Сутність методів перепроектування робіт і збагачення праці

Якщо  замість qпідставити його похідні WT, а  співвідношення — виразити відповідно через d_T, то цей індекс матиме такий вигляд:

Без сумніву, перевагою цього індекса слід визнати те, що одержані показники  можуть бути використані для міжзаводських і міжнародних зіставлень.

Співвідношення  середнього виробітку звітного і  базисного періодів є індексом змінного складу. Він показує, що на середні  величини, які порівнюються, впливають  не лише зміни рівня продуктивності праці на окремих підприємствах, а й структурні зрушення у співвідношенні затрат праці, які мають різний рівень продуктивності праці. Ось чому статистика і дає кількісну оцінку впливу цих факторів на загальний результат, доповнюючи до цього індекс змінного складу індексами постійного складу і структурних зрушень. Індекс продуктивності праці постійного (фіксованого) складу дозволяє елімінувати вплив зміни затрат праці і виявляти вплив лише зміни рівня продуктивності праці на окремих підприємствах на загальний результат. Він має такий вигляд:

Індекс  впливу структурних зрушень, елімінуючи вплив змін у рівнях виробітку  на окремих підприємствах, характеризує зміну середнього виробітку під  впливом лише зрушень у співвідношенні затрат праці на окремих підприємствах:

При моделюванні  індексів постійного складу та структурних зрушень доводиться вирішувати важливе методологічне питання, що пов'язане з вибором ваг індексованих ознак. У індексі продуктивності праці постійного складу як і в аналогічних індексах інших якісних показників (фондовіддача, собівартість і ін.), вагами, на нашу думку, повинна виступати структура відповідного кількісного (об'ємного) показника звітного періоду. В статистичній літературі, зокрема, в підручнику «Статистика промисловості» за редакцією В.Е.Адамова пропонується дещо інший підхід до порядку вибору ваг при побудові індексів постійного складу. Зокрема, у зазначеному підручнику в індексах постійного складу структурні зрушення фіксуються на рівні базисного періоду, а в індексах структурних зрушень виробіток - на рівні звітного періоду:

Така  система зважування не узгоджується з принципами зважування в індексах, що розроблені у вітчизняній статистиці, згідно з якими в усіх індексах якісних показників (цін, собівартості, фондовіддачі, продуктивності праці  і т.ін.) в якості ваг використовуються відповідні кількісні (об'ємні) показники звітного періоду.

Натуральний індекс продуктивності праці використовується для характеристики динаміки або  виконання завдання з продуктивності праці за умови, якщо виробляється однорідна  продукція. Проте це швидше випадок, аніж закономірність; на підприємствах виробляють, як правило, різноіменну продукцію значної номенклатури, що робить неможливим використання цього індексу для загальної характеристики продуктивності праці по підприємству загалом. За умов випуску різноіменної продукції показники виконання завдання та динаміки продуктивності праці вимірюють і аналізують за допомогою загальних індексів, у яких в ролі співвимірника використовують трудомісткість або ціни. Відповідно з цим розрізняють два види загальних індексів: трудовий і вартісний.

Трудовий  індекс продуктивності праці моделюється  у двох варіантах: на основі фактичних  і нормативних затрат часу. Метод  нормо-годин використовується там, де здійснюється нормування праці і  робіт. Зокрема, для зазначених причин у практиці обліку і статистики підприємств машинобудування часто використовують індекси продуктивності праці, що розраховані за обсягом виконаної роботи у фіксованих нормо-годинах. Розрізняють індекс продуктивності праці змінного та постійного складу:

Якщо  нормативну трудомісткість І„ зафіксувати  на рівні базисного періоду to, то індекс змінного складу буде перетворений на індекс постійного складу:

Це класична формула трудового індекса продуктивності праці, який розрахований на базі фактичної трудомісткості. Крім відносного показника зміни продуктивності праці він дозволяє визначити абсолютну величину економії робочого часу, одержану внаслідок підвищення продуктивності праці

Трудовий  індекс продуктивності праці не знаходить  широкого застосування у виробництві. Однією з причин цього є відсутність у галузі єдиних норм виробітку і норм часу на виконання однотипних робіт, оскільки ступінь технічної оснащеності і умови виконання робіт на різних підприємствах суттєво розрізняються. Тому цей метод порівняння не став основним в економічних дослідженнях продуктивності праці, це місце зайняв вартісний метод, який, дякуючи простоті вимірювання, перетворився в універсальний.

Вартісний метод вимірювання продуктивності праці використовується в практиці планування і статистики як найбільш загальний, що охоплює весь результат виробництва. Він забезпечує можливіть використання узагальнюючих показників по території, галузі, і, отже, всі показники продуктивності праці, що публікуються на сторінках періодичних видань, в дослідженнях, розраховані на основі вартісного методу.

На основі цього методу і моделюється відповідний  індекс продуктивності праці, який є  головною формою загального індексу.

У наведеному індексі в ролі співмірника різних видів продукції використовується ціна одиниці продукції кожного виду. Перемноживши ціну на кількість відповідних виробів і розділивши одержані суми добутків на загальні затрати праці, одержимо рівень продуктивності праці.

Важливим  методологічним питанням побудови вартісних індексів продуктивності праці є питання про те, який із вартісних показників продукції слід брати для вимірювання рівня продуктивності праці: валову, товарну, чисту, нормативну чисту продукцію чи нормативну вартість обробки. Показник валової продукції не дає об'єктивної характеристики продуктивності, оскільки його величина в значній мірі залежить від розміру перенесеної вартості (затрат уречевленої праці). Цей недолік притаманний і показнику товарної продукції. Для того, щоб виключити спотворюючий вплив нашарувань матеріаломісткості на показники продуктивності праці, починаючи з 1979 р. у якості її вимірника стали використовувати показники чистої і нормативної чистої продукції. У деяких галузях промисловості, зокрема, у швейній, хутряній продуктивність праці вимірюють за нормативною вартістю обробки.

Запроваджений у 80-х роках на промислових підприємствах  країни показник нормативної чистої продукції не виправдав сподівань. Через технічну складність і відсутність  відповідної нормативної бази він  не став основним оціночним показником, і у даний час переважна більшість промислових підприємств вимірюють продуктивність праці на основі товарної продукції.

Користуючись  даними про частку кожного підприємства в загальній чисельності працюючих, його можна розрахувати.

Темпи зростання продуктивності праці  по двох підприємствах виявились  вищими, ніж у кожному з них  окремо.

Розрахований  вартісний індекс продуктивності праці - це індекс змінного складу, оскільки він відбиває не лише середню динаміку продуктивності праці на окремих підприємствах, а й структурні зрушення в затратах праці з різним рівнем виробітку. Для виключення впливу структурних зрушень розраховують індекс продуктивності праці постійного складу, а також індекс структурних зрушень:

Таким чином, за рахунок підвищення продуктивності праці на окремих підприємствах в цілому по двох підприємствах вона зросла на 29%, а внаслідок перерозподілу працюючих, тобто збільшення частки працюючих другого підприємства, де вища продуктивність праці, забезпечено її додатковий приріст на 11%.

Індекс  продуктивності праці постійного складу може бути розрахований у інший спосіб - осередненням індивідуальних індексів. Ще в 20-ті роки акад.С.Г.Струмилін при  складанні першого п'ятирічного плану для елімінування структурних  зрушень застосував середньоарифметичний індекс, який з того часу увійшов в статистичну літературу під його іменем. Він має такий вигляд:

Слід  пам'ятати, що використання середнього арифметичного індексу продуктивності праці у ролі індексу постійного складу на доповнення до індексу вартісного правомірно лише, якщо перерозподіл чисельності працюючих і обсягу продукції відбувається в одному і тому ж напрямку.

Між обсягом  продукції, чисельністю працюючих  і продуктивністю праці існує  зв'язок:

Різниця між чисельником і знаменником кожного індекса характеризує абсолютну величину зміни обсягу продукції під впливом відповідного фактора: виробітку і чисельності працюючих.