Ринок факторів виробництва та утворення похідного попиту

    Крива попиту на ресурс виробника при недосконалій конкуренції падає вниз, оскільки граничний продукт зменшується  та знижується ціна продукту по мірі росту  випуску продукції.  
 
 
 
 
 

    Не  дивно, що виробник в умовах недосконалої конкуренції менше реагує на зниження зарплати при найму працівників, ніж виробник в умовах чистої конкуренції. Стосовно небажання виробника в умовах недосконалої конкуренції використовувати більше ресурсів і відповідно виробляти більше продукції при зниженні цін на ресурс є просто реакцією ринку ресурсу на тенденцію до скорочення об’єму продукції на ринку при недосконалій конкуренції. При інших рівних умовах, підприємець в умовах недосконалої конкуренції буде виробляти любого продукту менше, ніж при чистій конкуренції. Для виробництва цієї меншої кількості продукції потрібна менша кількість ресурсу. 

2 Вступ 
Розділ 1. Похідний попит. Взаємозв'язок ринків продукту та факторів виробництва 
Розділ 2. Похідний попит за умов досконалої та недосконалої конкуренції на ринках продуктів 
Розділ 3. Оптимальний вибір факторів виробництва у довгостроковому періоді 
Висновок 
Використана література

Вступление

Діяльність  фірм, зв’язана з виробництвом, передбачає взаємодію не тільки з ринками  товарів, але і з ринками факторів виробництва: ринком робочої сили, ринком землі, ринком капіталу. 
Конкурентний ринок факторів виробництва – це ринок, який охоплює велику кількість продавців і покупців факторів виробництва, при чому окремий продавець чи пупець не може вплинути на вартість факторів виробництва. 
Від їх раціонального використання залежить як дохід власників факторів виробництва, так і результативність роботи фірми, тому, пси придбанні ресусів, кожна фірма прагне мінімізувати витати. 
Попит на фактори виробництва формується так, як і на товари чи послуги, але має свою специфіку: він є похідним (залежним) від попиту на продукцію, вироблену з використанням даного фактора. Попит на ресурс розширяється або скорочується в залежності від того, збільшується чи зменшується попит на продукцію, у виробництві якої використовується той чи інший ресурс.  
зниження попиту на працю.Þзниження виторгу від граничного продукту праці Þзниження рівноважної ціни продукції Þ збільшення пропозиції на ринку продукції Þ збільшення галузевого попиту на працю Þ збільшення обсягу попиту на ресурс кожного виробника ÞГалузевий попит на ресурс складається з обсягів попиту окремих виробників як сума їх значень за кожної можливої ціни. За умов досконалої конкуренції вплив окремого виробника на ціну продукції може проявитися лише в одночасній та односпрямованій зміні попиту на ресурс. Це явище можна простежити у такому порядку: зниження ринкових ставок заробітної плати  
Чутливість виробників до зміни ціни на ресурс аналізується за допомогою коефіцієнта еластичності, що обчислюється як відношення процентної зміни попиту на ресурс до процентної зміни його ціни.  
Основними чинниками еластичності попиту на ресурс є: 
• цінова пряма еластичність попиту на продукт (чим еластичнішим є попит на продукт, тим еластичнішим є попит на ресурс); 
• технічні можливості заміни ресурсу іншим (чим вони більші, тим еластичнішим є попит на ресурс); 
• еластичність пропозиції інших ресурсів, що використовуються в галузі (чим еластичнішою є пропозиція ресурсів-суб¬ститутів, тим нееластичнішим є попит на ресурс, ціна якого змінюється); 
• час (попит на ресурс у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим еластичніший). 
Ринковий попит на ресурс — це сума обсягів попиту на ресурс з боку всіх галузей за відповідною ціною на нього. Цінова еластичність ринкового попиту пов’язана із ціновою еластичністю попиту в кожній з галузей, які утворюють ринок, а також із пропозицією, в якій ресурси використовуються в різних галузях. 
Крива пропозиції ресурсів у межах галузі, як правило, висхідна. Проте крива пропозиції для окремого виробника горизонтальна за умови ринкової ціни на ресурси.  
Монопольна влада на ринках готової продукції може вплинути на попит на фактори виробництва. Виробники, які володіють ринковою владою, прагнуть виробляти менше, ніж конкурентні підприємства. В результаті цього їм потрібна менша кількість ресурсів, ніж конкурентним підприємствам. Граничний виторг від додаткового випуску для монополістів менший від його ціни. Це призводить до того, що виторг від граничних продуктів виробничих ресурсів нижчий від вартості їх граничного продукту. 
Монопсонія на ринку ресурсів виникає тоді, коли великій кількос¬ті неорганізованих працівників, що пропонують працю, протистоїть єдиний покупець — підприємство або спілка підприємців. Як тоді, коли продавець має монопольну владу, хоча він не єдиний продавець на ринку, підприємство може володіти ситуацією-монопсо¬нією, навіть конкуруючи з іншими покупцями. Важливо те, що підприємство може чинити вплив на ринкову ціну ресурсу, змінюючи обсяг його купівлі.

Выводы

Попит на продукти пов’язується з максимізацією  корисності їх для споживачів, а  пропозиція — з максимізацією  прибутку виробників. Пропозиція споживчих  благ надходить від підприємств, а попит утворюють домогосподарства. На ринку факторів виробництва (ресурсному ринку) їх ролі принципово змінюються: первинні фактори виробництва (праця, капітал, земля) пропонуються домогосподарствами та іншими суб’єктами ринку, а попит на них утворюється підприємствами. 
Така зміна веде до того, що на ринках факторів виробництва індивідуальна пропозиція виводиться з максимізації функції кориснос¬ті, а індивідуальний попит — з максимізації прибутку (або іншої цільової установки) виробника.  
Підприємство, виявляючи попит на фактори виробництва, прагне максимізувати корисність від їх використання, що виявлятиметься у прирості прибутку. Така цільова функція реалізується на ринку благ і тому попит на ресурси є похідним попитом, залежним від попиту на кінцевий продукт підприємства. 
За визначення додаткового обсягу споживання кожного з факторів виробництва потрібно зіставляти їх результативність і витрати на придбання. Для цього використовується інструментарій теорії виробництва. Додаткову кількість виробленого продукту в результаті використання додаткової одиниці додаткового фактора називають виторгом від граничного продукту. Він обчислюється як добуток гра¬ничного продукту фактора виробництва і граничного виторгу від про¬дажу додаткової одиниці продукту.  
Зміна витрат, викликана залученням додаткової одиниці фактора виробництва, називається граничними факторними витратами.  
На досконало конкурентному ринку величини MRC будуть однаковими для всіх одиниць фактора виробництва, що залучаються, і дорівнюватимуть ціні одиниці фактора PL. Умовою максимізації прибутку товаровиробником є залучення такої кількості фактора виробництва, за якої виконується рівність MRCL = MRPL. У такому випадку умовою максимізації прибутку виробника стає виконання рівності PL = MRPL. Зазначені умови можна сформулювати так, щоб вони відповідали правилу найменших витрат для вибору факторів виробництва, а саме: прибутки максимізуються у тому випадку, коли граничний продукт на грошову одиницю витрат фактора виробництва зрівнюється для кожного фактора. 
Правило залучення (наймання) факторів виробництва безпосеред¬ньо веде до функції похідного попиту виробника на кожен з факторів. Визначення функціональної залежності між кількістю одиниць фактора та його ціною за інших однакових умов здійснюється знаходженням відповідності між ціною ресурсу PL та його виторгом від граничного продукту.  
Крива попиту на ресурс з боку виробника показує, як змінюється обсяг потрібних виробнику послуг ресурсу за зміни цін на ці послуги і незмінних заданих чинниках, що впливають на попит. Виробник, що максимізує прибуток і купує трудові послуги за кожною можливою ставкою заробітної плати на конкурентному ринку.  
Між заробітною платою і кількістю найманих працівників існує обернений зв’язок. Це наслідок зниження граничного продукту праці в міру використання все більшого обсягу ресурсу (у короткостроковому періоді). Крива попиту на ресурс має низхідний характер. 
Зміна ціни ресурсу веде як до ефекту випуску, так і до ефекту заміщення. Ефект заміщення полягає у тому, що виробник замінює більш дешевим ресурсом відносно більш дорогий ресурс. Ефект випуску полягає в тому, що виробник збільшує випуск продукції, якщо ціна ресурсу знижується, і зменшує його, якщо ціна ресурсу збільшується.  
Попит на ресурс визначається не лише його ціною, але й іншими чинниками: попитом на продукцію підприємства; ціною та обсягом ресурсів-замінників і доповнюючих ресурсів; технологічними змінами, що впливають на граничний продукт ресурсу. Зміни у попиті виробника на ресурси, що відбуваються під впливом нецінових детермінант, ведуть до змін в умовах попиту, що графічно ілюструється зміщенням лінії попиту на ресурс праворуч або ліворуч відносно вихідного положення.