Транснациональные корпорации

ЗМІСТ

 

1.Вступ…………………………………………………………………….....3

2.Поняття ТНК……………………………………………………………..4-9

3.Структура й типи ТНК…………………………………………………..9-10

4.Роль ТНК у світовій економіці:позитивні й негативні сторони..........10-13

Висновок………………………………………………………………….....14

Використана література…………………………………………………….15

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

       Глобалізація - це новий етап світового розвитку суспільства на всіх його рівнях. В економічній сфері вона являє собою взаємозалежність різних секторів світової економіки. В перспективі глобалізація веде до подолання наднаціональних кордонів і формування єдиної всесвітньої ринкової економіки, що і обумовлює актуальність даної теми.

       Науковий аналіз показує, що всі глобалізаційні процеси несуть об'єктивний характер та виникають за результатами економічних та одночасно соціальних змін, визваних радикальними перетвореннями в технологічній, виробничій та інформаційній сфері. Мета глобалізації - рух до більш відкритого та інтегрованого світу.

       Соціологи та політологи вважають, що глобалізація економіки почала розвиватися як процес ще за Карла Маркса. Він перший зробив висновки, що суспільство залежить від ступеня економічного прогресу. Карл Маркс пов'язував розвиток капіталістичного способу виробництва з розвитком світового ринку, зазначаючи необхідність використання рахівництва для отримання максимального прибутку і називав цей процес закономірним, довгим та поступовим.

        Метою роботи є проведення аналізу впливу глобалізації на розвиток транснаціональних корпорацій, створення нового погляду на економічні глобальні процеси,також розглянемо поняття ТНК.

 

 

 

1. Поняття ТНК

Під транснаціональними корпораціями розуміють міжнародні фірми, що мають свої господарські підрозділи у двох або більше країнах і фірми, що управляють цими підрозділами, з одного або декількох центрів на основі такого механізму прийняття рішень, що дозволяє проводити погоджену політику й загальну стратегію, розподіляючи ресурси, технології й відповідальність для досягнення результату – одержання прибутку.

Основними ознаками ТНК можна вважати:

1) забезпечення виробництва іноземною сировиною;

2) утримання закордонних ринків через мережу філій;

3) розміщення виробництва в тих країнах, де виробничі витрати нижчі, ніж у країні базування;

4) орієнтація на диференційовану виробничо-торгово-фінансову діяльність.

Основним чинником появи  ТНК було поглиблення міжнародного поділу праці та міжнародної спеціалізації, що дало змогу поліпшити економічне становище підприємств та країн, які беруть участь у цих процесах. Причинами виникнення ТНК можуть бути: існування обмежень на шляху  розвитку міжнародної торгівлі; сильна монопольна влада виробників; валютний контроль; транспортні витрати; відмінності  в податковому законодавстві.

Для визначення транснаціональних  компаній і ступеня їх транснаціоналізації існує спеціальний індекс транснаціоналізації. Розрахунок індексу транснаціоналізації здійснюється за такою формулою

 

I_T = 1/3 ( A_I /A + R_I /R + S_I /S) * 100%,       (8.1)

 

де  I_T – індекс транснаціоналізації, %;

A_I – закордонні активи;

A – загальні активи;

R_I – обсяг продаж товарів і послуг закордонними філіями;

R – загальний обсяг продажів товарів і послуг;

S_I – закордонний штат;

S – загальний штат працівників компанії.

Розрахунок і аналіз індексу  транснаціоналізації показує, що він збільшується з кожним роком для найбільших ТНК. Це означає, що відбувається подальша інтеграція національних економік у глобальну світову економічну систему, в якій провідну роль відіграють ТНК, а транснаціональні корпорації усе глибше впроваджуються в національні економіки.

  Транснаціональними корпораціями (ТНК) вважаються суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють її за межами однієї країни. В економічній літературі також можна зустріти думку, що транснаціональною є корпорація, капітал якої мононаціональний, а сфера діяльності — міжнародна. Термін "багатонаціональні корпорації" іноді застосовується до корпорацій, які багатонаціональні і за природою свого капіталу, і за сферою діяльності. Усі ці визначення можна застосувати до поняття "транснаціональна корпорація. 
 
  Найголовнішими ознаками транснаціональних корпорацій вважають такі: 
-          компанія реалізує продукції більш як в одній країні; 
-          підприємства і філіали компанії розташовані у двох і більше країнах; 
-          власники компанії є резидентами різних країн. 
 
  Окремі компанії, що мають ознаки транснаціональних, з'явилися досить давно. Для прикладу можна навести Ост-Індську компанію (East India Company), створену в 1600 році. Масового характеру це явище набуває у 60-х роках XX ст., коли великі компанії почали інтенсивно експортувати капітал. 
     Інвестиції спрямовувалися передусім у сировинні галузі промисловості та у створення розподільчих і збутових підрозділів. Нині основна частина активів ТНК зосереджена у чотирьох галузях: нафтовій, автомобільній, хімічній та фармацевтичній. Ділова активність транснаціональних корпорацій у первинному секторі економіки (тобто видобувних галузях) різко знизилася. 
 
  У 1970 р. у 15 найрозвиненіших країнах світу розміщувалися штаб-квартири 7,5 тис. транснаціональних корпорацій. За станом на 1994 р. їх кількість збільшилася до 25 тис. У 1997 р. у світі налічувалося 50 тис. ТНК, які контролювали 40 % приватних капіталовкладень і забезпечували виробництво третини товарів у країнах з ринковою економікою. Безпосередньо на підприємствах ТНК працюють понад 100 млн. чол. Транснаціональні корпорації забезпечували зайнятість населення у розвинених країнах на 4 %, а у країнах, що розвиваються, — на 12 %. 
 
  На нинішньому етапі саме ТНК, а не країни як такі, вважаються основними учасниками міжнародної торгівлі, переважний обсяг якої стосується торгівлі у межах ТНК напівфабрикатами та компонентами. 
 
  Конкурентні переваги ТНК: 
 
-          інформаційна обізнаність з економічними і політичними особливостями різних країн; 
 
-          володіння значними ресурсами капіталу, технологіями, управлінською майстерністю та здатність до їх оперативного переміщення; 
 
-          масштабність економіки. 
 
  Вирізняють чотири стадії зовнішньоторговельної експансії ТНК: 
 
-          попит певного зарубіжного ринку на товари корпорацій задовольняється за рахунок експорту таких товарів на зазначений ринок; 
 
-          ТНК утворює на відповідних зарубіжних ринках виробничі потужності для постачання товарів на ці нові ринки, при цьому експорт товарів з материнської компанії скорочується або взагалі припиняється; 
 
-          утворені компанії, продовжуючи постачати товари на місцеві ринки, починають освоювати ринки інших країн; 
 
-          утворені компанії починають експортувати до країни материнської компанії товари, виготовлені ними економічно ефективніше, ніж на освоєному ринку материнської компанії. 
 
  Стадії експансії ТНК уперше було помічено у сфері так званих первинних матеріалів (зокрема, нафти та міді), потім — в обробних галузях економіки, а нині — в третинному секторі. 
 
  Основними типами транснаціональних корпорацій є такі: 
-          горизонтально інтегровані; 
-          вертикально інтегровані; 
-          диверсифіковані. 

      Для більшості транснаціональних корпорацій їх зростання та розмір пояснюються диверсифікацією. Великі багатопродуктові компанії, як правило, водночас є багатозаводськими підприємствами. Певний час після закінчення Другої світової війни великі корпорації були мононаціональними. На початку 70-х років ситуація почала різко змінюватися. Великі корпорації, які упродовж десятиліть експортувати товари на іноземні ринки, утворили там свої дочірні компанії і перетворилися з мононаціональних на транснаціональні. 
 
      Транснаціональні компанії сприяють розвитку виробництва й експорту країн, у яких відбувається їхня діяльність. Наприклад, наприкінці XX ст. іноземні компанії працевлаштували 45 % робочої сили Сінгапуру, забезпечували 63 % обсягу виробництва обробної промисловості та 90 % експорту її продукції. У Зімбабве ТНК забезпечували 71 % обсягу промислового виробництва, а в Аргентині — 35 % продукції обробної промисловості. 
 
  Загалом на частку транснаціональних корпорацій припадає: 
 
-          50 % виробництва (не враховуючи країн з перехідною економікою); 
 
-          60 % зовнішньої торгівлі; 
 
-          90 % прямих зарубіжних інвестицій; 
 
-          80 % технологічних розробок. 
 
  Підприємства ТНК формально не залежать одне від одного, у межах корпорацій вони торгують за трансфертними цінами, які не завжди відображають ціни світового ринку. 
 
  Найбільш інтернаціональною серед провідних транснаціональних корпорацій є "Nestle", штаб-квартира якої розташована у Швейцарії. Обсяг її зарубіжних продажів становить 98 % від їх загального обсягу.  Такий показник для відомої голландської компанії "Philips" становить 88 %, а для "British Petroleum"-75% 

2. Структура й типи ТНК

         За організаційною структурою транснаціональні корпорації, як правило, являють собою багатогалузеві концерни. Головна компанія виступає оперативним штабом корпорації. На базі широкомасштабної спеціалізації й кооперування вона здійснює техніко-економічну політику та контроль над діяльністю закордонних компаній і філій.

Стратегія транснаціональних  корпорацій базується на глобальному  підході, що передбачає оптимізацію  результату не для кожної окремої  ланки, а для об'єднання в цілому.

Комплексна стратегія  полягає в децентралізації управління міжнародним концерном і значним  підвищенням ролі регіональних управлінських  структур. Така політика стала можлива  завдяки досягненням техніки  в галузі зв'язку й інформації, розвитку національних і міжнародних банків даних, повсюдній комп'ютеризації. Вона дозволяє транснаціональним корпораціям  координувати виробничу й фінансову  активність закордонних філій і  дочірніх фірм. Комплексна інтеграція в рамках транснаціональних корпорацій вимагає й комплексної організаційної структури, що виражається у створенні регіональних систем управління й організації виробництва.

Регіональні системи управління підрозділяються на три основні види:

– головні регіональні управління, відповідальні за всі види діяльності концерну у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами з координації й контролювання діяльності всіх філій у відповідному регіоні;

– регіональні виробничі управління, що координують діяльність підприємств за лінією руху продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Такі управління відповідають за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка та підпорядковані безпосередньо головному регіональному управлінню концерну. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництв, нових моделей і товарів;

– функціональні регіональні управління забезпечують специфічні види діяльності концерну: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні й дослідно-конструкторські роботи й т.д. Ці управління відповідальні за результати діяльності всіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.

3. Роль ТНК у світовій економіці:  позитивні й негативні сторони

ТНК все більше стають визначальним фактором для вирішення долі тієї або іншої країни в міжнародній  системі економічних зв'язків. Активна  виробнича, інвестиційна, торгівельна  діяльність ТНК дозволяє їм виконати функцію міжнародного регулювання  виробництва й розподілу продукції. На думку експертів ООН, ТНК сприяють економічній інтеграції у світі.

Країна, що приймає, в цілому виграє від припливу інвестицій. Працівники й постачальники, які обслуговують нові підприємства, поряд з місцевою владою, що одержує податки, виграють більше, ніж втрачають конкуруючі місцеві інвестори. Широке залучення  іноземного капіталу за допомогою ТНК  сприяє зниженню безробіття в країні. З організацією виробництва в країні тих виробів, які раніше ввозилися, відпадає необхідність у їхньому імпорті. Компанії, що випускають конкурентоспроможну на світовому ринку продукцію й орієнтовані в основному на експорт, значною мірою сприяють зміцненню зовнішньоторговельних позицій країни.

Переваги, які несуть за собою закордонні фірми, не вичерпуються кількісними  показниками. Важливою є і якісна складова. Діяльність ТНК змушує адміністрацію  місцевих компаній вносити корективи  в технологічний процес, у практику виробничих відносин, що склалася, виділяти більше коштів на підготовку й перепідготовку працівників, більше уваги звертати на якість продукції, її дизайн, споживчі властивості. Найчастіше за іноземними інвестиціями стоїть упровадження нових  технологій, випуск нових видів продукції, новий стиль менеджменту, використання всього кращого із практики закордонного бізнесу.

Однак необхідно відзначити, що поряд  із позитивними сторонами функціонування ТНК у системі світового господарства й міжнародних економічних відносин існує і їхній негативний вплив  на економіку тих країн, де вони функціонують. Фахівці вказують на:

– протидію реалізації економічної політики тих держав, де ТНК здійснюють свою діяльність;

– порушення законодавства країн перебування. Так, маніпулюючи політикою трансферних цін, дочірні компанії ТНК, що діють у різних країнах, уміло обходять національні законодавства, приховуючи прибутки від оподатковування шляхом перекачування їх з однієї країни в іншу;

– установлення монопольних цін, диктат умов, що обмежує інтереси країн, що розвиваються.

У країні, що приймає, повинні бути добре усвідомлені можливі ускладнення  взаємин інвестора з місцевим політичним оточенням.

Міжнародні корпорації можуть організувати тиск на уряд країни, що приймає, й втягнути її в конфронтацію. Вони можуть також  підкупити місцевих політиків і фінансувати змови проти уряду. Однак у країн, що приймаєть, небагато причин обмежувати потік прямих інвестицій порівняно із країною базування (статистичні вигоди перекривають політичні небезпеки).

У сучасному світі все частіше  говорять про те, що великим ТНК  не завжди вигідно допускати на ринок  нові розробки, які вони не робили. Їм не потрібна ситуація, коли вони вкладають  величезні гроші в просування на ринок якогось товару, а потім  з'являється нова, революційна розробка, що набагато краща, ніж вироблений ТНК  товар. Тоді вони просто купують патент на цей товар і не дають йому ходу.

Загалом же динаміка й тенденції  розвитку ТНК у світі свідчать про те, що йде процес подальшої  транснаціоналізації економік окремих країн і світу в цілому.

          Під впливом глобалізації стрімко розвиваються транснаціональні корпорації. Переоцінити вплив цих підприємств на світову економіку достатньо важко. За результатами проведених досліджень було встановлено, що в світі нараховується більш 70 тисяч материнських транснаціональних корпорацій, які контролюють близько 700 тисяч дочірніх підприємств та відділень закордоном. На них працюють 73 мільйони співробітників. Загалом транснаціональним корпораціям належить чверть світового валового продукту. Річний обіг цих компаній в 2006 році складав більш 6 трильйонів доларів США. 500 найбільших транснаціональних корпорацій реалізують  80% всієї продукції електроніки та хімії, 95%  - фармацевтичної продукції, 76%  - машинобудування, 85 компаній з них контролюють 70% усіх закордонних інвестицій. Сто найбільш крупних за розмірами іноземних активів транснаціональних корпорацій володіють через свої філіали 2 трлн. доларів США, контролюючи, за експертними оцінками п'яту частину глобальних іноземних активів.