Середній клас: суть ,ознаки та функції

ПЛАН

Вступ

1. Середній клас: суть ,ознаки та функції

2.Середній клас в Україні

Висновки

Список використаної літератури

 

 

Вступ

Актуальність  проблеми обумовлена історичним значенням  середнього класу. Середній клас є основою  суспільства усіх розвинутих країн. В розвинутих країнах світу середній клас робить значний внесок до економічного зростання за допомогою кваліфікованої робочої сили, професіоналізму та розвитку підприємництва.

Один  із найбільш авторитетних російських авторів концепцій середнього классу Т. Заславська основну його функцію  вбачає в соціальному інноваторстві, що знаходить свій вияв у сфері  підприємництва, перетворенні соціальних інститутів, оновленні ідеології  та культури, формуванні структур громадянського суспільства.

Потрібно  зазначити, що ступінь розробки концепції  середнього класу у вітчизняній  літературі є ще недостатнім, внаслідок  «інерційної» затримки досліджень з  ідеологічних причин. Різноманітними аспектами дослідження середнього класу займаються такі вітчизняні науковці, як Головаха Є., Куценко О., Лібанова Е., Макєєв С., Шангіна Л., Полохало В., Якуба О., Каспрук В., Медведенко І. та ін Праці цих дослідників орієнтовані на вивчення певних проблем, які пов’язані із становленням середнього класу, виробленням власних критеріїв та ознак середнього класу в сучасному трансформаційному українському суспільстві.

 Мета роботи. Розглянути сучасний стан та виявити передові тенденції у питанні формування середнього класу в сучасному українському суспільстві.

 

1. Середній клас: суть ,ознаки та функції

Вперше поняття "середні шари" стосовно до суспільства використовував ще Аристотель, який стверджував, що чим  більше буде ця середня частина суспільства, тим стабільніше буде і саме суспільство.

В марксизмі поняття "середній клас" при капіталізмі застосовується до всіх, крім пролетаріату і буржуазії. Таким чином, в нього включаються селяни, ремісники, інтелігенція. Частка цих груп у виробництві постійно зменшується, звідси по Марксу середній клас поступово зникає з розвитком капіталізму.

На початку XX століття до середнього класу відносили дрібних підприємців. Але потім у розвинених країнах відбулося підвищення життєвого рівня кваліфікованих працівників найманої праці, яких також стали відносити до середнього класу.

Немає єдиних критеріїв виділення середнього класу. Зазвичай в якості основних об'єктивних критеріїв називають рівень освіти і доходів, стандарти споживання, володіння матеріальної чи інтелектуальної власністю, а також здатність до висококваліфікованої праці. Крім цих об'єктивних критеріїв велику роль грає суб'єктивне сприйняття людиною свого становища як представника "соціальної середини".

Середній клас - основна частина соціальної структури суспільства з розвинутою ринковою економікою. У його структурі вирізняють три рівня (вищий, середній, нижчий "середній клас"), з різним рівнем освіти та прибутку. Д. Белл вказував на аморфність категорії середній клас та її суб'єктивізм, вона, насамперед, відображає психологічну самоідентифікацію основної структурної одиниці постіндустріального суспільства[5].

Для аналізу середнього класу використовують суб'єктивний і об 'єктивний підходи.Суб'єктивний - базується на самоідентифікації, тобто  визначенні респондентами власної  соціальної позиції.Об'єктивний - здійснюється за ознаками, що не залежать від оцінок респондентів: характером праці і  рівнем доходів тощо[5].

Відповідно до сучасного британського соціологу Ентоні Гидденсу, усередині середнього класу можна виділити дві основні категорії - "старий середній клас" і "новий середній клас". "Старий середній клас" складають дрібні підприємці, а "новий середній клас" складається з високооплачуваних і середньооплачуваних найманих працівників, як правило, зайнятих інтелектуальною працею. Вищий шар "нового середнього" класу включає менеджерів і висококваліфікованих фахівців. До нижчого прошарку відносяться вчителі, лікарі, офісні службовці і т. д. Це дуже різнорідна соціальна група, за багатьма параметрами схожа з робітничим класом.

Чисельність "старого середнього класу" (класу власників) скорочується і зростає частка "нового середнього класу". Зараз більшість середнього класу становлять люди, джерелом доходу яких є їх праця і професійні навички, а не володіння власністю.

Розміри середнього класу залежать від двох чинників:

- рівня економічного розвитку країни. Частка середнього класу в суспільстві зростає в міру переходу суспільства від аграрного до індустріального, а згодом до постіндустріального;

- способу вимірювання класової позиції. Різні методи приводять до різних результатів. Скажімо, суб'єктивний зазвичай показує вищі результати, ніж об'єктивний.

За даними соціологів, які брали за основу об'єктивні показники приналежності до середнього класу, у розвинутих західних країнах ця верства суспільства сьогодні складає понад 60 % (У США середній клас становить 70 % населення, у Німеччині — 66 %, в Англії - 63 %, у Франції — 62 %, у Японії — 62 %, в Італії — 69 % )[4]. Висока питома вага середнього класу у суспільстві допомагає зберігати розвинутим країнам соціальну стійкість, навіть незважаючи на періодичне наростання напруженості. Ця напруженість згасає не так силою репресивного апарату, як нейтральною позицією більшості, яка, в цілому, задоволена своєю позицією і відчуває свою силу й авторитет у суспільстві.

Загалом, можна назвати функції  середнього класу, які він виконує  у сучасному суспільстві:

1) Середній клас є фактором політичної і соціально-економічної стабільності. Тобто чим численніший середній клас, тим менша вірогідність революцій та міжнаціональних конфліктів.

2) Є основним платником податків, а отже джерелом надходжень в бюджет, що сприяє розв’язанню соціальних проблем і розвитку неринкової сфери;

3) Виступає інвестором національної економіки;

4) Є головним споживачем матеріальних і духовних благ, який формує ефективний попит і, в свою чергу, стимулює виробництво;

5) Прискорює соціальну мобільність. Через матеріальні мотивації характеризує намагання людей досягти певного рівня добробуту, стандартів життя завдяки праці, підприємницьким здібностям.

 

2.Середній клас в Україні

 

Проголошені в Україні принципи соціального розвитку, зокрема прагнення побудувати демократичну державу із соціально орієнтованою ринковою економікою передбачають формування і відповідної соціальної структури, низької економічної нерівності і численного середнього класу. Сучасна ж структура українського суспільства віддзеркалює недостатню соціальну спрямованість економічних трансформацій і характеризується високим ступенем економічної нерівності та розшарування, значною часткою бідних і злиденних верств. Сьогодні на перший план в соціальному розвитку України виходять проблеми визначення ролі і вимірювання масштабів поширеності середнього класу в суспільстві, оцінки перспектив розвитку соціальної стратифікації суспільства.

В Україні в умовах трансформації  соціально-економічної системи мають місце позитивні й негативні явища. Зокрема, в державі створилися несприятливі умови: низький рівень доходів населення, значний прошарок малозабезпеченого населення і бідних. Тому розробка механізмів формування середнього класу та соціального захисту різних верств населення є актуальними як у теоретичному, так і практичному значенні.

Дослідження на підставі оцінки доходно-майнового рівня та з метою визначення частки за цими показниками потужності середнього класу показали, що, виходячи із стандартів розвинутих країн, доходи середнього класу до ВВП знаходяться в межах 52-62%, у тому числі: заробітна плата найманих працівників становить не менш як 60-65% від доходу; доходи від майна – в межах 13-14%; особисте споживання – до 80% від доходу (у тому числі на продукти харчування – не менш 1/3, на сплату за житло та енергію – 1/4); доходи від нерухомості, дивідендів, власності тощо до 8%; від освіти – в межах 10-15%; від статусу – до 5%; накопичення грошей – в межах не нижче 5-6% на місяць [2, с.104].

В Україні процес формування середнього класу, що відповідав би за майновим статусом та рівнем особистих доходів критеріям розвинених країн, перебуває на початковому етапі. Це пояснюється насамперед низьким рівнем життя населення. Крім того, велика кількість людей, які наближаються до статусу середнього класу, отримують значну частину доходів без реєстрації і не сплачуючи податків. Це зумовлює певну суперечливість їхніх відносин з державою, а отже, й труднощі на шляху реалізації своєї суспільної функції – бути основою соціально-політичної стабільності. Подальше консервування такої ситуації негативно впливає на укорінення в суспільному середовищі потенційного середнього класу належної правосвідомості та норм законослухняності. Це підтверджується і громадською думкою, що ототожнює діяльність власників малих підприємств із систематичним порушенням законодавства: 61,3% громадян переконана, що малий та середній бізнес в Україні розвивається переважно у тіньовій сфері. На думку переважної більшості опитуваних, причиною цього є корупція [3].

На думку фахівців, феномен «середнього  класу» в Україні позбавлений  базових матеріальних ознак: переважну більшість населення за оцінками соціологів можна кваліфікувати як малозабезпечені або такі, що перебувають за межею бідності. Відтак, єдиним критерієм, що можна застосовувати при аналізі стану та рівня середнього класу у вітчизняних умовах, є самоідентифікація громадян з точки зору власної приналежності до середнього класу [2].

Однак попри політичні чи ідеологічні  перешкоди в Україні, хоч повільно, але розвивається ринкова економіка, а відтак і її базовий суб’єкт — середній клас. Ідентифікація середнього класу одночасно за середнім рівнем доходів, вищою освітою та високим соціальним статусом за оцінками провідних вітчизняних соціологів наразі становить 12–15%.

Важливим  емпіричним індикатором становлення  середнього класу є ступінь розвитку «культури власників» – формування чисельної соціальної верстви власників. Певних позитивних результатів у створенні класу власників вдалося досягти завдяки послідовному здійсненню політики приватизації житла. За даними Асоціації фахівців з нерухомості України, щорічно реєструється понад 500 тис. угод купівлі- продажу нерухомості. На сьогодні приватизовано близько 70% сукупного житлового фонду країни, власниками нерухомості стали 13 млн. осіб. Водночас якість житла здебільшого дуже низька, а забезпеченість ним населення не відповідає стандартам навіть східноєвропейських країн (в Україні в середньому на 1 особу припадає 17 кв.м, тоді як у Польщі – близько 27)[4]. Майже третина людей мешкає в гуртожитках, комунальних квартирах та непридатних для житла приміщеннях. Проте низький рівень платоспроможного попиту більшості населення перешкоджає прискоренню розвитку житлового будівництва за рахунок коштів населення і формуванню вторинного ринку житла.

Важливим  індикатором при аналізі стану  розвитку середнього класу є показники членства громадян в політичних партіях та громадських організаціях. Однією з атрибутивних ознак середнього класу є високий рівень громадянської активності, яка отримує свій вияв у різноманітних формах – від участі у виборах представницьких органів влади та органів місцевого самоврядування до самодіяльного об’єднання з метою досягнення тих чи інших суспільно значимих цілей або захисту (через протестні акції) порушених прав і свобод людини і громадянина. Саме в якості суб’єкта громадянської активності середній клас може розглядатися як соціальна основа громадянського суспільства. Складовою частиною політики становлення середнього класу має бути запровадження форм конструктивного діалогу влади із інститутами громадянського суспільства, делегування громадським організаціям частини владних повноважень. Разом з тим, показники громадянської активності в Україні не відповідають відповідним стандартам країн Європейського Союзу: якщо в Україні на 10 тис. населення існує 11 зареєстрованих організацій, то в Естонії – 201 організація, а в Хорватії – 85[5].

Перспективи розвитку сучасного середнього класу  в Україні, головним чином, тісно пов’язані із формуванням громадянського суспільства, становленням самодіяльних і самоврядних організацій. Саме середній клас у розвинених демократичних країнах становить соціальну основу переважної більшості впливових політичних партій та громадських організацій. Політика створення середнього класу є наріжним каменем розбудови стабільного демократичного суспільства, де не буде масштабної глибокої бідності, корупції та розкрадання державної власності, де кожна людина, сплачуючи податки, відчуватиме себе громадянином, права якого належно захищені законодавством, а виконавча влада діятиме на користь платників податків.

Пріоритетними напрямами державної політики щодо формування середнього класу в Україні, є: підтримка працюючого населення; забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати; захист інтелектуальної власності і зміцнення на цих засадах становища висококваліфікованої робочої сили, а також підтримка малого підприємництва. Базовим положенням має бути усвідомлення того, що становлення середнього класу в реформованому українському суспільстві має відбуватися не шляхом створення принципово нового, неіснуючого в Україні соціального утворення, а поступовою трансформацією відповідних соціальних груп і способу їх життя.

Стратегічними кроками державної політики на шляху  формування середнього класу мають  стати [3]:

– створення  умов для розвитку малого бізнесу  та стимулювання інвестиційної й  інноваційної діяльності підприємств шляхом послаблення податкового тиску. З цією метою через прийняття відповідного Закону України доцільно провести фінансову амністію доходів малих підприємств та надалі запровадити податкові канікули для малого бізнесу;