Автор: Пользователь скрыл имя, 25 Марта 2012 в 17:10, реферат
Після здобуття незалежності Українським урядом була здійснена переорієнтація товарної торгівлі та відхід від СНД. Процес переорієнтації був виконаний двома хвилями. Перша хвиля відразу після розвалу СРСР в 91-93 роках, та друга в 96-99 після закінчення трансформаційних процесів в законодавстві та політичних сферах.
Торгівельна політика
Після здобуття незалежності Українським урядом була здійснена переорієнтація товарної торгівлі та відхід від СНД. Процес переорієнтації був виконаний двома хвилями. Перша хвиля відразу після розвалу СРСР в 91-93 роках, та друга в 96-99 після закінчення трансформаційних процесів в законодавстві та політичних сферах. Почалася переорієнтація експорту в бік ЄС, що розпочалася в 90х, але на початку 2000х все одно залишилася втричі нижча за аналогічний показник Польщі (обсяг торгівлі з ЄС-15, 20% в 2003 році). Це все за майже однакових тарифів в обох країнах. З початку 90х багатьом центральноєвропейським країнами вдалося розширити поставки товарів до ЄС-15 майже в тих же умовах, що й Україна.
З 96 по 2003 рік частка СНД в українському експорті скоротилася вдвічі до 26%, але в імпорті за цей час вона залишилась стабільною на рівні 50% через високу залежність від поставок енергоносіїв з країн СНД. Проти з 2003 до 2009 року, частка експорту зросла до 36%, а імпорту зменшилася до 39%, що свідчить про позитивний вектор відносин з ЄС.
Інтенсивність внутрішньогалузевої торгівлі з СНД в середньому в 1,5 рази вища ніж інтенсивність торгівлі з рештою країн світу (в 2002 році – 54% проти 36%). Для Українських виробників стандартні традиційні відносини с СНГ залишилися важливими. Ступінь внутрішньогалузевої торгівлі в межах СНД для України є настільки ж високим як і для країн ОЕСР.
На 1999 рік в Україні припав пік протекціонізму. З 1999 року Україна посилила заходи, спрямовані на лібералізацію торгівлі та розширення можливостей для інтеграції у світові ринки, але реальна картина набагато менш утішна. Разом з внутрішніми механізмами адміністративного регулювання та контролю за виконанням нормативно-правових актів, торгівельні бар’єри не відображаються у стандартних заходах захисту, таких як тарифи на імпорт.
З 2001 року зовнішня торгівля стала важливим джерелом незареєстрованого притоку в Україну чистого капіталу. Наприклад, в 2002 обсяг притоку сягав 3 млрд. дол.
Протягом 2000—2003 pp. спостерігалися високі темпи зростання експорту товарів. Вони збільшилися майже вдвічі. Привертає увагу прискорення темпів зростання експорту машинобудівної продукції. У 2003 р. обсяги експорту останньої збільшилися на 38,3 %. Основними споживачами продукції машинобудування залишаються країни СНД. Водночас значно зросла (до 36,5 %) частка європейських країн. Частка експортних поставок до нових країн—членів ЄС зросла до 18,3 %.
З 2003 року спостерігається різке пожвавлення імпорту з $23 млрд до $29 та експорту з $23 млрд до $32,5 млрд, протягом подальших років спостерігається стрімке зростання частки імпорту.
З 2005 року було підписано трьохрічний план дій по зближенню України до стандартів Європейських країн, визначений вступ країни в СОТ, ЄС визнав Україну як країну з ринковою економікою. Так з 2005 по 2008 рік частка імпорту зросла майже на 10% з 36 млрд до 85,5.
2008 року Україна стала членом СОТ, так, 2005 року були суттєво скорочені імпортні мита, в 2004 вступив в силу новий Митний кодекс, в котрому процедури оцінки митної вартості були приведені у відповідність до правил СОТ, що дало суттєвий поштовх зростанню загального зовнішньоторговельного балансу.
Тарифи та нетарифні обмеження
В Україні застосовуються три типи тарифів на імпорт – пільгові, РНС та повні. В 2001-2002 році більш ніж половина товарного імпорту надходила з країн, з якими Україна мала угоди про вільну торгівлю.
Тарифна сітка України має три важливі недоліки: надмірна захищеність сільського господарства. Досить висока тарифна ескалація, тарифи на імпорт готових товарів перевищують тарифи на імпорт напівфабрикати, а ті, в свою чергу, вищі за тарифи на сировину та матеріалів. Надмірна ускладненість тарифної сітки, що призводить до неправильної класифікації товарів (та до розвитку корупції).
З середини 90х зросла кількість нетарифних імпортних бар’єрів. Зокрема, великі проблеми спостерігаються в сфері сертифікації.
Як значна ознака протекціонізму,
в Україні функціонує інтенсивна
система прямого та непрямого
субсидіювання експортерів
Україна часто застосовує в торгівлі запобіжні та антидемпінгові заходи, котрі переважно спрямовані на СНД та ЄС. Однак такі дії рикошетом вдаряють по Україні.
Найсерйознішими внутрішніми бар’єрами для міжнародної торгівлі є:
Україна та ЄС
Між Україною та ЄС було також укладено декілька угод, що регулюють торгівлю виробами з текстилю, а також торгівлю залізом і сталлю. Найбільш важливим проблемним питанням в торгівлі між Україною та ЄС залишається
питання регулювання стандартів. За даними Державного комітету з питань
технічного регулювання та споживчої політики станом на кінець 2009 року лише близько 25% національних стандартів було гармонізовано у відповідності з стандартами ЄС та міжнародним стандартами. Через невідповідність стандартів багато української продукції тваринництва не може бути експортовано в ЄС.
В лютому 2008 року було розпочато переговори щодо створення ЗВТ з ЄС. Переваги для України від створення ЗВТ+ включають:
До недоліків можна віднести:
Україна та СНД
Країни інтенсивно використовують заходи торгівельного захисту, щоб захистити окремі сектори від недобросовісної конкуренції (антидемпінгові заходи) і надмірно зростаючого імпорту (захисні заходи). Стандарти були меншою проблемою в питаннях торгівлі з країнами СНД, ніж в торгівлі з країнами ЄС, внаслідок існування загальних стандартів, успадкованих від
Радянського Союзу. Офіційно торгівельні відносини між Україною та СНД є більш сприятливими, ніж між Україною та ЄС. Однак численні тарифні пільги і нетарифні бар'єри роблять торгівельний режим менш визначеним, а, отже, менш привабливим, ніж це могло б бути.
Формування митного союзу з Росією, Білоруссю та Казахстаном було розпочато 1 січня 2010 року. Цей тристоронній митний союз виглядає як продовження попередньої ініціативи з регіональної інтеграції, а саме, створення Єдиного економічного простору (ЄЕП) між Росією, Україною, Казахстаном і Білоруссю, запровадженого в 2003 р. З урахуванням наявних ЗВТ між Україною і Росією, Білоруссю і Казахстаном 20 і вузької зосередженості Митного союзу на питаннях торгівлі товарами, потенційні вигоди від членства в митному союзі для України є доволі обмеженими.
Україна та світ.
Незважаючи на існуючі ЗВТ в межах СНД, протягом останніх 14 років намітилась чітка тенденція щодо переорієнтації зовнішньої торгівлі України з країн СНД до країн ЄС-27 та, особливо, до країн Азії. Якщо в 1996 році частка країн СНД в товарообороті України становила 58%, в 2009 році вона зменшилась до 39%. Частка торгівлі з країнами ЄС виросла з 24% у 1996 році до 29% в 2009 році, проте вона залишається нижчою за частки торгівлі інших країн Центральної та Східної Європи з країнами ЄС перед їх вступом до ЄС в 2004 році. Обсяги торгівлі з країнами Азії зростали швидше, тож їх частка виросла вдвічі з 11% у 1996 році до 22% у 2009 році.
За роки незалежності Україна значною мірою переорієнтувала
свої торгівельні потоки шляхом послаблення зв'язків з СНД і активізації зв'язків з іншими партнерами, зокрема ЄС та Азією. Така регіональна диверсифікація може бути важливим стабілізуючим фактором у випадку виникнення регіональних економічних дисбалансів, проте вона не зможе спасти від світових криз.
Проблеми вибору напрямку регіональної інтеграції для України:
Загальні проблеми торгової політики України
Основні перешкоди для розширення та диверсифікації українського експорту мають внутрішній характер та пов’язані зі слабкістю приватного сектору та несприятливим середовищем для бізнесу, що в свою чергу – стримувало появу нових приватних підприємств.
Українська статистика торгівлі доволі викривлена. За високого ступеню контрабанди та високого ступеню неправильного відображення даних у звітності можна визначити надзвичайну слабкість торгового режиму, що в результаті призводить до значних фіскальних наслідків. Наприклад, підвищення ефективної співпраці між Державним комітетом статистики та спастичними агентствами країн-партнерів(Євростатом), безумовно сприяло би більшій точності даних про обсяги торгівлі, краще дотримання торгового режиму, та як результат, - поліпшення ситуації в Україні.
Основними стимулами нової промислової політики – створення стимулів для приватних інвестицій в середовищі рівних можливостей для всіх учасників ринку, впровадження механізму підтримки реального сектора, що б відповідало вимогам СОТ.
Застосуванню антидемпінгових заходів мають передувати двосторонні переговори та ретельний аналіз.
У такій країні, як Україна, чия територія цілком дозволяє здійснювати ефективне управління, а адміністративна система фактично перешкоджає цьому, найкращою стратегією розвитку експорту було б кардинальне поліпшення внутрішнього ділового середовища, а не створення крихітних анклавів із сприятливішими, ніж в цілому по економіці умовами. Зокрема, вільні економічні зони в нинішньому вигляді не відповідають вимогам СОТ. Здебільшого вони сприяють розквіту корупції.
Враховуючі всі вищенаведені аргументи щодо зовнішньоторговельного вектору України, можна зробити висновок, що більш сприятливим для довгострокової перспективи буде зближення торгівельних зв’язків з ЄС, та віддалення в СНД, для цього першим етапом має стати укладення угоди про ЗВТ+, це насамперед: