенню до розташовується доходу залишається незмінною (тобто  з кожної додаткової одиниці "чистого" доходу витрачається на споживчі потреби та ж сама доля, що й раніше). Ясно, що по відношенню до загального ("брудному") доходу вона при цьому обов’язково зміниться: при збільшенні податків впаде, а при зниженні – збільшиться. Тим часом саме гранична схильність до споживання, розрахована щодо загального доходу, визначає нахил кривих споживчого та сукупного попиту на графіку "кейнсіанського хреста". Тому чим вище податки, тим менше нахил кривої сукупного попиту і тим "лівіше" буде знаходитися точка рівноважного випуску і доходу Y.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

 

1. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базиле-вича. — К.: Знання, 2007
2. Дзюбик С. Д., Ривак О. П. Основи економічної теорії. — К.: Основи, 1994. — 297 с
3. Беляев О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2001. — 328 с
4. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підруч. / За ред. Г. Н. Климка, В. П. Нестеренка. — К.: Вища шк.; Знання, 1997. — 743 с.
5. Кулішов В. В.. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. - 2-ге вид., виправлене. - Львів: "Магнолія 2006", 2008. - 256 с.