Правила монетарної та фіскальної політики

     2.Правила для фіскальної політики

     Хоч полеміка щодо правил стосується здебільшого монетарної політики, економісти й політики нерідко пропонують правила і для проведення фіскальної політики. Найбільшу увагу привертає до себе правило збалансованого бюджету. За цим правилом державні видатки не повинні перевищувати податкових надходжень. Статтю про збалансування бюджету внесено у конституції багатьох американських штатів, тому уряди штатів дотримуються цієї вимоги, проводячи свою фіскальну політику. У СІЛА давно точиться гостра полеміка навколо питання, чи треба у федеральну конституцію внести пункт, що вимагає від федерального уряду збалансованого бюджету.

     Більшість економістів виступають проти узаконення цього правила. Вони вважають, що інколи доцільно підтримувати дефіцит або  надлишок бюджету внаслідок таких  трьох причин.

     По-перше, наявність дефіциту або надлишку бюджету може допомагати стабілізувати економіку. Вимога обов'язково збалансованого бюджету зводила б нанівець дію автоматичних стабілізаторів, як податки і трансфери. Коли економіка входить у фазу спаду, податки автоматично зменшуються, а трансферні платежі автоматично зростають. Отже, стабілізація економіки досягається коштом бюджетного дефіциту. Суворе дотримання вимоги збалансованого бюджету передбачає підвищення податків і зниження державних видатків у фазі спаду, що ще більше зменшило б сукупний попит.

     По-друге, наявність надлишку або дефіциту можна використати для мінімізації  негативного впливу податків на економічні стимули. Високі ставки податків підривають економічну активність, внаслідок чого суспільство несе відчутні втрати. Чим вищі податкові ставки, тим більші втрати від податків. Підтримання податкових ставок загалом на стабільному рівні, а не підвищення або зниження їх у різні роки, дає змогу звести ці втрати до мінімуму. Економісти називають таку політику - згладжуванням податків. Політика згладжування податкових ставок передбачає наявність дефіциту у періоди небувало низьких доходів (спади) та небувало високих видатків (війни).

     По-третє, бюджетний дефіцит можна використати  для перекладання частини податкового тягаря на плечі майбутніх поколінь. Наприклад, окремі економісти вважають, що якщо нинішні покоління борються за свободу країни, то майбутні покоління будуть користуватись її плодами. Тому нинішнє покоління може фінансувати ведення війни за рахунок бюджетного дефіциту, перекладаючи частину видатків на майбутні покоління. Уряд країни може виплачувати борги воєнного періоду через оподаткування майбутніх поколінь.

     Внаслідок цих обставин більшість економістів  відкидає правило строго збалансованого бюджету. При формуванні фіскальної політики необхідно принаймні брати до уваги особливості таких економічних ситуацій, як спади і війни, під час яких виникає настійна потреба у бюджетному дефіциті.

      Висновки

     У даному рефераті розглянуто проблему вибору економічної політики — активної або пасивної — під час економічних коливань, а також проблему співвідношення правил і свободи дій у проведенні економічної політики. На користь кожного із можливих розв'язань цих проблем наведено низку аргументів. Очевидно одне: в макроекономічній політиці на жодне запитання не можна дати однозначної відповіді. Зрештою, тільки зваживши усі економічні і політичні аргументи, можна вирішити для себе, яку роль мав би відіграти

уряд  у стабілізації національної економіки.

     Погано  чи добре, але головну роль у формуванні економічної політики відіграють економісти. Ця роль нерідко небувало важка, бо економіка — складна система. Однак відмовитись від неї неможливо. Економісти не можуть сидіти склавши руки і чекати, доки наші знання про економіку не стануть

повними і досконалими, а відтак можна  буде давати корисні поради. Хтось  повинен консультувати з економіки політичних діячів і сьогодні. Це важке завдання виконують економісти.

     Участь  економістів у процесі формування економічної політики виходить далеко за межі консультування політиків. Навіть ті з економістів, хто не бере безпосередньої участі у розробленні конкретних заходів економічної політики, впливають непрямо на цей процес своїми дослідженнями і публікаціями. У висновках до своєї "Загальної теорії..." Кейнс писав:

     Ідеї  економістів та політичних мудреців — і коли вони мають рацію, і  коли помиляються — значно могутніші, ніж зазвичай вважають. Насправді саме вони й керують світом. Державні мужі, які вважають себе абсолютно непідвладними жодним інтелектуальним впливам, звичайно є рабами якого-небудь економіста минулого. Шаленці при владі, які чують голоси з неба, черпають свої безглузді ідеї в якогось писаки, що творив багато років тому.

     Це  сьогодні так само правильно, як і  в 1936 р., коли Кейнс писав ці рядки, з тією лишень різницею, що тепер у ролі "вченого писаки" часто є сам Кейнс.

      Список літератури:

1. Манків, Ґреґорі Н.Макроекономіка /Пер. з англ.; Наук. ред. пер. С. Панчишина. — К: Основи, 2000. - 588 с.
2. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання. //За ред. В.М. Гейця – К.: Форт, 2000.
3. Баліцька В.В. Механізм монетарного регулювання // Економіка. Фінанси. Право.-2008.-№6.-с. 460.