Порівняння економіки Швеції та Сінгапуру

З таблиці 1.1 видно, що площа, населення на потязі трьох останніх років збільшились, а саме площа  збільшилась на 0,4 тис. кв км, кількість  населення – на 0,16 тис осіб. Також  збільшився рівень ВВП на душу населення. Так, у 2012 році даний показник становив 40418 дол., тоді як у 2010 році – 36502. Індекс інфляції та рівень безробіття навпаки зменшились, що є гарним показником в економіці держави.

Таблиця 1.2

Найбільш розвинені  галузі економіки Швеції

Галузь економіки	Перелік продукції, яка йде на експорт	Найбільші підприємства
Гірнича промисловість	залізорудна сировина, мідний концентрат і рафінована мідь, цинкові  і свинцеві концентрати, фосфати,пірит, тальк, буд. матеріали	LKAB
Машинобудівна промисловість	Автомобілі, турбіни, частини  для автомобілів, військова техніка, техніка для дому, судна, літаки	ASEA-Brown Boveri, Volvo, Saab AB, Scania AB, Husqvarna, Електролюкс, Ericsson AB
Хімічна промисловість, в т.ч. фармацевтика	Лікарські засоби, хімікати	AstraZeneca Plc.
Паперова промисловість	Целюлоза, папір, картон, картонні упаковки	Tetra Pak, Stora Enso Oyj
Деревообробна пром-ть	Вироби з дерева	Stora Enso Oyj

Сінгапур –  загальні відомості

Серед країн Південно-Східної  Азії особливе місце посідає Сінгапур. Це одночасно острів, місто і одна з найменших за територією і населенням держава світу. Сінгапур заснований англійцями в 1819 р. і скоро зайняв ключове положення в системі Британської колоніальної імперії як військово-морська база, порт, торгово-розподільчий і фінансовий центр. З 1965 р. це самостійна держава.

Сінгапур — острівна держава на південному сході Азії, що розташована біля південного краю п-ова Малакка. Протяжність із заходу на схід — 41,8 км, з півночі на південь — 22,9 км. Крім основного острова Сінгапур, до складу країни входять також численні дрібні острови, зокрема Теконг-Бесар (17,9 км2), Убін (10,1 км2), Сентоса (3,5 км2), Аер-Чаван (2,2 км2) та ін. Площа Сінгапуру становить 639 км2.

Межує з султанатом Джохор, що входять до складу Малайзії і  з островами Ріау у складі Індонезії.

Офіційна назва країни — Республіка Сінгапур. Столиця — Сінгапур.

Сінгапур — парламентська  республіка. Державу очолює президент, який обирається (з 1993 р. — прямими  загальними виборами) строком на 6 років. Однопалатний парламент складається  з 84 депутатів, яких обирають прямим голосуванням на 5 років за мажоритарною системою. Уряд очолює прем’єр-міністр.

Сінгапур входить до країн Співдружності, ООН (з 1965 р.), Плану  Коломбо (з 1959 р.), АСЕАН (з 1967 р.). Країна поділяє ідею неприєднання і водночас укладає військові угоди із США, Малайзією і Великою Британією.

Сінгапур — рівнинний  острів, південно-західне узбережжя  якого було зайняте заболоченою  низовиною, яка нині переважно осушена  й забудована.

Населення Сінгапуру

Сінгапур — одна з  найнаселеніших країн світу, в якій мешкають представники багатьох рас і націй. Державна національна політика країни спрямована на формування монолітної сінгапурської нації за збереження всіх культур і конфесій.

На початку XIX ст. населення  острова налічувало кількасот осіб. Однак з розвитком міста воно стало швидко збільшуватися. У 2004 році у Сінгапурі мешкало 4,42 млн. осіб.

У країні офіційними визнано  чотири мови: малайська, китайська, тамільська й англійська. Хоча більшість населення  розмовляє китайською мовою, однак  малайська вважається національною.

Характеристика  господарства Сінгапуру

Сінгапур — найрозвинутіша країна Південно-Східне Азії і належить до нових індустріальних країн (НІК).

Країна є відносно багатою, ВНП у 2004 р. становив 120,9 млрд. дол., або 27 800 дол. на душу населення. Економіка Сінгапуру тривалий час формувалася за англійського колоніального панування, коли місто було важливим стратегічним пунктом Британської імперії. Його господарське значення визначалося переважно торговими і транспортними функціями, що обумовлено вигідним географічним положенням острова на морських шляхах, які пов’язують Тихий та Індійський океани.

Незважаючи на великі капіталовкладення, що здійснюються державою (на частку держави припадає до 25% валових  інвестицій в основний капітал), основою  реалізації державної економічної програми розвитку залишається приватний, зокрема іноземний, капітал. Іноземні монополії, насамперед англійські, японські, американські, австралійські і німецькі, контролюють нові галузі промисловості, морське судноплавство, банківську сферу і відіграють суттєву роль в інших галузях господарства країни. Іноземних інвесторів приваблює наявність висококваліфікованої робочої сили, інертність профспілок і політична стабільність.

Нині Сінгапуру належать провідні позиції серед країн  зі сприятливим для іноземних інвестицій кліматом. Щороку у сінгапурську економіку інвестується до 4—5 млрд. дол., здебільшого в електронну, електротехнічну, нафтопереробну, хімічну і фармацевтичну промисловість, точне машинобудування і сферу послуг. Найбільшими інвесторами залишаються США, Японія та країни ЄС. Власні капіталовкладення у національну економіку перевищують 500 млн. дол. на рік. Нині Сінгапур є великим інвестором азійських країн і посідає перше місце серед азійських НІК за інвестиціями у країни АСЕАН (майже 2 млрд. дол.).

Сінгапур — великий  фінансовий центр Азії. Щорічний обіг валютної біржі становить до 180 млрд. дол., і за цим показником він поступається тільки Лондону, Нью-Йорку й Токіо. Обсяги операцій на сінгапурській фондовій біржі сягають 23 млрд. дол. щороку. За кількістю банків (до 145, у т. ч. 130 іноземних) Сінгапур посідає третє місце у світі після Лондона і Нью-Йорка.

Для досягнення стратегічного  завдання перетворення Сінгапуру до 2030 р. у розвинуте індустріальне  суспільство («велику малу націю») керівництво країни здійснює структурну перебудову промисловості. У країні створено високорозвинуту воєнну промисловість, продукція якої здебільшого експортується (стрілецька зброя, швидкохідні патрульні морські катери, радіоапаратура, боєприпаси тощо). Найбільшою компанією сінгапурського ВПК є «Сінгапур технолоджіз». У країні щороку проводяться великі міжнародні торгово-промислові виставки, науково-технічні симпозіуми і конференції (приблизно 750).

Сінгапур — центр  передових технологій, з чим пов’язана  економічна стратегія розвитку промисловості і сфери послуг, орієнтація на розвиток наукомістких галузей.

Важливою галуззю промисловості  країни є електроенергетика, яка  базується на імпортному паливі (мазуті та природному газі). Невеликі розміри  території країни змушують прокладати електромережі під землею.

Країна посідає третє  місце у світі за обсягом нафтопереробки. Виробнича потужність п’яти великих  нафтопереробних заводів Сінгапуру  щороку становить 63 млн. т. Країна відіграє важливу роль організаційного центру з розвідки і видобутку шельфової нафти для Південно-Східної Азії.

Металргія представлена одним заводом неповного циклу у Джуронгі, який працює на брухті, виробляючи здебільшого арматуру і катанку.

У транспортному машинобудуванні  Сінгапуру провідну роль відіграє суднобудівна та судноремонтна промисловість. Країна посідає друге місце у світі після США за виробництвом пересувних бурових установок для розробки родовищ нафти на морському шельфі. Розвивається виробництво авіаційного устаткування. Нині Сінгапур — головний центр ремонту, переустаткування і модернізації літаків у Південно-Східній Азії. Аерокосмічна галузь вважається для країни пріоритетною. Важливою також є електронна промисловість, на яку припадає майже 47% від усього виробництва. Вона спеціалізується на виробництві напівпровідникових схем і персональних комп’ютерів, а також надчутливих комп’ютерних дисків, ведуться власні розробки комп’ютерної і робототехніки. За рівнем комп’ютерізації і впровадження роботів Сінгапур посідає Друге місце в Азії після Японії (так, 84% сінгапурських фірм оснащені сучасною комп’ютерною технікою з виходом на глобальні і локальні мережі). Країна є потужним виробником в регіоні машин для нафтовидобутку, також холодильного устаткування, ліфтів, транспортерів, генераторів тощо.

Важливе значення у Сінгапурі  має виробництво пластмас, фарб, лаків, фотоплівки (зокрема, «Фуджі»), фармацевтичної продукції. У країні розвинуте виробництво  хімічних речовин для електронної  промисловості (напівпровідників, ізоляційних  матеріалів, засобів для очищення кременевих пластин).

У Сінгапурі розвинута  текстильна промисловість, центром  якої є Джуронг.

Частка харчової промисловості  зменшилася порівняно із 70-ми роками XX ст. Здебільшого продукти завозять із сусідніх країн. У Сінгапурі виробляють пальмову олію, консервовані ананаси та рибні консерви.

У Сінгапурі тільки 1,6% земельного фонду використовується сільським господарством (11 км²), здебільшого на північній частині острова. Пріоритетним напрямом розвитку сільського господарства є застосування новітніх агротехнічних методів, наприклад гідропоніки й аеропоніки (вирощування рослин без ґрунту, на водному розчині поживних солей або завдяки обприскуванню коріння поживним розчином). Серед 257 ферм країни розподілено 864 га землі в агротехнологічних парках. Фермери орендують землю (переважно на 20 років).

Рослинництво країни представлене невеликими плантаціями каучуконосів, кокосових пальм, прянощів, тютюну, городних і плодових (ананаси) культур. У Сінгапурі розвивається на експорт виробництво орхідей, що були проголошені у 1981 р. національною квіткою (щороку прибутки від їх продажу становлять понад 60 млн. дол.).

У країні тваринництво не є поширеним, однак розвинуті  свинарство й птахівництво.

Рибним промислом займаються у прибережних водах. У спеціальних господарствах на суходолі розводять рибу та креветок. Загальний вилов риби у країні сягає до 25 тис. т.

За роки незалежності в країні значно розвинулися основні  види транспорту. Останнім часом держава  стала важливим міжнародним центром  повітрянного пасажирського і торговельного обслуговування. На острові функціонує залізниця довжиною 38 км, яка належить Малайзії. Залізничним транспортом послуговуються здебільшого для перевезення вантажів. Довжина автомобільних шляхів країни у 2003 р. становила 3130 км, майже всі дороги асфальтовані.

У Сінгапурі розвинутий морський транспорт. Важливу роль в економіці країни відіграє морський порт (один з найбільших у світі за загальним вантажообігом (345 млн. т) і другий після Сянгану за обробкою морських контейнерів). Половину від усього вантажу країни (за вагою) становить сира нафта і продукти її переробки. Порт обслуговує 400 судноплавних ліній, які пов’язують його із 700 портами, одночасно він може обслуговувати 800 суден. Сінгапур здавна вважають одним з кращих портів світу.

Важливе значення має  аеропорт «Чангі», який розташований у  південно-східній частині острова  і обслуговує 24 млн. пасажирів щороку. Нині ведуться роботи з підвищення його пропускної здатності до 60 млн. пасажирів на рік. У країні створено національну авіакомпанію «Сінгапур ейрлайнз».

Основними статтями експорту Сінгапуру (174 млрд. дол.) є комп’ютери і комплектуючі до них, оптичні прилади, зброя, продукти нафтопереробки і машинобудування, автомобілі, хімікати, продукти харчування, одяг. Країна імпортує (155,2 млрд. дол.) промислову та продовольчу сировину.

Основними торговельними  партнерами країни є США, Малайзія, Японія, Саудівська Аравія, Китай. Товарообіг між Україною та Сінгапуром у 2004 р. становив 299,4 млн. дол. [3].

В таблиці 1.3 відобразимо основні характеристики сінгапуру.

Таблиця 1.3

Основні характеристики Сінгапуру

Показник	Роки			Відхилення (+,-) 2012 року від 2010
	2010	2011	2012
Площа, кв. км	710,2	714,3	714,3	4,3
Населення, осіб	4701069	5183700	5312400	611331
Рівень ВВП на душу населення, дол..	43846	50116	50123	6277
Індекс інфляції, %	2,8	5,2	5,4	2,6 в.п.
Рівень безробіття, %	2,2	2	1,8	-0,4 в.п.

З таблиці 1.3 видно, що населення  Сінгапуру з кожним роком збільшується. Одночасно зменшується рівень безробіття, що є гарним показником для країни. Рівень ВВП на душу населення також збільшується. Так, у 2012 році даний показник дорівнював 50123 дол., тоді як у 2010 році – 43846 дол.

Висновок: порівнюючи Швецію і Сінгапур можна сказати, що це дві  зовсім різні країни. Є лише одна спільна характеристика – це високо розвинена економіка.

 

Список використаних джерел

1. Мальська М.П. Країнознавство: теорія та практика.Підручник / М.П. Мальська, Н.В. Антонюк, Ю.С. Занько, Н.М. Ганич - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 528 с.
2. Юрій С.І. Фінанси: підручник. / С. І. Юрій, В. М. Федосов, Л. М. Алексеєнко та ін.; за ред. С. І. Юрія, В. М. Федосова. — К.: Знання, 2008. — 611 с. 
3. Безуглий В. В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник. / В.В. Безуглий - К.: Центр учбової літератури, 2008.- 712 c.
4. Електронний ресурс: Режим доступу -  http://www.geograf.com.ua/sweden
5. Електронний ресурс: Режим доступу  - http://svspb.net/sverige/vvp.php?g=na-dushu-naselenija
6. Електронний ресурс: Режим доступу -  http://svspb.net/sverige/statistika-shvecii.php
7. Електронний ресурс: Режим доступу -  http://svspb.net/sverige/grafik.php?g=infljacija
8. Електронний ресурс: Режим доступу -  http://www.ereport.ru/stat.php?razdel=country&count=singapore&table=inecia