Шпаргалка по "Микроэкономике"

 

20.  При здійсненні економічного аналізу фахівці оперують різними за змістом визначеннями дефіциту бюджету. Частіше використовують поняття традиційного (звичайного) або первинного дефіциту, рідше – операційного, поточного чи структурного. Бюджет повної зайнятості (структурний бюджет) визначається рівнем сальдо бюджету, який мав би місце за поточного реального рівня державних видатків і податкових ставок в умовах потенційного рівня випуску в економіці. Дефіцитом бюджету у традиційному розумінні є перевищення видатків над доходами:

Дефіцит = Видатки – Доходи.

Розмір дефіциту бюджету  залежить від правильного віднесення операцій органів державного управління до основних категорій статистики державних фінансів, що складають її аналітичну, концептуальну основу, тобто до доходів, видатків та фінансування. Дефіцит - перевищення попиту над пропозиціями. Дефіцит свідчить про розбіжність попиту та пропозиції й відсутності ціни, що врівноважує.На більшості ринків першою ознакою дефіциту є різке зменшення товарних запасів. Коли кількість запасів зменшується й падає нижче запланованого, то продавці можуть спробувати заповнити запаси, нарощуючи випуск або, якщо вони самі не роблять товар, вони можуть збільшити замовлення виробникові.

Світовий досвід показує, що одним з напрямів зниження (ліквідації) бюджетних дефіцитів є емісія грошових коштів.

Доцільно, на наш погляд, прийняти закон України "Про емісію грошових коштів". Цим законом  передбачити, що емісія грошових коштів може бути використана на наступні цілі:

1. Здійснення державних  капітальних вкладень (інвестицій) в особливо великих розмірах.

2. Фінансування ліквідації  наслідків надзвичайних ситуацій.

Емісія грошових коштів приводить до розвитку інфляційних явищ в економіці. Але якщо емісія використовується на фінансування капітальних вкладень, то ступінь її впливу на інфляційні процеси в економіці незначна. Це підтверджує і світовий досвід. Слід відзначити також і той факт, що інфляція в невеликих розмірах корисна для економіки.

Основні заходи, які сприяють зниженню (ліквідації) бюджетного дефіциту, на наш погляд, слідуючий:

1. Розробка напрямів  збільшення доходів держави.

2. Зміна напрямів інвестування  бюджетних ресурсів в галузі  народного господарства з метою підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні.

3. Жорсткий режим економії  бюджетних коштів.

4. Використання різних  форм державного кредиту.

5. Більш широке використання  фінансових пільг і санкцій,  що дозволяє повніше враховувати  специфічні умови господарювання і стимулює зростання суспільного виробництва.

 

21. Здатність споживчих благ задовольняти потреби людей називають корисністю.  Представники маржиналізму Джевонс, Менгер і Вальрас вважали, що корисність має кількісний вимір і є функцією від загальної кількості спожитих благ, розрізняли граничну і загальнукорисність.

де U -корисність; х,у -споживчі блага.

Гранична корисність (МU) - це зміна загальної корисності набору споживчих при зміні певного блага на одиницю:

Загальна корисність (ТU) - це сукупна корисність, яку отримує споживач від усіх спожитих благ. її можна підрахувати як суму граничної корисності, отриманої споживачем від усіх спожитих благ. Якщо споживання додаткового блага приносить споживачеві шкоду, то загальна корисність, зрозуміло, зменшується.

німецький вчений Херман Госсен довів дію закону спадної граничної корисності:чим більше споживання деякого блага, тим менший приріст корисності від кожної наступноїодиниці спожитого блага. Цей закон (його називають першим законом Госсена) показує, як змінюється ступінь задоволення одним і тим же товаром у процесі споживання кожної наступної одиниці товару. Бажання споживача поступово насичуються і необхідність у споживанні зменшується. Споживання наступної одиниці приносить все менше задоволення.

Зважаючи  на те, що у поведінці споживача  існують альтернативи (вибір з двох або більшої кількості благ) і обмеження (бюджет), Госсен сформулював правило максимізації корисності, яке відоме як другий закон Госсена. Закон визначає, як у домогосподарстві відбувається найбільш сприятливий розподіл усієї суми витрат за видами споживання.

Де МU- гранична корисність товарів А, В, С, Е...; Р - ціна товарів А, В, С, Е....

 

22. Другий закон Госсена описує рівновагу споживача як таку, до якої рухається споживач, змінюючи структуру споживчого набору доти, доки гранична корисність кожного блага на одну грошову одиницю для всіх благ не буде однаковою. Подальша зміна структури споживання за цих умов стає недоцільною.

Споживач максимізує корисність при наявності певних бюджетних обмежень, тому завданням  моделі поведінки споживача є пояснення того, як на його вибір впливають уподобання, доход і ціни на товари. Для наочної демонстрації процесу вибору сумістимо на одному графіку карту кривих байдужості та лінію бюджетних обмежень якогось споживача (рис. 2.7). як бачимо, лінія бюджетних обмежень перетинає Риву байдужості, що відповідає корисності Z7j в точ- ках   Це означає, що доход споживача при максимальному   використанні   дає   змогу   придбати   які перший, так і другий набір. Чи буде це означати, що  
в точках А1 і А2 споживач отримає максимальну корисність, яка доступна йому при існуючих бюджетних | 
обмеженнях? Очевидно, що ні. Адже будь-яка точка, що лежить на відрізку   буде доступна споживачеві і матиме корисність більшу,  ніж    оскільки більш віддалена від початку координат. Максимальна корисність, яка доступна при заданому бюджеті, досягається тоді, коли споживається комбінація товарів, що відповідає точці, де бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої від початку координат кривої байдужості.

Рівновага споживача  відповідає такій комбінації придбаних товарів, яка максимізує корисність при; заданому бюджетному обмеженні. Як тільки спожи- вач отримує такий набір, у нього зникають стимули) замінювати його на інший.

Рівновазі   споживача   можна   дати   геометричне лумачення. Якщо рівновага досягається у точці дотику лінії бюджетних обмежень до кривої байдужості  означає, що у точці  нахил цих двох ліній збігається (довідково: нахил кривої у будь-якій точці відповідає нахилу дотичної, проведеної до неї у цій точці). Тоді

або

 

23.  Крива байдужості — це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг (ринковий кошик або кошик споживача). Ринковий кошик (споживчий кошик) — це комбінація товарів X і У для споживання їх протягом певного часу.

Споживач не розрізняє  набори товарів X і У, які розташовані  на кривій байдужості и. Рівень корисності кожного з наборів на кривій байдужості однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Карта кривих байдужості — це засіб відображення переваг  споживача, що відповідають різному  рівню задоволення його потреб (рис. 3.3).

Карта кривих байдужості складається з безлічі ліній, що не перетинаються.

Властивості кривих байдужості¹:

1. Криві байдужості  є монотонно спадними функціями

(при збільшенні кількості  певного блага значення функції  спадає).

2. Поверхні байдужості  не перетинаються.

3. При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яку людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага (прояв закону спадної граничної корисності)

4* Чим більше поверхня  байдужості віддалена від почат-ку  координат, тим привабливішими  для людини є набори благ, які розташовані на цій поверхні. 

 

24. Є два товари. Функція корисності двох товарів показує ступіньзадоволення споживача цими товарами.Крива байдужості - лінія однакової корисності набору товарів.Карта байдужості - сукупність кривих байдужості, кожна з якихвідповідає своєму рівню корисності набору товарів.

Гранична норма заміщення (заміни) одного товару іншимзменшується при прямуванні вздовж кривої байдужості.

Норма заміни - показує, від  якої кількості товару Y відмовляє-мося, щоб отримати додаткову кількість одиниць товару X.

 

 

Крива байдужості характеризується наступними властивостями. По-перше, криви байдужості є спадною.Другою властивістю кривої байдужості є її випуклість по відношенню до початку координат.  Нахил кривої байдужості відображає величина граничної норми заміщення (ГНЗ). Гранична норма заміни (позначення - MRS) товару X іншимтоваром У показує таку кількість товару, якою споживач готовий поступитися в обмін на збільшення іншого товару на одиницю зтим, щоб загальний рівень задоволення залишився незмінним: Зменшення граничної норми заміщення пояснюється тим, що споживачі із збільшенням кількості одного продукту все менше бажають збільшувати його кількість за рахунок зменшення кількості іншого продукту. 

Отже, чим більша кількість одного продукту, тим менша гранична корисність його додаткових одиниць і чим  менша кількість іншого продукту, тим більша гранична корисність його додаткових одиниць. Величина нахилу кривої байдужості в будь-якій її точці в той же час вимірюється і відношенням граничної корисності товару, відкладеного на графіку по горизонтальній осі (товар А), до граничної корисності товару, відкладеного по вертикальній осі (товар У). Отже, чим правіше розташована крива байдужості, тим більшою є величина сукупної корисності її наборів. І навпаки, чим лівіше знаходиться крива, тим меншою є сукупна корисність її наборів байдужості.

 

25. Бюджетна лінія показує на різні доступні набори, які складаються з певної кількості двох товарів (X і У), які споживач може придбати за фіксований дохід при певних цінах на ці товари.

Властивістю бюджетної лінії є те, що, по-перше, кут її нахилу залежить від відношення ціни товару Xдо ціни товару У: Іншою властивістю бюджетної лінії є та, що в будь-якій її точці кут нахилу лінії є однаковий.

Третьою властивістю бюджетної  лінії є залежність її розташування від величини доходу і зміни ціп на товари. Чим більший бюджет є в розпорядженні споживача, тим більшу кількість обох товарів він може придбати і навпаки.При зменшенні доходу бюджетна лінія переміщатиметься паралельно вліво і займатиме положення БЛ2.Бюджетна лінія буде переміщатись і під впливом

зміни в цінах на товари, оскільки останні викликатимуть зміну  купівельної спроможності доходу: при  зростанні цін на товари бюджетна лінія переміщатиметься вліво, а при зменшенні цін - вправо.оли ж ціни на товари змінюються в різних напрямках чи пропорціях, то бюджетна лінія переміщатиметься під іншим нахилом (графік 6-8, а). Особливим є випадок, коли ціна на один товар змінюється, а на інший - залишається незмінною. За таких умов бюджетна лінія залишається "прикутою" до кількості товару з постійною ціною і переміщається на нову кількість товару, ціна на який змінилась (графік 6-8, б).

 

26. Виробнича функція — це технічне співвідношення між кількістю ресурсів, що використовуються виробниками, і обсягом виробленої на цій основі продукції. Виробничу функцію може бути використано як на макроекономічному рівні, де вона відображає залежність сукупного обсягу виробництва у грошовому виразі, так і на мікроекономічному рівні. Як правило, виробнича функція має теоретичне значення, але не позбавлена й практичного застосування. її широко використовують економісти для оцінки окремих ресурсів, що забезпечують економічне зростання. Першим варіантом у цьому плані була так звана виробнича функція Кобба — Дугласа, змістом якої є аналіз залежності обсягу виробництва від використання двох основних ресурсів — капіталу і праці.

Виробнича функція миттєвого періоду характеризує максимально можливий випуск, який може бути досягнутий за певної незмінної комбінації факторів виробництва. 
Виробнича функція короткострокового періоду визначає випуск, який може бути отриманий за зміни обсягу застосування одних ресурсів і сталості інших. 
Виробнича функція довгострокового періоду показує випуск, який може бути отриманий за зміни обсягів застосування всіх видів ресурсів.