Проблеми розвитку франчайзингу в Україні та Росії

«Проблеми розвитку франчайзингу в Україні та Росії  та перспективність даного виду ведення  бізнесу у сучасних реаліях».

Франчайзинг є  порівняно новим явищем для країн  пострадянського простору. Ця форма  ведення бізнесу стрімко розвивається у провідних країнах Заходу протягом ХХ століття, але впроваджувати її у наше економічне середовище слід поступово, враховуючи можливості суб’єктів  господарювання та ті реформи, які необхідно  провести задля більш ефективного  його функціонування. На нашу думку, цей  напрямок розвитку малого і середнього бізнесу є дуже перспективним  у нашій країні, але існує ряд  проблем та перешкод, які необхідно  подолати задля реалізації цього  потенціалу.

Багато фірм шукають виходу на міжнародні ринки, а також з’являються вітчизняні бренди, котрі прагнуть розширити  збут власної продукції. Здійснити  це можна завдяки мережі франчайзингу, яка має свої переваги та недоліки для обох сторін, і на які треба  зважати, перш ніж обирати цей  вид бізнесу. Але з макроекономічної позиції можна побачити, що його застосування зумовлює створення нових  робочих місць і сприяє покращенню інвестиційного клімату в державі.

Цілий ряд питань стоїть перед підприємцем, який прагне взяти участь у придбанні франшизи. Франчайзинг є привабливим з огляду на статистику, яка показує, що при відкритті власного бізнесу лише половина з нових фірм виживає на ринку у перші 2-3 роки, а через 5 років кількість банкрутств сягає 70%. Це негативний показник для незалежного бізнесу. А франчайзинг, завдяки мінімізації ризиків, має значно стабільніші показники – 4% франчайзингових компаній закриваються щороку (при чому враховуючи й тих, хто просто згорнув виробництво чи реорганізував його, що не обов’язково супроводжується банкрутством).

Такі переваги звісно є досить мотивуючими для  українських підприємців, оскільки в умовах нестабільності економіки  та на тлі економічної кризи, зменшення  ризиків набуває особливого значення для успішного започаткування власної  справи. Франчайзинг є перспективним  варіантом, який обирає все більша кількість  бізнесменів.

Це досягається  завдяки тісній співпраці франчайзера  та франчайзі, де перший – забезпечує стійкість бренду, відпрацьовані  технології ведення бізнесу, організаційну  допомогу, певні ноу-хау, а другий – завдяки власній ініціативності та навичкам приділяє належну увагу  потребам власного клієнта, удосконалює  роботу системи. Франчайзинг реалізовує свій потенціал насамперед у малому бізнесі, який є на нашу думку дуже важливим елементом міцності економіки країни, джерелом формування середнього класу. У розвинених країнах, внесок малого бізнесу в обсяг ВВП та зайнятість населення становить 50-70%. І франчайзинг відіграє в цьому не останню роль. З огляду на тенденції світового розвитку, Україна теж має збільшувати і розширювати власні франчайзингові мережі, адже сума інвестування у дану сферу господарювання – приблизно 500 тисяч доларів на рік є дуже малою порівняно з іншими країнами, навіть сусідською Росією.

Завдяки франчайзингу ширше задовольняються потреби  споживачів, збільшується надходження  до бюджету у вигляді податків, приваблюються іноземні інвестиції, збільшується конкуренція, з’являються  нові робочі місця, розширюється внутрішній ринок. В Україні найбільшого  розвитку франчайзинг набув у  сфері торгівлі, що зрозуміло –  новий для країни бізнес має бути швидко окупним.

Найменше застосовують франчайзинг у сфері виробництва. Враховуючи стагнацію нашого виробництва  в цілому, це є природнім результатом  ряду чинників – застаріла матеріально-технічна база, високий ризик і вартість інновацій у виробництві, несприятливий  інвестиційний клімат через нестабільні  економічну та політичну ситуації –  все це стримує розвиток цієї галузі. Але я вважаю, що Україна має значний виробничий потенціал, а отже, має широкі можливості для виробничого франчайзингу, проте для цього треба усунути ряд перешкод.

Розвиткові франчайзингу в Україні перешкоджає не лише відсутність інформації про нього  та досвіду у наших підприємців, але й недосконала законодавча  база. Це питання потребує нагального вирішення, оскільки немає закону про  франчайзинг, який би детально розподілив права та обов’язки, визначив місце  франчайзингу в економічному житті. А поняття «комерційної концесії»  недостатньо вичерпує зміст даного питання. Тому його подальша деталізація та вдосконалення правової сфери буде важливим чинником, який стимулюватиме розвиток франчайзингу у найближчому майбутньому.

Серед інших  проблем слід виділити економічні (нестабільність розвитку економіки, складність отримання  кредитів для створення стартового капіталу), соціально-психологічні (недостатня підготовка, відсутність належної пошани до інтелектуальної власності, страх  втратити самостійність і власне обличчя підприємця через підпорядкування  франчайзеру).

Остання проблема постає особливо серйозно як для українських, так і для російських бізнесменів. Адже ступінь свободи, який отримує  франчайзі, варіюється залежно від  франчайзингової угоди, і часто  відлякує потенційних франчайзі  через ризик стати маріонеткою, що має виконувати вказівки від власника торгової марки. Але не слід забувати, що кожен бізнес має свої недоліки, і свої переваги, і жертвуючи певною мірою незалежності у прийнятті  рішень, франчайзі отримує значні привілеї завдяки всім тим вмінням, інформації та підтримці, яку надає  франчайзер. Адже він зацікавлений в успішній діяльності франчайзі, і  це партнерство може виявитися взаємовигіднім для сторін, якщо дотримуватися правил співпраці та вміти йти на компроміси. Слідування єдиним правилам гри є невід’ємною частиною самої суті франчайзингу, адже досконалість роботи всієї системи побудована на суворій стандартизації її окремих процесів.

Але який же вибір  зробити – більше свободи, але  менше привілей з боку франчайзеру, або менше ініціативи, але більше опікування та повний варіант франшизного  пакету? Однозначної відповіді немає, бо все залежить від конкретного  бізнесу, конкретної людини, умов даного ринку. Але на нашу думку, слід дотримуватися  золотої середини. За американським  або західним варіантом франчайзингова угода має досить жорсткий та регламентований  характер, ніякі місцеві особливості  не враховуються, необхідно чітко  слідувати визначеній концепції  та проходити ретельну перевірку  так званих контрольних точок. Це звісно стримує прояв власної  ініціативи франчайзі, але з іншого боку надає йому певні гарантії. За російським (українським) варіантом зберігається раціональній баланс і вміння йти на поступки. Є певні принципові моменти, яких треба чітко дотримуватися, але з урахуванням специфіки місця, споживачів, виду діяльності, існує певний простір для маневрування для франчайзі, який може вдосконалити систему на власний розсуд, дотримуючись ключової концепції.

Але надаючи  багато самостійності франчайзі, франчайзер ризикує втратити власну репутацію, якщо нововведення франчайзі виявляться невдалими. Тому слід дотримуватися  проміжного варіанту між цими двома. Звісно, франчайзі теж значно залежить від власника торгової марки, його успішності, популярності, репутації. Тому «зворотній зв'язок» між франчайзером і франчайзі є дуже важливим. Саме співробітництво і узгодження їх діяльності, взаємний обмін ідеями, консультування забезпечать успішну і тривалу роботу. Самостійність – не головне, хтось має власні кошти і хист до бізнесу, але є насамперед гарним виконавцем, а хтось генератором ідей і більш рішучим, але не має можливості вийти на ринок самостійно – у обох випадках франчайзинг виявляється оптимальним варіантом. До того ж, банківські кредити під заставу франшизи у Росії є прогресивним чинником, що сприяє залученню стартового капіталу для франчайзі.

У найближчій перспективі  франчайзинг може стати основною формою роздрібної торгівлі. Кожного  року оборот діючих в Україні франчайзингових  мереж збільшується на 15-20%. Питома вага надходжень ПДВ внаслідок франчайзингових  угод в нашій державі сягає  понад 30 тисяч доларів США на рік. Найрозповсюдженіший франчайзинг у таких секторах як ресторанний бізнес, роздрібна торгівля, надання послуг, автосервіс і перевезення, будівництво. У нас функціонують 250 франчайзерів у різних галузях економіки. Порівнюючи ці дані з розвиненими країнами світу, можна дійти висновку, що в Україні поки що недостатньо розвинений цей вид бізнесу і є ще багато сфер діяльності та територіальних можливостей у нашій державі, куди можна було б залучити франчайзинг. Але динаміка його поширення в останні роки є позитивною, що свідчить про пожвавлення бізнесової активності в цілому та франчайзингової сфери зокрема.

Отже, досягнувши свого піку у західних країнах  з розвиненою ринковою економікою, франчайзинг знаходить перспективу  в Росії та Україні, які мають  значний внутрішній ринок, споживачів, підприємницький потенціал, що має забезпечити йому стрімкий розвиток у наступні десять років, при чому як завдяки зацікавленості міжнародних компаній, так і завдяки створенню вітчизняних франчайзингових мереж, що є сприятливим явищем для розвитку малого і середнього бізнесу.