Регіональна політика

   Вступ 

   Україна започатковує державну регіональну  політику, засновану на європейських цінностях, засадах демократії та національної єдності, орієнтовану на підвищення економічних та соціальних стандартів життя кожного громадянина.

   Особливої актуальності набуває проблема ефективного  використання регіонального потенціалу.

   За  сучасних умов першочерговим завданням  є пошук раціонального балансу між децентралізацією управління і єдиновладдям. На державному рівні визначено, що громади та створені ними структури управління на місцях мають нести відповідальність за соціально-економічний стан перед населенням регіону та державою. На рівні регіону це позначається як принцип «відповідальної регіоналізації». З метою надання більших повноважень регіонам, державна регіональна стратегія спрямовується на подолання інституційних, соціально-економічних та морально-психологічних перешкод гармонійного розвитку регіонів у їхній єдності як складових єдиної держави.

   Головним  завданням регіональної політики держави  має стати досягнення балансу  між її інтересами та інтересами розвитку її регіонів. Ключовим завданням наступного стратегічного горизонту регіональної політики є розробка напрямів та механізмів передачі частини державних повноважень на нижчий рівень управління, спираючись на демократичні цінності та виходячи з положень Конституції України.

   Принципи  раціональності, відповідальності та ефективності децентралізації - орієнтири, на які мають спиратися подальші реформи у сфері державного управління.

   Держава залишається координатором інтересів  усіх рівнів. Гармонізуюча роль держави особливо має активізуватися в точках зіткнення інтересів: між людиною і громадою, між громадами і регіональною владою, між регіональною і державною владою тощо.

   Особливої ролі набуває економічна база розвитку територій, яка має відповідати  ключовому завданню, поставленому перед  державою - посиленню соціальної складової регіонального розвитку, що передбачає забезпечення державних стандартів (нормативів) та державних соціальних гарантій гідного рівня життя кожного громадянина незалежно від місця його проживання.

   Завдання  держави - досягти політичної, економічної  та гуманітарної єдності країни на основі узгодження різноспрямованих інтересів  усіх регіонів. Важливим аспектом також є проблема дотримання державою принципів прозорості в процесі формування та реалізації регіональної політики, взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   1. Поняття, цілі  та завдання державної  регіональної економічної  політики 

   Регіональна економічна політика за організаційною сутністю являє собою сукупність організаційно-правових та економічних заходів, які за допомогою відповідних адміністративних важелів та фінансово-економічних інструментів забезпечують стимулювання ефективного, пропорційного та збалансованого розвитку економіки регіонів, раціональне та економне використання їх ресурсного потенціалу з метою підвищення життєвого рівня та якості населення з максимальним збереженням природного середовища функціонування продуктивних сил.

   Державна  регіональна політика при цьому являє собою 
систему заходів, що здійснюється органами державної влади з 
метою забезпечення управління політичним, економічним та 
соціальним розвитком регіонів і територіально-адміністративних одиниць. Вона передбачає: створення ефективно діючої системи влади та управління в центрі і в регіонах, їх фінансово-економічне та нормативно-правове забезпечення на основі оптимального поєднання загальнодержавних, регіональних та місцевих інтересів. Державна регіональна політика спрямовується на надання істотного динамізму регіональному 
соціально-економічному розвитку шляхом більш повного та 
ефективного залучення в господарський оборот ресурсного 
потенціалу регіонів, використання переваг територіального 
поділу і кооперації праці на основі розширення повноважень і 
підвищення відповідальності регіональних та місцевих органів влади і управління за вирішення поточних і перспективних проблем територій.

   Об'єктами державної регіональної політики є адміністративно-територіальні одиниці чи їх сукупності, що визначаються чинним адміністративно-територіальним устроєм України.

   Суб'єктами державної регіональної політики виступають 
центральні, регіональні і місцеві органи виконавчої влади та 
органи місцевого самоврядування, які в межах своєї компетенції вирішують питання регіонального соціально-економічного розвитку.

   Основні напрями регіональної економічної політики визначає вищий орган законодавчої влади – Верховна Рада України, яка в процесі розробки бюджету на наступні роки передбачає пріоритети розвитку галузей, затверджує регіональні програми розвитку та розміщення продуктивних сил депресивних регіонів.

   Основною  метою державної регіональної економічної політики є: 
- збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного, трудового і науково-технічного потенціалів кожного регіону і тісної співпраці між ними;                               

- послідовне  здійснення заходів, спрямованих  на вирівнювання рівнів соціально-економічного  розвитку регіонів з урахуванням  ефективності територіального поділу праці, раціоналізації системи розселення , соціальних та інших особливостей;                                                                         

- підтримка  внутрішньо регіональної збалансованості  економічного розвитку, екологічного  стану, соціально-демографічних  та соціально-політичних процесів.      

   Головним  завданням державної регіональної економічної політики є:

В економічній сфері:

• поліпшення функціонування галузей виробництва в ринкових умовах;
• створення сприятливих умов розвитку підприємництва і ринкової інфраструктури при проведенні приватизації державного майна, земельної реформи та інших ринкових перетворень;
• облаштування державних кордонів і налагодженняч зв’язків між прикордонними регіонами;
• удосконалення економічного районування та узаконення на найвищому рівні мережі економічних регіонів.                                      

В соціальній сфері:

• забезпечення повної зайнятості населення;
• підвищення рівня добробуту та стабілізація рівня життя населення;
• гарантування продовольчої забезпеченості;
• запобігання погіршенню демографічної ситуації і депопуляції населення;
• здійснення заходів щодо продовження життя населення і підвищення його природного приросту.

В екологічній сфері:

• запобігання забрудненню довкілля;
• ефективне використання природних ресурсів;
• екологічно обґрунтоване розміщення продуктивних сил.

   У регіонах концентруються інтереси держави, вітчизняних і зарубіжних підприємств, організацій, олігархів тощо. Та під поняттям регіональна політика зазвичай розуміють лише політику держави. І дійсно, багато регіональних проблем не можна вирішити зусиллями лише окремих підприємств, зокрема екологічні, демографічні та інші. Таким чином, державна регіональна політика — це сукупність заходів, які здійснюються державою у сфері комплексного розвитку регіонів країни 
відповідно до її поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціональне використання їхнього ресурсного потенціалу, створення нормальних умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконаления територіальної організації суспільства.

   Регіональна політика є органічною складовою  загальнодержавної політики. Вихідними  положеннями для її формування є  ступінь економічної міцності регіонів, рівень життя населення у них, політичне, екологічне, релігійне становище. Така політика, з одного боку, спрямовується на забезпечення всебічного розвитку регіонів, а з другого — на збереження територіальної цілісності держави. Здійснення першого напряму відбувається завдяки чіткому розмежуванню повноважень 
між центральними і місцевими органами виконавчої влади та 
органами місцевого самоврядування. За умови вдалого, науково обгрунтованого розподілу повноважень підвищується правова відповідальність усіх сторін за вирішення завдань життєзабезпечення населення регіонів і комплексного розвитку територій. При здійсненні другого напряму регіональної політики визначальним є принцип дотримання пріоритетів загальнодержавного значення, органічної єдності комплексного розвитку регіонів і країни в цілому. Цей напрям коригується виключно центральними органами виконавчої влади згідно з наданими їм Конституцією країни та відповідними законодавчими актами повноваженнями.

   Таким чином, всебічно обгрунтована державна регіональна політика повинна базуватися на врахуванні та оптимальному поєднанні загальнодержавних, регіональних і місцевих інтересів. Тому провадити її повинні згідно з визначеними повноваженнями управлінські структури центральних, регіональних і місцевих органів виконавчої влади, правильно 
застосовуючи чинне законодавчо затверджене нормативно- 
правове і фінансово-економічне забезпечення проведення такої політики. При цьому пріоритетними цілями державної регіональної політики є наступні:

   • збільшення національного багатства країни шляхом ефективного використання природно-ресурсного та науково-технічного потенціалу кожного регіону і тісного співробітництва між ними;

   • поступове вирівнювання та зближення рівнів економічного і соціального розвитку регіонів України;

   •   сприяння гармонійному та збалансованому розвитку регіонів, надання фіиаисово-економічиої підтримки депресивним та проблемним регіонам;

   •  запровадження єдиних мінімальних соціальних стандартів та дієвих механізмів соціального захисту населення незалежно від економічних можливостей регіонів;

     Для реалізації головної мети та пріоритетних цілей державної регіональної політики належить вирішити такі завдання:

   • створення належної фінансової, матеріальної і правової 
основи регіонального управління та місцевого самоврядування, удосконалення фінансово-бюджетних відносин між центром і регіонами, вироблення критеріїв та механізмів надання 
державної підтримки регіонам;

   • структурна перебудова економіки регіонів, створення нових високоефективних виробничих потужностей, налагодження системи коопераційних міжрегіональних зв'язків;

   • досягнення продуктивної зайнятості населення, стабілізації та покращання демографічної ситуації, збільшення тривалості життя та природного приросту населення в регіонах;

   •  перерозподіл повноважень між різними рівнями влади на основі децентралізації управління соціально-економічними процессами шляхом здійснення повномасштабної державно-правової реформи;

   •  забезпечення взаємного представництва центральних і регіональних органів влади.

   В регіональному вимірі у регіональній політиці визначаються наступні пріоритетні завдання:

   1. Забезпечення комплексного і збалансованого соціально-економічного розвитку усіх регіонів шляхом раціонального використання їх економічного потенціалу.

   2. Всебічна підтримка депресивних регіонів, у першу чергу аграрно-промислових, із порівняно низьким рівнем соціально-економічного розвитку (території Полісся,Поділля, Карпатський та Південний райони тощо).

   3. Зниження рівня сировинної орієнтації економіки, здійснення відповідної структурної перебудови в напрямку розвитку високотехнологічних ресурсозберігаючих виробництв у традиційно промислових районах України, для яких характерна концентрація підприємств важкої промисловості й складна економічна ситуація. Це в першу чергу: Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Луганська, міста Харків, Одеса, Київ.

   4.  Оздоровлення екологічного стану промислових регіонів Прикарпаття, Донбасу, Придніпров'я, а також територій, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на ЧАЕС. Створення в цих регіонах сприятливих умов для життєдіяльності населення.

   5. Формування раціональної системи розселення шляхом зміцнення сільської її мережі, активізація функціонування сільських населених пунктів, малих сільських поселень на базі малого і середнього,підприємництва.