Шпаргалка по дисциплине "Экономика"

1 політичної економії

Політекономія - суспільна наука. Вивчає відносини між субєктами в процесі їх виробничо-господарської діяльності. Економічні відносини - відносини 1) з приводу економічного поєднання робітників з засобами виробництва; 2) з приводу організації виробничого процесу; 3) з приводу присвоєння й використання результатів виробництва.

2 Категорії і закони політичної економії

закони і категорії економічної теорії (з. вартості, грошового обігу тощо; категорії вартість, гроші, прибуток та ін.).

3 Клаcифікація економічних потреб

Класифікація економічних потреб. Економічні потреби надзвичайно різноманітні. Індивідуальні — потреби в одязі, їжі, житлі та ін. Колективні — потреби, які спільно задовольняються у трудовому колективі (підвищення кваліфікаційного рівня працівників, будівництво спільних баз і будинків відпочинку, колективне управління виробництвом та ін.). Суспільні — потреби у забезпеченні громадського порядку, захисті довкілля тощо

.

4 Поняття економ закону

Економічний закон (ЕЗ) ― це внутрішньо необхідні, сталі й суттєві зв’язки між економічними явищами і процесами, а також між протилежними сторонами окремих явищ і процесів, їх елементами і властивостями. Сутність, а отже і закон (бо ці поняття однорідні) всебічно можуть бути досліджені лише через всі інші категорії діалектики (кількість і якість, зміст і форма, ціле й частина тощо). ЕЗ не залежать від свідомості людей, але залежать від їх свідомої діяльності.

5 Метод наукової абстракції

метод наукової абстракції полягає у звільнені уявлень про предмет дослідження від всього випадкового, одиничного, тимчасового та у виявлені в ньому сутєвого, постійного, типового.

7 Проблема вибору в економіці: обмеженість ресурсів

На основі виробничих ресурсів обчислюється виробничий потенціал суспільства. Виробничий  потенціал суспільства являє собою сукупність виробничих ресурсів, тобто факторів виробництва, з урахуван­ням їх обсягу, структури, технічного рівня та якості. Він харак­теризує максимально можливий обсяг виробництва продукції за умови  повного використання робочої сили, підприємницького ресурсу, капіталу і землі.Нині особливе місце у виробничому по­тенціалі суспільства посідають природні ресурси — розвідані та освоєні природні багатства.

8 Альтернативна вартість

альтернативна вартість — це втрачена вигода від використання обмежених ресурсів для досягнення однієї мети замість іншого, найкращого з тих, що лишилися, варіанта їх застосування.

9 Економічна система: суть та структура

Економічна система – це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя. В сфері економіки функціонують ресурси, науково-технічні, організаційні досягнення, що формуються суспільною системою.

Структура економічної системи: 1.Продуктивні сили. 2. Виробничі відносини. 3. Господарський механізм.

10 Типи економічних систем

В ек-чній літературі визначають різні моделі, типи економічних систем. Класифікація їх залежить від різних критеріїв. Головними з них є домінуюча форма влвсності, технологічний спосіб вир-ва, спосіб управління і коорднинації економічної діяльності тощо. Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом вир-ва, рівнем розвитку продуктивних сил. Розрізняють доіндустріальне суспільство – економічну с-му, в якій домінує ручна праця; індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця; постіндустріальне суспільство, що грунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп’ютерною інформацією.

11 Сутність категорії Власність

Власність — це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей—продуктів праці. Це — ставлення індивідів один до одного і відповідно їх відношення до матеріалу, знарядь і продуктів праці.

Для виникнення відносин власності потрібно, щоб були контр­агенти цих відносин, тобто люди, речі та послуги, з приводу яких можуть виникати відносини між людьми щодо їх привласнення. Отже, відносини власності повинні характеризуватись суб’єктами та об’єктами.

Суб’єкти власності — це індивіди, фізичні особи, які в процесі відчуження—привласнення матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Це, як правило, юридично самостійні, економічно відособлені учасники суспільного виробництва.

Об’єктами власності може служити все розмаїття націо­нального багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці.

12 Форми власності

виділяють чотири форми власності: рабовласницька, феодальна, капіталістична і суспільна.

13 Форми товарного виробництва та його еволюція

Проста і розвинена форми товарного вир-ва. *

Товарне вир-во розподіляється на:

-        Просте (грунтується на особистій праці власників засобів вир-ва і є вихідною формою товарного вир-ва; невелике за своїм обсягом; характеризується безпосереднім і добровільним поєднанням виробника з засобами вир-ва, відсутністю купівлі – продажу робочої сили як товару) – на основі індивідуальної праці, на задоволення особистих потреб виробника;

-        капіталістичне (розвинене, розширене) –  більш автоматизоване, виробник відокремлений від засобів вирва, купівля і продаж робочої сили і метою такого виробництва є одержання собливо високих прибутків власниками виробництва

Спільне для них – приватна власність на засоби вир-ва; ринкові форми зв'язків; конкуренція товаровиробників.

Відмінність -  у простому: виробник і власник в одному обличчі, тому що це індивідуальна праця, спрямована на особисті потреби, з використанням простої техніки.

Розширене товарне  вир-во  -  це машинна індустрія, автоматизація вир-ва. При цьому розрізняють 2 типи товарного вир-ва: зі стабільною і безупинно обновлюваною номенклатурою товарів.

14 Сутність грошей. Закон кількості грошей в обігу

сутність грошей виявляється в 5 функціях:  вартість товару, виражена в грошах називається ціною. Цю функцію гроші виконують ідеально (абстрактно). При визначенні ціни товару необов'язково мати у своєму розпорядженні грошові знаки. Гроші, як міра вартості, самі повинні бути обмірювані, тобто мати масштаб цін. Масштаб цін- це технічна, умовна, вольова, але об'єктивно необхідна категорія. Функція засобу обігу полягає у посередництві грошей у товарному обміні. Цю функцію виконують наявні грошові знаки, виконують її мимолітно, безупинно, переходячи з рук покупців у руки продавців.

15 Загальний грошовий еквівалент

Це гроші

16 Функції грошей

Функція засобу обігу полягає у посередництві грошей у товарному обміні. Цю функцію виконують наявні грошові знаки, виконують її мимолітно, безупинно, переходячи з рук покупців у руки продавців.

17  Еволюція грошей

і напрями розвитку окремих функцій грошей та їх конкретних форм.

За сучасних умов грошима служать не золоті, а кредитно-паперові гроші. Чому це відбулося? Звичайно золото і сьогодні не втратило спроможність виконувати функцію міри вартості, оскільки воно не загубило своїх властивостей. Але відбулися важливі зміни в зовнішніх умовах функціонування золота як грошей.

Еволюція функції грошей як міри вартості пов’язана з процесом демонетизації золота, тобто втрати благородними металами (сріблом, золотом) грошових функцій. Так, срібло перестало бути грошима ще наприкінці ХIХ ст., а золото — в середині ХХ ст. Процес демонетизації відображає розвиток товарно-грошового механізму, його організаційних форм та інструментарію.

18 Гроші та ціна, фактори впливу на ціну

Гроші – це специфічний товар, який виконує роль загального еквівалента.

Гроші об’єктивно з’явилися як результат  розвитку  товарного обміну. Сусп. розподіл праці породив потребу в обміні продуктами праці, які, таким чином, ставали товарами.

Ціна це грошове вира­ження вартості. Як грошове вираження вартості ціна не обов'язково повинна збігатися з вартістю. Вона може бути вищою або нижчою від вартості.

19 Інфляція. Антиінфляційна політика

Інфляція – це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національно грошової одиниці. Іншими словами, зростають ціни на продукти харчування, одяг, підвищується квартирна плата тощо. При цьому ціни різних товарів можуть зростати неоднаковими темпами. Проте не слід думати, що обов’язково підвищуються ціни на всі товари й послуги. У роки помірної інфляції ціни на окремі товари можуть навіть знижуватися. Зростання цін свідчать, що гроші знецінюються: за грошову одиницю можна купити дедалі меншу кількість товарів.

Антиінфляційна політика – це комплекс відповідних заходів державного регулювання

економіки, спрямованих на боротьбу з інфляцією. Втілення в життя такої політики

вимагає від уряду розроблення антиінфляційної програми, яка визначає мету, задачі

і шляхи її реалізації, що залежить від стадії інфляційного процесу, його інтенсивності

та інших факторів. Так, задачі боротьби з інфляцією або обмеження масштабів

інфляційних наслідків різні і потребують прийняття неоднакових методів регулювання.

20 Основні фактори виробництва

Трьома основними факторами суспільного виробництва є: капітал, земля, праця. Але деякі вчені виділяють і 4-тий фактор ― підприємницький талант (здібності). Кожний із факторів створює свою частину доходу. Капітал, під яким розуміють переважно засоби виробництва, приносить прибуток, земля ― ренту замлевласникові, праця ― платню робітникові; п/п талант приносить додаткові доходи підприємцю.

21 Особливості ринку виробничих ресурсів

Ринок засобів виробництва, як і будь-який товарний ринок, передбачає економічну і юридичну відповідальність за виконання контрактів та поставок. Порушення їх призводить до втрати прибутку, а іноді й до банкрутства.

Продавці засобів виробництва — фізичні та юридичні особи, що створюють продукцію виробничого призначення, реалізують її на спеціалізованому ринку, який називають товарною біржею.

Ринок нерухомості формується для торгівлі землею, об'єктами, що на ній збудовані, в тому числі житловими будинками. Суб'єктами цього сегменту ринку є фізичні та юридичні особи, які можуть купувати об'єкти нерухомості як для особистого (квартира чи будинок), так і для виробничого споживання (земля для сільськогосподарської діяльності, приміщення для офісу тощо).

23 Особливості ринку природних ресурсів

I. Природні ресурси

Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку продуктивних сил використовується або можуть бути використані в якості засобів виробництва (предметів і засобів праці) і предметів споживання. За своєю матеріальній формі це об'єкти і сили природи, генезис, властивості і розміщення яких обумовлені природними закономірностями; за своїм економічним змістом це споживчі вартості, корисність яких визначається ступенем вивченості, рівнем науково-технічного прогресу, економічної та соціальної доцільністю використання.

Найбільш фундаментальний характер мають класифікації природних ресурсів на основі їх генезису та способу використання. По генезису виділяються земельні, водні, біологічні, мінерально-сировинні ресурси, ресурси Світового океану та ін

У зв'язку з проблемою обмеженості запасів природних ресурсів зростає значення класифікації за ознакою їх вичерпності: вичерпні, в тому числі відновлювані (біологічні, земельні, водні) і невідновних (мінеральні) природні ресурси; і невичерпні природні ресурси (кліматичні, енергія поточної води і ін )

Класифікація за способом використання спирається на розподіл ресурсів на джерела засобів виробництва і предметів споживання: ресурси матеріального виробництва (ресурси промисловості, у тому числі окремих її галузей, ресурси сільського господарства та інших галузей) і ресурси невиробничої сфери (у тому числі ресурси прямого і непрямого використання ).

25 Капітал як економічна категорія

    Капітал як економічна категорія – є теоретичним вираженням виробничих відносин між власниками засобів виробництва і власниками робочої сили. Тобто – це історично обумовлене, суспільно – виробниче відношення між підприємцями, що володіють засобами виробництва, і людьми найманої праці (робітниками), які позбавлені будь – яких засобів виробництва.

26 Теорії капіталу. Структура капіталу

Економічний механізм зв’язку зазначених концепцій дозволяє використовувати в процесі управління підприємством взаємозв’язану систему критеріїв і методів. Використання зазначеної системи дозволяє оптимізувати структуру капіталу з одночасною мінімізацією середньозваженої його вартості і максимізації ринкової вартості підприємства.

В теорії структури капіталу виокремлюють такі теоретичні концепції:

- традиційна концепція;

- концепція індиферентності;

- компромісна концепція;

- концепція протиріччя інтересів.

В їх основу покладено різні підходи до можливості оптимізації структури капіталу підприємства та виокремлення пріоритетних факторів, що визначають механізм оптимізації. Традиційна концепція структури капіталу грунтується на положенні про можливість оптимізації структури капіталу шляхом урахування різної вартості окремих його складових. Теоретичною базою цієї концепції є твердження, що вартість власного капіталу підприємства завжди вище, ніж вартість позичкового капіталу.