Попит та пропозиція як характеристики ринку

Зміни нецінових факторів сукупного  попиту в напрямках, протилежних  розглянутим, навпаки, зменшують сукупний попит і пересувають криву AD ліворуч.

Конкретні чинники розглядаються  як цінові або нецінові фактори сукупного  попиту залежно від причин, що викликають їхню зміну. Якщо, наприклад, швидкість  грошей в обігу, державні витрати, процентні  ставки або чистий експорт змінюються внаслідок зміни внутрішніх цін, — вони впливають як цінові фактори. В інших випадках вони впливають як нецінові фактори. Наприклад, чистий експорт країни може збільшитись на певну величину як внаслідок зниження рівня внутрішніх цін, так і внаслідок зниження курсу її валюти. У першому випадку матиме місце вплив цінового фактора: збільшення сукупного попиту буде пов'язане з переходом вниз по кривій AD на нижчий рівень цін. У другому випадку спостерігатиметься вплив нецінового фактора: сукупний попит зростатиме внаслідок переміщення кривої AD праворуч.

Однозначний вплив на сукупний попит чинять лише остаточні  зміни в чистому експорті, а  не окремі фактори. Коли курс національної валюти країни знижується або світові  ціни зростають, товари вітчизняного виробництва стають дешевшими від іноземних. Попит на них зростає, а попит на імпорт, як правило, скорочується. Чистий експорт і сукупний попит країни в результаті збільшуються. Але знецінення валюти або підвищення зовнішніх цін матимуть протилежні наслідки, якщо видатки на імпортні товари та послуги, від яких країна не може відмовитись (паливо, електроенергія, обладнання, окремі продовольчі, медичні й побутові товари, міжнародні транспортні послуги), зростуть у підсумку більше, ніж доходи країни від експорту.

 

Пропозиція (поняття, крива. закон).Фактори пропозиції, їх вплив на зміни пропозиції та її величини.

Пропозиція 

Пропозиція характеризує можливість і бажання продавця (виробника) пропонувати свої товари для реалізації її на ринку за певними цінами. Таке визначення змальовує пропозицію і відображає її суть з якісного боку. У кількісному плані пропозиція характеризується своєю величиною та об'ємом. Об'єм, величина пропозиції — це кількість продукту (товару, послуг), яка продавець (виробник) бажає, може і здатний у відповідності з наявністю або продуктивними можливостями запропонувати для продажу на ринку протягом деякого періоду часу за певної ціни.

   Як і об'єм  попиту, величина пропозиції залежить  не тільки від ціни, але і  від ряду нецінових чинників, включаючи виробничі можливості, стан технології, ресурсне забезпечення, рівень цін на інші товари, інфляційні очікування.

Закон пропозиції

   Закон пропозиції  — при інших незмінних чинниках  величина (об'єм) пропозиції збільшується  у міру збільшення ціни на товар.

   Зростання величини  пропозиції товару при збільшенні  його ціни обумовлене в загальному  випадку тією обставиною, що при  незмінних витратах, витрати виробництва  одиниці товару із збільшенням  ціни росте прибуток і виробникові (продавцеві) стає вигідним продати більше товару. Реальна картина на ринку складніше за цю просту схему, але виражена у ній тенденція має місце.

Цінові фактори  пропозиції

Цінові фактори визначають нахил короткострокової кривої сукупної пропозицій. До цінових факторів належать різноманітні причини, які сприяють або, навпаки, протидіють зростанню середніх витрат і підвищенню рівня цін при збільшенні сукупного випуску. Чим більшою тенденцією до зростання рівня середніх витрат і рівня цін при збільшенні випуску характеризується суспільне виробництво, тим більшим кутом нахилу до горизонтальної осі сукупного випуску характеризується крива SRAS.

Цінові фактори пропозиції поділяються на дві основні групи:

1. Головною причиною  підвищення рівня цін при збільшенні  сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва. Загальним макроекономічним наслідком дії зазначених факторів є поступове збільшення частки проміжного споживання вироблених товарів та послуг у виробництві і зменшення частки продукції, що залишилась для кінцевого використання. Обсяг продукції кінцевого споживання (ВВП) в результаті збільшення виробництва зростає, але проміжне споживання і попит зростають швидше. Тому суспільні витрати і рівень цін виробництва при цьому також підвищуються.

1. Індивідуальні середні  витрати при перевищенні оптимального  випуску

• Виникнення "вузьких  місць" при забезпеченні додаткового  випуску сировиною, приміщеннями, комплектуючими виробами, технологічним обладнанням, фахівцями потрібних професій, транспортом.

• Використання резервних  потужностей з нижчою ефективністю.

• Заміщення технологій, обладнання та складових матеріальних витрат.

• Збільшення та інтенсифікація праці при незмінних обсягах  капіталу.

• Зростання середніх витрат внаслідок зниження віддачі обладнання та матеріальних ресурсів при збільшенні інтенсивності праці й використання обладнання.

• Залучення додаткової робочої сили з нижчим рівнем кваліфікації.

2. Структурні зміни  та природні умови

• Нерівномірне досягнення повної зайнятості в окремих галузях.

• Утворення структурних  диспропорцій па ринку ресурсів, підвищення ціп на відносно дефіцитні ресурси  і фактори виробництва.

• Розширення сукупного  попиту за рахунок товарів з більшими питомими витратами праці, капіталу й матеріальних ресурсів.

• Розширення випуску  за рахунок збільшення кількості  діючих підприємств.

• Розширення випуску  па менш ефективних підприємствах.

• Збільшення масштабів  перерозподілу ресурсів.

• Використання дорогих  природних ресурсів, які звичайно не використовуються.

• Виробництво за межами сезонного періоду, порушення ритмічності  виробництва.

3. Зовнішньоекономічні  фактори

• Розширення збуту па дорогих ринках (нових, віддалених, нсосвоєних, зайнятих, захищених тарифами, регульованих та корумпованих).• Імпортні тарифи, податки та квоти па товари, що є ресурсами виробництва.

• Плата за перевищення  експортних та внутрішніх квот па реалізацію.

• Антидемпінгові включення  в ціни вітчизняних експортерів.

4. Інституційні фактори

Ставки податків на додану вартість та з обігу.

Обмежувальні нормативи  використання ресурсів і техногенного навантаження.

• Прогресивні ставки рентних платежів за використання природних  ресурсів.

• Прогресивні тарифи за понаднормове споживання палива та електроенергії.

• Екологічні нормативи  та санкції.

• Штрафи за порушення  норм санітарної, трудової, технічної  та пожежної безпеки.

2. Іншою причиною підвищення  цін при збільшенні випуску  є введення додаткових витрат  у ціни. Внаслідок конкуренції,  державного регулювання та інерційності цін у короткостроковому періоді далеко не всі додаткові витрати вводяться в ціни одразу. Тому більшість факторів жорсткості цін є одночасно факторами нечутливості цін сукупної пропозиції до середніх витрат при збільшенні випуску протягом короткострокового періоду. Жорсткість цін зменшує чутливість їх до випуску і робить короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS.

Механізми впливу більшості  факторів зростання середніх витрат при збільшенні випуску, наведені в  таблиці 4.2, добре знайомі і не потребують особливих коментарів. Детальніше розглянемо лише вплив непрямих податків на підприємства.

Податки та обов'язкові платежі, які нараховуються на додану вартість, фонд заробітної плати або вартість реалізованої продукції, є обов'язковими додатковими витратами фірм, які закладаються ними в ціни і підвищують рівень цін сукупної пропозиції при кожному можливому обсягу ВВП. Оскільки непрямі податки й платежі змі-

нюються залежно від  номінального доходу, їхнє впровадження не лише пересуває криву сукупної пропозиції ліворуч (див. "Нецінові фактори сукупної пропозиції"), але й змінює кут нахилу короткострокової кривої SRAS: крива SRAS^ на мал. 4.5 є кривою SRAS із нарахованим податком на додану вартість TAV у ціні Р. Прогресивні та пропорційні ставки непрямих податків підсилюють чутливість цін до збільшення випуску і роблять криву сукупної пропозиції крутішою (крива SRAS2 на мал. 4.5). Чим вищі ставки непрямих податків, тим ближча крива сукупної пропозиції до класичної вертикальної лінії.

Ставка непрямого податку за доходом відіграє роль коефіцієнта, що підсилює чутливість цін короткострокової сукупної пропозиції до випуску, обумовлену впливом інших факторів. Непрямі податки змінюють нахил короткострокової кривої сукупної пропозиції тільки в тому випадку, коли ос­тання має позитивний нахил. Якщо ж ціни в короткостроковому періоді абсолютно гнучкі або, навпаки, абсолютно жорсткі, то непрямі податки не

змінюють нахил кривої сукупної пропозиції (мал. 4.6).

 

Нецінові фактори  пропозиції

Неціновими факторами називаються причини підвищення або зниження рівня середніх витрат виробництва, не пов'язані із зміною обсягів випуску. Основні нецінові фактори наведені в таблиці 4.3.

Вплив нецінових факторів на сукупну пропозицію залежить від  того, до якого типу змінних —реальних чи номінальних — вони належать.

Реальні змінні одночасно .впливають як на величину потенційного випуску, так і на короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS, пересуваючи її ліворуч або праворуч (мал.4.7) разом з довгостроковою кривою сукупної пропозиції LRAS. Нецінові фактори, що є реальними змінними, представлені в таблиці 4.3 стрілками, які означають зсув відповідної кривої сукупної пропозиції ліворуч "<—" або праворуч "—>", як на мал. 4.7. Реальні змінні, які чинять на сукупну пропозицію короткочасний вплив, практично не впливають на обсяг довгострокової сукупної пропозиції.

 

Таблиця 4.3- Вплив нецінових  факторів на криву сукупної пропозиції.

 

Номінальні змінні впливають  лише на короткострокову криву сукупної пропозиції SRAS, пересуваючи її догори "Т" або донизу "і", як на мал. 4.8, а обсяг потенційного випуску і довгострокова крива LRASзалишаються при цьому незмінними. При зростанні рівня середніх витрат, обумовлених впливом номінальних нецінових факторів (наприклад, зміною рівня цін, заробітної плати або інфляційних очікувань), рівень цін виробництва при кожному можливому обсягу випуску підвищується, і короткострокова крива сукупної пропозиції SRAS0 на мал. 4.8 пересувається вгору на величину зростання середніх витрат (SRAS^. Зниження середніх витрат під впливом нецінових факторів знижує рівень цін виробництва для кожного мож­ливого обсягу випуску. Відповідно, короткострокова крива сукупної пропозиції SRASgпересувається вниз на величину зниження рівня середніх витрат (SRAS2).

Втім, номінальні змінні не впливають на обсяг потенційного випуску лише на досконалих ринках, де виконуються умови класичної дихотомії і принаймні в довгостроковому періоді ціни та заробітна плата є абсолютно гнучкими не лише в бік підвищення, але і в напрямку зниження. На справді ціни та заробітна плата виявляють значну негнучкість до зниження в довгостроковому періоді. Тому при відсутності цілеспрямованої політики доходів, що кориґує негнучкість номінальних змінних, зміни "витратних" номінальних величин, які відзначаються довгостроковою стабільністю (наприклад, ставки податків на підприємства), можуть вести до скорочення або до збільшення потенційного випуску: разом пересувати криві LRAS та SRAS ліворуч " <—*" або праворуч "*—> ", впливаючи як реальні змінні.

 

В групі інституційних чинників додаткових витрат виробництва слід звернути увагу на видатки підприємницької діяльності - типові в конкретних умовах даного суспільства трансакційні та чисті видатки здійснення підприємницької діяльності. Обов'язкові амортизаційні відрахування і податки на підприємства є, власне кажучи, офіційною складовою суспільних видатків бізнесу при здійсненні угод. Спільна риса зазначених факторів така, що вони є обов'язковими загальними додатковими витратами підприємств, які здебільшого закладають у ціни. Відмінність полягає в тому, що амортизаційні та податкові фактори додаткових витрат меншою мірою скорочують довгостроковий обсяг потенційного випуску, ніж набагато менші за розмірами інші трансакційні та чисті видатки бізнесу, особливо тіньового характеру. Значні видатки "входу і виходу" (витрати часу і коштів на одержання дозволу, реєстрацію, ліцензування діяльності, придбання документації, відкриття банківського рахунку, оренду приміщення, звільнення співробітників при ліквідації фірми тощо) зменшують масштаби приватної підприємницької діяльності, особливо в сфері дрібного бізнесу. Високі трансакційні та чисті видатки бізнесу, пов'язані з бюрократичними перешкодами, втраченими вигодами та прямими збитками від втручання органів влади, з правовою нестабільністю, роблять бізнес важкою і дорогою справою. В умовах відкритої економіки платою за високі витрати на ведення бізнесу стає відсутність іноземних інвестицій, втеча капіталу, вивіз ресурсів, іміграція найіні-ціативнішого та кваліфікованого населення. 
Висновки