Сутність грошей і грошових систем та їх еволюція

   Сучасна банкнота — це своєрідний «гібрид» кредитних і паперових грошей. Щоб виконувати роль загального еквівалента, кредитні гроші набувають об'єктивної сучасної значущості за допомогою примусового курсу держави, забезпечуються державним кредитом. Кредитний характер грошей також спирається на довір'я до органу, що випускає гроші.

   Роль  держави у виникненні та еволюції грошей значна. Вона виконує такі функції: організація чеканення монет  на державних монетних дворах, встановлення масштабів цін, впровадження паперових грошей з примусовим курсом, здійснення девальвації і ревальвації, накопичення валютних цінностей для забезпечення стабільності грошей.

   Водночас  навіть у розвинутих країнах процес повного витіснення золота (або повної його демонетизації) не завершився. Тому ще існує певний зв'язок кредитно-паперових грошей із золотом. Про це, зокрема, свідчить той факт, що центральні банки цих країн зберігають своє золото і використовують його як світові гроші через продаж на приватних ринках золота, має місце його тезаврація (накопичення золота приватними особами) та ін. Зв'язок національних валют (крім долара) із золотом здійснювався опосередковано, тобто лише долар для центральних банків інших держав міг вільно обмінюватися на золото, або мав зовнішню конвертованість. Отже, в процесі розвитку продуктивних сил, суспільного характеру виробництва посилюється насамперед кредитний характер відтворення, зростає потреба у відстроченні платежів при купівлі-продажу, а водночас і потреба в кредитних грошах.

   Хоча  класичні паперові гроші переважно  зникли з обігу в розвинутих країнах, але потреба в них відчувається, оскільки державний бюджет має дефіцит, нерідко величезний. Тому кредитні гроші, крім власних функцій, виконують ще й функції паперових, а сучасні гроші мають кредитно-паперову основу. Така двоїста природа грошей породжує їхню внутрішню суперечність. Зокрема, кредитний компонент визначає якісний бік грошей і забезпечує виконання ними грошових функцій (внаслідок чого він є провідним), а паперовий — спричиняє нестабільність грошового обігу, знецінення грошей.

   Отже, при перетворенні кредитно-паперових  грошей на загальний еквівалент їхня вартість визначається:

   1) вартістю витрат на їх виробництво  й забезпечення їх функціонування. Для України певні ознаки такої грошової одиниці, зокрема її паперового елемента, має гривня;

   2) примусовим курсом держави, який  базується на її економічних  функціях;

   3) мірою вартості. Це зумовлено  тим, що частково зберігається  опосередкований зв'язок кредитно-паперових грошей із золотом та вільно конвертованими валютами;

   4) тим, що кредитні гроші є  формою кредитних відносин та  економічною формою руху позичкового  капіталу;

   5) якістю ВВП, насамперед товарної  маси. Тому ціна товару залежить передусім від його вартості, витрат на його виробництво і співвідношення між попитом і пропозицією на цей товар.

   Можна дійти висновку, що стабільність національної валюти забезпечують певні умови:

   — надійна система захисту при  виготовленні такої валюти, а також векселів, чеків, інших цінних паперів. За відсутності або за слабкої системи такого захисту збільшується кількість фальшивих грошей, що посилює інфляцію, підриває їх курс;

   — проведення державою і особливо центральним  банком науково обгрунтованої валютно-грошової політики. Основою такої політики є економічна діяльність держави, виконувані нею соціально-економічні функції;

   — наявність запасів золота, інших  коштовних металів, вільно конвертованих  валют.

   Не  всі з цих умов стабільності національної валюти України виконуються. Особливо важливу роль на етапі формування економічного суверенітету відіграє проведення науково обґрунтованої валютно-грошової політики, насамперед реформа банківської та кредитної систем. Водночас слід ліквідувати «чорні» валютні ринки. У готівковому обігу на початку 1999 р. перебувало 12 млрд. дол. США, понад 5 млрд. німецьких марок, що унеможливлювало належне виконання гривнею своїх функцій (передусім функції засобу накопичення), негативно впливало на вартість українських грошей, знецінювало їх тощо. Іноземна валюта не повинна бути засобом обігу й засобом платежу.

   Грошові системи і їх еволюція. Гроші виникли у IV—III тисячолітті до н. е., а грошові системи — лише із зародженням капіталістичного способу виробництва.

Грошова система — форма організації грошового обігу, що історично сформувалася у країні й закріплена в національному законодавстві.

   Сформувалася  грошова система в XVI—XVII ст., хоч  окремі її елементи (наприклад, види державних  грошових знаків) існували й раніше. У розвитку грошової системи виділяють два етапи: коли загальний еквівалент безпосередньо перебував в обігу й виконував функції грошей; коли роль золота як загального еквівалента знижується, воно перестає виконувати цю роль, і в обігу функціонують кредитно-паперові гроші.

   Грошову систему формують:

   1) грошова одиниця країни (американський  долар, англійський фунт стерлінгів  та ін.). Нині у світі налічується  понад 300 найменувань національних  грошових одиниць;

   2) масштаб цін — вагова кількість  валютного металу, прийнятого в країні за грошову одиницю;

   3) види державних грошових знаків (металевих або паперових), які  мають законну силу, порядок їх  випуску й обігу (випуск, вилучення  та ін.);

   4) регламентація безготівкового обігу;

   5) порядок обміну національної  валюти на іноземну (валютний паритет) і регульований державою валютний курс;

   6) державне регулювання грошового  обігу.

   Існують грошові системи двох типів: металевого грошового обігу, за якого такий  грошовий товар виконує всі функції  грошей; паперово-кредитного грошового обігу, в основі якого лежать кредитні гроші.

   У свою чергу, металеві системи поділяють  на біметалеві системи, при яких за золотом і сріблом законодавчо  закріплена роль загального еквівалента; і монометалеві системи, за яких роль загального еквівалента виконує один метал (золото).

   У другій половині XIX ст. утвердилася  система золотого монометалізму, за якої лише золото є загальним еквівалентом. Виокремлюють чотири різновиди золотого монометалізму:

   1) золотомонетний стандарт, якому  були властиві: обіг золотих монет, виконання золотом усіх функцій грошей, вільне чеканення золотих монет із фіксованим вмістом, вільний обмін паперових грошей на золоті монети та ін.;

   2) золотозливковий стандарт, за якого  банкноти розмінювалися на золото  лише при поданні суми, встановленої законом (в Англії — 1700 фунтів стерлінгів за зливок золота вагою 12 кг, у Франції — 215 тис. франків);

   3) золотодевізний стандарт — банкноти  обмінювалися на іноземну валюту (девізи), яка, у свою чергу,  обмінювалася на золото. Ця форма  була запроваджена у 30 країнах світу. У другому й третьому різновидах золотого монометалізму в обігу відсутні золоті монети, монетарне золото зосереджується в руках держави, а золото не виконує функцій засобу обігу й платежу;

   4) золотодоларовий стандарт, за якого  розмін банкнот на золото був скасований в усіх країнах, а обмін доларів на золото здійснювався лише для урядів та центральних банків країн — членів МВФ. У 1971 р. було припинено обмін доларів на золото.

   Існують такі основні види грошей: повноцінні (золоті або срібні монети) і неповноцінні (білонні) монети; паперові (білети державної скарбниці) та кредитні гроші (вексель, чек, банкнота).

   Повноцінні  гроші — це гроші, номінальна вартість яких переважно відповідає вартості металу, що в них міститься, а самі вони виконують всі функції грошей (роль загального еквівалента). Ними є насамперед золоті монети. Щоб надати їм міцності, монети карбували з домішками інших металів. Незважаючи на це, вони стиралися і поступово перетворювалися на неповноцінні. Щоб запобігти значному відхиленню фактичної ваги золотої монети від законодавчо встановленої, держава визначала межу такого відхилення (вона переважно не перевищувала 1% ваги монети).

   Неповноцінні (білонні) гроші — це монети з  міді, алюмінію тощо, номінальна вартість котрих перевищує вартість металу, який у них міститься, і витрати на карбування, їх використовують для обслуговування роздрібного товарообігу. Виготовлення монет із металу, що належить державі, забезпечує їй отримання монетного доходу — різниці між номінальною вартістю металу та витратами на чеканення і його ринковою ціною.

   До  наявних грошей належать банкноти, білети державної скарбниці й  монети: до безготівкових грошей —  кошти на рахунках у банках; різноманітні вклади (депозити) у банках; депозитні  сертифікати; державні цінні папери, а також грошові кошти, вкладені в акції інвестиційних фондів.

   Значного  поширення у розвинутих країнах  світу (певною мірою і в Україні) набули кредитні картки — платіжно-розрахункові документи, які видає банк своїм  вкладникам для оплати необхідних для них товарів і послуг, придбаних у кредит. Банки у цьому випадку беруть на себе ризик термінової оплати, а вкладник, як правило, повертає позичку впродовж місяця. За недотримання цієї умови нараховуються відсотки з обігу. Сучасні кредитні картки вміщують інформацію до 8 тис. знаків (дані про стан рахунка вкладника у банку, сплату податків, стан здоров'я, групу крові та ін.). У 90-ті роки XX ст. в розвинутих країнах впроваджено кредитні (платіжні) картки з мікропроцесором, які мають значно вищу систему захисту.

   Усе більшого поширення набувають у  сучасних умовах електронні гроші. Особливістю  таких грошей у формі смарт-карток є те, що в них носієм інформації слугує мікросхема з великим обсягом  пам'яті. Банк-емітент такої картки вносить в засекречену зону її пам'яті суму, що зараховується на рахунок клієнта. У разі покупки товару термінал (прикінцевий виносний пристрій у складі обчислювальної системи, за допомогою якого здійснюється введення інформації в систему та її виведення), який встановлений у точці платежу, з'єднується з карткою і списує певну суму з пам'яті комп'ютера. При цьому надається інформація про зміст купівлі, її місце та час. Термінали пов'язані з комп'ютерами в магазинах і банках, де здійснюються операції за розрахунками клієнтів. Смарт-карти підвищують безпеку покупців і банків, дають змогу перевірити правильність відображення суми купівель на рахунку її клієнта.

   Гроші і грошові системи підпорядковуються  дії певних законів.

http://ebk.net.ua