Розвиток рибної галузі в Україні

Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України

Державний вищий навчальний заклад

 

 

 

 

 

Реферат

На тему: «Розвиток рибної галузі в Україні»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основні тенденції розвитку рибної галузі в Україні

Риба і рибопродукти -- цінний і часто незамінний продукт харчування, що забезпечує потребу людини насамперед у білках тваринного походження, широку гаму вітамінів, різноманіття мікроелементів та біологічно активних речовин. Як харчовий продукт риба містить цінні для живлення людини компоненти, насамперед -- повноцінні білки, що включають майже всі незамінні амінокислоти, ліпіди, ферменти, біологічно активні речовини, значну кількість мікроелементів. У рибних продуктах дуже низький вміст холестерину, вони мають здатність регулювати холестериновий обмін в організмі людини і підвищувати стійкість його до серцево-судинних захворювань. Вихід поживної (їстівної) частини, вміст протеїну у рибі свідчить про високі її харчові якості. Порівняно з м'ясом тварин у рибі майже в 5 разів менше сполучної тканини, що забезпечує швидке розварювання і ніжну консистенцію риби після теплової обробки та легке перетравлювання. Кабінет Міністрів України з метою створення умов для формування та розвитку ринку риби, збільшення обсягів її виробництва в Україні, сприяння розвитку внутрішньої сировинної бази та рибопромислового флоту країни видав Постанову від 25.12.2004 року, згідно з якою затверджена Програма розвитку інфраструктури ринку риби, інших видів живих ресурсів та харчової продукції, що з них виробляється, на 2005-2010 роки. Поштовхом для розроблення цієї програми стало те, що рибна галузь України з часів колишнього СРСР зазнала істотних змін. Ще наприкінці 1980-х років рибопромисловий флот УРСР вів вилов риби поблизу Марокко, Росії і Антарктиди.

Після проголошення Україною незалежності потреба в поставках риби на територію колишнього СРСР відпала. Сировинна база для українського рибопромислового флоту різко звузилася. У зв'язку з цим промисел риби вівся тільки у внутрішніх водах. Рибна продукція була затребувана лише частково -- здебільшого споживачами системи Міноборони, МВС та державного матеріального резерву. Дещо змінило ситуацію на краще укладення Україною в 1996 році угоди про вільну торгівлю з країнами Балтії. Із середини 1990-х років в Україні формується нова кон'юнктура ринку риби. Після зниження мита замість риби з Росії на українському ринку переважає риба, що надходить з Норвегії. Застаріла виробнича база рибної галузі на цей час не давала змоги виробляти продукцію, яка б відповідала вимогам часу. Більше того, технологія та обладнання переважної більшості підприємств виявилися енергозатратними і економічно невигідними. Позитивна динаміка споживання риби стимулює роботу підприємств-імпортерів. З огляду на те, що в Україні відсутня сировинна база оселедця, скумбрії, сьомги, палтуса та інших видів риби, імпорт їх сировини завжди буде становити 70-80% загального обсягу. Водночас потребують розширення потужності для зберігання рибної продукції.

Незважаючи на те, що в рибній галузі домінує імпортна сировина і створено кон'юнктуру ринку, іноземні інвестиції в основні фонди галузі через відсутність механізму їх залучення не здійснювалися. При цьому в країнах Балтії, Росії і Польщі спостерігалась значна інвестиційна активність, насамперед з боку країн-експортерів риби, найбільш зацікавлених у розвитку інфраструктури ринків збуту. Таким чином, ситуація, що склалася в інфраструктурі ринку риби, свідчила про необхідність її реформування, створення нової моделі розвитку, покращення інвестиційної привабливості.

Програмою передбачається здійснити поетапно:

1) у період до серпня 2005 року:

розробити та подавати щомісяця органами виконавчої влади, іншими учасниками виконання Програми у межах їх повноважень пропозицій щодо створення механізму залучення інвестицій та реформування ринку риби на розгляд Експертної комісії з питань залучення інвестицій в рибопромислову галузь та розвитку її інфраструктури;

підготовити пропозиції, спрямовані на вдосконалення нормативно-правової бази, необхідної для реформування інфраструктури ринку риби;

2) вересень 2005 -- 2007 р. -- створити новий базис інфраструктури ринку риби шляхом:

державної підтримки підприємств, які здійснюють інвестиції у будівництво холодильників для зберігання рибної продукції та рибопереробних підприємств;

розроблення механізму залучення інвестицій у розвиток інфраструктури ринку риби;

впровадження діючих і розроблення нових ресурсо-- та енергозберігаючих технологій переробки риби;

розвитку вітчизняного рибопромислового флоту шляхом державної підтримки будівництва суден для рибної галузі;

3) 2008-2010 роки -- максимально освоїти та ефективно використати внутрішню сировинну базу, зокрема:

збільшити частку вітчизняних виробників у загальному обсязі постачання риби на внутрішній ринок та задоволення попиту на неї;

сформувати структури рибопромислового виробництва, в яких основною складовою є переробка, а не обсяги сировини;

стимулювати експорт готової продукції вітчизняного виробництва.

Виконання Програми забезпечить:

• інтенсивний розвиток інфраструктури ринку риби;
• безперебійне постачання риби споживачам;
• формування прозорого механізму контролю якості і безпеки рибної продукції;
• запобігання нелегальному ввезенню в Україну рибної продукції, яка не пройшла сертифікації;
• збільшення надходжень до державного бюджету;
• досягнення такого рівня цін та якості рибної продукції, який би найповніше задовольняв потреби суб'єктів ринку;
• впровадження механізму поширення інформації про попит і пропонування на ринку риби.

Аналізуючи програмні питання, слід відзначити, що було створено відповідну матеріальну базу для розвитку рибного господарства на внутрішніх водоймах. Побудовано рибоводні стави, створено величезні штучні водосховища на каскаді великих річок, водойми-охолоджувачі ДРЕС, лиманні господарства, водойми комплексного призначення. Для вирощування риби почали використовувати природні водойми, озера, штучні басейни, садки, індустріальні комплекси тощо. В Україні є значні площі внутрішніх водойм, придатних для вирощування риби. Наявність рибного фонду для вирощування об'єктів аквакультури перевищує 1 млн га, з них водосховищ -- близько 800 тис. га, ставів -- 122,5 тис. га, озер -- 86,5 тис. га, За наявністю водного фонду Україна посідає одне з перших місць у Європі.

Разом з тим залишаються невирішеними ряд дуже важливих проблем розвитку рибної галузі України.