Собівартість продукці

4. Розрахунок собівартості  виробу

    Собівартість  продукції − один з найважливіших показників діяльності підприємства, так як комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства і значною мірою визначає кінцеві результати його діяльності − прибуток та рентабельність. Тому, виконуючи модульну контрольну роботу з дисципліни «Економіка та організація виробництва» студенти повинні досконально розібратись з складом витрат на виробництво та реалізацію продукції, методикою розрахунку окремих статей витрат.

      У даних методичних вказівках наведені статті калькуляції, які найчастіше використовуються на підприємствах  машинобудівних галузей виробництва, та методика їх розрахунку. Якщо, виходячи з особливостей виробу, прийнятого для розрахунку, деякі з статей витрат відсутні, то у підсумковій  таблиці калькуляції проти цих  статей слід поставити риску.

      4.1. Сировина та матеріали. Витрати на придбання матеріалів обчислюються на підставі норм їх витрачання і цін з урахуванням транспортно-заготівельних затрат.

          (14)

де – норма витрат і-го матеріалу на одиницю продукції, грн.;

– ціна одиниці і-го матеріалу, грн.;

k_тз – коефіцієнт, який враховує транспортно-заготівельні витрати (k_тз=1,05¸1,1).

      Розрахунки  зводяться у таблицю 1.

      При масовому та крупносерійному виробництві  з вартості матеріалу віднімаються відходи за ціною їх використання або продажу. Ціни на матеріали та відходи визначають за прайсами, які друкуються у періодичних виданнях. 

Таблиця 1. Витрати на матеріали

 

    4.2. Покупні комплектуючі  вироби, напівфабрикати, роботи і послуги  виробничого характеру  сторонніх підприємств  та організацій. Витрати за цією статтею розраховуються аналогічно витратам на матеріали, виходячи з необхідної кількості покупних виробів, напівфабрикатів та їх цін.

    Розрахунки  зводяться у таблицю 2.

    Таблиця 2. Витрати на покупні вироби та напівфабрикати

 

    4.3. Зворотні відходи. Залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів вираховуються із загальної суми матеріальних витрат.

          (15)

де  – кількість зворотних відходів і-го виду на одиницю продукції;

– ціна одиниці і-го виду зворотних  відходів, грн. (приймається на рівні 10% від ціни матеріалу).

    4.4. Паливо й енергія  на технологічні  цілі. До цієї статі відносяться витрати на всі види палива й енергії, що безпосередньо використовуються в процесі виробництва продукції. Витрати на паливо розраховуються аналогічно витратам на сировину та матеріали. Витрати на електроенергію та технологічні цілі (С_ен) розраховуються за формулою:

         (16)

де  Ц_ен – тарифи за одну кВт. год. електроенергії, грн.;

n_і – кількість встановленого обладнання і-го виду, де електроенергія використовується як технологічна;

 – встановлена потужність  обладнання і-го виду, кВт;

 – річний корисний фонд  часу роботи обладнання, годин;

 – коефіцієнт використання  електрообладнання за часом. Прийняти  рівним 0,8¸0,85;

– коефіцієнт використання електрообладнання  за потужністю. Прийняти рівним 0,8.

    4.5. Основна заробітна  плата. Витрати за цією статтею розраховуються за кожним видом робіт (операцій) залежно від норми часу (нормативної трудомісткості) та погодинної тарифної ставки робітників

           (17)

де  – погодинна тарифна ставка для і-го виду робіт (операцій), грн.;

t_Ші – норма часу для і-го виду робіт (операцій), н-год. Розрахунки основної заробітної плати зводять у таблицю 3 

    Таблиця 3. Основна заробітна плата

 

    4.6. Додаткова заробітна  плата. Витрати за цією статтею визначаються у відсотках до основної заробітної плати. Як орієнтовна величина норматив додаткової заробітної плати може бути прийнятий у розмірі 30¸40%.

    4.7. Відрахування на  соціальне страхування. За діючими на 01.11.2011 р. нормативами відрахування на соціальне страхування складає 38,11% (для 45 класу професійного ризику виробництва) від суми основної та додаткової заробітної плати.

    4.8. Витрати, пов’язані  з підготовкою  та освоєнням виробництва  продукції.

    Ці  витрати відносяться до витрат майбутніх  періодів і включаються до собівартості виробів частинами протягом установленого  строку освоєння виробництва, але не більше чим на дворічний обсяг  виробництва.

    У разі виготовлення виробів за індивідуальними  замовленнями витрати на підготовку виробництва відносяться повністю на собівартість відповідного виробу або партії виробів.

    На  підприємствах, де період освоєння виробництва  не довготривалий і витрати порівняно  невеликі, вони плануються в складі загальновиробничих витрат. При виконанні  модульної контрольної роботи прийняти, що витрати, пов’язані з підготовкою та освоєнням виробництва продукції враховується у складі загальновиробничих витрат.

    4.9. Відшкодування зносу  спеціальних інструментів  і пристроїв цільового  призначення та  інші спеціальні  витрати.

    Витрати на відшкодування зносу спеціальних  інструментів і пристроїв (С_ін) визначаються, виходячи з їх кількості, строків служби, або норм витрат

           (18)

де  – вартість спеціальних інструментів, пристроїв, і-го виду, грн;

R_і – стійкість і-го спеціального інструменту, пристроїв, штук виробів.

      4.10. Витрати на утримання  та експлуатацію  устаткування. Розподіл цих витрат на одиницю продукції проводиться, виходячи з величини витрат за годину роботи устаткування і тривалості його роботи. 

                                         ,               (19)

де  – планова собівартість однієї приведеної машино-години устаткування прийнятого за базове, грн.;

 – коефіцієнт приведення  витрат на експлуатацію  -ої групи устаткування;

 – кількість машино-годин  роботи устаткування  -ої групи, необхідних для виготовлення відповідного виробу

                                                    (20)

де  – річні витрати на утримання та експлуатацію устаткування, прийнятого за базове, грн.;

 – річний фонд робочого  часу роботи устаткування, прийнятого  за базове, годин.

                                              (21)

 – річні амортизаційні  відрахування, грн.

                                       ,      (22)

де  – ціна устаткування, прийнятого за базове, грн;

 – норма амортизації. Прийняти 15%.

 – річні витрати на електроенергію, грн.

                                      ,      (23)

де  – витрати електроенергії одиницею устаткування, прийнятого за базове, кВт×годин. Розраховується аналогічно п. 2.4.4.

 – річні витрати на ремонт  устаткування, прийнятого за базове  та інші витрати.

                                              (24)

 – коефіцієнт ремонтної  складності устаткування, прийнятого  за базове.

 – середня величина витрат  на одиницю ремонтної складності  устаткування, прийнятого за базове, грн.

      4.11. Загальновиробничі  витрати  .

      Ці  витрати включаються до собівартості одиниці продукції пропорційно витратам на основну заробітну плату та на утримання та експлуатацію устаткування

                                  ,     (25)

де  – норматив загальновиробничих витрат.

                                        (26)

де  – річні загальновиробничі витрати, грн.

 – річний фонд основної  заробітної плати робітників, зайнятих  виробництвом продукції, грн.

 – річні витрати на утримання  та експлуатацію устаткування, грн.

      4.12. Загальногосподарські  витрати.

      Ці  витрати розподіляються між різними  видами продукції аналогічно тому, як розподіляються загальновиробничі  витрати

                                  ,     (27)

де  – норматив загальногосподарських витрат.

      4.13. Витрати внаслідок  технічного неминучого  браку.

      При виконанні модульної контрольної роботи ці витрати не враховуються.

      4.14. Інші виробничі  витрати.