Управління ресурсами комерційних банків

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  транспортний університет 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат на тему:”Управління ресурсами комерційного банку” 
 
 
 
 
 
 

Виконала

Студентка групи ФТ-IV-2

Мала Ю.П.

Перевірила:

Левковець Н. П. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011 

     Управління банківськими ресурсами - це діяльність, пов'язана із залученням грошових коштів вкладників та інших кредиторів, визначенням розміру і відповідної структури джерел грошових коштів у тісному зв'язку з їх розміщенням.

Існує два рівні управління ресурсами комерційного банку:

• державний рівень (управління здійснюється через НБУ з використанням різних фінансових інструментів);
• рівень комерційного банку.

До  інструментів, які застосовуються НБУ, відносяться: 

1. Надання кредитів Національним банком України комерційним банкам, що безпосередньо впливає на розмір їх пасивів. При цьому велике значення має процентна політика НБУ: встановлена офіційна облікова ставка виступає фактором регулювання попиту на міжбан-ківський кредит.

2. Операції на відкритому ринку - операції з купівлі-продажу державних цінних паперів, що можуть збільшувати або зменшувати розмір пасивів комерційних банків.

3. Встановлення економічних показників регулювання діяльності комерційних банків:

• мінімальний розмір статутного фонду;
• співвідношення між розміром власних коштів банку і сумою активів (з урахуванням ступеня ризику їх втрати);
• обов'язкові резерви - частина ресурсів, внесених на безпроцентний рахунок в НБУ за його вимогою. Вони обмежують можливості кредитування і депозитної емісії;
• показники ліквідності комерційного банку і максимального розміру ризику на одного позичальника;
• інші показники.

   Інструменти НБУ можуть бути ефективними лише в умовах погодження їх з податковою політикою та чинним законодавством. Вилучення ресурсів Національним банком України для покриття бюджетного дефіциту тягне за собою зменшення ресурсів у комерційних банків.

В процесі управління ресурсами комерційний банк повинен вирішувати такі завдання:

• Виконувати вимоги НБУ щодо дотримання встановлених економічних нормативів.
• Не допускати наявності в банку коштів, які не приносять доходу, крім тієї її частини, яка забезпечує формування обов’язкових резервів.
• Підтримувати певне співвідношення між власними і залученими коштами. Надмірна наявність залучених коштів збільшує ризик і підвищує потенційну загрозу неплатоспроможності банку. Переважне формування банківських ресурсів за рахунок власного капіталу веде до втрати певною групою акціонерів контролю над банком, зниження рівня виплати дивідендів та ринкової вартості акцій.
• Забезпечувати одержання банком прибутку за рахунок залучення якомога «дешевших» ресурсів.
• Забезпечувати взаємозв’язок і взаємоузгодженість між депозитними операціями і операціями по видачі позик за їх строками та сумами.
• Особливу увагу в процесі організації депозитних операцій приділяти строковим депозитам, які в найбільшій мірі забезпечують підтримку ліквідності балансу банку.
• Постійно намагатись, щоб резерви вільних (не залучених в активні операції) коштів на депозитних рахунках були мінімальними (резерв вільних банківських ресурсів визначається як різниця між залишками коштів на поточних та інших депозитних рахунках і величиною позичкової заборгованості).
• Здійснювати заходи щодо розвитку банківських послуг і підвищенню якості та культури обслуговування клієнтів, що буде сприяти залученню вільних грошових коштів.

   При управлінні кредитними ресурсами на рівні комерційного банку останній складає плани, в яких прогнозуються надходження вкладів та їх вилучення. При цьому враховуються загальні економічні умови, сезонність, рух процентних ставок, потреби клієнтів (особливо великих) у коштах.

У процесі планування використовуються:

• макроекономічний аналіз;
• інформація від клієнтів.

При управлінні залученими ресурсами комерційні банки використовують такі показники: 

1. Середній  строк у періоді  зберігання вкладів = (середній залишок коштів за квартал*кількість днів)/оборот за видатками;
2. Осідання вкладів = (Залишок коштів на кінець періоду – залишок коштів на початок періоду)/оборот за приходом;
3. Оборотність вкладів = Оборот за видатками/середньоквартальний залишок коштів;

Антикризове управління ресурсами комерційного банку

     Останнім часом банківська система України розвивалась надто швидкими темпами, незважаючи на її схильність до ризикових операцій, надмірну концентрацію кредитного портфеля та наявність значної частки угод із пов’язаними сторонами. Проте сьогодні, внаслідок кризи на фінансовому й фондовому ринках, комерційним банкам доводиться працювати в складних умовах різкого зниження обсягів фондування, що зумовлено значним відтоком коштів клієнтів, обмеженням доступу до міжнародних ринків капіталу, падінням курсу акцій, зниженням обсягів фінансової підтримки, яку надавали іноземні материнські банки українським дочірнім компаніям. Саме тому в умовах загострення кризових явищ гостро постає проблема ефективного антикризового управління ресурсами банківських установ.

     У докризовий період закріпилася тенденція до збільшення залишків на рахунках фізичних осіб завдяки зростанню доходів населення, зрушенням в ощадній поведінці домашніх господарств, а також у певному збільшенні довіри населення до банківської системи. Зростали також і кошти юридичних осіб, що також позитивно впливало на ресурсну базу банківських установ. Одночасно помітно зростала динаміка випущених банками боргових зобов’язань. Однак, незважаючи на закріплення у докризовий період позитивних тенденцій у динаміці та структурі ресурсів банків, не втратили своєї актуальності невирішені проблеми. До них насамперед належать низький рівень ресурсної бази та перевага коротких пасивів. Це робить банківський сектор надто вразливим до ризику втрати ліквідності, підвищення кредитного та ринкового ризиків. У результаті цього банки мають обмежені можливості кредитувати нефінансовий сектор економіки та населення, забезпечувати достатній рівень довіри клієнтів і вкладників.

     Негативний вплив на банківську діяльність мають низькі доходи населення, незадовільний фінансовий стан позичальників вимагає створення значних резервів, що в умовах відсутності відносно стабільних джерел надходження ресурсів ускладнює формування ресурсної бази комерційних банків.

     На сьогодні висока ризикованість операцій по залученню ресурсів спонукає комерційні банки інтенсивно використовувати різні способи їх захисту для збереження власних фінансових позицій.

     Одним із таких способів є зважене управління процесом формування ресурсної бази банку. На основі вивчення зарубіжної банківської практики комерційним банкам України можна рекомендувати при мобілізації ресурсів на фінансовому ринку дотримуватись таких принципів: дотримання вимог регулюючих органів, мінімізації обов’язкових резервів, ліквідності, мінімізації витрат, прибутковості, мінімізації ризиків.

     Банк, мобілізуючи ресурси з урахуванням ліквідності, повинен постійно аналізувати потребу в коштах. Його завдання при цьому полягає у створенні узгодженого (конгруентного) покриття активу балансу пасивом як за строками, так і за сумами. У межах політики ліквідності необхідно, щоб розміри трансформації строків залишалися у певних межах. Однак зважена політика управління ліквідністю, враховуючи принципи рентабельності, передбачає лише мінімально необхідний обсяг ліквідності. Оптимізація банківських ресурсів повинна здійснюватися, орієнтуючись на мінімізацію витрат. Одним із аспектів мінімізації витрат є надходження на пасивні рахунки відносно дешевих залучених і запозичених коштів. Для цього банк повинен постійно аналізувати ринки грошових коштів із метою залучення ресурсів за найдешевшими цінами та їх якнайдорожчим розміщенням.

     Доцільним є використання методики, за якою комерційні банки постійно прогнозують стан процентних ставок на різних ринках. Якщо процентні ставки мають тенденцію до падіння, то для банку у даний момент вигідно здійснювати так звану процедуру “активування”, а саме: банк надає кредити на початку цього періоду і на тривалі терміни. Мобілізацію ж ресурсів для цього виду активних операцій на відповідні терміни вигідно здійснити пізніше, коли процентні ставки стануть ще нижчими (тобто залучити ресурси якнайдешевше). І навпаки, коли процентні ставки зростають, то для банку вигідно залучити ресурси на тривалі терміни, а довгостроковий кредит надати пізніше.

     Враховуючи вищевикладене, можна констатувати, що формування оптимальної структури ресурсів комерційних банків можливе при жорсткому дотриманні принципу диверсифікації джерел залучення коштів. Важливим фактором збільшення ресурсного потенціалу комерційних банків є нарощення ними власного капіталу. Доцільним є вивчення досвіду розвинутих країн, які використовують страхування депозитів та встановлення обмежень за типами активів; проведення регулярних і позапланових ревізій фінансового стану банківських установ; використання коштів останнього кредитора у критичній ситуації.