Теоретичні засади екологізації інвестиційної діяльності підприємства

    Теоретичні  засади екологізації інвестиційної діяльності підприємства

Короткий  В’ячеслав, аспірант

Криворізький  технічний університет

Науковий  керівник – д.т.н.,проф. Ковальчук  В.А. 

    В статті розкриті значення, сутність екологічних  інвестицій, досліджена еволюція теоретичних підходів до оцінки споживання природних ресурсів та складові механізму формування  інвестиційної привабливості підприємства з врахуванням екологічного чинника.

    The paper disclosed the value and nature of environmental investments. We investigated the evolution of theoretical approaches to consumption of natural resources and components of the mechanism of formation of investment attractiveness with regard to environmental factors.

    Напрямки  подальшого пошуку шляхів підвищення ефективності підприємницької діяльності сьогодні визначаються парадигмою сталого розвитку, відповідно до якої усе більшого поширення набувають підходи, пов’язані з екологізацією усіх сторін суспільної діяльності, впровадженням сучасних механізмів та інструментів врахування екологічних чинників у господарській діяльності та забезпеченням ресурсно-екологічної безпеки. Стабільний довготривалий розвиток, який би забезпечував не тільки кількісне, а й якісне зростання рівня забезпечення потреб теперішнього та майбутнього поколінь, в сучасних умовах є безумовною вимогою економічного руху суспільних систем.

    Такий підхід обумовлений тим, що за останні півстоліття попит людства на природні ресурси зріс більш ніж удвічі. Згідно з доповіддю WWF «Жива планета -2010», людство споживає сьогодні на 50% більше ресурсів, ніж Земля може відтворювати. Зараз ми використовуємо еквівалент 1,5 планет для своїх потреб, тобто споживаємо ресурси в 1,5 рази швидше, ніж вони відтворюються. Якщо ми будемо продовжувати надмірно використовувати ресурси Землі, до 2030 року нам знадобиться еквівалент 2 планет. Якби зараз всі жили, як середній житель ОАЕ, нам би знадобилося 6 планет, а середньому американцю потрібно еквівалент 4,5 планет [4].

    Перевитрата природних ресурсів у світовому масштабі продовжує збільшуватися, приводячи до руйнування екосистем, накопичення відходів, забруднення всіх компонентів природи і зміни клімату. Це вимагає посилення уваги світового співтовариства до проблем екологізації виробництва на всіх рівнях, в першу чергу – на макрорівні, на рівні підприємців, виробників, реальних природокористувачів. Вони ще на стадії прийняття інвестиційних рішень повинні орієнтуватися не тільки на досягнення високих показників економічної ефективності, але й враховувати вплив на довкілля, що є одним з найважливіших факторів ухвалення господарських рішень.

    Важливе значення екологізації інвестиційної  діяльності підтверджують  останні дослідження, які свідчать, що екологічні інвестиції в розмірі 1% від світового ВВП протягом кількох років можуть призвести до створення критичної маси «зеленої» інфраструктури, достатньої для закладення фундаменту цілісної «зеленої» економіки в світовому масштабі. [10]

    Сказане визначає актуальність даної статті і надає суттєвого значення проблемам  дослідження  екологізації діяльності підприємств.

    Значний внесок у розробку даних питань зробили  вітчизняні вчені, такі, як Андрєєва Н.М., Веклич О.О., Вишницька О.І., Дорогунцов С.І., Згуровський М.З., Харічков С.К. та ін. Наукові розробки даних вчених присвячені загальним методологічним питанням сталого розвитку, характеристиці, аналізу впливу господарської діяльності на довкілля, визначенню сутності та особливостей екологічних інвестицій. Разом з тим в умовах надзвичайно високої актуальності даних питань та швидкої зміни бізнес-середовища, подальша розробка теоретичних засад формування організаційно-економічного механізму екологізації окремих видів діяльності вітчизняної економіки, зокрема - інвестиційної діяльності, потребує нагального вирішення і залишається актуальною.

    З огляду на сказане, метою даної роботи є розгляд теоретичних та науково-методичних засад екологізації інвестиційної діяльності промислового підприємства.

    Під екологізацією інвестиційної діяльності (ЕІД) маємо на увазі комплексний і системний процес екологічного перетворення інвестиційної діяльності, спрямований на зниження екодеструктивного впливу сфери виробництва, обігу, споживання, основним пріоритетом якого є повсюдне впровадження новітніх досягнень науково-технічного прогресу та «екологічно орієнтованих інвестицій»[1]. ЕІД є невід’ємною частиною екологізації економічної діяльності.

    На наш погляд, можна умовно виділити вісім підходів до екологізації виробничої діяльності, в тому числі – інвестиційної, які виникали в міру зростання масштабів промислового виробництва. Кожен з них розвивався на базі попереднього (від простого до найскладнішого). Вони і донині розвиваються і активно застосовуються, що в цілому дає можливість говорити про еволюцію методологічних підходів до оцінки споживання природних ресурсів [6]:

1. Статистичний підхід – оцінка наявних природних ресурсів і можливостей їх промислового використання, розрахунок коефіцієнтів забезпеченості природними ресурсами.
2. Аналітичний підхід - розрахунок коефіцієнтів ефективності використання природних ресурсів, зокрема енергоємність продукції, коефіцієнт корисної дії енергоустановок та двигунів. У наш час, що характеризується посиленням екологічних ризиків, яскравим прикладом розвитку цього підходу є розроблена Всесвітньою радою підприємців для сталого розвитку (WCBSD) концепція «Еко-ефективність» [12].
3. Асиміляційний підхід зародився у зв'язку з перевищенням асиміляційної ємності природних екосистем. Асиміляційні потенціал (ємність) екосистем - це здатність навколишнього природного середовища приймати шкідливі відходи в обсягах, які вона може нейтралізувати і не змінювати при цьому якісно своїх властивостей. Асиміляційна ємність екосистеми характеризує межі стійкості екосистеми до антропогенних навантажень [3], тому виникла необхідність оцінювати гранично допустимі концентрації (ГДК) забруднюючих речовин у воді, повітрі та ґрунті, допустимі обсяги вилучення води з відкритих водойм та розміщення твердих відходів на відкритих територіях. Об'єктивно оцінені ГДК є підставою для видачі дозволів на забруднення. При цьому моніторинг дотримання дозволів на забруднення ведеться за кожною забруднюючою речовиною.
4. Індикаторний підхід застосовується для моніторингу сталого розвитку шляхом розробки і розрахунку системи індикаторів. Індикатор сталого розвитку(Sustainable Development Indicator, SDI) – це показник,  який відображає соціальний, економічний і/або екологічний розвиток  певного регіону і дає можливість робити прогнози і своєчасно визначати тенденції. [5] Провідні міжнародні організації, такі, як ООН, Світовий банк, ОЕСР, Європейська комісія та ін. приділяють багато уваги розробці критеріїв та індикаторів сталого розвитку.
5. Багатоаспектний підхід в основі своїй має систему індикаторів, що детально розкривають різні аспекти проблем, пов'язаних зі споживанням природних ресурсів [6]. Цей підхід виник як якісно новий на базі розвитку попередніх підходів. Як показує практика, застосування системи індикаторів дозволяє знаходити найбільш ефективні рішення проблем нестійкого розвитку на різних рівнях управління. До них можна віднести системи індикаторів Global Reporting Initiative (GRI), International Financial Corporation (IFC), UNDP та World Bank.
6. Програмно-прогностичний підхід - економіко-математичне моделювання розвитку на довгострокову перспективу. Моделі будуються на основі паливно-енергетичного та інших балансів природних ресурсів, що використовуються в економіці, і дають можливість враховувати велику кількість показників [6]. Зокрема, такі моделі можуть показати обсяги прогнозних викидів забруднюючих речовин через заданий період часу при використанні тих чи інших технологій (шляхом введення необхідних технологічних коефіцієнтів), прорахувати наслідки різних рішень, які можуть бути прийняті у сфері інституційних реформ, змін законодавства, технічних регламентів, і т.п.
7. Системний підхід – використання та оптимізація різних підходів до управління ресурсами,  акцент на пошуку міжгалузевих методів вирішення проблем охорони довкілля і відповідних вигод. В рамках системного підходу здійснюється узгодження екологічних, економічних і соціальних інтересів на національному та міжнародному рівнях, розвиток нових підходів до об'єднання цілей і інтересів усіх зацікавлених сторін.

    Екологізація інвестиційної діяльності здійснюється в рамках декількох основних напрямків: перше, − це екологізація розвитку інвестиційної діяльності окремих секторів економіки; друге, − це екологізація регіонального інвестиційного розвитку; третє, − це екологізація інвестиційної діяльності окремих суб'єктів господарювання; четверте, − це розвиток екологічного бізнесу як інфраструктурної складової процесів екологізації інвестиційної діяльності[1]. Можливі шляхи використання екологічних інвестицій визначаються  відповідно до напрямків екологічної діяльності в цілому, а саме: на запобігання забруднення довкілля; на обмеження забруднення довкілля; на усунення наслідків забруднення довкілля; на відновлення довкілля.  

    Врахування  екологічного чинника суттєво підвищує інвестиційну привабливість підприємства, яка визначається як суб’єктивне сприйняття інвестором інвестиційних екологічно орієнтованих характеристик даного підприємства (екологічних аспектів, еколого-економічних ризиків і т.д.). Інвестиційна привабливість з врахуванням екологічного чинника формується в процесі аналізу, оцінки та порівняння різних інвестиційних проектів і базується на розрахунках та експертних оцінках. Методична і методологічна база реалізації та економічних оцінок  формування інвестиційної привабливості екологічно  орієнтованих  інвестиційних  проектів  перебуває  на  стадії  становлення. 

    Можемо  визначити основні сучасні механізми та інструменти формування і оцінки інвестиційної привабливості підприємства з врахуванням екологічного чинника, що широко застосовуються в розвинутих країнах (рис.1)[2]  
 

    Рис.1. Механізми формування  інвестиційної привабливості підприємства з врахуванням екологічного чинника 

    Розглянемо  дещо докладніше окремі з цих механізмів.

1. Впровадження систем екологічного менеджменту та менеджменту якості спрямоване на виявлення екологічних ризиків та розробку програм щодо їх зниження відповідно до стандартів ISO 9000 та ISO 14000. Система екологічного управління передбачає постійне поліпшення навіть для тих компаній, які формально відповідають вимогам національного природоохоронного законодавства. Впровадження даних систем суттєво підвищує інвестиційну привабливість підприємств, тому ми розглядаємо їх як один з головних механізмів формування та оцінки інвестиційної привабливості підприємства з врахуванням екологічного чинника.
2. Екологічний маркетинг спрямований на формування філософії фірми, орієнтованої на зростання попиту на екологічно чисту продукцію, виготовлену без завдання шкоди довкіллю. Його впровадження також дає зростання інвестиційної привабливості фірм в умовах росту ринку екологічної продукції.
3. Участь підприємства в екологічних рейтингах все частіше використовуються для цілей контролю і управління в інтересах сталого розвитку та є дієвим засобом екологізації бізнесу. Завдяки екологічним рейтингам інформація про екологічну та енергетичну ефективність окремих компаній перетворюється на знакову підставу для учасників ринку, які купують товари або інвестують свої накопичення в акції. Прикладами таких рейтингів є Всеукраїнський конкурс «Екологічна якість та безпека», переможцем якого в номінації «Екологічна досконалість» в минулому році стало ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»[7]; рейтинг «зелених компаній України», що проводить «Інвестгазета»; рейтинг соціально відповідальних компаній журналу «ГVардія» та ін.
4. Принципи Екватора . У червні 2003 р. десять банків, що належали до числа найбільших учасників світового фінансового ринку, оголосили про те, що відтепер мають намір дотримуватися в своїй діяльності певних принципів екологічного та соціального характеру - "Принципів Екватора". На сьогодні до ініціативи приєдналось 72 банки, частка яких складає близьким 80% загального обсягу кредитів, пов'язаних з проектним фінансуванням на емерджентних ринках. Ці банки зобов'язуються дотримуватися певних екологічних та соціальних норм при виділенні кредитів у сфері проектного фінансування. При застосуванні "Принципів Екватора" в рамках конкретного інвестиційного проекту вихідним пунктом для банку стане вивчення рівня екологічних і соціальних ризиків, що виникають у зв'язку з даним проектом, і присвоєння йому тієї чи іншої категорії з точки зору ризиків. У разі проекту з підвищеним рівнем ризику від позичальника вимагається оцінка впливів на довкілля з використанням кількісних екологічних показників і базової вимоги відкриття інформації для місцевих спільнот. Умови надання кредитних коштів передбачають постійну звітність і контроль відповідності [11].
5. Глобальний договір – кодекс поведінки, що складається із десяти принципів у сфері прав людини, довкілля та боротьби із корупцією. Ця добровільна міжнародна ініціатива об’єднує близько 5800 компаній, котрі зобов’язалися виконувати ці принципи, серед яких – компанії, громадські організації, академічні установи. Глобальний договір ставить своїм першочерговим завданням демонстрацію і забезпечення соціальної легітимності бізнесу та ринків. Своїм приєднанням до Глобального договору компанія заявляє про те, що розділяє переконання в тому, що ділова практика, яка спирається на універсальні принципи, сприяє більшій стійкості, справедливості і сприяє формуванню процвітаючих суспільств. В Україні більше 140 учасників-членів Глобального Договору [9].
6. Оцінка участі підприємства в державних, регіональних та корпоративних природоохоронних програмах. Аналіз такої участі може бути використаний при формуванні інвестиційної привабливості підприємства, свідчити про соціальну відповідальність та активну суспільну позицію бізнесу. 
7. Дотримання вимог чинного законодавства у сфері природокористування.  Для формування та оцінки інвестиційної привабливості підприємства можна використати такі ознаки екологічності [2]:
• Наявність позитивного висновку екологічної експертизи та результатів оцінки впливу на довкілля;
• Наявність позитивного висновку державних інспекторів,  що здійснюють екологічний контроль, відсутність приписів про усунення виявлених порушень;
• Екологічний паспорт та декларація промислової безпеки підприємства;
• Наявність страхових полісів з екологічного страхування;
• Наявність позитивного висновку екологічного аудиту та екологічних сертифікатів.
8. Оцінка екологічних витрат та екологічної ефективності - кількісний вимір впливу на природу. Цей результат однозначний і не потребує сертифікації . Статистична звітність щодо впливу на довкілля публікується в регіональному розрізі та за галузями економіки. Оцінка екологічних витрат систематизована за компаніями та їх дочірніми структурами та інтегрована в єдиний показник. Це спрощує сприйняття оцінки та вирішує завдання порівняння будь-яких компаній для вибору кращих об'єктів для інвестування.

      Оцінка екологічної ефективності  здійснюється відповідно до стандарту  ISO 14031 «Оцінювання екологічної ефективності» та включає два основні типи показників:

• Показники екологічної ефективності діяльності (показники ефективності функціонування та показники ефективності управління, які надають інформацію про вплив керівництва на екологічну ефективність організації);
• Показники стану довкілля – дають уявлення про фактичний або потенційний вплив на довкілля екологічних аспектів діяльності організації і тим самим сприяють плануванню та впровадженню системи оцінювання екологічної ефективності діяльності організації.

9. «Глобальна ініціатива зі звітності» (GRI)– добровільна міжнародна мережа, яка заснована на співробітництві між компаніями, організаціями роботодавців, інвесторів, аудиторів, громадських організацій та інших зацікавлених сторін. Мета глобальної ініціативи зі звітності – просування застосування компаніями нефінансової звітності на основі потрійного критерію – економічних, екологічних і соціальних показників. GRI розробила принципи і індикатори для такої звітності, і вона є найбільшою міжнародною ініціативою такого роду[8]. Більш ніж 1000 компаній в 60 країнах світу сьогодні використовують GRI. В Україні 4 компанії готовлять свої не фінансові звіти за стандартом GRI – це СКМ, ДТЕК, Метінвест, Оболонь.

10. Індекси сталості Доу-Джонса та FTSE4Good. Індекс Доу-Джонса розраховується за великою кількістю показників шляхом заповнення компаніями щорічних анкет. Дані перевіряються уповноваженим аудитором - нині це Pricewaterhouse Coopers. Показники групуються за трьома напрямками: економіка компанії, екологічність та соціальна діяльність.

    У 2001 р. Financial Times і лондонська фондова біржа представили сімейство індексів FTSE4Good, в які потрапили як фінансові показники компаній, так і соціальні та екологічні фактори. Індекси розраховує агентство етичних досліджень Eiris. Близько 60 інвестиційних фондів Великобританії працюють   виключно з цими акціями.

    В даний час при оцінці споживання природних ресурсів застосовуються всі розглянуті методологічні підходи. Рівень складності поточних проблем, що виникають внаслідок різних способів і масштабів використання природних ресурсів, вимагає застосування підходів відповідної складності, так як тільки адекватно вибраний підхід залежно від рівня прийняття рішень дозволить найбільш ефективно регулювати процес переходу економічної системи від ресурсовитратного типу розвитку до природоохоронного[2]. Використання підприємством зазначених механізмів, участь у державних, регіональних та корпоративних екологічних програмах, глобальних ініціативах, застосування міжнародних екологічних стандартів суттєво підвищує його інвестиційну привабливість та  конкурентоздатність.