Автор: Пользователь скрыл имя, 17 Февраля 2013 в 19:48, контрольная работа
Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання ПП, має місце при операційній, управлінській та фінансовій синергії. Операційна синергія – це економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового потенціалів.
Управлінська синергія – це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління.
Синергічність елементів потенціалу підприємства та процес оптимізації його структури. 2
Оцінка вартості бізнесу: сутнісна характеристика,та структурно- логічний графічних показників. 8
Список використаної літератури. 13
Зміст.
Синергічність елементів потенціалу підприємства та процес оптимізації його структури.
Закон синергії стверджує, що для будь-якої системи (під-ва, організації) існує такий набір елементів, при якому її потенціал завжди буде або значно більше простої суми потенціалів елементів, що до неї входять, або суттєво меншим.
Синергія може мати двояку користь:
Пряма користь – збільшення чистих грошових потоків від найбільш повного використання ПП, має місце при операційній, управлінській та фінансовій синергії. Операційна синергія – це економія на операційних видатках за рахунок взаємодії маркетингового, фінансового потенціалів.
Управлінська синергія – це економія за рахунок оптимального формування потенціалу організаційної системи управління.
Фінансова синергія – це економія за рахунок змін підходів щодо формування фінансового потенціалу під-ва. Опосередкована корисність – це підвищення вартості ПП або зміна мультиплікатора ціна\прибуток.
Оптимізації структури ПП. Алгоритм оптимізації:
1 етап. Формування системи цілей під-ва.
2 етап. Визначення необхідного для кожної цілі набору стратегічних ресурсів. Узгодження стратегічних ресурсів з цілями під-ва.
3 етап. Вибір варіантів наборів страт. ресурсів, оцінка альтернативних комбінацій, Виноситься стратегічний висновок щодо кінцевого набору страт-х ресурсів.
4 етап. Виникає, коли існує на під-ві обмежена кількість тих чи інших ресурсів. Проведення пошуку ресурсів-замінників, або раціональний розподіл обмежених ресурсів.
5 етап. Завершальний. Оцінка отриманого результату. Дослідження процесів формування потенціалу сучасних під-в будуть концентрувати увагу на ресурсному та галузевому аспектах.
Підприємницький потенціал - це сукупність ресурсів (трудових, технічних, фінансових), навичок і можливостей керівників, спеціалістів та інших категорій персоналу, щодо виробу товарів (послуг) отримання максимального доходу і забезпечення і функціонування розвитку підприємства. Потенціал підприємства - це складна, динамічна, поліструктурна система, що характеризується чотирма основними рисами: 1) потенціал підприємства визначається його реальними можливостями в тій чи іншій сфері економічної діяльності; 2) можливості будь якого підприємства в більшій ступені залежить від наявності ресурсів і резервів не залучених у виробництво; 3) потенціал підприємства визначається не тільки і не стільки наявними можливостями, а ще й навичками різних категорій персоналу; 4) рівень і результати реалізації потенціалу підприємства визначається формою підприємства і адекватною до неї організаційною структурою підприємства.
Модель потенціалу підприємства включає: 1) ресурсні можливості; 2) можливості і здібності кадрів підприємства; 3) інноваційні, інвестиційні, інформаційні можливості, що формують фінансові можливості які разом з інвестиційними можливостями трансформуються в четверту складову моделі потенціалу підприємства, що має назву потенціал відтворення.
До структури потенціалу підприємства в економиці є різні підходи. Більшість дослідників розглядають ресурсну структуру потенціалу підприємства однак рекомендують врахувати в ньому різну кількість складових елементів. В одному випадку в його склад рекомендується включати тільки засоби праці, в іншому - засоби праці і робочу силу, в третьому - засоби праці, робочу силу і природні ресурси, які застосовуються в процесі виробництва, в четвертому - засоби праці, робочу силу і предмети праці. Є більш розширені тлумачення структури потенціалу підприємства з доповненням у вигляді системи збору, оброблення і споживання інформації, досвіду господарювання, енергія. Ознаки елементів потенціалу: елементи повинні функціонувати одночасно і в сукупності; елементи повинні бути об'єктивно пов'язані з функціонуванням і розвитком підприємства; складові елементи потенціалу підприємства повинні бути взаємозамінними і адекватними характеристикам продукції і послуг, що виробляються. Найбільш вдала класифікація елементів потенціалу підприємства представлена Єфімовим, який поділив всі елементи потенціалу підприємства на ті, що управляють та на елементи якими управляють або споживчі елементи. Елементи, що управляють пов'язані з суспільною формою їх виявлення, а елементи якими управляють - з матеріально-речовиною та особовою. Елементи, що управляють не споживаються, а виступають як чинники більш економічного споживання ресурсів. Елементи, що управляють (менеджмент, маркетинг, організаційна структура, інформація). Елементи, якими управляють (робітники, виробничий потенціал, фінансовий потенціал).
Поняття структури потенціалу підприємства та концепції її побудови.
Виділяють
дві головні складові потенціалу
підприємства : Об'єктивні складові:
виробничий потенціал, потенціал землі,
основні і оборотні фонди, технологічний
потенціал, персонал, фінансовий потенціал
з якого випливає ще один потенціал
відтворення, вони пов'язані з матеріально-
Суб'єктивні складові: логістичний потенціал, управлінський потенціал, маркетинговий потенціал, потенціал організаційної структури науково технічний потенціал., пов'язані із суспільною формою їх виявлення. Вони не споживаються, а виступають як передумова, як загальноекономічний, загальногосподарський, соціальний чинник раціонального споживання об'єктивних складових потенціалу підприємства.
Змістова характеристика суб’єктивних складових в структурі потенціалу підприємства ССПП: 1) науково технічний потенціал; 2) управлінський потенціал; 3)потенціал організаційної структури управління; 4) маркетинговий потенціал.
Науково-технічний потенціал - узагальнююча хар-ка рівня наукового забезпечення вир-ва, а саме науки, техніки, технології, інженерної справи, вир. досвіду, можливостей і ресурсів, наук.-тех. кадрів які є у розпорядженні підприємства для вирішення наук.-тех. проблем. Управлінський потенціал -навички та здібності керівників усіх рівнів упр-ня, щодо формування, організації, створення належних умов для функ-я і розвитку соц.-ек. сист. під-ва. Потенціал ОСУ - загальнокорпоративний, управлінський (формальний чи неформальний) механізм функціонування підприємства який включає в себе рівень організацій функц. елементів системи та характер взаємозв'язків між ними. Маркетинговий потенціал - max можливість під-ва щодо систематичного і планомірного спрямування всіх його функцій (визначення обсягу, попиту, організації виробництва, продажу, післяпродажний сервіс) на задоволення потреб споживачів і використання потенціалу ринків збуту. Маркетинговий потенціал включає -логістичний потенціал.
Логістичний потенціал - max продуктивність, а саме функціональна спроможність системно інтегрованих підрозділів, які охоплюють всі види діяльності, щодо переміщення в просторі та руху в часі персоналу, матеріалів, готових виробів, енергії та інформаційних потоків.
Трудовий потенціал - це персоніфікована робоча сила яка розглядається в сукупності своїх якісних характеристик. Інфраструктурний потенціал -збалансований з вимогами вир-ва можливості цехів, господарств які забезпечують необхідні умови для діяльності основних підрозділів під-ва та задовольняють соц. потреби його персоналу. Інформаційний потенціал - єдність орг.-тех. та інфо можливостей, що забезпечують підготовку і прийняття упр. рішень і впливають на характер і специфіку вир-ва через збір, зберігання (накопичення), обробку та розповсюдження інфо ресурсів.
Інформаційно-обчислюваний потенціал (є головною складовою інформаційного потенціалу) - комплекс тех, програмно-математичних, орг.-ек. заходів і спеціальних кадрів призначених для автоматизації процесу вирішення задач управління підприємств у різних галузях людської діяльності.
Змістова характеристика об’єктивних складових в структурі потенціалу підприємства.
Інноваційний потенціал - сукупні можливості під-ва щодо генерації сприйняття та впровадження нових радикальних і модифікаційних ідей для його системного, технічного, орг. та упр. оновлення.
Виробничий потенціал - наявні і приховані можливості під-ва щодо залучення та використання факторів виробництва для випуску max можливого обсягу продукції (послуг). Виробничий потенціал підприємства включає: потенціал землі і природньо-кліматичні умови, потенціал основних фондів, потенціал оборотних фондів, потенціал нематеріальних активів, потенціал технологічного переліку. Потенціал землі і природньо-кліматичні умови -можливості під-ва щодо використання сукупних природних багатств в господарській діяльності.
Потенціал основних фондів - це наявні і скриті можливості основних фондів, що формулюють техніко-технологічний базис виробничої потужності під-ва. Потенціал оборотних фондів - це частина виробничого капіталу під-ва у вигляді певної сукупності предметів праці, що перебувають в виробничих запасах, НЗВ, напівфабрикатах власного використання, витрати майбутніх періодів.
Потенціал нематеріальних активів -сукупність можливостей під-ва використовувати права на нові чи існуючі продукти інтелектуальної праці у госп. процесі з метою реалізації корпоративних інтересів на основі задоволення суспільних потреб.
Потенціал технологічного потенціалу - це здатність робітників виробляти різні продукти (послуги).
Фінансовий потенціал - це обсяг власних, позичкових та залучених фінансових ресурсів під-ва, що знаходиться у його розпорядженні для здійснення поточних і перспективних витрат.
Інвестиційний потенціал - являє собою наявні приховані можливості підприємства щодо простого і розширеного відтворення і є головною складовою фінансового потенціалу підприємства.
Потенціал відтворення - сукупність матеріальних, технічних, нематеріальних, фінансових та інших ресурсів капіталу, які знаходяться у розпорядженні під-ва, можуть бути вигідно залучені та використанні для простого і розширеного відтворення факторів виробництва та інших складових потенціалу підприємства.
Оцінка вартості бізнесу: сутнісна характеристика,та структурно- логічний графічних показників.
Оцінка бізнесу передбачає оцінку конкретної діяльності, яка організована в рамках певної організаційно-правової форми. Головний критерій прицьому – доходність бізнесу, а отже і вибір адекватного методологічного підходу до його оцінки. В даному випадку головне для оцінювача – оцінити здатність такого бізнесу генерувати доход.
При оцінці підприємств, як цілісно-майнових комплексів, отримана
вартість такого підприємства коригується на вартість нематеріальних
активів (торгові марки, знаки, гудвіл) та на вартість нефункціонуючих
активів. Зрозуміло, що конкретний бізнес в рамках організаційно-правової
форми може бути об’єктом купівлі-продажу, але це не обов’язково
супроводжується переходом власності не торгові марки, знаки і.т.і.
Таким чином відмінності розуміння оцінки підприємства та оцінки бізнесу зумовлені особливостями підприємства , як об’єкта оцінки.
Головними з них є дві:
Наявність у підприємства сукупності нематеріальних активів, таких як
торгові знаки, торгові марки, гудвіл, які істотним чином впливають на
вартість такого підприємства;
Наявність у підприємства нефункціонуючих активів, які прямо чи
опосередковано не використовуються в бізнесі, але в цілому впливають на
вартість такого підприємства.
Оцінка вартості будь-якого об’єкту власності є впорядкованим,
цілеспрямованим процесом визначення в грошовому виразі вартості об'єкту
з урахуванням потенційного і реального доходу, який цей об’єкт приносить
в певний момент часу в умовах конкретного ринку.
Процес оцінки передбачає наявність оцінюваного об’єкту і оцінюючого
суб'єкта.
Суб'єктом оцінки виступають професійні оцінювачі, що володіють
спеціальними знаннями і практичними навичками. Об'єктом оцінки може бути будь-який об'єкт власності в сукупності з правами, якими наділений його власник. Це може бути бізнес, компанія, підприємство, фірма, банк,
окремі види активів, як матеріальних, так і нематеріальних.
Особливістю процесу оцінки вартості є її ринковий характер. Це означає, що оцінка не обмежується визначенням лише одних витрат на створення або придбання оцінюваного об’єкту. Вона обов'язково враховує сукупність ринкових факторів: фактора часу, фактора ризику, ринкову кон'юнктуру, рівень і модель конкуренції, економічні особливості оцінюваного об’єкту, його ринкове реноме, а також макро- і мікроекономічне середовище.