Технологія організації нового підприємства

     Законодавча база України, сформована протягом останніх років, дозволяє підприємцю створити (заснувати) підприємство з будь-якою формою власності. Створення нових підприємств  у перехідний до ринку період, як правило, здійснюється через заснування малих організаційних утворень підприємницької діяльності - малих підприємств.

     Малі  підприємства можуть створюватися на основі будь-якої форми власності  фізичними і юридичними особами. Фізичні й юридичні особи можуть бути засновниками малого підприємства, тобто тими, хто приймає рішення про його створення.

     Малі підприємства можуть створюватись на базі структурних підрозділів діючих підприємств, а також шляхом заснування нових організаційно-господарських утворень.

     Конкретним  засновником малого підприємства можуть виступати як один громадянин, так і члени його сім’ї або інші особи, котрі спільно ведуть підприємницьку діяльність. Якщо мале підприємство створюється однією фізичною особою або сім’єю, то воно вважатиметься індивідуальним чи приватним підприємством. Коли ж мале підприємство засновано двома або більшою кількістю громадян, то воно може мати статус кооперативу, повного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю (з позначкою ЛТД), акціонерного товариства. Засновники мають виконати кілька функцій у процесі створення нового підприємства. До них зокрема належать:

• визначення виду підприємства та його назви;
• обґрунтування предмета та мети діяльності;
• визначення управлінської структури і межі її компетенції;
• встановлення джерела і загального порядку формування майна, розподілу прибутку, а також умов реорганізації і припинення діяльності підприємства;
• розробка, затвердження і реєстрація статуту підприємства.

     Важливим етапом організації малого підприємства є укладення засновницького договору. Основні його розділи такі:

• предмет договору;
• зобов’язання;
• права і відповідальність;
• порядок розв’язання суперечок;
• розмір статутного фонду;
• юридична адреса.

     Статут малого підприємства розробляють і затверджують його засновники. Він є юридичним документом, що визначає діяльність підприємства. У статуті наводиться повна характеристика всіх напрямків діяльності підприємства:

• мета і основні завдання;
• правова основа діяльності;
• взаємовідношення з бюджетом;
• формування і розподіл доходу (прибутку);
• управління підприємством;
• реорганізація і припинення діяльності підприємства.

     У статуті також визначаються: вид підприємства, його повна назва, місцезнаходження, товарний знак тощо.  

     Для малого підприємства у формі акціонерного товариства законом України “Про господарські товариства” передбачені обов’язкові вимоги до змісту документів про заснування. До таких вимог належать відомості про:

• вид товариства;
• предмет і мету діяльності;
• склад засновників і учасників (членів);
• повну назву і місцезнаходження;
• розмір і порядок формування статутного фонду товариства;
• порядок розподілу доходів і збитків;
• склад і компетенцію органів управління;
• порядок прийняття рішень щодо внесення змін у документи про заснування, а також про ліквідацію або реорганізацію товариства.

     У статуті малого підприємства у формі акціонерного товариства подаються відомості про категорії акцій та їх номінальну вартість.  

     У документах про заснування товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, що є однаковими для  обох видів товариств, необхідно  додавати інформацію про розмір частки кожного з учасників, про розмір, склад та порядок вкладення ними (учасниками) внесків.

     У документах обох видів товариств  відображається порядок участі акціонерів в управлінні, внесення додаткових коштів, розподіл прибутку, величина резервного фонду.  

     Засновницькі  документи та їх підготовка

     Організувати  свою фірму, відкрити власну справу нелегко. Відправною точкою, з якої починається  власна справа, є ідея, закладена  до її основи. Тако необхідно знати, хто може займатися підприємницькою діяльністю, а кому це забороняється. Крім того, слід знати існуючі обмеження у здійсненні підприємницької діяльності.

     Обравши вид діяльності, визначивши найбільш ефективну форму організації, ще раз добре поміркувавши, усе зваживши і прийнявши остаточне рішення, можна переходити до наступного етапу - підготовки засновницьких документів для державної реєстрації фірми.

     До  засновницьких документів, що підтверджують  статус юридичних осіб, без яких неможливо заснувати фірму, належить статут та установчий договір, створення малих підприємств, товариств, асоціацій, об’єднань підприємств та інших підприємницьких структур неможливе без цих основних документів. Для тих, хто створює приватні фірми на правах малих підприємств з індивідуальною формою організації бізнесу, необхідним документом є статут підприємства, а для підприємств  із колективною формою організації бізнесу (товариства, об’єднання підприємств тощо) необхідні статут та установчий договір.

     Підготовці  засновницьких документів слід приділяти  пильну увагу, оскільки саме вони регулюють багато важливих аспектів діяльності підприємницьких структур. Таким чином, засновницькі документи – не проста формальність, а проект вашої майбутньої справи.

     Що  ж таке статут підприємства?

     Статут  підприємства - це офіційно зареєстрований документ, який визначає форму власності підприємства, сферу його діяльності, спосіб управління та контролю, порядок утворення майна підприємства та розподілу прибутку, порядок реорганізації та інші положення, які регламентують діяльність юридичної особи. Статут підприємства - це його мала конституція, його основний закон. 

     Завдання статуту - дати найбільш повне уявлення про правовий статус підприємства (фірми) як самостійного суб’єкта підприємницької діяльності, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм, управління і самоуправління, режим формування та розпорядження його коштами і прибутком. Таке призначення статуту виявляється і в його структурі, яка, як правило, складається з таких розділів (статей).

     1.  Найменування та місцезнаходження фірми.

     2. Загальні положення.

     3. Предмет, цілі та напрями діяльності  фірми.

     4. Юридичний статус фірми.

     5. Майно фірми.

     6. Фонди фірми

     7. Виробничо-господарська діяльність.

     8. Зовнішньоекономічна діяльність.

     9. Прибуток фірми та його розподіл.

     10. Відшкодування збитків.

     11. Органи управління та контролю  фірми,

     12. Організація та оплата праці.

     13. Компетенція та повноваження  органів трудового колективу.

     14. Облік та звітність.

     15. Припинення діяльності фірми  (реорганізація та ліквідація).  

     Всі ці розділи мають міститися у  статутах усіх видів підприємств, незалежно  від їх організаційних форм власності. Разом із тим, деякі розділи можуть об’єднуватися, а “наповнення” цих  розділів конкретними положеннями  залежить від виду підприємства, вимог  та бажань власників. Організація підприємства, якщо осіб, які бажають його заснувати, дві або більше, починається з розробки та прийняття установчого договору.

     Установчий  договір - це угода (договір), яка укладається між двома або кількома засновниками щодо створення підприємства (фірми) певним шляхом, суть установчого договору полягає в тому, що він є одним із різновидів згоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи. 

     В установчому договорі визначаються предмет угоди, назва та юридична адреса підприємства (фірми), статутний фонд, відповідальність засновників та інші умови функціонування підприємства (фірми). Зміст установчого договору - об’єднання майна (капіталів) і підприємницьких зусиль з метою отримання прибутку. Тому головним для установчого договору є визначення всіх параметрів взаємовідносин між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Все це визначає відповідну структуру установчого договору, який містить такі розділи.

     1. Преамбула.

     2. Загальні положення договору.

     3. Предмет договору.

     4. Назва та місцезнаходження фірми.

     5. Юридичний статус фірми.

     6. Статутний фонд. Вклади учасників  (засновників).

     7. Права і обов’язки учасників  (засновників).

     8. Управління фірмою.

     9. Майно фірми. Розподіл прибутку.

     10. Порядок виходу зі складу учасників.

     11. Форс-мажор.

     12. Розв’язання суперечок.

     13. Умови припинення (розірвання) договору.

     14. Умови та строки набуття договором  чинності.

     15. Інші умови. 

     Установчий договір набирає сили з моменту його підписання всіма засновниками (учасниками) фірми.   

     Засновницькі документи - важливий атрибут підприємницького бізнесу. Вони підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання, таку роботу, як правило, доручають фахівцям (юристам, економістам). Разом із тим, користуючись кваліфікованими довідковими матеріалами, а також ознайомившись з основними положеннями законодавчих актів щодо підприємницьких структур, можна провести цю роботу самостійно.   

     Процес укладання засновницьких документів передбачає:

• підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;
• попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;
• збирання й узагальнення необхідних матеріалів;
• створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;
• юридичні й економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;
• підготовку і проведення установчих зборів.

     На установчих зборах розглядають:

• питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;
• проекти найменування фірми та її юридичну адресу;
• склад засновників;
• строки розробки засновницьких документів;
• вибори керівних органів фірми та інші організаційні питання.

     Рішення зборів оформлюються протоколом, який підписують усі засновники. У разі позитивного рішення фірму вважають заснованою. На чергових зборах розглядають та затверджують підготовлені засновницькі документи. Цей факт підтверджується протоколом, статут та установчий договір підписують усі засновники (учасники), тиражують необхідну кількість примірників, їх засвідчує державний нотаріус після чого їх подають на реєстрацію, тільки після реєстрації підприємство (фірма) отримує право на функціонування.   

     Статутний фонд та його формування

     Для створення та початку діяльності підприємства необхідний стартовий  капітал. Цю функцію виконує статутний  фонд. Статутний фонд - це сукупність грошових коштів та майна, яка необхідна для організації та початку функціонування підприємств.

     Статутний фонд створюється внесенням вкладів засновниками (учасниками) і може поповнюватися за рахунок прибутку від господарської діяльності підприємства, а в разі потреби також додаткових вкладів учасників, у тому числі спонсорів, вкладом до фонду можуть бути: всі види майна - будівлі споруди, обладнання та інші матеріальні цінності; кошти засновників (учасників), у тому числі й у вільно конвертованій валюті; усі види майнових прав – на користування землею та іншими природними ресурсами, різними майновими об’єктами, а також на використання винаходів, ноу-хау, інших об’єктів інтелектуальної власності та інші права, що належать до майнових, але мають товарну вартість.

     До  моменту реєстрації підприємства, що функціонує (наприклад товариство з  обмеженою відповідальністю), кожний з його учасників зобов’язаний внести до статутного фонду не менш як 30% коштів, зазначених у засновницьких документах, що має підтвердити банк. З цією метою за заявкою засновників у банку відкривається тимчасовий рахунок, який після реєстрації перетворюється у розрахунковий.

     Протягом  року всі учасники підприємства (фірми) мають повністю внести свій вклад  до статутного фонду. У разі невиконання  учасниками цих зобов’язань за час  прострочення вони сплачують 10% річних з недонесених сум, якщо інше не передбачено засновницькими документами.

     Мінімальний обсяг статутного фонду становить: для акціонерного товариства - сума еквівалентна 1250 мінімальним заробітним платам (відповідно до ставки на момент його створення) для інших товариств (товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, повних та командитних товариств) - 100 мінімальним заробітним платам.

     Обсяг статутного фонду може бути збільшений за умови, що всі учасники повністю внесли свої вклади. Зміна обсягів  статутного фонду набуває чинності з моменту реєстрації його органом, який зареєстрував статут підприємства (фірми).

     Кошти статутного фонду спрямовуються на розвиток виробництва. Використовувати кошти статутного фонду на заробітну плату, заохочення та інші потреби забороняється. Статутний фонд є власністю засновників (учасників) у межах їхніх вкладів.

     При виході засновника (учасника) зі складу підприємства (товариства з обмеженою  відповідальністю) або в разі ліквідації підприємства засновнику сплачується  вартість частини майна, пропорційна до його частки у статутному фонді. Майно, передане у користування, повертається в натуральній формі без винагороди. Статутний фонд є не тільки “підставою” для державної реєстрації, а й стартовим капіталом, від якого залежить функціонування підприємства (фірми).

     Обсяг статутного фонду закріплюється  в установчому договорі та статуті  підприємства (фірми). Підтримання певного  співвідношення між обсягом статутного фонду та загальним обсягом виробничо-господарської  діяльності є ознакою фінансової стійкості підприємства (фірми).

     Крім  статутного фонду, підприємства можуть створювати інші фонди, наприклад, резервний, страховий, споживання, соціально-економічного розвитку та ін., що передбачені чинним законодавством України або відповідним  рішенням Зборів учасників підприємства (фірми).  

     Державна  реєстрація підприємства

     Право на здійснення підприємницької діяльності підприємство набуває лише після  акту державної реєстрації такої  діяльності; в іншому разі така діяльність є незаконною. Існують певний порядок  і умови реєстрації нового підприємства. Будь-яка підприємницька структура вважається створеною і набуває права юридичної особи з дня її реєстрації у державній адміністрації місцевої влади за місцем знаходження підприємства (фірми) або за місцем проживання підприємця.  

     З метою реєстрації новоствореного підприємства треба подавати такі документи:

• рішення власника майна або впровадженого органу про організацію малого підприємства (за наявності двох або більшої кількості власників таким документом є договір про заснування);
• статут підприємства;
• письмове підтвердження юридичної адреси суб’єкта підприємництва;
• реєстраційна картка, котра одночасно виконує роль заяви засновника про реєстрацію підприємства;
• квитанція про сплату мита за реєстрацію підприємства.

     Завершальним етапом створення і реєстрації підприємства є відкриття розрахункового рахунку у відповідному банку за місцем знаходження новоствореного підприємства.  

     Загальна схема створення і реєстрації підприємства без створення юридичної особи є простішою. У цьому випадку доріжка кроків складається з таких етапів:

• рішення про започаткування підприємницької діяльності (вибір видів підприємницької діяльності; підготовка короткого бізнес-плану);
• підготовча робота   (звернення у реєстраційний відділ і отримання довідкової інформації про особливості реєстрації у районі, необхідні документи; отримання бланків реєстраційних карток (3 примірники); отримання в банківській установі бланку заяви і банківської картки (2 примірники);
• звернення у реєстраційний орган держадміністрації (подаються: реєстраційна картка в трьох примірниках; документ про сплату реєстраційного збору; документ, що засвідчує особу);
• реєстрація (видача реєстраційним відділом свідоцтва встановленого зразка про державну реєстрацію підприємця без створення юридичної особи; направлення протягом 10 днів реєстраційних карток в орган державної статистики і податкову інспекцію);
• звернення у податкову інспекцію (відмітка про реєстрацію, взяття на облік для установи банку; подання необхідних додаткових відомостей);
• звернення до нотаріуса (засвідчення підпису підприємця на засвідченій банківській картці у двох примірниках; копії реєстраційного свідоцтва; сплата державного мита за нотаріальне засвідчення документів);
• звернення у банківську установу  (подання документів, необхідних для відкриття рахунку в банку: заяви для відкриття рахунку; двох примірників банківських карток зі зразками підписів відповідальних осіб; копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяль-ності з відміткою податкової інспекції; заяви щодо оформлення перепусток у банк особам, які опрацьовують фінансові документи і мають справу з готівкою);
• звернення у місцевий відділ внутрішніх справ (подання документів для отримання дозволу на виготовлення печатки і штампів: заяви, ескізів печатки і штампів у двох примірниках; довідки банку про відкриття рахунку; копії свідоцтва про реєстрацію);
• звернення у штемпельно-гравірувальну майстерню (подання ескізів печатки і штампів з відміткою районного ВВС про дозвіл на виготовлення);
• ліцензування (отримання дозволу на здійснення конкретного виду підприємницької діяльності - за необхідності).