Сільськогосподарський сектор як перспективний напрям розвитку національною економікою

    Севастопольський  інститут банківської справи Української  академії банківської справи Національного  банку України 
 
 
 

    Ессе  з теми:

    «Сільськогосподарський сектор як перспективний напрям розвитку національною економікою» 
 
 
 
 
 
 

    Виконала: студентка групи МЕ-01

    Новікова  Катерина

    Перевірила:  Козлова Ю.В. 
 
 
 
 
 
 

    Севастополь - 2011 
Завжди вважалось, що Україна є аграрною країною. Вона має великий сільськогосподарський потенціал. Тут традиційно займаються скотарством і землеробством. Вона має чудові кліматичні умови для вирощування пшениці, кукурудзи, інших видів зернових та майже всіх видів фруктів. В Україні головним ресурсним потенціалом є земля. А тому в історії України не тільки нині, але й з найдавніших часів аграрне питання завжди було актуальним і складним. Сьогодні, саме в аграрному секторі створюється більше третини національного доходу, формується 70% обсягу загального роздрібного товарообороту, зосереджено біля третини основних виробничих фондів, працює четверта частина населення, зайнятого в економіці України.

    За  даними ООН, українська земля має  можливість повноцінно годувати 100 млн. чол. Досягти цього можна при  нормальному господарюванні. Сьогоднішній стан сільського господарства України  є критично небезпечним. Щороку з  полів вивозиться до 600 млн. т родючого ґрунту, за останні 30 років середній вміст гумусу знизився з 3,5% до 3,2%, різко зросла кислотність і засоленість, площа ерозованих земель щорічно збільшується на 80-100 тис. га і досягла третини ріллі. Радіонуклідами забруднено понад 3,5 млн. га сільськогосподарських угідь і майже 70 тис. га виведено з обороту. Чорноземи вкрай забруднені пестицидами і нітратами, середня концентрація забруднення на 1 кв. км у 6,4 разів більша, ніж у США і у 3,2 рази більша, ніж у країнах Європейського співтовариства.

    Тож, и бачимо, що Україна потребує аграрних реформ, зміни законодавства та залучення інвестицій. Тож розглянемо кожен пункт окремо.

    Після реального реформування у 2000 році галузь за останні три роки (2000-2002) уже  дала 22 відсотки приросту виробництва. Однак за 8 місяців 2003 року сільськогосподарське виробництво скоротилось, особливо в рослинництві, і найбільше - в сільськогосподарських підприємствах. Ці реформи принесли, як ми бачимо, досить позитивний ефект. Для отримання ще більшого ефекту, я вважаю за необхідне прийняти ще реформи котрі передбачають  Сільськогосподарський сектор України в приватній власності. Це буде гарною перспективою для розвитку сільськогосподарського комплексу України. Адже нам відомо, що зараз держава виділяє мало коштів на галузі, котрі потребують великих капіталовкладень для їх поновлення і повноцінного функціонування. А якщо сільськогосподарський сектор перейде в приватну власність, тоді в інтересах землевласника буде вкладати кошти у розвиток даної галузі. Також це сприятиме ще й для залучення інвестицій.

    Залучення інвестицій і кредитів в аграрний сектор є найважливішим чинником розвитку галузі. Але повноцінне фінансування неможливо забезпечити без права  власності на землю. Приватні інвестори  бояться вкладати гроші в те, що їм не належить, а іноземні - розцінюють сільське господарство як галузь із підвищеними ризиками для вкладення капіталу. Тож це є ще одним доказом, що Україні необхідна приватизація сільськогосподарських земель.

    У результаті проведення державою аграрної реформи аграрні товаровиробники змогли  б стати повноправними учасниками ринкових економічних відносин, визначити своє становище не як збиткових, а дійсно самостійних, ініціативних, прибуткових суб'єктів підприємницької діяльності. Очевидними стали результати кардинальних перетворень в аграрному секторі, які засвідчують становлення ринкових відносин на селі і мають величезне політичне, економічне та соціальне значення.

    Ще  однією допоміжною ланкою у відновленні сільськогосподарського сектору стало б членство у Продовольчу та сільськогосподарську організацію ООН (ФАО).

    Членство  у ФАО надає державам такі переваги й можливості: отримувати технічну допомогу організації в пріоритетних галузях агропромислового комплексу; брати участь у розробці міжнародних стандартів (що особливо важливо у сфері якості й безпеки харчової продукції), а також в інформаційній мережі ФАО; проводити спільні передінвестиційні дослідження відповідних секторів агропромислового комплексу (АПК); користуватися можливостями організації із залучення фінансування провідних міжнародних фінансових інституцій (Світового банку, Європейського банку реконструкції та розвитку) для реалізації пріоритетних проектів у галузі АПК тощо.

    Інтеграція  національних аграрних господарств  у світове аграрне господарство, створення конкурентоспроможного міжнародного аграрного сектору є головними умовами того, аби будь-яка країна могла посісти гідне місце у світовому господарстві.

    Отже, основні проблеми й перспективи  розвитку міжнародно-правового співробітництва нашої держави та ФАО мають два правові виміри. По-перше, це правові питання, пов’язані з подальшим науково-технічним розвитком  сільського господарства, а також із розвитком міжнародних відносин у цій сфері. По-друге, це вдосконалення чинного законодавства й процесу нормотворчості в агропромисловому комплексі.

    Співпраця з ФАО має сповна використовуватись  урядом України під час реалізації національної програми в галузі продовольчої безпеки та підвищення ефективності функціонування аграрного сектору  економіки на основі внесення пропозицій щодо розробки і вдосконалення нормативно-правових актів.

    І як висновок хочеться виділити головні  моменти з усього вищесказаного: по-перше,Україні необхідно поновити повноцінне функціонування сільськогосподарської  галузі, бо вона має гарний потенціал для розвитку; по-друге, для «оживлення» сільського господарства нашій державі необхідні кошти; по-третє, отримати кошти можна з 2 джерел – інвестування та допомога ООН (ФАО); по-четверте, ФАО неодноразово пропонувала свою допомогу в урегулюванні законодавства, що було б першим кроком для залучення інвестицій; по-п’яте, ще одним кроком до залучення інвестицій є приватизація земель сільськогосподарського сектору.