Проблеми забезпечення збалансованості ринку товарів народного споживання в Україні

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

Національний  університет будівництва і архітектури  України 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Реферат з предмета «Економічна теорія» 

на тему:

 «Проблеми забезпечення збалансованості ринку товарів народного споживання в Україні» 
 
 
 
 
 
 
 

Виконав студент ФАІТ групи АТП-32

Гурін І. В.

Перевірив доц.. Скиценко В. Д.  
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ 2011

План 

1. Товарні ринки як економічна категорія
2. Характеристика ринку товарних ресурсів в Україні
3. Ринкова рівновага й аналіз її зміни
4. Висновки.
5. Словник термінів.

  
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Товарні ринки  як економічна  категорія

Дослідження сутності та механізму функціонування ринку  є одним з найважливіших завдань  в економічній науці, оскільки ринок—це середовище, в якому відбуваються господарські процеси. Ринок—це категорія товарного господарства, як всередині держави, так і за її межами.

У зв'язку з цим  розрізняють внутрішній товарний ринок  і зовнішній. Внутрішній товарний ринок  з'являється тоді, коли є товарне  господарство, а ступінь суспільного розподілу праці визначає рівень його розвитку.

Ринок товарів  як економічне явище існує в певних, конкретних соціально-економічних  умовах, які залежать від форми  власності на засоби виробництва. Місце  та роль товарних ринків в економічній  системі, закономірності їх функціонування визначаються, насамперед, суспільним характером виробництва та відповідною йому формою розподілу життєвих благ між членами суспільства. Специфіка суспільного ладу, політичний устрій та режим відображаються у характері ринкових відносин -в економічній науці та практиці щодо цих ознак розрізняють економіку перехідного періоду і ринково орієнтовану систему господарювання.

Залежно від  того, що є предметом купівлі-продажу, розрізняють такі види ринків:

1) засобів виробництва  або капіталу;

2) товарів народного  споживання;

3) послуг;

4) робочої сили;

5) інтелектуальної  власності;

6) інформації.

При всій рівнозначності цих ринків є серед них і  головний. Це ринок споживчих товарів  і послуг або предметів споживання. Саме для нього працюють і від нього залежать всі інші ринки. Розгляд та аналіз ринку товарів народного споживання представляє собою комплекс дій, спрямованих на більш повне дослідження процесів, що розвиваються у сфері товарного обігу, і факторів, які впливають на формування попиту і пропозиції, визначають економічні відносини між виробниками та споживачами.

Для розкриття  ролі та місця ринку в будь-якій системі господарювання потрібно, насамперед, дати характеристику його соціально-економічної  суті. Виходячи з різних трактувань поняття ринку, можна виділити такі основні характеристики споживчого ринку.

Перше це сфера  прояву певних економічних відносин, де відбувається розподіл та перерозподіл споживаної частини суспільного  продукту, його реалізація шляхом обміну грошових доходів населення на товари.

Друге—це сфера  прояву відносин між виробниками  і споживачами товарів, а також  між вартістю і споживчою вартістю товарів.

Третє—ринок товарів  народного споживання виконує роль з'єднувальної ланки між виробництвом та розподілом, з одного боку, та особистим споживанням—з іншого. Завдяки цій властивості ринок товарів народного споживання забезпечує відшкодування відповідної частини сукупного продукту у сфері споживання.

У сучасній економічній  системі споживчий ринок виконує  такі основні функції:

1) визначає вартість  товарів та послуг, перетворює  продукт праці на товар і  доводить його до кінцевого  споживача;

2) забезпечує  безперервність процесу суспільного  відтворення через зв'язок між  виробництвом і споживанням, формує  цілісність національної системи та її зв'язок з іншими національними економіками в масштабі світового ринку;

3) спонукає виробників  товарів та послуг знижувати  індивідуальні затрати, підвищувати  суспільну корисність товарів  та послуг, їх якість та споживчі  властивості, посилює конкуренцію між виробниками;

4) створює матеріальні  стимули до праці, оскільки  на ринку в процесі обміну  грошей на товари споживач  отримує частину матеріальних  благ, потрібних для продовження  життєдіяльності;

5) регулює вплив  на економіку в цілому.

Як об'єкт управління споживчий ринок характеризується такими параметрами як місткість (ємність), рівень збалансованості попиту і пропозиції, умови реалізації.

Місткість споживчого ринку визначається загальним обсягом  платоспроможного попиту населення, а  також попиту підприємств і організацій на товари для колективного споживання. Співвідношення між попитом і пропозицією є основною пропорцією ринку. Для оптимального функціонування економіки треба забезпечити максимально можливу відповідність між ними, до того ж не тільки кількісну, але й структурно-якісну. Проте в умовах ринку покупця (споживача), який характеризується широким асортиментом товарів, задовольняючи найрізноманітніші потреби, пропозиція завжди повинна перевищувати попит. Ситуація абсолютної рівноваги між попитом і пропозицією на споживчому ринку є абстрактною і на практиці трапляється дуже рідко (коли є цільове замовлення певного споживача).

2. Характеристика ринку  товарних ресурсів  в Україні

В умовах ринкової економіки надходження товарів  до торговельного підприємства здійснюється шляхом вільного вибору на ринку товарних ресурсів.

Товарні ринки  формуються з товарних ресурсів. Товарні  ресурси предметів народного  споживання — це вся маса продукції, яка використовується для споживання, а також спрямовується на експорт. Джерелами утворення товарних ресурсів є виробництво товарів та імпорт. Зараз на товарні ринки впливають негативні явища, які обумовлені критичним станом економіки в цілому. Заданими Держкомстату України, починаючи з 2002 р, відбувається стабілізація та незначне підвищення основних соціально-економічних показників у державі. В цілому відбувається зростання, яке становить від 3,5 до 8 % щорічного валового внутрішнього продукту. Це сприятливо впливає на характеристику ринку товарних ресурсів.

Виробництво продукції  промисловості за 2002 р. порівняно  з 2000 р. збільшилося на 4,8 %, а виробництво  товарів народного споживання—  на 7,2 %, виробництво продукції сільського господарства зросло на 6,4 %. Якщо порівнювати  виробництво 2002 р. з 1990 р., то ще спостерігається значний спад. Такий спад виробничої діяльності обумовлений низкою різних факторів. Водночас споживчий ринок України наповнюється товарами імпортного виробництва, які дуже часто мають низьку якість. У роздрібному товарообороті України імпортні товари займають серед непродовольчих товарів 75 %, а серед продовольчих близько 38 %, хоча за офіційними даними надходження імпорту в 2002 р. зменшилося порівняно з 2000 р. на 8,6 %.

Збільшення частки імпортного товару значною мірою  пов'язане з існуванням так званого тіньового обороту і його складової—нелегального імпорту. Обсяги тіньової економіки можна визначити через сукупність позабанківського обігу готівкових коштів. Так, якщо у 1994 р. частка неконтрольованої грошової маси в Україні становила 24,7 %, то в 2000 р. цей показник дорівнював уже 44,4 % і складав близько 8,7 млрд грн. У 2002 р. ця частка дійшла до 50 %. Такий стан негативно впливає на власне виробництво споживчих товарів і заподіює значну шкоду економіці України.

Характеристика  ринку товарних ресурсів буде неповною, якщо не розглянути його структури. Основою аналізу структури ринку товарних ресурсів можуть виступати різні критерії. По-перше, залежно від того, до якої групи належить товар, виділяють ринок товарів продовольчої і ринок товарів непродовольчої групи. Використовуючи класифікацію товарів, можна вивчати ринок за внутрішньо-груповим асортиментом. Наприклад, ринок м'яса і м'ясопродуктів, ринок макаронних виробів, ринок взуття, одягу тощо. По-друге, за географічною ознакою розрізняють ринок області, регіону, держави. По-третє, за джерелами формування виділяють ринок продукції промисловості (легкої та харчової), ринок сільськогосподарської продукції. Окремо розрізняють ринок товарів вітчизняного виробництва та ринок імпортних товарів.

У науковому  розумінні розрізняють макро- та мікроструктуру ринку. Макроструктура ринку—це відображення співвідношення попиту та пропозиції за товарними групами, які об'єднані за окремим споживчим призначенням. Мікроструктура ринку — це більш детальне відображення потреби в товарах та їх пропозиції.

Аналізуючи ринок  непродовольчих товарів у його розширених межах, потрібно розглядати не тільки кінцеві продукти виробництва, що реалізуються населенню, але й ті елементи, які  є його складовою частиною —сировину, матеріали, напівфабрикати. Не можна, наприклад, обмежувати ринок тканин лише тими тканинами, які продаються безпосередньо населенню. Тканини, які використовуються у швейній промисловості для виготовлення одягу, також є складовою частиною цього ринку, тим більше, що населення купує переважно готовий одяг, а не тканини. З цієї причини до ринку тканин слід віднести і ту частину, яка використовується для виробництва взуття, меблів, легкових автомобілів та інших товарів.

Важливою особливістю  ринку непродовольчих товарів є більш висока динаміка впровадження на ньому нових предметів, в тому числі виготовлених із нових видів сировини, порівняно з ринком продовольчих товарів. Цей ринок має великі резерви впровадження нових розробок, які створюються в результаті науково-технічного прогресу. Це, зокрема, товари культурно-побутового призначення та господарського вжитку (радіотовари, товари зв'язку, електропобутові машини, тканини тощо).

На відміну  від продовольчих товарів, промислове виробництво непродовольчих товарів базується не тільки на ресурсах сільськогосподарської сировини, але й на ресурсах сировини промислового походження.

До того ж  з розвитком науково-технічного прогресу питома вага останніх займатиме  досить вагому частину. Для виробництва  таких товарів широко використовується також вторинна сировина текстильна та паперова, макулатура, металобрухт,.

Виходячи з  визначеної суті ринку товарних ресурсів, його місця й ролі в економічному розвитку держави, слід підкреслити  важливість комплексного підходу до управління ним державними структурами. Слід відзначити, що формування товарних ресурсів предметів народного споживання відбувається здебільшого стихійно, значною мірою за рахунок імпорту, що не відповідає меті економічної політики нашої держави та руйнує її власний народногосподарський комплекс.

Наявність ринку  товарів народного споживання, збалансованість  його за кількістю, структурою, якістю та ціновою ознакою з урахуванням  потреб населення повинно стати  основою відродження вітчизняного виробництва, а також впровадження економічно вигідних для нашої країни законів.

3. Ринкова рівновага й аналіз її зміни

Взаємодія попиту і пропозиції, їх координація здійснюються на основі цінового механізму і конкуренції. Така взаємодія веде до формування рівноважної ціни, за якої величини попиту і пропозиції збалансовані. Загалом стан ринкової рівноваги можна означити як стан ринку^*3, за якого жоден з економічних агентів (за інших однакових умов) не змінює своє рішення щодо запланованої величини індивідуального попиту або пропозиції і ціну, яку заправляють чи пропонують.

*3: {Поняття "ринок"  у цьому випадку розуміємо  як певну систему обмінів (угод) між економічними елементами (покупцями  і продавцями).}

Отже, ринок перебуває  у рівновазі, коли за певного обсягу ринкових угод у фізичному вираженні ціна попиту дорівнює ціні пропозиції або коли при певній ціні заплановані величини попиту і пропозиції дорівнюють одна одній.

За допомогою  ринкового механізму реалізується тенденція до рівноваги, тобто об'єктивно  існує здатність ринку, виведеного зі стану рівноваги, повернутися в цей стан під впливом лише внутрішніх сил. Це явище називають стабільністю рівноваги.

Стан ринкової рівноваги не обов'язково має одну форму. Множинність станів рівноваги  визначається наявністю аномалій у  формуванні ринкових попиту і пропозиції, які полягають у тому, що на певній ділянці крива попиту може відображати пряму залежність величини попиту від ціни, а крива пропозиції – обернену залежність величини пропозиції від ціни. Проте якщо рівновага єдина, то умовою її досягнення є максимум ринкових угод у фізичному вираженні за заданих попиту й пропозиції. У протилежному випадку один із досягнутих максимумів буде локальним.