Суспільне призначення податків

1.

У системі заходів виходу з економічної кризи, здійснення переходу до регульованого ринку важливе значення має створення і розвиток малих підприємств. У минулому їхня роль недооцінювалася. Перехід до регульованого ринку змінив ставлення до малих підприємств у розвитку економіки.   Законодавчо визначена потенціальна можливість створення малих підприємств в Україні у вигляді індивідуального, сімейного, приватного та іноземного підприємств.
   Мале підприємництво - це самостійна, систематична діяльність малих підприємств та громадян-підприємців на власний ризик з метою реалізації економічного інтересу - отримання прибутку (підприємницького доходу). При визначенні поняття "мале підприємництво" слід враховувати не стільки кількісні показники, скільки якісну характеристику, зокрема єдність права власності та безпосереднього управління підприємством, повну відповідальність за результати господарювання тощо.
   Згідно із законом України "Про підприємство" до малих підприємств відносяться такі підприємства:
   * у промисловості і будівництві - з числом працюючих - до 200 чол.;
   * у науці - до 100 чол.;
   * в інших галузях виробничої сфери (окрім роздрібної торгівлі) - до 500 чол.;
   * у галузях нематеріального виробництва - до 25 чол.;
   * у роздрібній торгівлі - до 15 чол.
   Діяльність малих підприємств базується на таких принципах:
   * добровільність утворення;
   * самоуправління;
   * самофінансування;
   * відповідальність за результати господарської діяльності.
   Для України існують два основних шляхи формування малих підприємств: 1) корпоратизація і приватизація державних підприємств; 2) створення нових підприємств. Основний шлях - перший, оскільки для створення нових підприємств бракує коштів, ресурсів, кадрів.
  
   Доцільність створення малих підприємств зумовлена основними їхніми перевагами: 
   1. Низькі витрати на управління. Малі підприємства є тією частиною економіки, де найбільш послідовно проводиться принцип господарської самостійності і самоврядування, освоюються найрадикальніші шляхи активізації трудової діяльності трудового колективу.
   2. Малий бізнес сприяє розвитку науки, технічному прогресу. Висока ефективність малого бізнесу у створенні нової техніки і технології досягається завдяки мобільності управління такими фірмами, швидкості прийняття рішень, концентрації зусиль на одному напрямі, залученню висококваліфікованих спеціалістів, фінансовій підтримці великих фірм, які сподіваються використати результати малого бізнесу.
   3. Не потребують великого стартового капіталу, тому негайно розпочинають виробництво,
   4. Висока оборотність ресурсів.
   5. Підприємця спонукає найбільш сильний варіант мотивації до праці. В його основі лежить найбільша серед усіх верств економічно активного населення - матеріальна зацікавленість у результатах своєї діяльності, оскільки він несе повну відповідальність за дані результати.

   6. Швидше реагує на потреби споживача.

   Однак слід відзначити, що поки що розвиток бізнесу в Україні стримується внаслідок:
   * дефіциту виробничих площ і приміщень;
   * складностей в одержанні кредитів та нерозвиненості системи гарантій і страхування діяльності малих підприємств;
   * нестачі кваліфікованих кадрів, здатних працювати в умовах ринку;
   * відсутності розгалуженої мережі організаційних і управлінських організацій

   * причин бюрократичного характеру,
   Підтримка малого підприємництва - один з основних напрямів економічної політики урядів розвинутих країн світу, оскільки малий бізнес не тільки виступає фактором економічного розвитку, а й сприяє соціально-політичній стабілізації суспільства.
   З часом саме малий бізнес стане провідним фактором економічних перетворень перехідних економік, і не треба буде доводити, що підтримка малого бізнесу є вигідною не тільки малим підприємствам, але й усій економіці, суспільству в цілому.

2. Податко́ва систе́ма — це сукупність податків, зборів, інших обов'язкових платежів і внесків до бюджету і державних цільових фондів, які діють у встановленому законом порядку. Складається з прямих і непрямих податків. Прямі встановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків, непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару і сплачуються споживачем.

Суспільне призначення податків

Суспільне призначення податків проявляється в їх функціях. Їх дві - "фіскальна" й "економічна".

Фіскальна функція полягає в формуванні грошових доходів держави. Гроші потрібні їй на утримання державного апарату, армії, розвитку науки і техніки, підтримку дітей, літніх і хворих людей. Із зібраних у вигляді податків коштів держава покриває витрати на освіту, будує школи, вищі учбові заклади, дитячі будинки, платить зарплату викладачам і стипендію студентам. Частина коштів йде на охорону здоров`я. З цього ж джерела і витрачаються гроші на будівництво державних підприємств, споруд, доріг, захист навколишнього середовища.

Економічна функція податків полягає у впливі через податки на суспільне відтворення, тобто охоплює будь-які процеси в економіці країни, а також соціально-економічні процеси в суспільстві. Податки в цій функції можуть відігравати стимулюючу, обмежуючу і контролюючу роль.Значне підвищення податків здатне не тільки обмежити, але й зробити беззмістовною підприємницьку діяльність.

Функції податків взаємозв`язані. Ріст податкових поступлень у бюджет, тобто реалізація фіскальної функції, створює матеріальну можливість для здійснення економічної ролі держави, тобто економічної функції податків. У той же час досягнуте в результаті економічного регулювання прискорення розвитку і росту дохідності виробництва дозволяє державі отримати більше коштів. Це означає, що економічна функція податків сприяє здійсненню фіскальної, зміцнює її.

Елементи податків

Кожний податок має обов`язкові елементи. До них відносяться:

        суб`єкт податку або платник — особа, на яку законом покладено обов`язок сплачувати податок;

        об`єкт податку — доход або майно, з якого нараховується податок (заробітна плата, прибуток, майно, цінні папери і т.п.);

        джерело податку — дохід, за рахунок якого сплачується податок;

        ставка податку — розмір податку, який припадає на одиницю оподаткування (грошова одиниця доходу, одиниця земельної площі і т.п.). У практиці оподаткування розрізняють тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні ставки податків.

Види податків

За формою оподаткування всі податки поділяються на прямі і непрямі.

Прямі податки сплачуються суб`єктами податків безпосередньо й прямо пропорційно платоспроможності. Прямі поділяються на реальні та особисті. До реальних відносяться податки на землю, будинки, промислові, торгові, банківські установи та грошовий капітал. До особистих - податки на доходи фізичних та юридичних осіб (податковий, помайновий, із спадщини тощо).

На відміну від прямих, непрямі податки не зв`язані з розмірами доходів чи вартістю майна платника податків. Непрямі податки виступають у трьох видах: "акцизи", "фіскальні монопольні податки", "митні збори".

Акциз — різновид непрямого податку переважно на товари масового споживання (цигарки, алкогольні напої, сіль, цукор, сірники, автомобілі, холодильники, парфумерні вироби тощо), а також різні комунальні, транспортні, культурні та інші послуги, які мають широке розповсюдження (телефон, транспортні перевезення, авіа- і залізнодорожні квитки, демонстрація фільмів).

Митні збори — це непрямі податки на імпортні, експортні і транзитні товари, тобто такі, які пересікають кордони країни. Вони сплачуються всіма, хто здійснює зовнішньоекономічні операції. В залежності від цих цілей, які переслідує держава, митні збори поділяються на "фіскальні", "протекційні", "антидемпінгові" і "пільгові".

Податкова система – це сукупність загальнодержавних і місцевих податків, зборів та інших обов`язкових платежів до бюджетів і державних цільових фондів, а також принципи і методи їх стягнення.
Принципи побудови податкової системи визначені у ст. 3 Закону України “Про систему оподаткування” від 17 лютого 1997р.:

3.Товари́ство з додатко́вою відповіда́льністю — об'єднання (товариство), створене за згодою юридичними особами чи громадянами (фізичними особами) шляхом об'єднання їхнього майна з метою здійснення господарської діяльності, статутний фонд якого розділений на частки визначених установчими документами розмірів, а в статуті передбачена конкретна майнова відповідальність учасників при недостатності засобів товариства. У цьому випадку учасники товариства відповідають за його зобов'язаннями у межах, визначених статутом пропорційно їхнім часткам. При недостатності майна одного чи декількох учасників товариства для забезпечення належної з них частки додаткової відповідальності по відсутній сумі її несуть інші члени товариства пропорційно їхнім часткам у майні. ТДВ вправі зменшити чи збільшити за згодою кредиторів при відсутності заперечень учасників розмір додаткової відповідальності. При її збільшенні учасники надають документи, що підтверджують їхню можливість забезпечити відповідальність у новому розмірі.

Особливість його (і головна відмінність від ТзОВ) полягає в характері відповідальності учасників щодо зобов'язань товариства. Якщо учасники ТзОВ не відповідають за зобов'язаннями товариства, то в ТзДВ учасники несуть субсидіарну (додаткову) відповідальність за боргами товариства своїм особистим майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного з них. Товариство з додатковою відповідальністю створюється в тих випадках, коли розміри капіталу, необхідного для початку діяльності товариства і його нормального функціонування, значно менші, ніж для забезпечення інтересів кредиторів цього товариства. Ця форма господарського товариства може використовуватися ще й в тому випадку, коли законом установлено заборону на здійснення певних видів діяльності товариством з обмеженою відповідальністю (наприклад, страхування). Виключно в формі товариства з додатковою відповідальністю функціонують довірчі товариства, особливості правового статусу яких визначаються Декретом КМУ «Про довірчі товариства» від 17.03.1993. Багато важливих питань щодо взаємовідносин і відповідальності учасників ТзДВ не врегульовано законодавством, тому в установчих документах доцільно закріпити такі положення:

        у разі банкротства одного з учасників його відповідальність за борги товариства розподіляється між іншими учасниками;

        учасник, що вибув, впродовж 1 року з дня вибуття несе передбачену статутом відповідальність за всіма зобов'язаннями товариства, що виникли до його вибуття зі складу товариства;

        кожний учасник, що вступає в товариство, несе відповідальність також за всіма зобов'язаннями товариства, що виникли до його вступу.

1.        Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Голос України. — 1996. — 13 липня.
2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року N 436-IV.
3. Митний кодекс України вiд 11.07.2002 № 92-IV.
4. Цивільний кодекс України 16 січня 2003 року N 435-IV.
5. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” N 335/94-вр від 28.12.94. В редакції Закону N 440-ІV від 16.01.2003.
6. Закон України „Про податок з доходів фізичних осіб” 22 травня 2003 року № 889-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР). -2003. -N 37., ст.308.
7. Закон України "Про систему оподаткування" від 25.06.1991 р. (з наступними змінами і доповненнями).
8. Закон України "Про податок на додану вартість" від 3.04.1997 p., №168/97-ВР (В редакції Закону N 1352-IV від 28.11.2003).
9. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 р. №290, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за N 860/4153.
10. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99 р. №318, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01. 2000 р. за №27/4248.
11. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 17 "Податок на прибуток", затверджене Наказом Міністерства фінансів України N 353 від 28.12.2000.
12. Положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 p., №3740 (зі змінами від 16.03.2000р., №501).
13. Положення про спрощену форму обліку суб'єктів малого підприємництва, затверджено наказом МФУ від 30.09.1999 p., №96.
14. Порядок ведення і складання податкового звіту про результати діяльності виконавця довгострокових договорів (контрактів). Затверджено наказом ДПА від 31.07.1997 p., №275.
15. Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва — юридичної особи, що застосовує спрощену систему оподаткування, обліку і звітності, затверджений наказом ДПАУ від 13.10.1998 р. №477.
16. Порядок ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг). Затверджено наказом ДПА України від 08.10.1998 p., №469.
17. Порядок заповнення податкової накладної. Затверджено наказом ДПА від 30.05.1997 p., №165 (з наступними змінами і доповненнями).
18. Порядок заповнення та подання податкової декларації про податок на додану вартість. Затверджено наказом ДПА від 30.05.1997 p., №166 (з наступними змінами і доповненнями).
19. Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2003 році: Послання Президента України до Верховної Ради України. — Офіційне інтернет- представництво Президента України, 2004.
20. Амоша О., Вишневський В. До питання про оцінку рівня податків в Україні // Економіка України. — 2002. — № 8. — С. 11-19.
21. Європейський вибір: Послання Президента України до Верховної Ради України. — К.: Преса України, 2002. — 96 с.
22. Білостоцька В. О., Островецький В. І. Податкове навантаження в Україні //Фінанси України. — 2002. — №12. — С. 75-80.
23. Бюджетний моніторинг: Аналіз положень Закону України “Про Державний бюджет України на 2004 рік”. – Київ, 2004. – 51 с.
24. Взаємозв'язок податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів в стратегії економічного зростання України: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.01.01 / А.Я. Новак / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. — К., 2002. — 20 с. — укp.
25. Вишневский В., Липницкий Д. Оценка возможности снижения налогового бремени в переходной экономике // Вопр. экономики. — 2000. — № 2. — С. 107-117.
26. Гуцул Є. ПДВ – повернення для вибраних? // Дзеркало тижня. -2004. -№ 12.
27. Єлисєєв А. Мінімізація податків законними способами.// Український дiловий тижневик "Контракти" / № 36 вiд 08-09-2003.
28. Єлисєєв А., Підлужний М. Податкове планування. Мінімізація податків законними способами. –Львів, Центр Бізнес-Сервісу, 2003, - 320 с.
29. Жаліло Я.А., А.Ю. Сменковський. Податкова реформа в Україні в контексті стратегії економічного зростання // Стратегічна панорама. -2003. -№3-4.
30. З 2004 року ПДВ на ліки 17%? Таку ставку визначив парламент.// ”Аптека” №24 (395) от 23.06.03.
31. Карпець О. Свято податкопатології. // Дзеркало тижня. -2004. -№ 13
32. Княжанський В. Податки: хто знайде, а хто втратить // День. — 2003. — № 68. — 15 квітня. — С. 1,4.
33. Концепція реформування податкової системи України / Б. Губський, В. Альошин, І. Белоусова та ін. — К., 2000. — 50 с.
34. Косарчук В.П. Система оподаткування в Україні. Методичний посібник. К:ДПА, 2003 рік.
35. Кузьменко В.П., Макаренко Л.Л., Кузьменко Н.В., Попадюк Л.П.Вплив бюджетно-податкової та грошово-кредитної політик на подолання криз і соціально-економічне зростання країн (теоретичний аспект) // Стратегічна панорама. -2003. -№2.
36. Кузьменко В.П., Макаренко Л.Л., Кузьменко Н.В., Попадюк Л.П.Вплив бюджетно-податкової та грошово-кредитної політик на подолання криз і соціально-економічне зростання країн (практичний аспект) // Стратегічна панорама. -2003. -№3-4.
37. Литвиненко Я.В. Податкова політика: Навч. посібник. – К.:МАУП, 2003. – 224 с.
38. Мосейчук В. Оподаткування доходів громадян - усе по-новому // Дебет-Кредит. -2003. -№32.
39. Оподаткування підприємств та шляхи його вдосконалення в Україні: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.04.01 / М.П. Бадида / Київ. нац. екон. ун-т. — К., 2003. — 19 с. — укp.
40. Основи економічної теорії: політекономічний аспект.// За ред. Г.Н.Климко. К.:Знання, 1997. – 743 с.
41. Особливості оподаткування доходів фізичних осіб // http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=4173670&cat_id=103615
42. Панасюк В.М. Ковальчук Є.К. Бобрівець С.В. Податковий облік: Навчальний посібник. – Тернопіль: Карт-бланш, 2002. – 260 с.
43. Податкове стимулювання розвитку малих підприємств: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.06.01 / В.О. Швадченко / Харк. держ. екон. ун-т. — Х., 2003. — 21 с.: рис. — укp.
44. Податкове стимулювання розвитку підприємництва: Автореф. дис... канд. екон. наук: 08.02.03 / О.А. Сич / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2003. — 20 с.: рис. — укp.
45. Податковий кодекс: знищення спрощеної системи оподаткування мінімум на 5 років // http://www.vlasnasprava.info/ua/business_az/how_to_grow/taxation.html?_m=publications&_t=rec&id=299
46. Рева Т.М. Податковий менеджмент: навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 282 с.
47. Сомоев Р.Г. Общая теория налогов и налогообложения. М., 2000.
48. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства. Навч. посіб. – К.:”Каравела”, 2003. – 432 с.
49. Трухан В. ПДВ відшкодовуватимуть по-новому?// Львівська газета. -2003. -№28.
50. Філімоненков О.С. Фінанси підприємств: Навчальний посібник. – К.: Ельга, Ніка-Центр, 2002. – 360 с.
51. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с.

Тести

1.