Соціально-економічна модель Канади

     В середньому з 1976 по 2010 рік рівень безробіття в Канаді складав 8,53%. Зараз спостерігається низхідна динаміка: за останній рік загальна зайнятість виросла на 237 тис. чоловік. При цьому найбільші темпи росту - у сфері здобичі природних ресурсів. У виробництві і будівництві вона, навпаки, дещо знижується. На цьому фоні стає зрозумілим деяке уповільнення в області промислового виробництва країни.

     У 1854 році Канада та США уклали договір  про взаємну торгівлю, який у подальшому вилився у Північноамериканську угоду про вільну торгівлю 1994 р. (НАФТА), саме ця угода швидко прискорила взаємну інтеграцію двох Північно-Американських держав з Мексикою. Це дозволило посилити співробітництво на континенті і суттєво диверсифікувати зовнішньоекономічні відносини, що швидко відобразилося на структурі економіки країн-учасниць у т.ч. Канади. Основними її сферами зараз є: видобування та переробка мінеральних ресурсів, виробництво продуктів харчування, лісова та паперова промисловість (зараз кожна друга газета світу друкується на канадському папері), виробництво транспортного обладнання, хімічна промисловість, виробництво рибопродуктів, нафтогазова промисловість.

     Внешнеэкономическая деятельность государства характеризуется  бурным развитием. Канада является 10-м  по величине экспортером и 12-м импортером в мире.

     Загальний експорт країни у 2010 році становив 406 млрд. дол. (франко-борт), при цьому основними його статтями були: автомобілі та комплектуючи, газетний папір, целюлоза, деревина, сира нафта, машини, природний газ, алюміній, телекомунікаційне обладнання, електроенергія, пшениця.

     Нафта - це взагалі окрема ланка у сфері економіки країни. Нафтове багатство є рушійною силою канадської економіки. Доступні резерви складають більше 170 млрд баррелів. Правда велика частина резервів доводиться на нафтоносні піски і може бути освоєна тільки за допомогою дорогих технологій. Близько 65-70% усієї нафти, що добувається, йде на експорт.

     Найбільшими партнерами по експорту виступають США – 75%, Японія – 3%, Великобританія – 3-3,5%, Німеччина, Південна Корея, Нідерланди, Китай – 3%. Мексика посідає доволі скромні позиції не зважаючи на членство в єдиному інтеграційному угрупованні.

     Географічна структура імпорту виглядає подібною до експортної: США – 54,1%, КНР – 10-11%, Мексика – 4-5% і далі – Японія, Великобританія, Франція, Тайвань, Південна Корея. Половину усього канадського імпорту зараз складають 4 найбільших позиції: засоби наземного транспорту (15% в 2010 році), механічне устаткування і техніка, комп'ютери (14,1%), електричне устаткування, телі- і радіоапаратура (10,6%) і паливо (10%).

     Останніми роками зовнішньоекономічна діяльність країни характеризується негативним сальдо торгового балансу, це призводить до того, що показник його питомої ваги у ВВП знаходиться на рівні  нижче нуля. При цьому позитивне сальдо торгівлі між Канадою і США скорочується і в серпні поточного року воно складало $2, 5 млрд в порівнянні з $3, 7 млрд в липні, а негативне сальдо торгівлі з іншими країнами зменшилося з $4, 2 млрд в липні до $3, 2 млрд в серпні. Останнім часом основними чинниками, що впливають на динаміку зовнішньої торгівлі, є ціни на товари, що експортуються і імпортуються.

     У недавньому минулому країна мала досить великий зовнішній борг – 253 млрд. дол. (1996), що дорівнювало 35% її щорічного  ВВП. Проте, починаючи з кінця 90-х р. по аналогії з США почала його активно зменшувати. Водночас Канада виступає потужним донором підтримки розвитку в інших країнах, її щорічний внесок у цю справу перевищує 2 млрд. дол.

     Підводячи підсумок, можна виділити три чинники, з якими історично був пов'язаний економічний розвиток Канади :

     1) Виняткові природні ресурси, завдяки яким Канада має в розпорядженні усе необхідне для організації виробництва у будь-якій галузі економіки.

     2) Демографічні чинники і соціально-психологічні особливості, які виражаються в постійному припливі в країну висококваліфікованих кадрів, інтелектуального потенціалу ззовні і орієнтації на модель розвитку США, для яких Канада є "молодшим братом".

     3) Іноземний капітал, що представляє передусім США(особлива сильний зв'язок економіки Канади з американською економікою), Великобританію і Францію і що становить до третини усіх капіталовкладень в канадську промисловість. 
 
 

       3. Грошово-кредитна і валютна політика Канади

       Грошово-кредитна і валютна політика Канади спрямована на зміцнення національної валюти, яке досягається за допомогою контролю за інфляцією та стабілізації обмінного курсу канадського долара. Для цього Банк Канади встановлює цільові орієнтири дли темпом інфляції на 3 - 5 років і здійснює втручання на валютних ринках в обмін на іноземні валюти.

       На  сучасному етапі основним інструментом грошово-кредитної політики в Канаді є переміщення депозитів, що належать уряду, з комерційних банків та інших  клірингових інститутів в Банк Канади, а також їх переміщення в клірингові банки. До клірингових інститутів відносяться фінансові інститути і банки, що пропонують клієнтам так звані чекові депозити (чек виписують проти депонованої на рахунку суми) і інші засоби платежу; в Канаді це передусім члени Канадської платіжної асоціації.Основоположний принцип при цьому є дуже простим, хоча процедура регулювання касових залишків припускає різні технічні деталі, що відображають інституціональні фактори: при вилученні вилучаються залишки з системи, в той час як при редепозіте вони впорскується в неї.

       Членами Канадської платіжної асоціації  є великі комерційні банки, що діють  на основі Закону про банки, та інші фінансові посередники, які беруть вклади, на які припадає переважна  частина розрахунків за чеками та інших платіжних послуг. Члени асоціації погашають взаємні вимоги після щоденного централізованого взаємного заліку але розрахунками чеками та електронними переказами шляхом дебетування і кредитування своїх рахунків у Банку Канади. Оскільки депозити великих комерційних банків у Банку Канади служать в рамках Канадської платіжної асоціації в якості клірингових залишків, вони є основою всього господарського обороту. Хоча учасники клірингового механізму в рамках Канадської платіжної асоціації повинні підтримувати адекватні клірингові залишки для успішного виконання своїх платіжних функції, вони з готовністю надають позику будь-який надлишок понад своїх потреб,оскільки за депозитами в Банку Канади не виплачується ніяких відсотків. Тому зміни в обсязі клірингових залишків безпосередньо впливають на самий короткостроковий сегменту грошового ринку - ринок добових позик.

       Банк  Канади приймає щоденні рішення  з регулювання касових залишків і має можливість контролювати ці залишки за допомогою механізму "вилучення" - "редепозіта" щодня  Операції з регулювання касових залишків періодично доповнюються придбанням державних цінних паперів.

       Акцент  Банку Канади на регулювання касових  залишків пояснюється його прихильністю механізму, який дає широкий простір  для дії ринкових сил: якщо пропозиція залишків не відповідає потребам членів клірингової системи,їхні спроби пристосуватися до ситуації, що склалася негайно позначаться на вартості добових позик.

       Тим не менш, вплив Банку Канади на розмір процентних ставок при заданих термінах кредитування. Навпаки, операції Банку Канади на ринку Канади цінних паперів роблять безпосередній вплив на розмір процентних ставок при заданих термінах кредитування. Навпаки, операції Банку Канади на ринку цінних паперів надають безпосередній вплив на розмір процентних ставок при заданих термінах кредитування. Це свідчить про те, що Банку Канади використовує операції на відкритому ринку не з метою контролю за пропозицією готівкових грошей, а в якості додаткового інструменту в тих випадках, коли потрібно зробити певний вплив на структуру процентних ставок. Наприклад, так звані "операції зворотної купівлі" могли б використовуватися для безпосереднього впливу на розмір процентної ставки за добовими позиках,а так звані угоди "аутрайт" з казначейськими векселями - для надання впливу на розмір процентної ставки при терміні кредитування в 3 місяці. У кожному разі будь небажаний вплив на обсяг касових залишків у системі нейтралізується за допомогою переміщення урядових депозитів з Банку Канади в клірингові банки і назад.

       До  числа нових джерел стрімкого зростання економічного потенціалу канадських банків перш за все слід віднести розвиток так званих позабалансових, або "гонорарних" форм їх діяльності ". Мова йде, наприклад, про організацію банком "обміну" на замовлення корпорації твердого відсотка за кредит (у тому числі наданий третьою стороною) на "плаваючу" ставку відсотка або навпаки. Або, наприклад, банки укладають з клієнтами в особі корпорацій договір, що дозволяє при необхідності додатково випускати короткострокові зобов'язання, увесь ризик з розміщення яких бере на себе банк. 
 
 
 
 
 
 

4. Зовнішньоекономічні  зв’язки  Канади

       Характеризуючи  зовнішню торгівлю Канади, можна відзначити надзвичайну важливість зовнішньоекономічних зв'язків для розвитку країни. За рівнем залученості в міжнародну торгівлю Канада стоїть у Великій вісімці на першій позиції.

       Зовнішньоторговельна  стратегія Канади побудована на участі країни у процесі глобалізації світової економіки (участь у Великій вісімці СОТ), так і на регіональній орієнтації розвитку (велика частина зовнішньої торгівлі припадає на США).

        17 грудня 1992було підписано Угоду  між США, Канадою і Мексикою  про Північноамериканської асоціації  вільної торгівлі (НАФТА), що набула  чинності 1 січня 1994.

       Канада  відноситься до числа провідних  торгових держав світу. По обороту зовнішньої торгівлі вона займає шосте місце в світі, а по обороту на душу населення випереджає всі інші великі країни. Це свідчить про високий ступінь її інтеграції в системі світового господарства, а також про більш вузької спеціалізації її економіки але порівняно з провідними країнами. Досить сказати, що 25% товарної продукції Канади експортується, а в таких галузях виробництва, як целюлозно-паперова промисловість, лісопиляння й алюмінієва промисловість, обсяг вивезення перевищує половину обсягу виробництва.

       Структура зовнішньої торгівлі відображає специфіку  господарства. З одного боку, спостерігається великий обсяг торговельного обороту, широка номенклатура експорту й імпорту, а з іншого - дуже висока для розвиненої країни частка сировини і напівфабрикатів в експорті. У той же час в експорті низька частка готових виробів, особливо продукції з високим ступенем оброблений - машин, торгівлі на дві країни: США, як сусідній ємний ринок збуту сировини та напівфабрикатів.

       За  масштабами зовнішніх економічних  зв'язків з США Канада не знає собі рівних у світі. Основна частина експорту припадає на США – 75%. Канада посідає перше місце в імпорті США (51%). При цьому Канада є видатним постачальником нафти і газу для свого сусіда: гідроенергетичні споруди і національні електромережі обох країн тісно пов'язані один з одним.

       Відображенням особливого становища Канади в зовнішній  торгівлі США може служити й те, що ввезення в США багатьох канадських товарів здійснюється за спеціальним двостороннім угодам про безмитну торгівлю, а деякі види сировини і палива вивозяться з Канади в США по обмежених квотами.

       Крім  США Канада розвиває торгівлю з іншими партнерами, особливо з країнами спільного  ринку і Японією. Частка останньої неухильно зростає. Канада має дипломатичні відносини з Російською федерацією (встановлені з СРСР в1942р).

       За  останні 10-15 років Канада розширила  свої зовнішньоекономічні зв'язки з Росією та іншими країнами Європи. Основні торговельні партнери: США, Великобританія, Японія, ЄС.

       Особливості географічного положення та історичного  розвитку Канади визначили орієнтацію її зовнішньої торгівлі на дві країни: США, як сусідній ємний ринок збуту  сировини та напівфабрикатів, і Великобританію, як колишню метрополію і основний споживач сільськогосподарських продуктів, а також деяких видів промислової сировини. Проте протягом останніх десятиліть співвідношення цих зовнішньоторговельних партнерів Канади різко змінилося. Незважаючи на традиційні зв'язки Канади з колишньою метрополією, на її членство в Британській співдружності і існування режиму преференцій, країна виявилася «пристебнутим» до економіки США, причому в раніше небаченої ступеня.Так, якщо до другої світової війни частка США у зовнішній торгівлі Канади становила 50% і була порівнянна з часткою Великобританії (понад 30%), то нині вона сягає 70%. Також в останні роки Японія почал вітісняті Брітанію з іншого місця по обсягах товарообігу.Так, товарообіг Канади та Японією становіть 7%, а Канади та Брітанії - 5%.

     Зовнішньоторговельна  стратегія Канади побудована на участі країни як в процесі глобалізації світової економіки (участь у Великій  сімці, СОТ), так і на регіональній орієнтації розвитку (велика частина  зовнішньої торгівлі доводиться на США). Багато економістів схильні вважати що пік в розвитку зовнішньої торгівлі Канади вже пройдений, і підтримувати колишні темпи  росту експорту буде досить важко. Вже починаючи з 1996 р. намітилася тенденція до плавного скорочення експорту. Відповідно і економічна ситуація у відкритій економіці Канади повинна незабаром зазнати зміни. Резерви росту тепер слід шукати у збільшенні споживання на внутрішньому ринку. Канаді просто вдалося вдало скористатися короткостроковими ефектами утворення Північноамериканської Зони Вільної Торгівлі і порівняно низьким курсом канадського долара в середині 1990-х рр.