Регулювання зовнішньоекономічній діяльності України

Регулювання ЗЕД України  здійснюється:       - державою в особи її органів в межах їх компетенції;     - недержавними органами управління економікою;     - самими суб'єктами ЗЕД.       Органами державного регулювання ЗЕД є:      - Верховна Рада;    - Кабінет Міністрів;    - Національний банк    - Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі;  - Державна митна служба; - Експортно-імпортний банк; - Центральне статистичне управління; - Міністерство іноземних справ; - податкові відомства.       Держава застосовує правові, адміністративні та економічні методи регулювання ЗЕД           Правове регулювання ЗЕЗ включає:       - розробку та прийняття нормативної бази в Україні та виконання норм міжнародного права;          - приєднання України до міжнародних організацій та конвенцій;    - укладання міждержавних угод; (договори про торгівлю та угоди про ліквідацію подв. оподаткування)         Адміністративне регулювання зовнішніх зв'язків здійснюються за допомогою таких важелів, як: - реєстрація суб'єктів зовнішньоекономічних відносин   - реєстрація зовнішньоекономічних контрактів; - розробка системи нетарифного регулювання ЗЕЗ;- митне регулювання; -оперативне регулювання ЗЕД; ( з метою збалансованого розвитку ЗЕЗ і удосконалення інструментів реалізації зовнішньоекономічної політики країни в особливих випадках застосовують заходи оперативного регулювання ЗЕД,а саме: тимчасове зупинення ЗЕД та застосування індивідуального ліцензування за порушення чинного законодавства України у сфері зовнішньоекономічних відносин).

До економічних регуляторів  належать: - розробка і встановлення податків у сфері зовнішніх зносин; - затверджений порядок нагромадження і використання валютних коштів суб'Єктив ЗЕД;  - система розрахунків та кредитування експортно-імпортних відносин;

2. Державне регулювання  ЗЕД та його функції. Мета - прийняття системи протекціоністських норм і заходів, направлених на захист національного товаровиробника на внутрішньому і зовнішньому ринку.        Завдання держави помогти вивезти експортерам як можна більше продукції і обмежити імпорт, роблячи свої товари конкурентними на внутрішньому ринку.   Існує: вільна торгівля політика мінімального державного вміщання у внутрішню і зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі вільних ринкових попиту і пропозиції. Протекціонізм - державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних і нетарифних інструментів торгівельної політики.          Тарифні - ті що засновані на використанні митного тарифу; Нетарифні - всі інші, а саме:

а) кількісні методи (визначають кількість і номенклатуру товарів, що дозволені до експорту і імпорту)- квотування (контингентування); - ліцензування;   б) методи скритого протекціонізму (до них входять різноманітні митні формальності, санітарно-ветеринарні норми, система внутрішніх податків і зборів, різноманітні адміністративні правила, які прямо не перешкоджають імпорту, але по суті, створюють приховані першкоди для ввозу іноземних товарів).

Основним показником, що оцінює ЗЕД  є платіжний баланс - співвідношення між сумою платежів, здійснених даною країною за кордоном, і сумою надходжень у цю країну за певний період (рік, квартал, місяць). Перевищення надходжень над платежами утворює активне сальдо. Платіжний баланс включає платежі й надходження від зовнішньої торгівлі, різного виду послуг іноземній клієнтурі (транспортних, поштово-телеграфних від закордонного туризму)          Протекційна політика України розвивається по трьох напрямках:    1) встановлення тарифних митних бар'єрів;      2) встановлення нетарифних бар'єрів;       а) прямі - це ліцезування, квотування, створення невиправданих стандартів якості продукції, бюрократичні перешкоди в митних процедурах.     б) державна монополія на ЗЕД -(держава монополізує право здійснювати певні ЗЕЗ операції або торгівлю певними товарами(наркотичні речовини у медицині, алмази, золото). Ці операції здійснюються або державою, або уповноваженім! державою приватними фірмами,           в) непрямі нетарифні бар'єри:- державна система оподаткування, (акцизний збір);- державна система норм і стандартів;- закриття портів, ж-д станцій, аеропортів;- заборона на ввезення, покупку товарів іноземного виробництва при наявності національних аналогів.          3) Стимулювання експорту - проходить при допомозі державного фінансування при вивченні світового ринку, підготовки кадрів:       а) виплата експортних премій (непрямі експортні премії - шляхом надання експортерам разових субсидій при експорті товарів. Вони видаються з фондів державного бюджету і дають змогу експортерам знижувати ціни товарів, що вивозяться і таким чином розширювати експорт.          б) податкові пільги (непрямі експортні премії - коли експортерам надаються різноманітні фінансові пільги (це звільнення компаній, які експортують товар, від оплати внутрішніх податків, звільнення від мита і т.д..))      в) надання льготних кредитів (кредитування експорту з метою розширення збуту товарів;           г) продаж товарів на експорт за демпінговими цінами, т.б. продаж товарів на експорт за цінами нижчими, ніж ціни, встановлені конкуруючими монополіями, і нижчими ніж світові ціни.          Останнім часом проходить лібералізація митної політики, перевід її на принципи вільної торгівлі.Держави об'єднуються в економічні торгові союзи, ліквідуючи в рамках цих союзів митні бар'єри і виробляючи єдину митну політику у відношенні до третіх країн. Н-д.: ЕКОСОР - економічна і соціальна рада при 00Н; ЄЕК - (європейська економічна комісія)

ЕКА - ( економічна комісія 00Н для Африки)       ЕКЛА - (економічна комісія для Лат. Америки)      ЕКЗА - (економічна комісія для Західної Азії     ЕСКАТО - (економічна соц. комісія 00Н для Азії; Тихого океану)    ІКАО - (організація мітн. цивільної авіації)      ШО - (міжнародна морська організація)      ЮНЕСКО - (00Н з питань освіти, науки, та культури) ВООЗ - (всесвітня організація охорони здоров'я)          ВПС - (всесвітній поштовий союз)       МСЕ - (міжнародний союз електрозв'язку)      ВОІВ - (всесвітня організація інтел. властності) ГАТТ - (генеральна угода про тарифи і торгівлю)           ВТО - (всесвітня торгова організація)      ЮНКТАД - (коференція 00Н з торгівлі і розвитку)     "Группа семи" - нарада семи ведучих кап. країн з економічних питань(США, Канадо, Великобританія, Німеччина, Італія, Франція, Японія)      ОЕСР (організація економічного співробітництва та розвитку);    СБ (світовий банк);         ЄВРР ( Європейський банк реконструкції та розвитку);    ЮНІДО (Організація 00Н із промрозвитку);      ЄЕС (європейська економічна співдружність);      ЄАВТ (Європейська асоціація вільної торгівлі);      АСЕАН (Асоціація держав Південно-Східної Азії);    НАФТА (Північно-Американська угода про вільну торгівлю).

3. Особліивості митного  регулювання при здійсненні експортно-імпортних операцій;           а) Митні тарифи і рівні митного регулювання" Одним із найбільш поширених регуляторів ЗЕД є митний тариф. Практично всі країни світу за його допомогою вирішують найрізноманітні завдання: (від захисту вітчизняного виробника до поповнення державного бюджету за рахунок коштів, вилучених на кордоні) Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі митної справи є Державний митний комітет України.Митне регулювання ЗЕД України здійснюється відповідно до Митного кодексу законів України та міжнародних договорів.       У міжнародній практиці митне регулювання здійснюється на таких 4-х рівнях  1. Зона вільної торгівлі. У межах цієї зони країни-учасниці скасовують між собою торгові бар’єри, зберігаючи їх при цьому відносно третіх країн. Прикладом вільної торгівлі є Європейська асоціація вільної торгівлі (ЄАВТ), яку засновано у 1960р..   2. Митний союз. У межах митного союзу країни-учасниці не тільки скасовують всі обмеження в торгівлі між собою, але й засновують єдину систему зовнішніх торговельних обмежень, що усуває тим самим необхідність існування митної служби на внутрішніх кордонах.Відносно торгівлі прикладом митного союзу є Європейська економічна співдружність.         3. Спільний ринок, - у рамках якого учасники крім свободи торгівлі користуються свободою переміщень всіх факторів виробництва (міграція робочої сили і капіталу).

4. Повний економічний союз, в якому країни-учасниці уніфікують свою економічну політику стосовно торгівлі, міграцї робочої сили і переливу капіталу.Митні тарифи - будь-якої країни являють собою перелік товарів,що обкладаються митом. Ці товари об’єднані в групи за ознакою походження (рослинні, тваринні, промислові тощо) і за ступенем обробки товару.          б)"Організація та здійснення митного контролю. Функції митних установ Товари та інші предмети переміщуються через митний кордон України під митним контролем, який здійснюється з метою забезпечення дотримання державними органами, підрозділами та їх службовими особами, законодавчого порядку.    Контроль здійснюється під час:- ввезення товарів на митну територію України і вивезенню за межі території України товарів з метою їх вільного використання з моменту ввезення (вивезення) і до пропуску через митний кордон     - тимчасового ввезення товарів на митну територію України і тимчасове вивезення товарів за межі митної території України;       - транзиту через територію України       Митний контроль здійснюється митними службами, які виконують слідуючи операції - фіскальну (справл. мито, митні збори, акциз, ПДВ при імпорті товарів- правову (проводять самостійно слідства у справах контробанди)- економічну (є органом економічної політики України);- виконують функцію валютного регулювання (контроль за поверненням валютної виручки)        в) Митне оформлення. Акредитація. Декларування товарів. Митне оформлення - це сукупність дій, пов'язаних з пропуском в Україну чи за її межі (в т.ч. за умов тимчасового ввезення чи тимчасового ввезення) товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України.Обов'язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування. Декларування - це заява за встановленою формою точних даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів і про самі товари та інші предмети, а також будь-яких відомостей, необхідних для митного контролю та митного оформлення.Для декларування і митного оформлення товарів та інших предметів які переміщуються через митний кордон України ведуться ВМД. Для отримання або відправлення вантажів закордон суб'єкт ЗЕД повинен пройти на митниці процедуру акредитациї.          Митна вартість - ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.      Мито - це податок який стягується у зв'язку із ввозом іноземного товар в країну.

Мито у тарифі встановлюється двома методами:      1) Адвалорне мито - це вказанне розміру (ставки) мита у вигляді процента (%) до ціни товару;- це мито від ціни або адвалорне;      2) Специфічне мито - вказанню розміру мита безпосередньо у грошовому виразі у вигляді певної суми, що стягується за маси, об'єму чиштуки товару.Відносно товарів, що переміщуються через митний кордон України застосовують три види ставок ;  За характером угоди застосовують:      Вивізне мито - нараховується на товари інші предмети при їх вивезенні

за межі території України(в Україні застосовується до металобрухту, жива худоба, шкір)          Ввізне мито - нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на митну територію України.

Необхідно зазначити, що поряд  із митом у зовнішній торгівлі з метою боротьби за ринки визначаються кількісні обмеження.     Основні форми кількісних обмежень:Контингентування (це обмеження державною владою ввозу товарів певною кількістю чи сумою на встановлений період часу). Встановлюються шляхом укладення угод) Контингенти (квоти) бувають :  - індивідуальні - квоти, що встановлюються щодо товару з визначенням конкретної країни, куди товар може експортуватись або з якої він може імпортуватись; - глобальні (загальні) квоти (контингенти), що встановлюються щодо товару без зазначення конкретних країн, куди товар експортується або з яких він імпортується; - групові квоти - що встановлюються щодо товару з визначенням груп країн, куди товар експортується або з яких він імпортується.     2) Методи скритого протекціонізмуПри ліцензійній системі вільний ввіз тих чи інших товарів забороняється. Імпорт таких товарів може здійснитися тільки за спеціальною ліцензією.Ліцензія - дозвіл на ввезення чи вивезення товарів, продукції, різних послуг.Ліцензії поділяються:       1) Індивідуальна ліцензія - це переважно разовий дозвіл на ввіз певного товару, дійсний протягом обмеженого терміну;      2) Генеральна ліцензія - становить собою список товарів, які дозволяються ввозити чи вивозити протягом зазначеного у ній часу.

Режим ліцензування товарів  на імпорт, поширюється на:

а) хімічні засоби захисту рослин;

б) фармацевтичні препарати;

в) препарати косметичні;

г) ветеринарні препарати.

Режим ліцензування товарів на експорт:

а) кольорові метали, їх відходи;

б) руди і концентрати дорогоцінних металів;

в) вугілля;

г) нафтопродукти, масла;

д) електроенергія;

е) дорогоцінне і напівдорогоцінне каміння.

За умов перехідної економіки держава змушена визначати порядок ліцензування і квотування.

Розподіл ліцензій проводиться:

1. За системою явної  переваги;

2. За "методом витрат";

3. Аукціон на конкурентній  основі.

За системою явної переваги держава закріплює ліцензії за певними

фірмами без попередніх заявок чи переговорів;

- Надаючи ліцензії за "методом  витрат" держава змушує претендентів конкурувати на неціновій основі. Наприклад: раніше прийшов - раніше отримав. або розподіл ліцензій на імпорт промислової сировини в залежності від кількості виробничих потужностей;

- Найсправедливішим та  ефективним є аукціон квот  на конкурентній основі.

Отже, на сьогоднішній день у  суб'єкта ЗЕД існує три шляхи  отримання квоти чи ліцензії на експорт  товару:

- отримання держзамовлення (чи держконтракту, за якого  квота і ліцензія видають безкоштовно;

- можна отримати експортну  квоту і ліцензію у МЗЄЗТ, оплативши повністю експортне мито;

- можна купити квоту  на аукціоні і безкоштовно  стати власником ліцензії,