Теорія «порядків» Вальтера Ойкена

Державний комітет  статистики України

Національна академія статистики, обліку та аудиту

 

 

 

Кафедра економіки підприємства

 

 

 

Реферат

з дисципліни: «Соціальна економіка»

На тему : «Теорія «порядків» Вальтера Ойкена»

 

 

 

		Виконала:
		студентка групи 11.34 ОА Тихонова  Анна Володимирівна
		Перевірив:

 

 

 

 

 

Київ  2012

1.Теорія економічних порядків В. Ойкена

В. Ойкен (1891-1950), представник Фрайбурзької школи економіки, є автором теорії економічних порядків. У ролі критерію береться відмінність в способах регулювання господарської діяльності і в особах, які приймають рішення. Два типа господарств - це не два способи виробництва, а різні способи організації, відмінності в методах узгодження господарських планів і рішень.

Для того щоб вибратися  з хаосу "історичної різноманітності", Ойкен пропонує використовувати методи наукової морфології, згідно з якою "історичне різноманіття сформувалося в результаті змішення відносно небагаточисельних чистих форм".

Кожна конкретна система  формується із сукупності шести основних "величин": потреб людей, природних  умов, робочої сили, товарних запасів, технічних знань, правового і  соціального порядку (якому надається  особливе значення).

Основних "чистих форм (величин)" шість, а комбінацій з них - багато. В. Ойкен порівнює економічну морфологію з алфавітом. У формуванні економічних порядків приймає участь держава. Порядок не встановлюється самостійно. Його потрібно реалізувати. Але в результаті він стає не нав'язаним, а природним порядком, тому що приводить до дії міцні тенденції - індустріалізацію економіки, повну конкуренцію. Це відповідає природі людини, принципам економічної свободи.

Найбільш раціональний конкурентний порядок, що формується під впливом  внутрішніх потенцій.

В. Ойкен розрізняє дві сфери економічної політики - політику порядків і політику регулювання.

Перша сфера - створення і  удосконалення інституціональних  порядків, тих реальних форм, в яких протікає діяльність фірм, організацій, приватних осіб.

Друга сфера - власне політика впливу на процес господарського розвитку. Головне - правовий і соціальний порядок, а не пряме втручання держави  в економічний процес.

Основні проблеми, на яких зупинився  В. Ойкен, викладені у двох роботах - "Основи національної економії" (1940) і "Основні принципи економічної політики" (1952).

Головну проблему Ойкен бачив у стримуванні монополій, відміні жорсткої системи державного регулювання. Теорія економічних порядків ставить на повістку дня проблему форм і меж втручання держави в економіку

2.Що проголошує теорія "економічних порядків" В. Ойкена? Які її основні положення і висновки?

На думку німецького економіста Вальтера Ойкена (1891-1950), в основі різноманіття економічних систем лежить обмежена кількість "чистих форм". Усі системи належать або до вільного ринкового господарства, або до централізовано-керованого господарства. Відмінність між ними полягає в методах узгодження господарських планів і рішень.

"Чистих форм" у природі  немає. Але кожна економічна  система має відмінності й  особливості, свої форми економічних  порядків, тобто форми організації  і поділу праці, кредитних відносин, заробітної плати, ціноутворення  і т. ін. Економічні порядки  не створюються за встановленим  згори планом, це суперечить нормальному  розвитку економіки. Водночас, держава  бере безпосередню участь у  формуванні економічних порядків.

Найбільш раціональний конкурентний порядок не винаходиться, а формується під впливом внутрішніх потенцій. Мистецтво економічної політики полягає в тому, щоб сприяти розвитку найбільш раціональних, відповідних до конкурентних умов, порядків.

Ойкен розрізняє дві сфери економічної політики (рис. 12.2).

Рис. 12.2. Економічна політика за В. Ойкеном

Перша сфера - створення й удосконалювання  економічного порядку, тих реальних форм у яких протікає діяльність фірм, організацій, приватних осіб. Друга  сфера - власне політика впливу на процес економічного розвитку і зростання.

У праці "Основні принципи економічної  політики" Ойкен пише: "Політика конкурентного порядку обмежує економічну владу шляхом розмежування, зокрема, сфери повсякденного господарювання і політико-державної діяльності. Крім того, розмежування полягає в тому, що в рамках економічної сфери з розгортанням конкуренції відбувається деконцентрація, що сприяє тому, щоб збереглися або знову виникли позиції, що дають владу".

За Ойкеном, основним правилом мистецтва економічної політики мають стати підготовка й оформлення загальногосподарських умов щодо економіки в цілому.

Соратник і продовжувач ідей В. Ойкена А. Мюллер-Армак вважав, що результати, одержувані в ході конкурентної боротьби за вищу продуктивність, варто коригувати за допомогою соціально-політичних заходів, для того щоб "принцип свободи на ринку поєднати з принципом соціальної компенсації".

Теорія економічних порядків Ойкена стала методологічною основою "соціального ринкового господарства", що сформувалося в Німеччині у післявоєнний період. Розроблені німецьким економістом положення і підходи корисно враховувати, розробляючи економічну політику держави.

Наприклад, нині в Німеччині офіційно формулюються такі цілі соціальної політики: забезпечення соціальної справедливості; справедливий розподіл благ серед усіх членів суспільства; соціальний захист, що охороняє населення від соціальних ризиків, таких як безробіття, хвороби, нещасні випадки; досягнення згоди  всіх соціальних груп у цілому з  наявним порядком речей (соціальний світ).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Використана література:

1. Історія економічних учень у запитаннях і відповідях - Мазурок П.П.
2. Історія економіки та економічної думки - Шевченко О.О.