Сучасний стан та проблеми розвитку продуктивних сил Карпатського економічного району

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Житомирський національний агроекологічний університет

 

 

кафедра економіки та АПК

 

 

Реферат

з дисципліни:

«РПСтаІР»

на тему:

«Сучасний стан та проблеми розвитку продуктивних сил  Карпатського економічного району»

 

 

Виконав

студент 1 курсу

ф-ту аграрного менеджменту

групи МО-11-2 (МЗ)

ЖНАЕУ

Петрук Сергій

 

 

 

 

 

 

Житомир 2012

1. Загальні відомості  про Карпатський економічний район.
1. Географічне положення.

Карпатський соціально-економічний район охоплює  крайню західну частину України  та включає Львівську, Івано-Франківську, Чернівецьку та Закарпатську області. Загальна його площа складає 56.5 тис. км², або 9,4 % території держави.

 Карпатський  соціально-економічний район об'єднує  південно-західні області України  і межує на півночі з Волинським, на сході – з Подільським  соціально-економічними районами. На  заході й півдні його межі  збігаються з державним кордоном  України. Це, у свою чергу, дає  змогу розвивати на території  району галузі, які б виробляли  експортну продукцію чи забезпечували  її транзит. 

 Господарський  комплекс регіону виробляє майже  12% промислової продукції України,  в тому числі продукції машинобудування  і металообробки –11%, електроенергетики  – 7, %, хімічної та нафтохімічної  – 13 %, лісової, деревообробної  та целюлозно-паперової промисловості  – 35 %. За випуском автобусів,  автонавантажувачів, алмазних інструментів, сірки, калійних добрив район  виступає монополістом в державі. 

 Саме  таке розташування обумовлює  вигідні риси економіко-географічного  положення району. Таке близьке  до європейських держав, прикордонне  положення сприятливо впливає  на формування кооперативних  зв'язків на рівні як підприємств,  так і цілих галузей. 

2. Населення.

На території  району проживає 6,1 млн. осіб, що складає 13 % населення України. Слід зауважити, що в районі розташована найменша за чисельністю населення та площею адміністративна область – Чернівецька (відповідно 911,5 тис. осіб і 8,1 тис. км²). Щодо щільності населення, то вона є досить значною – близько 107,5 осіб/км².

 В  районі природний приріст є  від'ємний (-1,9 ‰), але цей показник  більш ніж в чотири рази  нижчий від пересічноукраїнського. За ним район займає перше місце в Україні.

 У  віковій структурі особи працездатного  віку складають 57,2 % (а в Закарпатській  області – 58,5 %), що перевищує  пересічноукраїнські показники.

 За  національним складом у Карпатському  соціально-економічному районі переважають  українці – 83,6% усього населення  краю. Проживають тут також росіяни,  євреї, поляки, угорці, словаки, румуни  та представники інших національностей. 

 Район  характеризується одним з найнижчих  в державі показників урбанізованості – менше 40 %, а в Закарпатській області – менше 30 %.

 Рівень  безробіття складає 10,1 %.

 

2. Транспортний комплекс.

Провідний вид транспорту району – залізничний, мережа якого має більшу щільність, ніж в Україні загалом: на 1000 км² припадає 50,4 км залізниць, найбільша вона у Львівській області – 60 км.

 Прикордонність положення території обумовлює найвищу в країні щільність автомобільних шляхів. На 1000 км² їх припадає 323 км.

 У  районі добре розвинений трубопровідний  транспорт. Основні газопроводи  Дашава - Стрий - Дрогобич, Дашава - Львів, Дашава - Київ. Газова система "Братерство" постачає газ у Чехію, Словаччину, Польщу. Діють нафтопроводи Долина - Дрогобич, Битків - Надвірна, "Дружба". Функціонує також потужний етиленопровід Калуш - Тисауйварош (Угорщина).

 Для  зовнішніх та внутрішніх перевезень  використовується також авіаційний  транспорт, роль якого особливо  велика в напрямку захід –  схід (Львів - Київ, Львів - Харків, Львів - Донецьк).

3. Природно-ресурсні передумови для розвитку АПК в Карпатському економічному районі.

Територія району відзначається різноманітністю  природних умов і ресурсів. Рельєф, горбистий на Подільській височині й низовинний на Малому Поліссі та Верхньосанській рівнині, на південь змінюється на височинний у Передкарпатті та гірський у південній і центральній частинах району. Закарпаття лежить у межах Придунайської низовини Абсолютні висоти сильнорозчленованої Подільської височини сягають 350-470 м, а в передгір'ях - 500-550 м. Українські Карпати простягаються з північного заходу на південний схід на 280 км. Ширина їх пасма - близько 100 км, площа -понад 24000 км². Тут знаходиться найвища гора в Україні – Говерла (2061 м). Поверхня Закарпатської рівнини слабо нахилена у бік Тиси. На фоні одноманітної поверхні піднімаються острівні гори, серед яких найбільшим є Берегівське горбогір'я.

Територія району розташована в  атлантико-континентальній кліматичній області і характеризується теплим помірно-вологим кліматом. Кількість сонячної радіації зростає від 95 ккал/см² у рівнинній частині до 105 ккал/см² на Закарпатті. Середні температури січня коливаються по території залежно від рельєфу від мінус 3 до мінус 6 °С, а липня – від 14 до 21 °С. Суми активних температур – від 1600 °С (Мармарощина) до 3200 °С (Закарпаття). Опадів найбільше випадає в Карпатах (на найвищих хребтах 1600 – 2000 мм), зменшення їх спостерігається паралельно хребтам до 650 – 700 мм на Поділлі та Закарпатті.

Територія Карпатського економічного району добре забезпечена водними  ресурсами. Найбільші ріки – Дністер, Західний Буг, Прут і Тиса. Водні ресурси місцевого формування становлять 15,7 км³. Їх об'єми з розрахунку на одного жителя коливаються від 747 до 6390 м³. Експлуатаційні запаси підземних вод сягають 763,9 млн м³. У межах району є значні запаси мінеральних вод. Зокрема в Прикарпатті та Закарпатті. Вони добре вивчені, але використовуються ще недостатньо.

Дуже різноманітний грунтовий  покрив Карпатського економічного району. Гірські ділянки вкриті переважно  бурими гірсько-лісовими грунтами в поєднанні з дерново-буроземними, гірсько-лучними га лучними. Оглеєні їх різновиди широко представлені в Придунайській низовині. Потужність гумусового шару таких грунтів до 36 см, а вміст гумусу 5 – 7%. У Подільській частині переважають чорноземи опідзолені й світло-, темно-сірі та сірі опідзолені грунти.

У Передкарпатській частині Чернівецької, Львівської та Івано-Франківської областей переважають дерново-підзолисті грунти й оглеєні їх форми у комплексі з буроземно-підзолистими та лучними грунтами по зонах річок. У Закарпатській низовині домінують дернові опідзолені суглинкові грунти та оглеєні їх види з незначними домішками лучних, дернових, супіщаних та бурих гірсько-лісових з дерново-буроземними, грунтами. У Чернівецькій області, у долині р. Прут, поширені лучно-чорноземні та лучні грунти, а на Прут-Дністровському межиріччі – чорноземи опідзолені, світло-сірі та сірі опідзолені грунти. Найстрокатіший ґрунтовий покрив у центральних і північних районах Львівської області. У перших переважають світло- й темно-сірі опідзолені грунти у поєднанні з дерновими, торфо-болотними, лучними, чорноземними грунтами, у других типовими є дернові, світло-сірі, лучні та лучно-чорноземні зі значними домішками карбонатних грунтів. На Малому Поліссі переважають дернові глеюваті, темно-сірі й сірі лісові грунти.

Карпатський економічний район  добре забезпечений лісовими ресурсами – покрита лісом площа становить 60%. Ліси дають сировину для галузей економіки, мають протиерозійне, кліматичне, санітарно-оздоровче й природоохоронне значення. У них переважають дуб, граб, бук, ялина. Видовий склад лісу змінювався за рахунок скорочення площ під буком та ялицею і розширення площ під смерекою, на яку тепер припадає 16% запасу деревини. Ліси району багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих рослин. Карпати є третім районом України за збором лікарських рослин.

Сумарний ПРП Карпатського району становить 9,7% потенціалу ресурсів України. У компонентній структурі ПРП  найбільше значення мають земельні – 30,7% (у Чернівецькій області 50,0%), водні – 26,45% та рекреаційні ресурси – 21,3%. Район значно виділяється в Україні лісовими ресурсами, на які припадає у структурі ПРП 14,7% проти 4,2% по Україні. Разом з тим особливості рельєфу зумовили зменшення компонентної частки земельних та зростання рекреаційних ресурсів.

Отже, Карпатський економічний  район має всі умови для  успішного розвитку різноманітних  галузей АПК.

 

4. Проблеми АПК Карпатського економічного району.

Нинішній стан АПК Карпатського економічного району свідчить про потребу  гарантування йому пріоритетного розвитку з визнанням сільського господарства базовою галуззю економіки регіону, зупинення спаду і забезпечення нарощування обсягів виробництва, відновлення внутрішнього й зовнішніх ринків продовольства, проведення соціально-економічних перетворень на селі.

На перспективу у рослинництві здійснюватиметься реструктуризація галузей і сільськогосподарських угідь, адаптація структури посівних площ до кон'юнктури ринку. Створюватимуться умови для нарощування виробництва зерна, соняшнику, цукрових буряків, картоплі, овочів та інших культур в особистих господарствах громадян. Впроваджуватиметься система заходів щодо охорони земель та підвищення родючості ґрунтів. Створюватиметься інфраструктура закупівлі, переробки та реалізації плодоовочевої продукції.

У тваринницьких галузях створюватимуться умови для відновлення функціонування тваринницьких комплексів, птахофабрик і птахогосподарств, селекційно-племінних центрів та господарств з метою повного забезпечення потреб сільськогосподарських товаровиробників молодняком худоби та птиці. Прискорюватиметься формування високопродуктивного поголів'я молочної і м'ясної великої рогатої худоби. Вдосконалюватиметься зооветеринарне й племінне обслуговування тваринництва і птахівництва в господарствах різних форм власності. Для потреб тваринництва широкого розвитку набуде товарне виробництво кормів.

Шляхом адресної кредитної підтримки, субсидій та забезпечення повноцінними комбікормами підтримуватиметься розвиток спеціалізованих підприємств з виробництва свинини, яловичини і продукції птахівництва. Створюватимуться умови для запровадження ресурсозберігаючих технологій у виробництві конкурентоспроможної тваринницької продукції.

 

У харчовій та переробній промисловості  впроваджуватимуться у виробництво  прогресивні технології, які забезпечать  комплексну переробку продукції тваринництва, цукрових буряків, насіння соняшнику тощо. Передбачається розширення виробництва імпортозамінної продукції та прискорене введення потужностей з виробництва сучасних видів тари і упаковок.

Здійснюватимуться заходи щодо підвищення конкурентоспроможності харчових продуктів на внутрішньому і зовнішньому ринках за рахунок зниження собівартості, поліпшення якості і зовнішнього оформлення.

Програма діяльності Уряду «Реформи заради добробуту» (2000-2004 рр.) передбачає завершення реформування колективних  сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності, формування повноцінного ринку землі та завершення земельної реформи, прискорення формування необхідної інфраструктури аграрного ринку, яка забезпечить для всіх його учасників рівні умови, організацію сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та розширення мережі машинно-технологічних станцій, розроблення і впровадження економічних інструментів державного впливу, що відповідають вимогам функціонування аграрного виробництва в ринковому середовищі.

 

5. Проблеми природовикористання.

Особливо актуальною проблемою  України є охорона водних ресурсів. У розрахунку на одного жителя припадає 1000 м³ води місцевого стоку на рік, але забезпечення неоднакове в різних частинах країни. Так, у Західній економічній зоні воно у 7 разів вище, ніж у Південній, та у 3 рази вище, ніж у Східній. З урахуванням транзитного стоку (Дунай, Дніпро, Сіверський Донець) середнє забезпечення водою становить 3500 м³ на одного жителя.

Ресурси підземних вод становлять 5,6 км³ і концентруються у Західній (2,3 км³) та Східній (2,4 км³) економічних зонах.

Забезпечення населення і промисловості  прісною водою здійснюється в основному завдяки забору води з річок, яких близько 73 тис. На території України переважають невеликі річки, лише близько 130 з них мають довжину понад 100 км. Із загального обсягу стоку, який становить 210 км³ води, на річний стік басейну Дніпра припадає 53,3 км³, Дністра — 8,7, Сіверського Дінця — 5, Південного Бугу — 3,4 км³. У межах України протікає Дунай на 174-кілометровій ділянці, який дає в середньому 123 км³ річного стоку. На решту басейнів річок припадає трохи більше ніж 16 км³.

Значні запаси води зосереджені  в озерах і лиманах (всього 11 км³, з них прісної води — 2,5 км³).

Разом з тим в областях Західної економічної зони споживання води було на низькому рівні — 0,1—0,3 млн м³ на рік, або в 20— 40 разів менше, ніж у Східній та Південній економічних зонах.

Інтенсивне ведення сільського господарства на основі методів водної та хімічної меліорації останніми роками значно погіршило баланс гумусу, особливо в чорноземних грунтах, підвищилась концентрація шкідливих хімічних продуктів, збільшилася засоленість і кислотність грунтів, порушилися водний і повітряний режими. У зв'язку з цим особливої актуальності набули проблеми розвитку аграрної науки, особливо нових технологій обробітку грунту і вирощування сільськогосподарських культур з метою збільшення потужності родючості грунту. При вирішенні цієї проблеми слід враховувати, що в Україні значна частина родючого гумусового шару щороку втрачається через водну та вітрову ерозію. Найбільшої шкоди водна ерозія завдає в Карпатах, на Подільській, Придніпровській та Середньо-руській височинах, Донецькому кряжі та в Кримських горах.