Сутність і функції ринку

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ імені Вадима Гетьмана

 

 

 

 

 

Реферат

                                       

                                       на тему: «Сутність і функції ринку»

 

 

 

 

 

 

                                                                                

 

                                                                          

                   Виконала: Студентка І курсу, 4 групи, 6509

Єгорова Владислава Володимирівна

                    

Перевірила: Гужеля Л.М.

 

                                              

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2012

 

 

 

 

 

План

 

 

Вступ

1. Сутність ринку ,суб’єкти  ринкових відносин, класифікація  ринків 
2.Функції ринків 
Висновки 
Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Поняття ринку є одним  із найголовніших економічних термінів, що називає цілу сферу товарно-грошових відносин. 

Визначення поняття «ринок»  має різноманітні підходи, згідно із якими ринок розуміється як товарний базар або як різновид відносин. Виникнення і становлення ринку обумовлене розвитком суспільного поділу праці і товарного виробництва. Із розвитком товарного виробництва розвивається і ринок – спосіб обміну продуктів, які передбачені для продажу, а не для споживання самими виробниками. По визначенню ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів (попитом називається кількість товару, що споживачі можуть купити по певній ціні ) і пропозиції виробників (пропозиція - це кількість товару, що виробники продають по певній ціні ) встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають взаємодію попиту і пропозиції. При цьому ринки приймають самі різні форми. Найближча автозаправна станція, закусочна, магазин грамплатівок, пришляховий ларьок фермера - усе це звичайні ринки. Нью-Йоркская фондова біржа і Чикагська зернова біржа - це уже високорозвинені ринки, на яких покупці і продавці відповідно акцій, облігацій і сільськогосподарської продукції з усього світу встановлюють контакт один з одним.

Об’єктом дослідження виступає  ринок як сфера суспільних відносин.

Предмет дослідження полягає у дослідженні сутності ринку як економічного елементу та вивчення його функцій. Метою роботи є визначення сутності ринку та систематизованому дослідженні її головних ознак, сфер існування та функцій задля їхнього покращення, вдосконалення та усунення колізій.

1. Сутність ринку, суб’єкти ринкових відносин, класифікація ринків

Поняття "ринок" (англ. — market) — одна із найпоширеніших економічних категорій. Попри це нині існують різні альтернативні підходи до її визначення. Слід аналізувати це економічне поняття з точки зору розвитку суспільного виробництва й обігу.  З поглибленням суспільного поділу праці і розвитком товарного виробництва визнання поняття ринку стає складнішим, що відображено в сучасній економічній літературі [1].

Першочергово ринок розглядали як базар, місце ринкової торгівлі (ринкову  площу), де зустрічаються виробник і  споживач (К. Макконнелл і С. Брю). Це пояснюється тим, що ринок виник ще в період розкладу первіснообщинного суспільства, коли обмін між общинами стає більш або менш регулярним, набуває форми товарного обміну, який здійснювався в певному місці і в певний час. З розвитком ремесла і міст торгівля розширюється, за ринками закріплюються певні місця (ринкові площі).Поняття ринку розширюється до розуміння його як елементу відтворювання сукупного суспільного продукту, як форми реалізації руху його складових. Ринок — це складне утворення, що, з одного боку, є сферою обміну, сукупністю процесів купівлі-продажу, які здійснюють збалансування за рахунок цін, а з іншого — забезпечує зв'язок між виробництвом і споживанням, безперервність процесу відтворення, його цілісність.

 

Основні підходи  до визначення сутності поняття "ринок":

1. У побуті під ринком розуміють  передусім простір (місце, територію,  зону), на якому здійснюється купівля-продаж  товарів (торговий зал магазину  або біржі, територія сільського  або міського ринку).

2. Багато економістів розглядають  ринок як фазу обміну процесу  відтворення. Окремі автори ототожнюють  його з торгівлею або сферою  обігу.

4. Ринок — це сукупність соціально-економічних  відносин у сфері обігу, за  допомогою яких здійснюється  купівля-продаж товарів і остаточне  визнання їх суспільної цінності. Це центральний елемент товарного  виробництва, оскільки є основним  і визначальним способом зв'язку  між відокремленими виробниками  на основі суспільного поділу праці [5].

Суб'єктами ринкової економіки можуть бути:

• практично кожний індивідуум як фізична особа.
• юридичні особи всіх форм власності.
• державні підприємства.   

На ринку, як правило, виступають дві головні діючі особи: продавці та покупці. Між ними і встановлюються відносини купівлі-продажу. Розглянемо як продавців і покупців трьох головних суб’єктів економіки – державу, підприємства (фірми) і населення у вигляді домашніх господарств. Їхні товарно-грошові відносини через ринок, на якому вони виступають і в ролі продавця, і в ролі покупця.

 Кожний з трьох суб’єктів  товарно-грошових відносин постає  на ринок товари, що є їхньою  власністю.

Підприємства продають передусім  вироблені ними засоби виробництва, які мають придбати інші покупці (держава, підприємства, населення). Вони реалізують також споживчі товари і  послуги, якими користується переважно  населення.

Держава має можливість поставляти на ринок природні, паливно-енергетичні  ресурси, що є у її розпорядженні, а також надає державні платні послуги (оренда землю тощо) і державне майно (під час аукціонів у  процесі приватизації).

 Головний товар, який  продає на ринку праці населення,  є його робоча сила. Водночас  населення може торгувати на  ринку різними товарами, які йому  належать.

Усі три суб’єкти ринкових відносин можуть продавати цінні  папери у вигляді акцій, облігацій, векселів. І держава, і підприємства, і населення використовують на ринку  гроші як засіб оплати за куплені  товари і отримують їх у вигляді  платежу за реалізований товар. Різниця  полягає лише в тому, які це розрахунки: готівкові чи безготівкові [7].

Держава як покупець придбаває  на ринку в населення робочу силу для використання на державній службі. У підприємств вона купує замовлені  товари і послуги, потрібні для задоволення  загальнодержавних потреб.

Принципи класифікації ринків. Сучасний ринок представляє собою складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути (передусім державні) і масова свідомість. У промислово розвинутих країнах цивілізований характер ринку визнається перш за все широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформативністю керівників господарських структур на всіх рівнях та правовою свободою економічної діяльності людини.

За об’єктами обміну розрізняють ринки товарів, послуг, капіталів, цінних паперів, праці, валютний, ринок інформації і науково-технічних розробок. В умовах все більшого залучення у виробничий процес науково-технічних досягнень зростає значення ринку інформації і науково-технічних розробок. Його складові –ринок інновацій, винаходів; ринок інформаційного продукту (сфера інформаційних послуг); ринок продукту творчої праці (книги, кінофільми і т.д)

Деякі економісти залежно від об’єкта  ринкових відносин виділяють наступні три групи ринків: товарні, фінансові  і ринки праці. У кожній з них  виділяють відповідні спеціалізовані ринки. До першої групи відносяться  споживчий ринок, ринок матеріальних ресурсів, ринок виробничих товарів, інформаційний ринок та ринок науково-технічних розробок; до другої – інноваційний, короткострокових позик, цінних паперів і валютний ринки; до третьої – ринки робочої сили різного рівня кваліфікації і ринки по окремих спеціальностях.

2. Функції  ринку

Для того, шоб як найкраще зрозуміти функції ринку необхідно розглянути погляди декількох авторів, зробити висновок, вирішити найголовніші із них.

     Функціями  ринку являються :

• Здійснення остаточного визначень вартості товарів і послуг та іх реалізації, перетворення продукту праці на товар;
• .Забезпечення безперевності процесу суспільного відтворень (зокрема зв’язку між виробництвом і споживанням), формування цілісної національної економічної системи та її зв’язку з іншими національними економіками в маштабі світового ринку;
• Спонукання виробників товарів і послуг знижувати індивіду-

альні витрати порівняно  із суспільно необхідними , підвищення суспільної корисності товарів і  послуг, їх якості та споживних властивостей;

• Регулюючий вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, проведення у відповід-

ність платоспроможного попиту і пропозиції, нагромадженнь і споживань та інших пропозицій;

• Сприяння контролю споживачів за виробництвом, вирівнювання цін;
• .Посилення конкуренції між виробниками товаріві послуг у межах як окремих країн, так і світового господарства. [2, c. 139-140 ].

 

В економічно розвинутих системах функціями ринку  є:

• відтворення матеріальних передумов для дїї об’єктивних економічних законів загального характеру;
• забезпечення еквівалентності економічних відносин, пріоритету економічних інтересів господарюючих суб’єктів;
• утворення економічних передумов для демократизації господарського життя;
• утворення ефективного господарювання;
• розвиток конкурентних засад.

Чотири  основних функції ринку це :

1)Регулююча

2)Стимулююча

3)Розподільча

4)Інтергруюча

 

• Регулююча функція ринку забезпечує саморегулювання товарного виробництва. Ринок чутливо і оперативно реагує на зміни, що відбуваються в національній економіці. 

 

• Стимулююча функція ринку полягає в тому, що за допомогою цін він стимулює виробництво саме тих товарів і послуг, які необхідні споживачам.

 

• Розподільча функція ринку полягає в тому, що доходи, які отримують суб'єкти господарювання, — це в основному виплати за чинники виробництва і залежать від ціни, яка встановлюється на ринку на цей чинник. Ринкова ціна диференціює доходи товаровиробників. Відбувається соціальне розшарування суб'єктів ринку за доходами на бідних і багатих.

 

• Інтегруюча функція ринку виявляється в тому, що ринок забезпечує безпосередність процесу суспільного відтворення, робить національну економічну систему єдиним цілим, розвиває зовнішньоекономічні зв'язки, сприяє інтегрованості національної економіки у світове господарство.

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, виходячи із вищезазначеного, ринок - це сукупність соціально-економічних  відносин, яка складається у процесі  виробництва, розподілу і обліку товарів, а також руху грошових засобів.

Ринок виник і  почав формуватися ще в період, коли почав розвиватися обмін  між містами і організовувалися ярмарки.

Ринок розвивався одночасно з розвитком товарного господарства.

Він  діє за законами виробництва і основними з них є:

-закон вартості;

-закон попиту і пропозиції;

-закон грошового обігу;

-закон конкуренції.

Ринок - це демократ. Тому, що він не ділить людей на окремі класи, соц. групи, а лише ділить всіх людей на дві групи:

-покупців;

-продавців.

Суб'єктами ринку  є: покупці і продавці .Кожен з них має свою мету на ринку.

Покупці хочуть, як найдешевше купити якісний товар і мати максимальний ефект від його споживання.

Продавці хочуть, як найдорожче продати і отримати максимальний можливий прибуток.

Об'єктами ринку  є гроші і товари.

В якості товарів  виступають предмети споживання, засоби виробництва, послуги, продукти інтелектуальної праці, інформації, зв’язок.