Тіньова економіка в Україні

Наступним макроекономічним суб’єктом Матощук виділяє фірми на які тіньова економіка має також двоїстий вплив.

Негативними наслідками є те, що:

• у галузях, де зростає тіньовий сектор, посилюється конкурентний тиск на легальних виробників, попит на продукцію яких знижується. Переваги посилення конкуренції, однак, слабшають через те, що законослухняні працівники можуть відреагу- вати на тиск, що збільшується з боку конкурентів, не підвищенням продуктивності праці (як це б мало статися у теорії), а також відходом у тінь.
• збільшення тіньового сектору призводить до скорочення інвестиційного потенціалу внаслідок відтоку капіталу.
• проведення технічного переоснащення стає невигідним, що спричиняє гальмування технічного прогресу, скорочення інвестиційно-інноваційних вкладень, зниження продуктивності праці.

Як відомо, головним джерелом фінансових ресурсів для інвестицій кожної країни є національний капітал і його складова - заощадження населення та підприємств. В Україні ці заощадження лише в 2,2 разу перевищують тіньові фінансові ресурси, що перебувають в обігу поза банківською системою, тоді як у США і Канаді - в 15 разів, Австралії - в 17, у Великій Британії в - 36 разів.

Останнім суб’єктом якого виділяє  у своїй статті Матощук є держава.

Факторами, які підривають фінансування державного бюджету, а відтак - сприяють неповноцінному виконанню державою своїх функцій є:

• завишення обсягу експорту товарів і послуг за рахунок псевдоекспортних операцій для незаконного відшкодування з бюджету ПДВ;
• заниження обсягу імпорту для ухилення від сплати митних зборів;
• незаконне відчуження державного майна за заниженими цінами, а також приватизація за рахунок тіньових коштів з подальшою їх легалізацією;
• контрабандна діяльність.

Тож можна сказати,що тіньова економіка  не має однозначного впливу на суб’єктів  макроекономіки, та все ж, в загальному, вона призводить до негативних результатів  і ті короткострокові позитивні ефекти, що спричиняє тіньова економіка на домогосподарства та фірми, не гратимуть жодної ролі у довгостроковій перспективі. Саме тому необхідно слідкувати за розмірами незафіксованих економічних діянь.

Як же ж визначити розмір тінізації  економіки?

Для інтегральної оцінки рівня тіньової економіки в Україні застосовуються методи, усереднене значення результатів яких представляє характеристику стану і тенденцій розвитку тіньової економіки.

Найбільш прийнятними для визначення обсягів тіньової економіки в умовах наявної статистичної бази є такі методи: “витрати населення – роздрібний товарооборот”, фінансовий, монетарний, електричний. Метод збитковості підприємств застосовується для оцінки мінімального та максимального коефіцієнтів, у межах яких знаходиться рівень тіньової економіки. (Докладно методи описані в додатку).²

На відміну від жителів розвинених країн - принаймні, більшості з них, ми постійно стикаємося з проявами тіньової економіки в повсякденному житті.

Зарплатня "в конверті", піратська відео-, аудіо- та софт продукція, "сірі" автомобільні дилери - усе це є добре відомими українськими реаліями.

Розрахунок розміру тіньової економіки є важливим для правильного планування економічної політики, тому в багатьох країнах державні служби намагаються його робити.

В Україні таке дослідження проводить Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Його оцінка є досить консервативною - так, згідно з нею у 2011 році тіньовий ВВП дорівнював близько 36% від офіційного показника.

На жаль, не можна точно  визначити обсяги тіньової економіки і тому в різних джерелах наводяться неоднакові дані щодо її частки від ВВП. Тому в додаток до даних МЕРТ ми будемо використовувати розрахунки профессора Фрідріха Шнайдера з Лінцського університету, якими користується Світовий Банк.

Згідно з даними наведеними в статті Борусевича за оцінками Міністерства економічного розвитку і торгівлі України у 2008 році, рівень тіньової економіки вперше за останні роки вийшов за межі порогового значення (не більше 30% від ВВП), ставши показником який перебуває у небезпечній зоні серед показників, що характеризують стан макроекономічної безпеки в державі(рис.1.1).

На відміну від розрахунків  Міністерства економічного розвитку і  торгівлі України та за даними професора  Ф. Шнайдера, Україна давно перейшла порогове значення в 30% від офіційного ВВП. На рисунку 1.2 представлено показники  тіньової економіки в проміжку з 2001 по 2006 рр. у відсотках від ВВП.

На рисунку 1.3 представлено рівень тіньової економіки в Україні  при збільшенні вибірки змінних (теж за розрахунками Ф.Шнайдера).

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

 

Рис. 1.3. Показник тіньової економіки  в Україні у тріод 2001 -2007 рр., відсоток від офіційного ВВП 

Якщо розглядати рівень тіньової економіки України(46,8% від офіційного показника ВВП за 2011 рік за розрахунками Шнайдера та його колег) разом з іншими країнами Європи, то можна сказати, що перші місця разом з нашою державою посідають Білорусь (43,3%) та Молдова (44,3%), на четвертому місці йде Росія (40,6%).

Симптоматично, що саме в пострадянських країнах, з їх високою зарегульованістю, корупцією та сумнівною якістю законодавства, тіньова економіка стала найбільшою.

Цілком можливо, свою роль грають й соціальні інститути, традиції та менталітет, що залишилися на спадок від Радянського Союзу.

Так, в прибалтійських країнах ситуація з якістю законодавства та корупцією відносно непогана - краще, ніж в інших країнах Східної Європи. Проте частка тіньової економіки в них більша за польську або угорську та лише трохи менша за румунську або болгарську(див.рис.1.4.).

 

 

 

 

Рисунок1.4. Розмір тіньової економіки,% від офіційного ВВП.

Динаміка тіньового ВВП в дослідженнях Шнайдера менш консервативна ніж показники МЕРТ. Об’єднання обох даних дозволяє екстраполювати динаміку показника МЕРТ у 2008-2011 роках на цифри Шнайдера і таким чином отримати менш консервативну оцінку української тіньової економіки в посткризовий час.

Тіньова економіка в Україні значно виросла після світової фінансової кризи 2008 року(рис.1.5).

 

Рис.1.5. Обсяги тіньового  ВВП України від офіційного ВВП(за узгодженими даними МЕРТ та Шнайдера).

У 2008 році вона різко виросла у порівнянні з 2007роком - з 46,8% від офіційного ВВП до 56.8%. 2009 рік продовжив цютенденцію: тінь виросла до 65,2%.

Після цього протягом двох років відбувається її поступове зниження і в 2011 рівень тінізації складає близько 60,2% від офіційного ВВП, тобто більше третини всієї економіки.

Знаючи обсяги тіньової економіки, ми можемо визначити динаміку ВВП з урахуванням тіні.

Наявність даних щодо розміру тіньової економіки дозволяє нам зробити цікавий розрахунок – підрахувати істинну динаміку реального, тобто з урахуванням інфляції, ВВП України в останнє десятиріччя і порівняти його з офіційними цифрами.

Такий розрахунок є особливо важливим через те, що він покаже більш правильну картину поведінки української економіки під час кризи 2008-2009 років.

Як відомо, за офіційними даними, падіння ВВП в 2009 році сягнуло майже 15% - найгірший показник у світі. У 2008 році ж економіка показала себе дуже анемічно і виросла лише на 2,3% на рік - у 2007 вона зросла на 7,9% через те, що обвал почався наприкінці року і "з’їв" більшу частину попереднього зростання.

Проте очевидно, що якась частина цього падіння є фіктивною, адже в українських умовах бізнес масово переходив в тінь, відновлюючи схеми мінімізації оподаткованого прибутку, зарплатню в конвертах і тому подібні практики.

Перерахунок ВВП з урахуванням тенденцій тінізації дозволяє оцінити ефект від цих дій та загальну динаміку економіки країни.

Розрахунок динаміки реального ВВП з урахуванням тіні показує,що велика частина економічного спаду 2008-2009 років, зареєстрована офіційними даними, насправді булла викликана підвищенням тінізації(див.рис.1.6).

Рис.1.6. Динаміка реального  ВВП з урахуванням та без урахування тіні.

Після відповідних розрахунків стає очевидно, що падіння у 2008-2009 роках було значно меншим, ніж це показують офіційні цифри. В 2008 році економіка зростала ще більшими темпами, ніж перед тим, в 2009 ж впала "лише" на 10%, а не на 15%.³

Нобелівський лауреат Пол Кругман не дарма сказав, побачивши графік ВВП нашої країни, що "в Україні настала Велика Депресія" - дійсно, сааме такий рівень коллапсу показували офіційні дані.

Проте черг за безплатними пайками від уряду, багатотисячних демонстрацій безробітних, масових банкрутств серед бізнесменів і тому подібних речей, які асоціюються з економічною депресією, в нас не відбувалося.

Причина полягає в тому, що економіка й рівень життя населення, насправді, впали значно менше – трохи нижче за рівень, досягнутий в 2007 році.

З іншого боку, з урахуванням тіні посткризове відновлення економіки виглядає ще більш анемічно. Значну частину офіційного зростання – 4,1% у 2010 та 5,2% у 2011 роках –складає поступова детінізація.

Справжні ж темпи росту  дорівнюють, відповідно, 2% та 4,1%. Хоча, навіть таке анемічне зростання дозволило досягти піку ВВП 2008 року вже в 2010 році - за офіційними данимицього не сталося до сих пір.

Причини слабких темпів росту зрозумілі. Криза не тільки обвалила ВВП, вона ще й призвела до фактичного коллапсу банківської системи та зупинки кредитування, яке до сих пір повноцінно не відновилося.

Крім того, через падіння бази оподаткування, значно підсилене массовою втечею бізнесу в тінь, в Україні почалася криза державного боргу, яка продовжується до сих пір.

З наведених даних зрозуміло, що тіньова економіка на даному етапі  розвитку України призводить переважно  до негативних наслідків та не дозволяє їй розвиватися в цілому.  Тому необхідно боротися з цим явищем.

Головченко та Кравченко  у своїй статті стверджують, що залишати осторонь проблему легалізації тіньової підприємницької діяльності і тіньових капіталів уже просто небезпечно. Необхідна розробка програми з легалізації тіньових доходів із залученням наукових і практичних працівників усіх систем економічної і правової спрямованості, в тому числі і правоохоронної. Ефективна легалізація тіньової економіки можлива лише на колективному фундаменті заходів для забезпечення згоди, стабільності і зміцнення довіри до влади.

Оскільки головною причиною виникнення тіньової економіки Головченко та Кравченко вважають податковий тягар,то одним з напрямків впливу держави на це явище є прийняття Податкового кодексу, в якому передбачається зменшення ставок податку громадян на доходи, зменшення ставок податку на прибуток підприємств і податку на додану вартість. Зниження ставок цих податків дозволить тільки в певній мірі зменшити податкове навантаження на підприємства, адже головна проблема сучасної податкової системи не стільки в розмірі ставок самих податків, скільки в порядку їх нарахування та адміністрування .

В статті «Тіньова економіка  України: проблеми і шляхи подолання» з метою посилення боротьби з податковими злочинами описана програма легалізації діяльності тіньових підприємців, яка повинна передбачити такі міри:

• забезпечити сприятливі для бізнесу зміни норм фінансового і податкового права, зв'язаних з податковим, приватизаційним, зовнішньоекономічним та іншими видами економічної політики держави, додавши цим діям запобіжний по відношенню до назрілого посилення каральних мір характер;
• розмежувати капітали кримінальних елементів і тіньових підприємців і врахувати ці розходження в правових актах по боротьбі з економічною злочинністю і корупцією у господарському і податковому законодавстві в цілому, як і у всієї правотворчої діяльності;
• сформувати нове відношення до вітчизняних підприємців (у тому числі проживаючих за рубежем), розробляти і реалізовувати програми репатріації капіталів і перетворення їх в інвестиційний ресурс України;
• підсилити суспільний контроль за діяльністю суб'єктів господарювання в межах правового поля, пов'язаних із загальнодоступністю даних про податкові правопорушення, злочини і їх оцінку державними і компетентними недержавними органами;
• для істотного зміцнення довіри до влади необхідно розгорнути ефективний захист населення від різного роду фінансових шахрайств, захист його заощаджень, капіталів і самого інституту приватної власності.

Автор статті «Сучасний стан та тенденції розвитку тіньової економіки  у посткризовий період» стверджує, що тінізація економіки має глибоке підґрунтя і міцне коріння. Саме тому для вирішення складної проблеми обмеження її масштабів він представив такі заходи,які були запропоновані Національною академією наук України:

• Забезпечення чіткості та однозначності дії законів.
• Здійснення масштабної податкової реформи на основі таких пріоритетів:
• поступове скорочення кількості податків і зборів, зниження їх ставок та вдосконалення предмету оподаткування;
• оподаткування надприбутків, які отримують фінансово - промислові групи і монополісти від експлуатації корисних копалин, природних ресурсів, державної власності, недосконалих бюджетних пільг і дотацій;
• приведення правил визначення доходів і видатків суб'єктів господарювання у відповідність із загально визначеними принципами єдиного бухгалтерського обліку, на якому ґрунтується фінансова, податкова, статистична та інші види звітності;
• законодавча ліквідація можливості підприємств використовувати фіктивні операції з приховуванням доходів і збільшенням валових витрат, ухиляння від сплати податків.
• Проведення судової реформи.
• Ліквідація інституційних та адміністративних перешкод ведення бізнесу.
• Створення механізмів надійного захисту прав власності всіх учасників економічного життя, що передбачає:
• встановлення прозорості в діяльності підприємств для акціонерів;
• забезпечення процедури зміни власників в умовах прозорих та оперативних судових процедур.
• Формування системи контролюючих служб та якісного кадрового забезпечення