Сучасний стан розвитку газової промисловості України

      "Таким  чином, не просто накопичується  внутрішня заборгованість споживачів  перед "Нафтогазом України", нерідко змушеним під тиском  регіональної влади відпускати  енергоносії безнадійним боржникам,  не тільки ростуть спровоковані внутрішніми неплатежами борги перед РАО "Газпром", але і під усю нашу стратегічну галузь закладається міна, - коментує ситуацію И. Диденко. - З нафтогазового сектора вимиваються оборотні кошти, у підсумку він фізично не в змозі проводити в належних обсягах геологорозвідку і буравлення, без яких неможлива хоча б стабілізація запасів енергоносіїв. Так, більшість родовищ на сьогодні виснажено на 80% і більш, що ставить нас в усі велику залежність від імпортованих вуглеводнів".

      Вихід глава НАК бачить у тім, щоб газ, нарешті, став повноцінним товаром, сугубо економічною категорією, позбавленої всіляких політичних "домішок".

      Відповідно  до програми розширення потужності і  забезпечення безперебійності транзиту газу "Нафтогаз України" передбачає будівництво: 4 компресорних станцій на першій нитці газопроводу Торжок-Долина довжиною майже 530 км; другої нитки газопроводу Торжок-Долина з двома компресорними станціями; другої нитки газопроводу Анан’єв-Ізмаїл (377 км) із трьома компресорними станціями; газопроводу-перемички Тальне-Анан’єв (190 км); розширення газопроводу Долін-Ужгород. Закінчено будівництво газопроводу Хуст-Сату-Маре для подачі газу в Румунію продуктивністю до 4 млрд. куб. м, що дозволяє подати додаткові обсяги газу в Туреччину і балканські країни.

      Будівництво газопроводу Анан’єв-Ізмаїл, компресорних станцій Тарутине й Анан’єв і  газопроводу-перемички Тальное-Ананьев  загальною продуктивністю 18 млрд. куб. м у рік могло б цілком задовольнити перспективні потреби в транзиті російського газу в балканські країни. Усе це дозволить зберегти ведучі позиції України як найбільшої газотранзитної країни світу, без значних капвкладень підвищити потужність і надійність газотранспортної системи і забезпечити перспективні потреби в транзиті газу мінімум до 2010 року.

      У рамках програми будівництва Транскавказського  нафтотранспортного коридору споруджується  нафтопровід Одес-Броди. Уже підготовлено до експлуатації більш 300 км нафтопроводу, з них у 2008 р. - більш 100 км, а також  морський нафтоперевалочний комплекс "Південний".

      У 2007 р. підприємства галузі перелічили в держбюджет 2,8 млрд. грн. На 1 січня 2009 р., незважаючи на надзвичайно низьку оплату споживачами природного газу, отриманого від компанії, у бюджет за 2008 рік внесено 4,5 млрд. грн. І це при тім, що прибуток "Нафтогаза України" унаслідок зменшення цін на його продукцію значно знизилася.

      Проблема  неплатежів за газ - найбільш гостре питання, що коштує перед нафтогазовим комплексом України. Загальна заборгованість споживачів за 2008 р. досягає 5,26 млрд. грн., а з обліком за попередні роки - майже 20 млрд. грн. Незважаючи на всі міри, що починаються керівництвом "Нафтогаза України", положення виправити не вдається. Торік були прийняті заходи для відключення споживачів за хронічні неплатежі.

      Основними пріоритетами "Нафтогаза України" у 2009 році, по розрахунках керівників компанії, залишається забезпечення споживачів нафтою і газом, упровадження дійових заходів поліпшення платежів, а також створення умов збільшення видобутку енергоносіїв. Особлива увага керівництво має намір приділити забезпеченню надійності роботи газонафтотранспортних мереж і технічному переоснащенню галузі.

      Дочірні підприємства "Нафтогаза України" сьогодні стають основними суб'єктами, що хазяюють, зі збереженням державного регулювання в галузі, і вони будуть оперувати ресурсами нафти і газу власного видобутку, а також одержуваним в оплату за транзит російського газу. Консолідація в НАК приналежних державі акціонерних товариств, що займаються видобутком, транспортуванням і переробкою енергоносіїв, на думку керівництва галузі, дозволить задіяти єдиний механізм планування, фінансування, координації і контролю їхньої діяльності зі збереженням господарської самостійності кожного з них. А розмежування функцій видобутку, транспортування і реалізації дозволить підвищити ефективність кожного сегмента галузі.

      Сьогодні "Нафтогаз України" активно шукає  можливості для висновку стратегічних союзів, залучення інвестицій і кредитних  ресурсів, переймає досвід світових лідерів  галузі, сприяє удосконалюванню законодавства і наробітку нормативних актів для успішної діяльності підприємств компанії.

      За  п'ять місяців 2009 року на українському ринку нафтопродуктів не були досягнуті  рівноваги попиту та пропозиції. За даними джерела в Міністерстві аграрної політики України, недостача палива під час посівної кампанії привела до катастрофічних наслідків: удалося засіяти не набагато більше 50% площ - це найгірший результат за десятиліття. І велика частина врожаю може бути загублена через дефіцит "горючки".

      Гендиректор компанії "Українанафтосервіс" Іван Басараб, вважає, що ринку нафтопродуктів заважають нормально розвиватися постійно мінливе законодавство, утручання держави в діяльність трейдерів і виробників, недолік сировини на нафтопереробних заводах (НПЗ) і ринкова ціна пального, не покриваючої собівартості виробництва й імпорту.

      Уряд  поки всерйоз не приступило до рішення  перерахованих проблем. Тим часом, за даними Державної митної служби, у березні імпорт складав 70% від  рівня лютого, у квітні - половину, а в травні - лише 30% від лютневого. Це ще не ставить нафторинок на грань літньої кризи зразка минулого року, коли імпорт у червні складав не більш 10% лютневих обсягів, але аналогія просліджується. Ця тенденція збільшується скороченням імпортних постачань, ростом світових цін на нафту, сезонним подорожчання нафтопродуктів на внутрішньому ринку, диктаторською політикою фіскальних органів, частими і необґрунтованими перевірками торгуючих організацій, неузгодженою акцизною політикою.

      І, нарешті, важлива причина, що провокує дефіцит палива, - недолік постачань нафти на НПЗ. Найбільше повно можливість рішення цієї проблеми описав Віктор Попов, президент компанії "Співдружність" (м. Херсон), що є акціонером ОАО "Херсонський НПК": "Ритмічність роботи заводів можлива при головній умові: вони повинні бути частиною вертикально-інтегрованих структур нафтових компаній. Чиїх - російських, казахських, інших - і на яких умовах - це окрема тема для переговорів. Уряд не повинний відходити від цих пріоритетів, працювати на відновлення і стабільність вітчизняних НПЗ, а не на сіюхвилинне наповнення бюджету чи ліквідацію дефіциту палива. Будуть стабільно працювати заводи - не буде ні дефіциту, ні заборгованості перед бюджетом". 

Висновки 

      В умовах діючого законодавства провідні нафтові компанії світу ведуть конкретні переговори щодо можливостей вкладання інвестицій в нафтогазовий комплекс України. Хоча «Закон про розподіл продукції» ще не прийнято, компанія «Брітіш Петролеум» виявила готовність вкладати кошти в розвідку та видобуток газу в Дніпровсько-Донецькій западині, компанія «Шелл» пропонує провести реконструкцію газотранспортної системи України.

      Усвідомлюючи  важливість залучення прямих зарубіжних інвестицій, Держнафтогазпром проводить  активну роботу з реформування організаційної структури галузі, включаючи створення умов для акціонування підприємств.

      Докладаються  великі зусилля для залучення  України до створення Євразійського  транспортного «коридору» для поставки каспійської нафти в Україну  та країни Центральної Європи. У  формуванні даного «коридору» значна роль відводиться будівництву нафтотерміналу «Південний» та нафтопроводу «Одеса-Броди». На сьогодні побудовано близько 20 % першої черги терміналу і прокладено понад 160 км з 670 км нафтопроводу. Комітетом напрацьовано ряд конкретних заходів із стимулювання надходження інвестицій на реалізацію даного проекту.

      Пріоритетними напрямками науково-технічного прогресу та подальшого розвитку нафтогазової промисловості України будуть:

      розгортання нафтогазопошукових робіт в українській  частині акваторії Азовського моря та продовження робіт з освоєння вуглеводневих ресурсів північно-західної частини шельфу Чорного моря;

      поповнення  фонду експлуатаційних свердловин за рахунок буріння нових свердловин, виводу з бездіі та з консервації, відновлення обводнених та аварійних свердловин і організація видобутку з них нафти і газу з метою компенсації зменшення видобутку із старих, виснажених родовищ нафти і газу;

      розробка  та впровадження нових методів інтенсифікації видобутку нафти і газу та підвищення нафтогазоконденсатовіддачі продуктивних горизонтів з метою повнішого і ефективнішого використання розвіданих запасів нафти і газу;

      освоєння  серійного виробництва машинобудівними  заводами Мінпром-політики і Держнафтогазпрому  нових конкурентоздатних видів  обладнання для буріння свердловин, видобутку, транспорту та переробки нафти і газу:

      подальше  нарощування випуску вітчизняними заводами приладів обліку споживання газу з доведенням їх кількості на кінець 2004 року до 1,6 млн. шт;

      діагностичні  обстеження технічного стану лінійної частини магістральних нафтогазопроводів, їх ремонт та реконструкція, заміна газоперекачувальних агрегатів на сучасніші з підвищеним (до 35 %) коефіцієнтом корисної дії і забезпечення на цій основі ефективності і надійності їх експлуатації. 

      Список  використаних джерел та літератури 

1. Єпіфанов  А. Регіональна економіка: Навч. посіб. – К.: Наукова думка, 2005. – 311с.
2. Жук В.М., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України. Підручник. – К.: Кондор, 2009. – 296с.
3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил (теорія, методи, практика). – К.: Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2004. – 185с.
4. Ковалевский В.В., Михайлюк Е.А., Семенов В.Ф. Размещение производительных сил: Курс лекций. – К.: Знання-пресс, 2007. – 405с.
5. Продуктивні сили економічних районів України / Б.М. Данилишин; Л.Г. Чернюк, О.В. Горська, М.І. Фащевський, М.П. Нікітюк, Д.В. Клиновий. – К.: ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2005. – 520с.
6. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. проф. Є.П. Качана. – К.: ВД “Юридична книга”, 2007. – 552с.
7. Сазонець І.Л., Джинджоян В.В., Чубар О.О. Розміщення продуктивних сил: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 320с.