Історія виникнення фінансів

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ І СПОРТУ УКРАЇНИ

Волинський національний університет імені Лесі Українки

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему

“Історія виникнення та розвитку фінансів”

 

 

                                            Підготувала

                                                              студентка 35 групи

                                                                         економічного факультету

                                                                   Хращевська Світлана

 

 

 

Луцьк – 2011

Зміст

ВСТУП . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  3

1. Історичний аспект становлення та розвитку фінансової науки . . . . . . . 4
2. Предмет і метод фінансової науки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8
3. Розвиток фінансової науки в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .  12
4. Сучасна світова наукова фінансова думка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

ВИСНОВКИ . . . . . . . . . . .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Список використаної літератури . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

З питання походження терміна «фінанси» існують різні точки зору. Одні автори стверджують, що цей термін виник у XIII - XV ст. в торгових містах Італії, а в подальшому отримав міжнародне поширення і став вживатися як поняття, пов'язане з системою грошових відносин між населенням і державою.  Інші автори стверджують, що це поняття було введено в ужиток французьким вченим Ж. Боденом, який у 1755 р. видав працю «Шість книг про республіку».   
Виникнення держави передбачає, крім усього іншого, встановлення певних взаємин з розподілу і перерозподілу створюваних економічних благ між державою в особі верховної влади та іншими суб'єктами відтворювальних відносин. Власне, ці відносини і визначалися поняттям «фінанси».  
     У суспільствах з переважанням натуральних відносин перерозподільчі процеси носили насамперед характер натуральних податків і різного роду особистих повинностей. Розвиток товарно-грошових відносин привело до зміни форми перерозподільних відносин, - вони стали носити переважно грошовий характер. Однак суть цих відносин принципово не міняється.  
     У той же час будь-які перерозподільчі процеси створюваних економічних благ у суспільстві ототожнювати з фінансами навряд чи правомірно. Власне поняття «фінанси» в сучасному його поданні можна віднести до етапу відокремлення державної скарбниці, виникнення державного бюджету.  
     Слід зазначити, що подання про фінанси, сутності фінансових відносин видозмінювалася. Трансформація поглядів на економічну категорію фінансів з кінця XVII до кінця XX ст. досить ємко і компактно дана в роботі С. Вітте. Він пише: «... з кінця XVII століття ... під словом« фінанси »... стали розуміти всю сукупність державного майна і взагалі стан всього державного господарства. У сенсі всієї сукупності матеріальних засобів, що є в розпорядженні держави - його доходів, витрат і боргів, - розуміється це слово і тепер.».  
    Отже, можна говорити про те, що споконвічно поняття «фінанси» розглядалося тільки в площині формування, а згодом і використання грошових фондів для задоволення державних потреб.

1. Історичний  аспект становлення та розвитку  фінансової науки

Фінансова наука як соціальне явище досить молода. Вона виникла у середині XV століття, тобто тоді, коли досягли повного розвитку товарно-грошові відносини й уможливилося створення фондів грошових засобів насамперед для задоволення різноманітних потреб держави. Треба зазначити, що власне фінанси існували майже на тисячоліття раніше. Так, у стародавньому Римі поряд із натуральними повинностями та контрибуцією стягувалися податки в грошовій формі, а також проводилися грошові виплати найманцям в армії.

Не можна не звернути увагу на те, що великі вчені античного світу - Арістотель, Платон, Ксенофонт, Цицерон, досліджуючи в своїх працях засади державного устрою тією чи іншою мірою торкалися фінансів. Так у ІV столітті до нашої ери Ксенофонт, розглядаючи в своїх працях джерела добробугу в державi, рекомендує правителям здавати в оренду державне майно, невільників, запроваджувати податки та мито, будувати готелі, магазини, склади, здавати їх в оренду для одержання доходів.

Після розпаду Римської імперії настає період культурного і наукового застою. Цього часу безпідставно шукати прояви фінансової наукової думки. Найосвіченішим класом тоді було духовенство, яке й виховало у. своєму середовищі досить відомих учених. Один із них - Фома Аквінський, У ХІІІ столітті він у своїх працях рекомендує правителям досить раціональні правила ведення державного господарства, грунтуючись на реліпиних i моральних принципах, що дуже важливо, оскільки у подальшому мораль і фінанси мало перетиналися.

У працях учених цього  часу зустрічаються поради правителям не розоряти народ непомірними податками, не продавати публічних посад, не псувати монети. Загалом пропагувалося негативне ставлення до податків. У часи середньовіччя лише в державах Флоренція та Венеція було помічено досить успішну організацію фінансів у практичному сенсі.

Розквіт фінансової науки  почався наприкінці ХV століття, коли  в світі відбулися значні зміни  в державному устрої, пов'язані з появою великих абсолютних  монархій, та коли з'явились постійні великі армії, і завдання правлячих структур розширились. Виникла потреба в значних коштах. Це було зумовлено необхідністю пошуку нових джерел доходів. Якраз цього часу помічено досить тісний зв'язок фінансової науки  з фінансовою практикою.

Найзначніші наукові  дослідження кінця ХVІ століття належать представникові франції Ж. Бодену. Опублікування його праці "Фінансові нерви держави" (1577 р.) пов'язують із початком фінансової науки. У ХVII столiтті значний внесок у  розвиток фінансової науки зробили англійські вчені Т. Мен, Дж. Локк, Т. Гоббс. Основні їхні праці присвячені проблемам оподаткування. Більшість цих учених була прихильниками ідеї непрямого ополаткування, пропагувала спрощення існуючої і побудову н о истеми податків на раціональних засадах.

Досить вагомий внесок у  розвиток фінансової науки в ХVІІ - ХVІІІ століттях зробили німецькі вчені-фінансисти: Л. фон Секондорф, Ф. Юсті, 1. Зоннефельд. Вони належали до представників німецької школи - камералістики. значну увагу приділяли системі управління фінансами, взаємозв'язку фінансів із народним господарством та залежності рівня добробуту населення від платоспроможності щодо податків.

В 1746 році Ф. Юсті видає  свою основну працю "Система фінансового  господарства", в якій вперше системно були викладені основні положення фінансової науки. З огляду на це деякі вчені - послідовники Ф. Юсті вважають його батьком фінансової науки. Його погляди на фінанси загалом і на фінансову науку зокрема мали значний вплив на розвиток фінансової науки в багатьох європейських країнах.

Наприкінці ХVШ століття спостерігається повне пожвавлення розвитку фінансової науки. Цьому сприяли нові науковi  вiдкриття в галузях філософії, політичної економії, права, державного управління. Відбувалися докорінні перетворення в економіці та політиці. Цього часу широкого визнання досягають ідеї Монтеск'є, Ж. Руссо, Д. Дідро, Д. Канта. Державне управління зазнає змін під впливом ідей Великої французької революції та прогресу техніки.

Під час становлення  політичної економії як науки фінансова наука в працях найвидатніших її представників не видiляється в окрему науку. Так, А. Сміт навіть не застосовує терміна "фінанси", проте включає, на відміну від усіх  воіх попередників, до джерел багатства нації три джерела землю, працю й капітал. Такий підхід дав змогу створити для фінансової науки міцне економічне підгрунтя, оскільки капітал, будучи джерелом багатства, створює фінансові умови функціонування економіки, забезпечуючи її фінансовими ресурсами. Заслугою А. Сміта є також обгрунтування поділу державних витрат на загальнодержавні та місцеві, а також розробка принципів оподаткування, згідно з якими:

- податки повинні сплачувати  всі відповідно до одержаних доходів;

- податки повинні бути  визначені завчасно;

- податок повинен сплачуватися  в зручний для тілатника час;

- стягнення податків  повинно бути дешевим 

Найбільший розвиток фінансової науки припадає на ХІХ  століття, насамперед на другу його половину. В цей час у більшостi  країн Европи перейшли від абсолютизму до конститушйної  форми правлiння. Стали розвиватися правові основи державного управління, у тому числі й фінансове право, виникла потреба в наукових дослідженнях у галузі фінансів.

Саме в цей час  фінансова наука виокремлюється із загальної теорії політичної економії, стає самостійною сферою знань. У багатьох великих університетах Європи створюються кафедри фінансів. Можна стверджувати, що фінансова наука в ХІХ столітті досягла більших успіхів, ніж за весь попередній час. У другій половині ХІХ століття не можна не відзначити вагомий внесок у  фінансову науку німецьких учених. Насамперед слід згадати К. Г. Рау. Він написав першого підручника з фінансів "Основні начала фінансової науки", який витримав багато видань і майже півстоліття був основним підручником не лише в Німеччині, й У багатьох країнах Європи.

Підручник К. Г. Рау має  достатньо класичний зміст, він  складається із вступу, де розглядаються  загальні основи фінансової науки, й розділів: державні доходи; державні видатки; державний кредит; бюджет; організація управління фінансами. Ця структура фінансів як навчальної дисципліни тривалий час використовувалася у вузах більшості країн.

Цього ж часу достатньо  значний внесок у  фінансову науку  зробив швейцарський фінансист Ж. Сісмонді. Він розглядав фінанси як засіб  поліпшення життя народу. у своїх працях він доводив необхідність скорочення непрямого оподаткування, встановлення неоподатковуваного мінімуму, впровадження прогресивного податку тощо. До числа відомих фінансистів кінця ХІХ століття належать також австрієць Е. Сакс, італієць Ф. Нітті, американець Е. Селігман. Загальною характерною рисою всіх наукових досліджень цього часу є те, що фінансова наука не виходила за рамки державних фінансів, тобто проблеми розглядалися лише в межах бюджетної системи. 3 огляду на це не можна не згадати про внесок теоретиків марксизму в фінансову науку, бо протягом майже столітгя комуністична ідеологія вважала К. Маркса та Ф. Енгельса творцями марксистської фінансової науки. Існує величезний доробок наукової та навчальної літератури з цього приводу і є підстави стверджувати, що в працях К. Маркса і Ф. Енгельса лише зрідка йшлося про гроші й податки, отже, важко назвати це наукою про фінанси.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Предмет і метод фінансової науки

Фінансова наука вивчає явища та процеси, які здійснюються у державі при створенні й використанні фондів фінансових ресурсів на цілі її' економічного та соціального розвитку. Фінанси існують об'єктивно, тому пізнання їх функціонування пов'язано з аналізом, вивченням і точним описанням фактів, що належать до процесів здобування державою і підприємницькими структурами необхідних коштів для втілення своїх цілей.

Предметом фінансової науки є діяльність держави, підприємницьких структур, організацій та окремих громадян, що пов'язана зі створенням і використанням фондів фінансових ресурсів. Проте фінансові ресурси в економіці держави величина завжди обмежена, тому актуально постає питання їхнього ефективного використання для найкращого задоволення потреб сус- . пільного добробуту, Для цього повинні залучатися досконалі методи' мобілізації фінансових ресурсів, уважно обиратися напрями їх використання.

Фінансові явища та процеси можна  досліджувати на різних рівнях. На рівні  національної економіки, тобто на макрорівні, досліджуються інтегральні показники  загальної величини фінансових ресурсів, їхня динаміка, взаємозв'язок із валовим внутрішнім продуктом, фондом оплати праці, їхня структура, розміщення за місцем володіння та розпорядження тощо. Дослідження фінансових явищ і процесів на рівні підприємницької структури або окремого громадянина, тобто на мікрорівні, включає вивчення процесів створення й використання фондів фінансових ресурсів на рівні господарюючого суб'єкта або окремого громадянина. Тут об'єктом дослідження є загальна сума валових доходів і валових витрат, амортизаційних відрахувань, прибутку, грошова вартість основних та обігових коштів. Дослідження фактів й аналітична обробка статистичних даних дають змогу встановити закономірність явищ і процесів, що пов'язані зі створенням доходів та ·їх використанням: Існують об'єктивні параметри, що забезпечують найефективніше, з точки зору суспільства в цілому, функціонування фінансів; тобто їх вплив на економічне та соціальне життя. Фінансова наука завжди повинна давати відповідь на дуже важливі запитання - як і в яких формах повинні створюватися та використовуватися фонди фінансових ресурсів для загальнолюдських потреб. Проте шляхи вирішення цього питання залежать від умов, у яких перебуває держава, від того, який рівень економічного розвитку у суспільстві, яка форма власності, структура економіки, соціальний склад населення, рівень iнтеграції у світову економіку тощо. Фінансова наука вивчає факти і явища не відособлено від сьогодення, а в конкретних умовах організації держави та інтересів різних верств населення. Але врахування цього повинно здійснюватися виходячи з поняття закономірностей фінансових явищ, їхньої об'єктивної необхідності.

Фінансова наука входить до складу соціально-економічних наук, проте  вона вивчає вужче коло фінансових явищ - лише ті, що пов'язані з перерозподілом за допомогою фінансів валового внутрішнього продукту. Це диктує необхідність застосування певного методологічного підходу до вивчення фінансового життя в країні. Передусім необхідності врахування інтересів усіх учасників процесу створення валового внутрішнього продукту: держави як представника суспільства в цілому, виробничих структур і безпосередньо зайнятого в суспільному виробництві населення. У гармонізації цих інтересів зосереджено розуміння призначення фінансової науки. Будь-яке нововведення у фінансовій сфері - запровадження нових податків, нової форми фінансування або іншого виду витрат - призводить до певних суспільних наслідків як для держави в цілому, так і для кожної соціальної або господарської групи зокрема. Простежити ці наслідки, встановити на їхній основі історичні аналогії та паралелі - одне з важливих завдань фінансової науки. Загальною метою фінансової науки є пізнання дії об'єктивних законів і закономірностей у сфері фінансів, а також передача результатів наукових досліджень до практичного використання. Об'єктивні закони в сфері фінансів - це найстійкіші зв'язки та залежності фінансових явищ. Так, рівень бюджетного дефіциту тісно пов'язаний з рівнем інфляції в державі, поряд iз  цим від джерел фінансування дефіциту залежить його вплив на доходи юридичних і фізичних осіб. Можна впевнено ствердж.увати, що ставки податків впливають на розвиток певних видiв діяльності чи виробництв. Але на запитання, в яких випадках ставки податків мають руйнівний вплив на господарську діяльність, а в яких вони набувають лише фіскального змісту і не завдають шкоди підприємницькій діяльності, повинна відповісти фінансова наука.

Слід зазначити, що в фінансовій науці є багато не розв'язаних проблем- Це передусім пов'язано з тим, що економічне життя з часом змінюється, відповідно змінюються взаемозв'язки і сфери активного впливу фінансів на економіку Фінансова наука повинна бути нпорядкованим процесом одержання знань, їхньою повною систематизацією вілповідно до існуючої економічної ситуації в державі.

Фінансова наука зможе успішно  виконати свою роль тільки при використанні певних методів пізнання фінансового життя, основними з яких, як і в кожній науці, є методи iндукцiї  і дедукції.

Метод індукції передбачає проведення досліджень шляхом вивчення окремих фактів, аналізу статистичних даних, даних опитувань, спостережень та інших способів пізнання, на основі яких вчений-фінансист доходить певних висновків щодо наявності закономірностей та залежностей між фінансовими явищами й процесами, а також їх впливу на економічне життя.