Система банківського нагляду України: етапи формування та перспективи розвитку

  Мінімізація ризиків у діяльності системи банків, забезпечення її поступового розвитку та надійності вимагає на сучасному етапі перегляду методів і підходів щодо здійснення регулювання банківської діяльності та нагляду, що передбачає подальше вдосконалення його правових, методологічних та організаційних засад.

  Нагляд на основі оцінки ризиків вимагає підвищення ролі керівних органів, передусім ради банку, щодо забезпечення адекватної політики управління ризиками і стабільної діяльності банку, передбачає побудову ефективних правових та організаційних засад корпоративного управління, здійснення нагляду на консолідованій основі з метою оцінки ризиків, пов'язаних з участю банків у фінансових групах. Саме ці положення є основою нової версії Основних принципів ефективного банківського нагляду, затверджених Базельським комітетом з питань банківського нагляду у 2006 р.

  Ураховуючи  вищезазначене, подальший розвиток і перспективи регулювання банківської діяльності та нагляду України має концентруватися на таких напрямах:

  — удосконалення безвиїзного нагляду  та інспектування банків;

  — удосконалення порядку створення  та ліцензування банків і банківських  об'єднань;

  — удосконалення процедур тимчасової адміністрації, реорганізації і ліквідації банків;

  — зміцнення нагляду у сфері  протидії легалізації доходів, отриманих  злочинним шляхом;

  — забезпечення прозорості банківської  системи;

  — поетапне впровадження порядку оцінки адекватності капіталу відповідно до вимог Базельської угоди про капітал II;

  — розвиток співробітництва з іншими державними наглядовими органами та органами банківського нагляду зарубіжних країн і міжнародними організаціями  у сфері банківського нагляду;

  — підвищення кваліфікації та матеріальне стимулювання працівників банківського нагляду.

  Реалізація  пріоритетних завдань банківського нагляду потребує законодавчого  врегулювання таких питань, як забезпечення правової бази для підвищення рівня  корпоративного управління в банках, упровадження нагляду на основі оцінки ризиків, консолідованого нагляду.

  Отже, банківський нагляд здійснюються з  метою забезпечення стабільності банківської  системи.

  Необхідність  банківського нагляду з боку держави  визначається суспільною природою банків. Банки функціонують як приватні структури, мета діяльності яких — отримання максимального прибутку. Водночас вони виконують суспільно корисні і необхідні функції, що робить нагляд за їхньою діяльністю обґрунтованим і необхідним завданням. 
 
 
 
 

  Висновок

  Ефективність  банківського нагляду значною мірою залежить від того, наскільки чіткими є поставлені перед наглядовими органами завдання, наскільки добре їх розуміють і підтримують органи, що розробляють економічну політику держави.

  У країнах з ринковою економікою держава  в особі центрального банку та відповідних уповноважених органів ставить за мету впровадження пруденційного банківського регулювання та нагляду, тобто спрямованого на забезпечення стабільності та надійності банків, їх обачливої та розважливої поведінки, виконання банками вимог фінансової безпеки.

  На  сучасному етапі в Україні  реформується банківський сектор, і  одним із найважливіших компонентів  цього процесу є створення  ефективної системи банківського регулювання  та нагляду. Проблема створення цієї системи має для України особливе значення зважаючи на такі фактори:

• нестабільний характер економіки;
• незавершеність процесу ринкової трансформації банківського сектору;
• недостатній досвід діяльності банків в умовах ринкової економіки; ризикована практика банківської діяльності; недостатній рівень банківського капіталу та резервів на покриття ризиків з огляду на потреби економіки та якість активів банків;
• неадекватність системи внутрішнього контролю та аудиту в банках; стан банківської системи.

  У світовій практиці спочатку десятиріччями, століттями формувалася банківська система, а потім уже система регулювання та нагляду. В Україні ці процеси відбуваються паралельно, що є ускладнювальним фактором.

  Водночас  Україна має й деякі переваги — вона може і повинна скористатися накопиченим світовим досвідом у галузі банківського регулювання та нагляду. 
 
 
 
 

  Література:

  1. Про банки і банківську діяльність : Закон України від 7 грудня 2000 р. № 2121-III (зі змін, та доп.) [Електронний  ресурс].

  2. Про Національний банк України  : Закон України від 20 травня 1999 р. № 679-ХІУ (зі змін, та доп.) [Електронний ресурс].

  3. Банківська справа: Центральний  банк і грошово-кредитна політика. Банківські операції : в 5 т. / В.О.  Сичов, В.Т. Александров, B.B. Астапенко  та ін. ; за ред. В.О. Сичова. - - Т. 1. - - К. : НВП "АВТ лтд.", 2004. — 528 с.

  4. Банківський нагляд : навч. посіб. / В.І. Міщенко, А.П. Яценюк, В.В. Коваленко та ін. - - К. : Знання, 2004. — 406 с.

  5. Енциклопедія банківської справи  України / ред. кол. B.C. Стельмах (голова) та ін. - - К. : Молодь : Ін Юре, 2001. — 680 с.

  6. Загородній А. Словник банківських  термінів / А. Загородній, О. Сліпушко, Г. Вознюк, Т. Смовженко. — К.: Аконіт, 2000. — 605 с.

  7. Кротюк В. Базель II: контроль з  боку органу нагляду та ринкова  дисципліна / В. Кротюк, О. Куценко // Вісн. Нац. банку України. — 2007. — № 5. С. 3—8.

  8. Любунь О.С. Банківський нагляд : підручник / О.С. Любунь, К.Є. Раєвський.  — К. : Центр навч. л-ри, 2005. — 416 с.