Принципи та методи прогнозування національної економіки

 Серед важливих  особливостей слід виділити сезонність  сільськогосподарського виробництва  і вплив природно-кліматичних умов. Потреби в матеріально-технічних і трудових ресурсах визначаються по періоду максимального розвороту сільськогосподарських робіт. У результаті впливу природно-кліматичних факторів для сільського господарства характерне нестійке виробництво по роках. З цієї причини для порівняння використовуються середньорічні показники за ряд років.

 Велику роль у розвитку  АПК відіграє обгрунтована аграрна  політика, яка передбачає проведення  аграрної реформи, націленої на  подолання негативних тенденцій та забезпечення сталого розвитку АПК, підвищення рівня самозабезпечення продуктами харчування, збільшення експорту сільськогосподарської продукції і зміцнення продовольчої безпеки країни. Досягнення поставлених цілей можливе шляхом системного реформування відносин власності та комплексного проведення перетворень у всіх сферах АПК.

 Політика ціноутворення в АПК повинна будуватися на принципах забезпечення сільськогосподарським виробникам відшкодування витрат виробництва та отримання доходів для здійснення відтворювального процесу.

 Для задоволення  потреб населення життєво важливими  продуктами харчування, забезпечення продовольством спецспоживачів і стабільної роботи переробних підприємств застосовується система замовлень на поставку найважливіших видів сільськогосподарської продукції для потреб держави і здійснюється державна підтримка сільськогосподарських виробників.

 З метою запобігання  сезонних сплесків інфляції на  окремі види товарів повинні  створюватися державні запаси  сільськогосподарських продуктів  (м'яса, масла, сухого молока, продовольчої  пшениці), що дозволить адекватно  впливати на рівень ринкових цін на зазначені товари.

 Головним завданням  прогнозування і планування розвитку  АПК є максимізація обсягу  кінцевої продукції АПК і наближення  обсягу і структури виробництва  продукції до обсягів і структурі  потреб у ній. До складу кінцевої  продукції АПК входить продукція, яка використовується на особисте споживання населення, виробниче споживання в галузях, що не входять в АПК, приріст запасів, резервів, експорт. Продукція надходить споживачеві головним чином через сферу обігу: державну і кооперативну торгівлю, систему громадського харчування, колгоспний ринок. Частина продукції, минаючи сферу обігу, споживається безпосередньо сім'ями, провідними особисте підсобне господарство.

 Прогнозування і  планування розвитку АПК здійснюється  за підкомплексу, які визначені, виходячи з технологічного взаємозв'язку виробництва кінцевої продукції. Виділено такі підкомплекси: зернопродуктовий, картоплепродуктовий, м'ясна, молочна та ін

 У діючій практиці  прогнозування і планування розвитку  АПК широко застосовуються методи екстраполяції, нормативний, балансовий та програмно-цільовий.

 По кожному підкомплексу  розробляються баланси основних  видів сільськогосподарської продукції.  Так, за зернопродуктовий підкомплекс  розробляється баланс зерна, по  молочному - молока і т.д. Схема балансів має деякі відмінності з окремих видів продукції, проте принцип їхньої розробки загальний.

 При розробці балансів  у процесі визначення потреб  широко використовується нормативний  метод. Зокрема, ринковий фонд  борошна і крупи (продовольства) визначається на основі прогнозованих норм споживання на душу населення і прогнозованої середньорічної чисельності. Потреби в насінні, промислової переробки розраховуються відповідно на основі норм висіву на 1 га прогнозованих посівних площ, норм витрати на одиницю продукції та обсягів виробництва.

 Державні резерви  і запаси визначаються на основі  нормативів, що встановлюються за  окремими видами продукції у  відсотках до потреби і залежать  від умов зберігання та значущості  продукції. 

 Поставки на експорт  формуються виходячи з укладених міжнародних торгових угод. Інші потреби, відходи і втрати визначаються емпірично.

 Більша частина  потреб у сільськогосподарській  продукції покривається за рахунок  її виробництва, тому головним  в узгодженні потреб і можливостей їх задоволення є визначення максимально можливого обсягу виробництва конкретного виду продукції.

 Прогнозні і планові  розрахунки об'ємних показників  у сільському господарстві здійснюються  по галузях рослинництва і  тваринництва.

 При визначенні  прогнозованого обсягу виробництва продукції рослинництва особливе значення надається визначенню розміру посівних площ і врожайності. Рівень врожайності сільськогосподарських культур визначається виходячи з середньорічної фактичної врожайності в попередньому періоді і намічуваних заходів з її збільшення. Враховуються зміна норм внесення добрив, впровадження інтенсивних технологій вирощування культур, використання нових високоврожайних сортів насіння, проведення меліоративних робіт, заходів по боротьбі з втратами.

 Посівні площі визначаються на основі балансу земельних угідь. Розмір орних земель під посіви розраховується виходячи з наявності ріллі на початок періоду, її скорочення (потреби промисловості, будівництво доріг тощо) і можливого розширення. Склад сільськогосподарських культур і площа їх посіву встановлюються виходячи з оцінки порівняльної ефективності окремих культур і потреб у даних видах продукції. Ефективність виробництва в галузях рослинництва оцінюється за рівнем врожайності, собівартості одиниці продукції і кількістю чистого доходу, отримуваного з одного гектара посіву, кормових культур - по виходу кормових одиниць і перетравного протеїну з гектара посіву, собівартості кормової одиниці і 1 кг перетравного протеїну.

 Прогнозований обсяг  виробництва продукції тваринництва залежить від поголів'я худоби і його продуктивності. Продуктивність худоби та птиці характеризується рядом показників: середня жива маса однієї голови худоби, реалізованої на м'ясо; середньорічний приріст худоби на відгодівлі та вирощуванні; середньорічний удій молока на одну корову; середній настриг вовни на одну вівцю; середньорічна несучість однієї курки-несучки.

 Важливим фактором, що впливає на продуктивність  худоби і птиці, є структура  раціону, при формуванні якої  доцільно застосовувати методи оптимізації. В якості критерію слід використовувати "мінімум собівартості кормового раціону".

 Система обмежень  має враховувати наступні умови:  вміст у раціоні кількості  поживних речовин не менше  нормативного, наявність окремих  видів кормів в раціоні в біологічно обумовлених межах і ін Поголів'я худоби та птиці на початкових етапах прогнозування розраховується із застосуванням методів екстраполяції і нормативного (виходячи з нормативів щільності поголів'я худоби на 100 га сільськогосподарських угідь і ріллі). На наступних етапах розробки плану-прогнозу поголів'я визначається на основі проектировок господарств, які виробляють балансові розрахунки руху поголів'я худоби та продукції тваринництва.

 Прогнозування і  планування виробництва продукції тваринництва здійснюється з урахуванням більш ефективної спеціалізації та інтенсифікації галузі, впровадження прогресивних технологій утримання та годівлі худоби та птиці. Виробництво м'яса враховується в живій і забійній масі.

 Важливе значення  для виробництва продукції тваринництва має наявність кормової бази, у зв'язку з чим розробляються плани-прогнози кормовиробництва, здійснюється ув'язка галузей тваринництва з галузями рослинництва, розраховується потреба в кормах у відповідності з їх структурою. Основою розрахунків є обсяг виробництва продукції тваринництва і норми витрат кормів у кормових одиницях на одиницю продукції.

 Загальна потреба  в кормах, розрахована в кормових  одиницях, переводиться в натуральні  показники за коефіцієнтами поживності, що встановлюються для кожного виду кормів. Обчислена сумарна потреба в кормах збільшується на розмір страхового фонду, що необхідний для забезпечення нормальних умов годівлі при несприятливих погодних умовах і визначається на основі встановлених нормативів. Якщо забезпеченість кормами нижче 100%, то розробляються заходи по збільшенню виробництва кормів або уточнюються обсяги та структура виробництва продукції тваринництва.

 Важливим етапом  при формуванні плану-прогнозу  є визначення закупівель (поставок) сільськогосподарської продукції для державних потреб. Обсяг і асортимент поставок для державних потреб найважливіших видів сільськогосподарської продукції розраховуються виходячи з потреби та необхідності гарантованого продовольчого забезпечення населення країни. Потреба в продукції визначається за всіма напрямками її використання.

 Розміщення замовлень  на поставку (закупівлю) товарів  для державних потреб здійснюється  міністерствами та іншими органами  державного управління відповідно  до положення про підготовку і проведення тендерів на закупівлю товарів. Якщо потреби держави не забезпечуються за допомогою держзакупівель, передбачається імпорт.

 При прогнозуванні  розвитку АПК проводяться прогнозні  розрахунки розвитку матеріально-технічної  бази АПК по наступних напрямах: комплексна механізація сільськогосподарських виробничих процесів, електрифікація, хімізація, меліорація і розвиток переробної промисловості.

 Для здійснення  комплексної механізації визначається  потреба в тракторах, сільгоспмашинах,  механізмах виходячи з обсягів сільськогосподарських робіт (за найбільш напруженого їх періоду або за найбільшим обсягом), які повинні виконуватися тієї чи іншої технікою, та показників її використання (сезонних норм виробітку в розрахунку на одну машину ).

 Потреба у транспортних засобах визначається виходячи з обсягу перевезень вантажів і середньої дальності перевезень шляхом вирішення транспортної задачі. Обсяг перевезень вантажів розраховується на основі обсягу виробництва продукції, обсягів перевезення добрив, будівельних матеріалів та ін Враховується коефіцієнт перевозиться. З отриманого обсягу перевезень виключається частина вантажів, що перевозиться транспортом загального користування. Обсяг вантажоперевезень розподіляється за видами транспорту.

 План-прогноз електрифікації розробляється з урахуванням потреб в електроенергії на виробничі і невиробничі потреби сільського господарства. Для потреб сільськогосподарського виробництва потреба в електроенергії визначається на основі обсягу виробництва і норм витрат електроенергії на рубль валової продукції. На невиробничі потреби потреба розраховується як добуток числа сільських жителів (які мають електроенергією) на річну норму споживання електроенергії на одного жителя.

 Планування та прогнозування  хімізації сільського господарства має здійснюватися з урахуванням максимального ефекту від використання кожної тонни засобів хімізації (мінеральних добрив, хімічних засобів захисту рослин і тварин від хвороб і шкідників і т.д.).

 План поставок сільському  господарству засобів хімізації обгрунтовується потребами в них і можливостями хімічної промисловості. Потреба в мінеральних добривах розраховується виходячи з розміру посівних площ за видами культур і наукових норм внесення мінеральних добрив.

 Найважливішим чинником  інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є меліорація земель, що створює умови для підвищення родючості грунтів, збільшення врожайності та отримання гарантованого виробництва сільськогосподарської продукції. Меліорація сільськогосподарських угідь передбачає проведення робіт по зрошенню і осушенню земель, введення в дію вододжерел, обводнення пасовищ, будівництво водоводів та ін Планування обсягу меліоративних робіт базується на довгостроковій програмі меліорації і підвищення ефективності використання меліорованих земель.

 Для забезпечення  зростання сільськогосподарського  виробництва розробляється план-прогноз  уведення в дію виробничих  потужностей і об'єктів (тваринницьких  приміщень, ємностей для зберігання  сільськогосподарської продукції,  кормів, мінеральних добрив та ін.)

 План-прогноз розвитку  матеріально-технічної бази переробної  промисловості розробляється з  урахуванням більш глибокої переробки  сільськогосподарської продукції,  комплексного використання сільськогосподарської  сировини та ефективної експлуатації діючих виробничих потужностей. При цьому враховуються такі особливості: сировиною є сільськогосподарська продукція, виробництво якої коливається по роках, попит на продукцію харчової промисловості нерівномірний, в результаті тривалого зберігання вона втрачає свої якості (наприклад, зниження цукристості в цукрових буряках). Все це обумовлює необхідність створення резервів потужності, визначення величини виробничих потужностей виходячи з оптимальних строків переробки сільськогосподарської продукції, формування оптимального асортименту з урахуванням раціонального використання виробничої потужності.

 У РБ проводиться  ряд програм з розвитку АПК:  «Діти Білорусі» (підпрограма  «Розвиток індустрії дитячого  харчування на 1997-2005 роки),« Державна  програма забезпечення населення республіки рибою і морепродуктами на 1998-2005 роки »,« Республіканська комплексна програма по племінній справі у тваринництві на 1997-2005 роки »,« Республіканська комплексна програма «Льон» на 1998-2003 роки ». У цілому стратегічна лінія розвитку цього комплексу базується на реалізації «Програми підвищення ефективності АПК».