Сучасна теорія власності

 

Міністерство освіти і  науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка

Економічний факультет

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

з курсу  «Інтелектуальна власність»

на тему:

«Сучасна теорія власності»

 

 

 

    Виконав:

   Студент групи ЕКМс-62з

Добичін Олексій

 

Перевірила:

Островерх О.М.

 

 

Львів – 2013

Вступ

 На початку XXI ст. людство стало свідком інформаційної революції, коли на перший план вийшли такі поняття, як «інформаційне суспільство», «нова економіка», «економіка знань та інновацій», «управління знаннями», першоосновою яких є інтелект, ідеї та інновації. У світі відбувається стрімкий процес економізації науки та інтелектуалізації економіки. Найціннішим стратегічним ресурсом і провідною конкурентною перевагою сучасного суспільства є ресурс інтелектуального капіталу. Жорстка світова конкуренція потребує нових ідей, високоякісної продукції, постійних інновацій, а тому без залучення інвестицій в науку неможливо вести мову про економічний розвиток, некажучи вже про економічне лідерство. Саме наукоємні галузі економіки дозволяють державі отримувати продукцію, яка відповідає світовим стандартам, підвищують науковий потенціал і позитивно впливають на добробут країни і покращують життєвий рівень населення. Компанії, які не визначили інтелектуальну власність одним із своїх пріоритетів, в кращому випадку ризикують втратити конкурентні переваги, а в гіршому – їм загрожує втрата своїх позицій на ринку.

Інтелектуальна власність у сучасній економічній системі є одним зі стратегічних ресурсів, ефективність використання якого багато в чому визначає місце підприємства на внутрішньому ринку та місце держави на світовому ринку.

Інтелектуальна власність є рушійною силою економічного прогресу, тобто продукт людського розуму, результат творчості, який охороняється законом. Згідно зі ст. 41 Закону України «Про власність» [1] об'єктами права інтелектуальної власності є твори науки, літератури та мистецтва, відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, раціоналізаторські пропозиції, знаки для товарів і послуг, результати науково-дослідних робіт та інші результати інтелектуальної праці. Це поняття означає сукупність певних прав щодо нематеріальних об'єктів, що мають економічну цінність і здатність вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених в інтересах захисту особистих прав осіб, які створили ці об'єкти. Інтелектуальна власність не є матеріальною, її неможливо відчути на дотик; вона не має довжини, ширини та висоти; не має ваги і не створює тіні; не має кольору, смаку або запаху. Проте форми, яких набувають інтелектуальні активи, можуть бути матеріальними. Так, як і матеріальний ресурс, інтелектуальну власність можна купити, продати та орендувати, її можуть втратити або ліквідувати за необережного або неуважного догляду, її можна застрахувати або використати як заставу. Інтелектуальна власність може з'явитися на світ у результаті моментального спалаху натхнення або багатьох років кропіткої праці. Вона може зникнути в одну мить або існувати вічно.

Сфера інтелектуальної власності  – це сукупність галузей економіки та видів суспільної діяльності, які не беруть безпосередньої участі у створення матеріальних благ. Ці галузі виробляють унікальний продукт – інтелектуальний.

Саме такий продукт  є необхідним для ефективного функціонування матеріального виробництва. У промислово розвинених країнах 80–95% приросту ВВП припадає на частку нових знань, втілених у техніці і технологіях. Об'єм світової торгівлі ліцензіями на об'єкти інтелектуальної власності щорік зростає на 12%. Щорічно обсяги експорту наукомісткої продукції приносять, в середньому, США близько 700 млрд. дол. США, Німеччині – 500 млрд. дол. США, Японії – 400 млрд. дол. США [11, 12]. сучасних умовах глобалізації економіки зі стрімким збільшенням обсягів міжнародної торгівлі різко зросла вигода від використання таких об'єктів інтелектуальної власності, як товарні знаки, фірмові найменування, промис-

лові зразки та інші засоби індивідуалізації товарів і послуг. Наявність зареєстрованих знаків є суттєвою перевагою будь-якої компанії у ділових переговорах, а вартість «розкручених» торгових марок сягає сотень мільйонів доларів США [3, 28].

Отже, об'єкти інтелектуальної  власності здатні приносити підприємству прибутки. Доходом від використання інтелектуальної власності є різниця за певний проміжок часу між грошовими надходженнями і грошовими виплатами, яку отримують правовласники за надане право використання об'єктів інтелектуальної власності. Але потрібно знати, що інтелектуальна власність здатна приносити підприємству дохід тільки за умови закріплення права на неї, не допускаючи загальнодоступності його використання. Гарантією одержання певних доходів можуть слугувати конкретні переваги, які одержує підприємство за рахунок використання нематеріальних активів. Проте, важливо пам'ятати, що з точки зору правового регулювання відносин у сфері інтелектуальної власності підприємство має можливість використовувати лише ті об'єкти, які знаходяться у його розпорядженні. Досвід показує, що часто нематеріальні об'єкти не є власністю підприємства, тому до них необхідно підходити як до таких, що взяті в лізинг, орендовані або ж є позиковими активами.

Інтелектуальна власність  – одна з найважливіших категорій інноваційного менеджменту, що визначає сукупність принципів, методів і форм управління інноваційними процесами. Для України одним із складних завдань активізації інноваційної діяльності є трансформація науково-технологічних розробок в інноваційний продукт, тобто проблема комерціалізації науково-технічної сфери та вибору найприйнятніших способів капіталізації інтелектуального потенціалу. Основний організаційно-економічний механізм вирішення цієї проблеми полягає у створенні спеціалізованих підприємницьких науково-технічних фірм, заснованих власниками інтелектуальної продукції [11, 14].

Існує пряма залежність стану  національної економіки від її інтелектуального потенціалу, ступінь використання якого, темпи та масштаби росту визначають рівень економічного розвитку суспільства, правовий і соціальний статус країни у світовому співтоваристві. При визначенні місця певної держави у світовій спільноті першочерговою є її здатність використовувати сучасні технології для інтенсивного економічного зростання. Основну масу суспільного багатства розвинутих країн створює нова інтелектуальна еліта – фахівці, зайняті у сфері високих технологій, виробництва інформації та нових знань. Інтелектуальна власність стала важливим ресурсом бізнесу.

Аналізуючи розвиток економіки  провідних країн світу, можна стверджувати, що виробництво все більше базується не на переробці природної сировини та ресурсів, а на використанні результатів інтелектуальної діяльності та нових ідей. Свідченням цього є зростаюча частка нематеріальних активів у фондах підприємств, що суттєво підвищує їхню ринкову вартість.

Більшість зарубіжних компаній сьогодні особливо інтенсивно нарощують нематеріальні активи з об'єктами інтелектуальної власності. Це відбувається тому, що основна частина необоротних активів швидко старіє фізично і морально, а об'єкти інтелектуальної власності можна використовувати багаторазово без додаткових, вагомих внесків оборотних коштів, застосовувати на власному виробництві, передавати права на їх використання за ліцензійними угодами [4, 23].

Малі та середні підприємства провідних країн світу, які є основою ринкової економіки, все інтенсивніше використовують права інтелектуальної власності, а вартість окремих об'єктів інтелектуальної власності сягає сотень мільйонів і мільярдів доларів США. Найбільш запекла боротьба за права інтелектуальної власності ведеться у нових галузях промисловості, які є найбільш динамічними галузями економіки: електронна комерція, біотехнологія, виробництво продуктів програмного забезпечення, хімічна та фармацевтична промисловість, ракето-космічна галузь, виробництво озброєнь і військової техніки, комп'ютерні технології, інформаційні мережі.

Керівники компаній – світових лідерів першими усвідомили, що економіка знань породила нове навколишнє середовище конкуренції, в якому найзапекліша боротьба точиться саме за виключні права на нові винаходи та ідеї.

Компанії почали капіталізувати ще не до кінця опановані в потрібній мірі інтелектуальні активи. Тобто інтелектуальна власність несе в собі «генетичний код» майбутнього національного та світового багатства. Головною метою для підприємств та складовою успіху їхньої діяльності стає проникнення в секрети інтелектуальної власності та використання їх для отримання високих прибутків.

Зараз спостерігається боротьба за зміну структури товарних ринків, яка є однією з найважливіших складових конкурентоспроможності підприємства в сучасних умовах. Пошуки ефективних підходів до технологій регулювання товарних ринків із використанням економічних процедур у межах правових інститутів безперервно здійснює велика кількість спеціалістів розвинутих країн.

Транснаціональні корпорації прагнуть суміщати економічні процедури наднаціонального контролю з політичними інструментами, які за умови їх використанні разом досить швидко трансформуються в політико-силові інструменти регулювання світових товарних ринків. Такі інструменти ефективно доповнюються інструментами виключних прав, застосування яких прискорює процес монополізації світових товарних ринків. Як основний інструмент впливу на ринок компанії-монополісти використовують свої виключні права у вигляді інтелектуальної власності. При цьому виключні права, які виникають за наявності великих портфелів об'єктів інтелектуальної власності і які можна ідентифікувати з монопольними правами, протиставляються антимонопольному законодавству.

Відбувається активний процес концентрації інтелектуальної власності  в портфелях західних транснаціональних корпорацій. Світові лідери з виробництва товарів та надання послуг отримують щорічно до 1000 і більше патентів у рік, нарощуючи таким чином свої нематеріальні активи. Вони концентрують у своїх руках фінансові ресурси і спрямовують їх на створення і подальший розвиток доступних лише їм наукових технологій. Українські ж науковці, розробники і виробники займають більш пасивну позицію, внаслідок чого вони втрачають значні сектори патентного ринку, що призводить до втрат відповідних секторів товарних ринків і коштів.

На жаль, економічні пріоритети України у сфері інтелектуальної власності не зовсім збігаються з пріоритетами провідних країн світу. Економіка нашої країни знаходиться у стані деградації, Україна не має засобів для забезпечення структурної перебудови, стабільності та розвитку економіки. На багатьох підприємствах спостерігається високий рівень зношення основних виробничих фондів, використання застарілих технологій виробництва, висока матеріаломісткість продукції. Все це робить продукцію неконкурентоспроможною на зовнішніх ринках. Деяким галузям економіки взагалі невідомі спеціальні економічні знання, способи та методи маркетингу для просування інтелектуальних ресурсів на ринку.

Головне, що потрібно зрозуміти  передусім – це те, що епоха масових ринків та загального плагіату в бізнесі минула. Їй на зміну прийшла епоха нової економіки, де використовується творчість і знання, спрямовані на зростання конкурентоспроможності продукції. Хоча позиції України щодо інтелектуальної власності за останні роки позитивно змінилися, але країна ще не до кінця усвідомила значення інтелектуального капіталу та не перейняла досвід зарубіжних країн. Країна володіє значним інтелектуальним потенціалом, але однією з головних проблем є те, що він не захищений і нераціонально витрачається. Держава не здійснює необхідні реформи для того, щоб зупинити негативні явища у сфері захисту прав інтелектуальної власності, не створена потрібна інфраструктура та сприятливе середовище для ефективного функціонування цього сектору. Тому для забезпечення дієвості у цій сфері необхідно створити сприятливі умови кожному з учасників для одержання ними вигоди за умови дотримання чинного законодавства, правил чесної конкуренції та обмеженої участі державних органів управління та контролю. Важливим проблемним питанням для нашої країни є її нормативно-правова база, яка не охоплює в повній мірі питань захисту інтелектуальної власності.

Наслідками таких процесів у країні є те, що більшість керівників компаній не мають уявлення про комерціалізацію об'єктів інтелектуальної власності, вони не в змозі опиратися на державу в питаннях врегулювання спорів, пов'язаних із питаннями прав на інтелектуальну власність. Особливого значення набувають проблеми ідентифікації й охорони інтелектуальної власності у зв'язку з розвитком глобальної інформаційної мережі. Для України проблема забезпечення охорони інтелектуальної власності є дуже важливою, від її вирішення залежить збереження економічної та національної безпеки, примноження інтелектуального потенціалу та зниження криміногенного стану.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок.

 Не всі усвідомлюють, але інтелектуальна власність всюди навколо нас: кожний продукт або послуга, які ми використовуємо у повсякденному житті, є результатом довгого ланцюга інновацій великої кількості людей або ж окремого індивіда. Інтелектуальна власність є багатофункціональним інструментом вирішення досить широкого кола економічних завдань підприємств. Правильне та цілеспрямоване використання об'єктів інтелектуальної власності дозволить підприємствам зайняти вигідну позицію на ринку, використовуючи сучасні технології у виробництві продукції та ефективну маркетингову політику, що дозволить передбачати можливі комерційні та технологічні зміни.

Інтелектуальна власність  у поєднанні з іншими ресурсами, такими як людська праця, основні засоби на підприємстві, сировина та енергія є визначною рушійною силою як підприємства зокрема, так і економіки країни взагалі. Інтелектуальна власність створює матеріальне виробництво, зменшуючи вміст матеріальних ресурсів у процесі виробництва та товарах. З точки зору ведення бізнесу вона відкриває нову ринкову можливість або є загрозою – залежно від того, хто нею розпоряджається.

Знання – це не тільки сила, а й велике багатство. В сучасному економічному середовищі, заснованому на знаннях, інтелектуальна власність є найважливішим активом підприємства. Саме інтелектуальна власність має стати в Україні тією рушійною силою, яка сприятиме розвитку економіки країни та виходу на світовий ринок поряд із провідними державами, буде гарантією економічної, політичної і соціальної безпеки. Зараз Україні треба стати на бік високорозвинутих країн і йти шляхом використання потенціалу інтелектуальної власності, в іншому ж випадку наша держава буде відкинута на периферію світового економічного і соціального розвитку.

 

Список використаних джерел:

 

1. Про власність: Закон  України від 7.02.1991 №697-XII // zakon1.rada.gov.ua.