Поняття, функції та структура банківської системи України

§ 1. Поняття, функції та структура банківської системи України  

 В основу вивчення дисципліни  “Банківське право” покладено  банківську систему України. У  загальному вигляді під банківською  системою розуміють сукупність  різних видів банків та банківських  інститутів, за допомогою яких здійснюється мобілізація коштів і надаються клієнтам різноманітні послуги з прийому вкладів і надання кредитів. 
   Банківська система — це не довільне явище, а складова частина кредитно-грошової системи, елемент економічного базису суспільства, яка розвивається за законами ринкової економіки. Ця система — внутрішньо організована, взаємопов’язана, має загальну мету та завдання. 
   Банківська система існує в будь-якій країні в певний історичний період і є складовою частиною кредитної системи держави. Умовами нормального функціонування банківської системи є: 
   1) достатня кількість у країні діючих банків і кредитних установ. Систему слід розглядати як таку, що постійно розвивається і кількісно та якісно змінюється; 
   2) відсутність у системі зайвих елементів, тобто банківських установ, які не приступили до виконання банківських операцій у встановлені строки, не мають належним чином оформлених ліцензій на здійснення банківських операцій або утворені не відповідно до чинного законодавства та акта засновника про створення; 
   3) наявність центрального банку, який виступає основним координатором кредитних інститутів та ефективно виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці; 
   4) існування поряд із центральним банком найрізноманітніших комерційних банків, які охоплюють усі сфери національної економіки і зовнішньоекономічні зв’язки, здійснюють широкий діапазон банківських операцій та фінансових послуг для юридичних і фізичних осіб; 
   5) діяльність банків і кредитних установ, які не обмежуються акумуляцією і розподілом коштів підприємств, організацій, а сприяють накопиченню капіталу, активно втручаються в усі сфери економіки. 
   Банківська система є складовою більш широкої системи — економічної системи, яка розвивається за законами ринку і залежить від економічної та соціальної політики держави. 
   Отже, банки органічно вплетені у загальний механізм регулювання господарського життя, тісно взаємодіють з бюджетом і податковою системою, системою ціноутворення, з політикою цін і прибутків, з умовами зовнішньоекономічної діяльності. Проте банківська система — це не механічне об’єднання різних банків, а специфічна економічна структура, яка має особливе призначення і виконує спеціальні функції в економіці держави. 
   Банківська система е законодавче визначеною, чітко структурованою сукупністю фінансових інститутів, які займаються банківською діяльністю. Специфіка банківської системи виявляється в її функціях, а саме:  
   а) створення грошей і регулювання грошової маси; 
   6) трансформаційна функція; 
   в) стабілізаційна функція. 
   Важливою функцією банківської системи є функція створення грошей і регулювання грошової маси, яка полягає в тому, що банки оперативно змінюють масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки) і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності. 
   Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб’єктів господарювання і передаючи їх різними способами іншим суб’єктам, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів, їх розміри та фінансові ризики. 
   Крім зазначених функцій, банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Оскільки для банківської діяльності характерна висока ризикованість, і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи. Банки, виступаючи посередниками грошового ринку, беруть на себе відповідальність перед інвесторами за банківський ризик своїх позичальників. Виконання банківською системою стабілізаційної функції забезпечується прийняттям законів та інших нормативних актів, що регламентують діяльність усіх ланок банківської системи, та створенням належного механізму контролю і нагляду за додержанням як чинного законодавства, так і діяльності банків. 
   Сучасна банківська система України, як і у більшості країн світу, складається з двох рівнів. У ст. 4 Закону України “Про банки і банківську діяльність” визначено, що банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, які створені і діють на території України" відповідно до положень цього Закону. 
   Перший рівень банківської системи України представлений Національним банком України, який відповідає за підтримання стабільності національної грошової одиниці та функціонування банківської системи. Національний банк України, як і центральні банки країн з ринковою економікою, виступає емісійним центром держави, банком банків, банком уряду, органом банківського регулювання і нагляду, монетарного та валютного регулювання економіки, впливає за допомогою визначених законодавством функцій та операцій на всі сфери економічного життя країни. 
   Національний банк України як головний банк держави виступає Координатором діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці країни, зберігає кошти державного бюджету України та позабюджетних фондів, здійснює розрахункове обслуговування центральних органів влади. Державного казначейства, бере участь в обслуговуванні державного боргу розміщенням державних цінних паперів, їх погашенням та виплатою доходу за ними. 
   НБУ здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від органів державної влади, має право законодавчої ініціативи і в своїй діяльності підзвітний Президентові України та Верховній Раді України. 
   Як центральний банк держави НБУ здійснює регулювання обсягу грошової маси, застосовуючи відповідні інструменти, а саме: визначення та регулювання норм обов’язкових резервів для комерційних банків; відсоткову політику; рефінансування комерційних банків; операції з цінними паперами на відкритому ринку; депозитну політику; управління золотовалютними резервами; регулювання імпорту й експорту капіталу. 
   НБУ належить виключне право введення в обіг (емісії) банкнот і монет, він встановлює правила введення в обіг, зберігання, перевезення грошей, визначає порядок ведення касових операцій для банків, підприємств і організацій, організує інкасацію. 
   Виконуючи функцію банку банків, НБУ забезпечує функціонування платіжної системи, організовує міжбанківські розрахунки, виступає для комерційних банків своєрідним кредитором останньої інстанції, здійснює кредитування (рефінансування) банків з метою підтримки їх ліквідності наданням ломбардних та стабілізаційних кредитів, проведенням операцій РЕПО. 
   Як орган банківського регулювання і нагляду НБУ здійснює державну реєстрацію і ліцензування банків, визначає правила, що регламентують їх діяльність, встановлює принципи і стандарти ведення бухгалтерського обліку та звітності в банках. 
   Важлива роль відводиться Національному банку як органу валютного регулювання і валютного контролю, який видає нормативні акти щодо ведення валютних операцій, визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому, видає ліцензії на проведення-операцій із валютними цінностями, здійснює контроль за діяльністю банків та інших установ на валютному ринку. 
   НБУ е юридичною особою, має статутний фонд, який перебуває у загальнодержавній власності, має свою печатку із зображенням Державного Герба України, займається госпрдарською діяльністю. Отже, діяльність Національного банку і України скерована на забезпечення єдиної державної політики в галузі грошового обігу, кредитування, фінансування і розрахунків у народному господарстві. 
   До другого рівня банківської системи України належать комерційні банки з різними формами власності, спеціалізації та сфери діяльності.  
   У ринковій економіці комерційним банкам належить, велика роль, вони акумулюють значну частину кредитних ресурсів і надають своїм клієнтам повний комплекс фінансових послуг, включаючи кредитування, залучення депозитів, розрахункове обслуговування, займаються випуском і розміщенням цінних паперів тощо.  
   Сучасні комерційні банки є багатофункціональними установами, що діють у різних секторах ринку позичкового капіталу і фактично займаються всіма видами кредитних і фінансових операцій, пов’язаних з обслуговуванням господарської діяльності своїх клієнтів. Враховуючи, що основне навантаження щодо фінансово-кредитного обслуговування припадає саме на комерційні банки, їх часто називають “універмагами фінансових послуг”. 
   За сучасних умов спостерігаються тенденції розмежування функцій та операцій комерційних банків з метою універсалізації їх діяльності, підвищення ефективності банківської діяльності та одержання прибутків. 
   Різноманітність послуг, що надаються комерційними банками, однак, не означає, що всі вони виконують однаковий набір операцій. Кожен банк визначає сферу своєї діяльності, виходячи з потреб клієнтів, яких він обслуговує. Проте існує низка основних, базових функцій комерційного банку, які дають змогу віднести цей фінансовий інститут до установ банківської системи. До таких основних функцій комерційного банку, що визначають його економічну суть, слід віднести: посередництво в кредиті, посередництво в розрахунках і платежах, випуск кредитних знарядь обігу. 
   Банківська система України є одним з найбільш динамічно розвинених секторів національної економіки, де перехід до ринкових відносин відбувався досить швидко і де реально відбувається процес демонополізації, діє конкуренція, гроші та кредит набувають ринкового змісту. 
   Сучасна банківська система країни — це сфера різноманітних послуг своїм клієнтам: від традиційних депозитно-позикових і розрахунково-касових операцій, що визначають основу банківської справи, до найновіших форм грошово-кредитних і фінансових інструментів, які використовуються банківськими установами (лізинг, факторинг, траст тощо). Сучасна банківська система України як система ринкового типу перебуває в процесі становлення і має перспективи розвитку. На 01.05.2002 в Україні зареєстровано 185 комерційних банків із 2254 філіями, де працюють близько 150 тис. чоловік. Серед них 161 банк функціонує у формі акціонерних товариств, 25 — товариства з обмеженою відповідальністю, у тому числі 23 банки, створених за участю іноземного капіталу і 6 банків із 100% іноземним капіталом. Із цих банків 56 віднесено Національним банком України до категорії проблемних, 33 перебувають на стадії ліквідації, а 20 банків працюють у режимі фінансового оздоровлення. Для порівняння у США функціонує 14,5 тис. банків, Канаді — 6 тис., Німеччині — 4,5 тис., Росії — 1340, Швейцарії — 500 банків. 
   Банківська система України становить органічну частину загальноекономічного комплексу і безпосередньо взаємодіє з економікою країни в цілому, відіграє значну роль в економічних процесах, що виявляється в створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного “переливання” капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва. 
   Ефективність банківської системи країни багато в чому залежить від процесу її реструктуризації, здійснення належної державної політики у сфері банківської діяльності. 
   До цілей державної політики в банківській сфері належать: 
   • уникнення надмірної концентрації економічної влади, обмеження прояву монополізації і підтримання конкуренції в банківській діяльності; 
   • забезпечення відповідності діяльності банківської системи грошово-кредитний політиці держави; 
   • підтримання політики достатньої концентрації банків з метою посилення їх конкурентоспроможності; 
   • забезпечення додержання законів і правил, що передбачає високий рівень ведення банківської справи; 
   • задоволення потреб суспільства в різноманітних банківських послугах; 
   • поліпшення наслідків можливих кризисів у банківській системі; 
   • забезпечення спроможності банків задовольняти потреби і законні інтереси своїх клієнтів; 
   • стимулювання та сприяння високому рівню ефективності й прибутковості операцій щодо розміщення кредитів у різні галузі економіки.  
   З метою реалізації цілей державної політики в банківській сфері 14 липня 2000 р. було видано Указ Президента України “Про заходи щодо зміцнення банківської системи України та підвищення її ролі у процесах економічних перетворень”. 
   Указ визначив головні правила стратегії та тактики розвитку банківської системи країни, а саме: 
   • удосконалення правового регулювання банківської діяльності; 
   • забезпечення стабільності гривні, виконання банками важливої функції — кредитування суб’єктів господарювання та громадян, зростання довіри населення до вітчизняних банків. 
   На виконання зазначеного Указу було затверджено низку заходів, спрямованих на зміцнення банківського сектора економіки, серед яких підготовка і прийняття низки законів та розробка Комплексної програми розвитку банківської системи України на 2001-2003 рр. У підготовленій Кабінетом Міністрів України за участю Національного банку України зазначеній вище Комплексній програмі визначено стратегічні цілі подальшої розбудови вітчизняної банківської системи та інструменти, спроможні забезпечити фінансової потреби економічного зростання, подано стислий огляд стану банківської системи України та аналіз існуючих проблем, визначено основні принципи та концептуальні підходи до подальшого розвитку банківського сектора за такими напрямами:  
   • зростання рівня концентрації банківського капіталу; 
   • стимулювання притоку іноземного капіталу; 
   • створення умов для збільшення обсягів кредитування реального сектора економіки, організація та забезпечення ефективної діяльності Українського банку реконструкції та розвитку, універсальних та спеціалізованих банків; 
   • зміцнення ресурсної бази комерційних банків; 
   • розвиток конкуренції на ринку банківських послуг; 
   • удосконалення системи нагляду за діяльністю банків;  
   • врегулювання в установленому порядку процедури банкрутства банків; 
   • завершення гармонізації норм бухгалтерського обліку та звітності, за міжнародними стандартами та рекомендаціями Євросоюзу;  
   • удосконалення ;порядку реалізації заставленого майна з метою захисту інтересів кредиторів; 
   • удосконалення банківського законодавства; 
   • стимулювання зростання обсягів грошових вкладів населення та розширення гарантій збереження таких вкладів тощо. Реалізація Комплексної програми розвитку банківської системи України сприятиме створенню належних організаційних, правових і методичних умов для успішного виконання банківською системою завдань, поставлених перед нею на сучасному етапі розвитку.

§ 2. Виникнення та еволюція банківської справи  

 Історія розвитку банківської  справи тісно пов’язана з історією  діяльності банків та виникненням  грошей. На жаль, немає достовірних відомостей про виникнення перших кредитних установ та характер здійснюваних ними позичкових операцій. Однак історичні дані свідчать, що перші банківські операції з обміну грошей існували ще за дві тисячі років до нашої ери у Стародавній Греції (IV ст. до н.е.), у Стародавньому Вавилоні (VI ст. до н.е.), у Стародавньому Єгипті та Римі. 
   Певний інтерес становить етимологія слова “банк”. Термін “банк” походить від італійського “banco” й означає “конторка”, “лава”, “стіл”, за яким дійснювався обмін грошей. Французьке слово “bangue” означає “скриня”, тобто вказує на функцію збереження чогось цінного. 
   Багатьма мовами світу слово “банк” завдяки його єдиним кореням має аналогічне значення: bank (англ., нім.), banco (італ., ісп.), bangue (фр.). В українській мові це слово почало вживатися давно за посередництвом французької мови. 
   За свідченням істориків, перші кредитні операції здійснювалися у Стародавньому Вавилоні, де не тільки обмінювались, гроші однієї держави на гроші іншої, а й практикувалося прийняття вкладів та видання по них певних відсотків. Зародилася і подальшого розвитку банківська справа набула в Стародавній Греції (Елладі), де організацію банківської справи було закладено понад дві з половиною тисячі років тому у давньогрецьких містах на узбережжях Середземного, Егейського і Чорного морів. Починаючи з VI ст. до н.е., кілька сотень грецьких міст та їхніх колоній карбували власні монети, вели жваву торгівлю, розвивали грошово-кредитні відносини. Однак інтенсивна торгівля, що велася з використанням різних монет, які карбувалися як державами, так і містами, зумовила виникнення таких учасників торгових операцій, які б розбиралися у монетах, що були в обігу. За цих умов виникла така професія, як міняйли, які розкладали монети на спеціальному столі (від грец. “trapeza” — трапедза) і перевіряли їх якість. Звідси грецька назва — міняйли-трапедзити. Спочатку трапедзити займалися обміном грошей однієї монетно-вагової системи на іншу й перевіряли їх якість, а пізніше здійснювали інші грошові операції. До трапедзи можна було внести коротко-або довгостроковий вклад. Трапедзит здійснював грошові перекази в інші міста, позичав гроші під відсотки, за певну платню зберігав цінності й документи, укладав різноманітні угоди від імені свого клієнта. На кінець V ст. до н.е. трапедза — лавка міняйли, де працювали кілька осіб, перетворилася на прототип сучасного банку. 
   Як свідчать деякі джерела, винахідцями перших банківських операцій були не тільки окремі особи (трапедзити), а й деякі церковні установи, де нагромаджувалися значні кошти. Надійним місцем для зберігання цінностей були храми. Злодії ставилися з повагою до вівтарів і не грабували їх. Завдяки вкладам, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до релігії, грецькі храми (Дельфійський, Делоський, Самоський і Ефеський) перетворилися в своєрідні банківські установи. 
   Грошовий обіг античного світу, торговельні угоди між полісами Греції та Босфору, діяльність трапедз і трапедзитів поширилась і на південні землі сучасної України завдяки жвавій торгівлі Афін із Босфорським царством, яке розташувалося на Керченському та Таманському півостровах (Північне Причорномор’я). 
   Історія розвитку банківської справи Нового часу пов’язана з розвитком виробничих і торговельних відносин і започаткована у Середземноморській Європі, особливо на півночі Італії. Зародження діяльності банкірів і відповідно банківської діяльності почалося у XII ст. Розвиток в Італії банківської діяльності і поява перших банкірів пояснюється тим, що ця територія була на перехресті торговельних шляхів, через які європейські держави мали можливість підтримувати зв’язок з різними частинами світу, а це сприяло розвиткові торгівлі грошового обігу. На той час відродилася професія міняйли, які займалися під час купівлі-продажу обміном різних монет і здійснювали інші грошові операції. 
   Пізніше банківська справа поширилась на Північну Європу. В XIII ст. кілька італійських міняйл (із Ломбардії) влаштувалися в Лондоні і почали пропонувати свої послуги комерсантам. 
   В Європі виникнення банківської справи і поява перших лихварів пов’язано з князівськими дворами і торговими домами пізнього середньовіччя. Утримання князівських дворів у розкоші, марнотратство, необхідність мати регулярну армію зумовлювало дедалі зростаючу потребу у фінансах. Князі були готові для цього залізти в борги, проте щодо християн діяла “канонічна заборона на стягнення відсотка”. Гроші вважали “неурожайними”, а нарахування відсотка — лихварством і за це накладались великі штрафи. Цю нішу заповнили євреї, для яких у багатьох країнах існували обмеження щодо зайняття ремеслами. Євреї ставали посередниками при дворах, добували для князів необхідні гроші. Звідси поява перших приватних банкірських домів, які часто перебували у власності євреїв. 
   Крім того, поширювачами банківської справи в Європі стали великі та іноземні комерсанти, які як торгові банкіри до додатку до своїх торгових угод здійснювали також операції з обміну грошей та укладали банківські угоди. Згодом банківські операції комерсантів стали їх основною справою. 
   У XVI ст. З’явилися перші банкірські доми — Медичі в Італії, купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана, які створили навіть спеціалізовані банки — “жиро-банки”, що здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями. 
   Банківська справа в сучасному вигляді зародилася в період мануфактурної стадії капіталізму, коли виникли банкірські доми, які надавали кредит промисловим і торговим капіталістам під помірний відсоток. Досить відомими на той час банкірськими домами були: Чайльда в Англії, Ротшильдів у Франції, Фуггерів у Німеччині. Спочатку банки перебували у приватному володінні. У 1694 р. створено перший центральний акціонерний банк Банк Англії, який надавав комерційні кредити, а також мав право випуску банкнот та цінних паперів для оплати урядового боргу. 
   Першу спробу створення банків у Росії було зроблено у XVII ст. в 1665 р. у Пскові воєвода Афанасій Ордин-Нащокіи вирішив створити комерційний банк, однак ця ідея не була схвалена центральним урядом і банк так і не розпочав свою діяльність. Поява першого російського банку відноситься до 1733 р., коли указом було створено державний позичковий банк, який значною мірою відіграв роль казенного ломбарду. 
   У 1754 р. було засновано два банки — Державний займовий банк для дворянства у Москві і Санкт-Петербурзі — для кредитування купецтва, однак ці банки швидко припинили свою діяльність, зіткнувшись з проблемою повернення кредиту. В 1772 р. поряд з банками з’являються спеціалізовані кредитні установи, які приймали внески до запитання і видавали позики або під заставу іпотеки (охоронні каси), або під заставу коштовних металів (позичкові каси). У 1769 р. у Санкт-Петербурзі та Москві було засновано Асигнаційний банк, а в 1786 р.—Державний земельний банк, почали також з’являтися інститути довгострокового іпотечного кредитування. Отже, в цей період у Росії розпочинається формування банківської системи. 
   В Україні початок банківської діяльності було покладено в середині XVIII ст. Вона розвивалася разом зі становленням банківської системи Росії. У ті часи торгівля велась за готівку, а промисловість розвивалась в основному за рахунок держави. В Україні поширення комерційного кредиту істотно запізнювалось порівняно із Західною Європою. Першими позичальниками були уряд і землевласники, а в ролі кредиторів виступали одноосібні підприємці-лихварі. За умов натурального поміщицького господарства така діяльність давала можливість безконтрольно підвищувати відсоток за кредит. Крім того, впродовж 1769-1774 рр. Росія випустила в обіг паперових грошей-асигнацій на суму 20 млн руб. Усе це і сприяло створенню казенних банків та банківських контор у провінції, які мали намір вдосконалити грошовий обіг в імперії та надавали позики. 
   Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 р., коли Російський Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 р. — у Херсоні. У 1839 р. в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку. Указом від 31 травня 1860 р. було створено Державний банк Росії, який займався емісією кредитних білетів і здійснював низку комерційних операцій, а в Україні діяли його контори (в Києві, Харкові та Одесі). Крім того, в цей період в Україні почали функціонувати великі комерційні банки (Дворянський, Селянський), налагоджувалась мережа ощадних установ, що акумулювали заощадження населення. 
   Після реформи 1861 р. в Україні було створено низку місцевих банків: 20 травня 1864 р. — Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності, 4 травня 1871 р. — Харківський земельний банк, який видавав позики під заставу нерухомості в українських і російських губерніях. У 1868 р. розпочав операції Київський приватний комерційний банк. 
   Трохи пізніше засновується Київський промисловий банк і Катеринославський комерційний банк, а в Одесі формується Бессарабсько-таврійський земельний банк, у 1879 р. відкрито Одеський обліковий банк, який здійснював облік векселів. Така ситуація сприяла розвиткові товарно-грошових відносин та виникненню промислового капіталу в Україні. 
   Стрімкий розвиток економіки і нагромадження капіталів у країні наприкінці XIX ст. забезпечили умови розвитку банківської системи Росії в цілому, і в Україні зокрема. 
   На початку XX ст. в Україні фактично діяли три контори Державного банку Росії та 19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, значного поширення набули товариства взаємного кредиту (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім того, функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість суто банківських операцій. 
   Розвиток банківської системи в Україні під час Першої світової війни переживає серйозну кризу. Внаслідок падіння виробництва і загальної економічної розрухи господарський обіг знизився, банківські операції різко скорочуються, а грошовий обіг був украй розладжений. Незважаючи на це, напередодні Жовтневої революції в Росії на території України було створено розгалужену мережу банківських установ за багатоярусною структурою, пристосованою для обслуговуванню ринкових відносин, яка забезпечувала нормальний рух товарів, грошей і кредитних ресурсів. 
   За незначний час існування незалежної держави України здійснювалися певні заходи щодо формування національної кредитної системи створенням відповідної банківської мережі. 
   Становить певний інтерес досвід побудови банківської системи України в період державності (1917-1919 рр.). Після проголошення 20 листопада 1917 р. Третім Універсалом утворення Української Народної Республіки важливим завданням Центральної Ради було реорганізація банківської системи та формування національної грошової системи. 22 грудня 1917 р. Центральна Рада ухвалила закон про утворення Українського державного банку. Цим самим законом на території України було припинено діяльність відділень російського Державного дворянського земельного банку і Селянського поземельного банку. 10 серпня 1918р. Рада Міністрів ухвалила статут Українського державного банку, в якому було визначено його призначення: “Український державний банк має на меті полегшення грошового обігу, допомогу шляхом короткострокового кредиту державному торгу, промисловості і сільському господарству в Україні, а також забезпечення грошової системи”. Для задоволення потреб землевласників у наданні позик 23 серпня 1918 р. засновано Державний земельний банк, метою якого було сприяння зміцненню дрібного землеволодіння та поліпшення справ у сільському господарстві. Завдяки вжитим УНР заходам певною мірою вдалося в цей період стабілізувати фінансову і грошову систему України, добитися задовільного обслуговування державних і господарських потреб країни. 
   У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалось. Декретами ВЦВК від 14 грудня 1917 р. та Тимчасового робітничого селянського уряду України від 22 січня 1919 р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу проголошено державною монополією. У 1920 р. Україна залишилася без власної грошової одиниці і без банківської системи. Однак у зв’язку з переходом до непу і пожвавленням товарно-грошових відносин виникла потреба у відновленні банківської системи для організації торгового обігу та фінансування народного господарства. 
   Після заснування в Харкові Всеукраїнської контори Держбанку (жовтень 1921 р.) в Україні було створено контори й філії інших банків (кооперативного, торгово-промислового, сільськогосподарського, комунального). 
   У 1927 р. відкрито Київську філію Всеросійського комерційного банку зовнішньої торгівлі та Київський місцевий комунальний банк. 
   У період непу в країні відбувається деяке пожвавлення ринку, економіка починає набувати ринкового характеру, функціонує порівняно розгалужена кредитна система, випускаються державні облігації та акції в системі дозволеного приватного сектора, використовується іноземний капітал, однак такий період тривав недовго. 
   Серйозні зміни у правовому становищі банків відбулися внаслідок кредитної реформи 1930-1932 рр. Було ліквідовано банки, засновані на недержавній формі власності. Банківська система була перебудована за функціональною ознакою і складалась із Державного банку СРСР, який став єдиним розрахунковим центром і займався концентрацією короткострокового кредитування і платіжного обігу, та чотирьох спеціалізованих банків (Промбанк, Сільгоспбанк, Торгбанк, Цекомбанк). Крім того, функціонував Зовнішньоторговельний банк, який мав широку мережу кореспондентських відносин з іноземними банками та систему ощадних кас, що становили собою єдину загальнодержавну кредиту установу, яка обслуговувала широкі верстви населення залученням вільних коштів, оплатою послуг, розміщенням облігацій державних позик. 
   У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне управління кредитною системою та всіма її ланками і аж до другої половини 60-х років Україна не мала автономної кредитно-банківської системи. Тут діяли філії Держбанку, Будбанку, відділення Зовнішньоекономічного банку, державні ощадні каси, кредитні кооперативи та державні ломбарди. Отже, тривалий час у колишньому СРСР банківська система підпорядковувалася адміністративній системі, була надто обмеженою і неефективною. Діяла державна монополія на банківські грошові операції, був відсутній фінансово-комерційний бізнес, не існувало ринку цінних паперів, що позначилось на існуванні банківської системи, яка була нездатна сплачувати і мобілізовувати великі грошові кошти. Існування в соціалістичній державі монобанківської системи призвело до створення високого рівня монопольного становища Держбанку країни. Крім того, Держбанк СРСР, функціонуючи як орган уряду, був залежний від нього, що призвело до створення безконтрольної фінансово-банківської олігархії, яка тримала в таємниці дані про золотий запас країни, стан випуску грошей в обігу, розподіл та використання коштів державного боргу тощо. 
   У 1987 р. у СРСР з метою реорганізації банківської системи було проведено банківську реформу: новоутворені шість банків (Держбанк СРСР; спеціалізовані банки Агропром-банк СРСР, Промбудбанк СРСР, Житлосоцбанк СРСР, Ощадний банк СРСР, Зовнішньоекономічний банк СРСР) підпорядковувались Раді Міністрів СРСР і одночасно виступали як органи державного управління та юридичні особи, займались господарською діяльністю. 
   Після проведення банківської реформи правове становище банків істотно не змінилося, реорганізація не торкнулася економічних відносин, у банківській системі збереглася державна монополія. Банки продовжували здійснювати адміністративно-контрольні повноваження. Однак завдяки реорганізації банківської системи підвищилась роль банків у механізмі кредитування розвитку різних галузей економіки. 
   В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас. 
   Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі Закону СРСР “Про кооперацію” (1988 р.). Перший кооперативний банк “Таврія” зареєстровано в листопаді 1988 р., а перший комерційний банк — Український інноваційний банк заснований у січні 1989 р. в Києві.  
   Формування нової банківської системи України почалось із побудови незалежної суверенної-держави і прийняття Декларації про державний суверенітет України (16 липня 1990р.) та Закону України “Про економічну самостійність України” (3 серпня 1990 р.), у яких було зазначено, що Україна на своїй території самостійно організовує банківську справу і грошовий обіг та створює банківську систему. 
   Діюча в країні банківська система виникла на основі прийнятого Верховною Радою України 20 березня 1991 р. Закону , України “Про банки і банківську діяльність”.  
   Процес становлення банківської системи. України в новій гісторіїохоплює кілька періодів.  
   Перший період (1989-1991 рр.). У цей період українські (банки реєструвалися у Москві за таким принципом.  
   По-перше, були створені міністерські або галузеві банки (понад 15 банків): на основі Мінмонтажу УРСР — Монтаж-спецбанк; Держпостачу УРСР — Укрпостачбанк (правонаступник— банк “Ажіо”); Мінбудмату —Укрбудбанк (правонаступник — банк “Відродження”); Мінлегпрому — Лег-банк; Мінлісгоспу —Лісбанк; Міншляхбуду—Шляхбанк (правонаступник “Трансбанк”) тощо. 
   По-друге, понад 20 банків були засновані за змішаною ознакою; різні державні та кооперативні установи. Це — Укрінбанк, Градобанк, Перкомбанк, Народний банк, Українська фінансова група, Приватбанк тощо. 
   По-третє, реорганізовано філії московських банків з “московським капіталом” — Інкомбанк, Східінвестбанк тощо. 
   По-четверте, продовжували функціонувати банки з державним статусом: Пррмінвестбанк, Агропромбанк “Україна”, Укрсоибанк, Ощадбанк і Укрексімбанк. 
   Другий період (1991 1992 рр.). Починаючи з жовтня 1991 р. відбувається перереєстрація Національним банком комерційних банків. У комерційних банках відбуваються зміни, у складі засновників (відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про передачу міністерських пакетів акцій на управління до Міністерства фінансів України” з числа засновників виходять міністерства), а державні банки (Промінвестбанк, Агропромбанк “Україна”, Укрсоцбанк) акціонуються персоналом банків, а також окремими клієнтами цих банків. За окремими банками стоять великі промислові комплекси, доходи яких становили основу банківських капіталів. 
   Третій період (1992-1993 рр.) характеризується створенням банків “нової хвилі” із залученням значного приватного капіталу. В цей час спостерігаються подальший розвиток малих сільських підприємств, акціонерних товариств, залучення коштів новостворюваних державних бюджетних та позабюджетних фондів, відбувається уніфікація пасивів у діючих банках. До них належать: “Аваль”, “Інко”, “Відродження”, “Трансбанк”. Під час гіперінфляції спостерігається масове утворення дрібних “кишенькових” банків (понад 100 банківських установ). 
   Четвертий період (1994-1996 рр.). Для цього етапу характерне призупинення інфляційних процесів, активізація діяльності НБУ з регулювання діяльності комерційних банків, зниження рівня банківського менеджменту, а все це призвело до банківської кризи та банкрутства окремих банків. У 1994 р. збанкрутувало 12 банків, у 1995 р. — 20, у 1996 р. — 45 банків, а ще 60 опинилися в стані прихованого банкрутства. В цей період банківська система України перебувала в стані стагнації: відбувається скорочення розміру активів деяких банків, спостерігається велика розбіжність у концентрації банківського капіталу, третина зареєстрованих банків не мали необхідного сплаченого статутного фонду. 
   П’ятий період (1996-2000 рр.) характеризується активною діяльністю НБУ у подоланні інфляційних процесів, створенням сприятливих умов для здійснення грошової реформи і введення в обіг національної грошової одиниці — гривні. В банківській системі спостерігаються позитивні тенденції, вона набуває ринкового типу, в державі реєструються іноземні банки та їхні представництва (всього було зареєстровано 14), відбувається зміна акціонерів продажем і перепродажем банків (70), а також здійснюється реєстрація нових банків (5). 
   На сьогодні банківська система України є ключовою частиною фінансової системи країни, важливим елементом господарського механізму, де реформування розпочалося раніше. ніж в інших секторах економіки. Саме банківська система повинна відіграти важливу роль у створенні оптимального середовища для мобілізації й вільного переливання капіталів, нагромадження коштів для структурної перебудови економіки, приватизації й розвитку підприємництва.

§ 3. Питання функціонування банківської системи України  

 Сучасна банківська система  України як система ринкового  типу перебуває в процесі розвитку  і потребує її подальшого вдосконалення.  Механізм функціонування банківської  системи постійно змінюється  і залежить від обґрунтованого й ефективного визначення змісту діяльності банківської системи України, що розкривається в її головних напрямах, до яких належать: 
   - закріплення фінансової стабілізації та зміцнення купівельної спроможності національної грошової одиниці через подальше стримування темпів інфляції; 
   - здійснення кількісного контролю за динамікою грошової маси, яка відповідає реальний зміні внутрішнього валового продукту (ВВП); 
   - забезпечення купівельної спроможності національної валюти, яка сприяла б збалансуванню інтересів як державних, так і недержавних суб’єктів національної економіки; 
   - підтримка короткострокової ліквідності комерційних банків Національним банком України; 
   - стимулювання процесів збільшення вкладів населення в банківську систему підвищенням гарантованості їх повернення через дію механізмів страхування депозитів та орієнтацію комерційних банків на встановлення реальних відсоткових ставок за депозитами з урахуванням рівня інфляції; 
   - зростання кредитної активності комерційних банків з метою підвищення кредитної підтримки вітчизняних підприємств; 
   - стимулювання інвестиційної спрямованості в діяльності комерційних банків збільшенням обсягів довгострокового кредитування; 
   - подальше скорочення частки готівки в обігу; 
   - утримання валютних резервів в обсягах, необхідних для підтримання купівельної спроможності національної валюти; 
   - покриття дефіциту державного бюджету за рахунок неемісійних джерел фінансування через подальший розвиток ринку державних цінних паперів і зовнішніх запозичень; 
   - підвищення внутрішньої та зовнішньої стабільності гривні; 
   - продовження забезпечення процесу “дедоларизації” національної економіки активізацією привабливості гривневих активів порівняно з вкладеннями в активи в іноземній валюті; 
   - поточне регулювання системи валютних обмежень та економічних нормативів; 
   - забезпечення нормального функціонування національної валютної системи, збалансованості платіжного балансу, гармонізації інтересів експортерів та імпортерів; 
   - ретельний контроль за капітальними операціями резидентів і нерезидентів на фінансовому ринку України; 
   - сприяння співробітництву з міжнародними фінансовими організаціями та залучення інвестицій від цих установ для виконання програми стабілізації та структурної перебудови економіки. 
   Розглядаючи банківську систему України з практичного аспекту, варто наголосити на тих проблемах, що стоять перед банками і впливають на формування повноцінних ринкових засад у банківському секторі. 
   До основних проблем слід віднести: 
   - зменшення основного капіталу банків, неможливість банків підвищити розмір статутного капіталу відповідно до чинного законодавства; 
   - заборгованість господарських суб’єктів перед банками, значний обсяг неповернутих кредитів, що впливає на стан банківських активів; 
   - висока залежність низки банків від стану державного і місцевих бюджетів; 
   - нехтування питаннями освоєння перспективних банківських технологій, можливістю впроваджувати банківський менеджмент і маркетинг; 
   - концентрація зусиль банків на отриманні спекулятивного прибутку і недостатня увага до кредитування реального сектора економіки; 
   - слабкий банківський нагляд за функціонуванням банківської системи, недостатній захист інтересів вкладників, акціонерів і пайовиків; 
   - недоліки чинного законодавства, неврегульованість багатьох юридичних аспектів діяльності банків, небанківських фінансових установ, відсутність системи страхування вкладень громадян, організації процедур санування, реструктуризації та банкрутства банків. 
   На розвиток банківської системи України впливають й інші фактори. Це насамперед суперечливі політичні, економічні й соціальні перетворення в країні, обґрунтовані та загальновизначені концепції розвитку національної банківської системи і, звичайно, відсутність досвіду побудови національної банківської системи в умовах ринкової економіки, монополізація банківської справи. 
   Крім того, серед економічних факторів, які впливають на розвиток банківської системи, можна назвати: низькі темпи приватизації рівень інфляції, нерозвиненість ринків капіталу і нерухомості в країні, зменшення доходів, що зумовлює зменшення кількості клієнтів банків, низька якість активів, недовіра вкладників до банків, повільний розвиток малих підприємств і податковий тягар. 
   На процес функціонування банківської системи впливають також організаційні фактори: нечітка кредитна політика, неможливість передбачити ризик, нестача кваліфікованих банківських кадрів, значні витрати (зокрема, на рекламу, інфраструктуру тощо), нераціональна територіальна структура банківської системи, недоліки у фінансуванні зовнішньо-експортних операцій. 
   Для нормальної діяльності банківської системи країни велике значення має існування ефективної законодавчої бази, яка б регулювала правовий статус банків і банківську діяльність у відповідних сферах. До недоліків нормативного регулювання слід віднести і нестабільність чинного банківського законодавства, відсутність регулятивних норм для багатьох видів банківських операцій, чітких бухгалтерських стандартів тощо. Подолання зазначених вище недоліків сприятиме розширенню банківського бізнесу, стабілізації банківської системи країни. Практична роль банківської системи визначатиметься тим, як вона управляє в державі системою платежів і розрахунків, враховуючи, що значна частина комерційних угод здійснюється через депозити, інвестиції і кредитні операції. Водночас ефективність здійснення інвестування коштів значною мірою залежить від здатності самої банківської системи направляти ці кошти саме тим позичальникам, які знайдуть способи їх оптимального та ефективного використання. 
   За сучасних умов банківська система України відіграє важливу роль у державі і стає інструментом впливу на економічні процеси як у внутрішній, так і в зовнішній політиці держави. Від її ефективного функціонування залежать розподіл внутрішнього валового продукту і національного доходу, регулювання грошового обігу, кредитування, фінансування та інші економічні і соціальні досягнення держави.

§ 1. The concept, function and structure of the banking system of Ukraine  
   The basis of the discipline "Banking Law" is the banking system of Ukraine. In general terms, under the totality of the banking system understand different types of banks and banking institutions through which is to mobilize funds and provided various services to clients with accepting deposits and lending.  
   The banking system - is not an arbitrary phenomenon, and the component monetary system, economic basis element of society that is evolving under the laws of market economy. This system - internally organized, linked, has an overall goal and objectives.  
   Banking system exists in any country in particular historical period and is part of the credit system of the state. Terms of normal functioning of the banking system are:  
   1) a sufficient number of countries, the banks and credit institutions. The system should be treated as such, constantly developing and changing quantitatively and qualitatively;  
   2) absence of unnecessary elements in the system, ie banks that have not begun to perform banking transactions on time, are not properly issued licenses for banking operations established or not in accordance with applicable laws and founder of the act of creation;  
   3) if the central bank, which acts as the coordinator of credit institutions and effectively perform the functions of monetary and financial processes in the economy;  
   4) the existence of the central bank along with various commercial banks, which cover all spheres of national economy and foreign economic relations, provides a wide range of banking and financial services to businesses and individuals;  
   5) the activities of banks and credit institutions which are not limited accumulation and distribution of enterprises, organizations, and promote capital accumulation, to actively intervene in all spheres of the economy.  
   The banking system is part of a broader system - the economic system, which develops under the laws of the market and depends on the economic and social policy.  
   Thus, banks organically woven into the overall mechanism of regulation of economic life, interact closely with the budget and tax systems, pricing policies with prices and profits, the terms of foreign economic activity. However, the banking system - is not a mechanical unification of different banks, and the specific economic structure, which has a special meaning and has special functions in the economy.  
   The banking system is legislatively defined, clearly structured set of financial institutions engaged in banking. The specifics of the banking system appears in its functions, namely:  
   a) the creation of money and money supply;  
   6) transformation function;  
   c) stabilization function.  
   An important feature of the banking system is a function of money and money supply, which is that banks quickly change a lot of money in circulation, increasing or decreasing it according to changes in money demand. In discharging this function, involving all level of the banking system (NBU and commercial banks) and it applies to all areas of banking.  
   For the banking system characterized by transformation function, which is that banks, mobilizing surplus funds of some entities and transferring them to other subjects in different ways, can change (transform) the amount and terms of financial capital, their size and financial risks .  
   In addition to these functions, the banking system also has stabilizing function, thus ensuring sustainability of banking and money market. Since banking is characterized by high risk of, and banks operating under constant and increased the risk of losing money and bankruptcy, the fight against risk is an important task not only of individual banks and the whole banking system. Banks, acting as mediators money market, take responsibility to investors for their risk of bank borrowers. The banking system stabilization function provided by the adoption of laws and regulations governing the activities of all parts of the banking system, and adequate control and supervision over compliance as legislation and banking activities.  
   The modern banking system of Ukraine, as in most countries, consists of two levels. In Art. 4 of the Law of Ukraine "On Banks and Banking" stipulates that the banking system of Ukraine consists of the National Bank of Ukraine and other banks established and operating in the territory of Ukraine in accordance with the provisions of this Law.  
   The first level of the banking system of Ukraine is represented by the National Bank of Ukraine, which is responsible for maintaining the stability of national currency and banking system. National Bank of Ukraine as central banks in market economies is the emission center state bank of banks, Bank of the government, banking regulation and supervision, monetary and foreign exchange regulation of the economy affected by the legislation of certain functions and operations in all areas of economic life .  
   National Bank of Ukraine as the main bank of the state coordinates the activities of credit institutions and serves as the management of monetary and financial processes in the economy, keeps the state budget of Ukraine and extrabudgetary funds, provides settlement services of the central authorities. Treasury participates in servicing debt placement of securities, their redemption and payment of income for them.  
   NBU operates independently from government authorities, has the right of legislative initiative and its activities in reports to the President of Ukraine and Verkhovna Rada of Ukraine.  
   As central banks of Bank regulates the money supply by using appropriate tools, namely: identification and regulation of norms of mandatory reserves for commercial banks interest policy; refinancing commercial banks, securities transactions on the open market, deposit policy, the management of gold reserves, regulation of import and export of capital.  
   Bank the exclusive right to put into circulation (emit) banknotes and coins, it sets the rules of issue, storage, transportation money, determines the order of cash transactions for banks, enterprises and organizations, organizes the collection.  
   My role as the bank of banks, Bank ensures the functioning of the payment system, arranges inter-bank payments, commercial banks serving the original lender of last resort, is lending (refinancing) of banks to support their provision of liquidity and stability Lombard loans, repurchase transactions.  
   As the body of banking regulation and supervision of Bank carries out state registration and licensing of banks, determines the rules governing their activities, establishes principles and standards of accounting and reporting in banks.  
   Important role for the National Bank as a body of currency regulation and currency control, which issues regulations on currency operations for the structure of the foreign exchange market of Ukraine and organizes trade currency values on it, issues a license for operations with currency values, controlling the activities of banks and other institutions in the foreign exchange market.  
   Bank is a legal entity with the statutory fund, which is in national ownership, has the seal of the State Emblem of Ukraine, has hosprdarskoyu activities. Thus, the activities of the National Bank of Ukraine and is aimed at providing a unified state policy in money circulation, credit, finance and accounts in the national economy.  
   The second level of the banking system of Ukraine includes commercial banks with different ownership forms, and specific sectors.  
   In a market economy is owned commercial banks, big role, they accumulate a significant part of credit and providing customers a full range of financial services including lending, deposits, payment services, involved in production and placement of securities etc..  
   Modern commercial banks are multi-agencies operating in different sectors and foreign capital and actually dealing with all types of credit and financial transactions related service business of its customers. Given that the main burden of financial and credit services falls to commercial banks, often called "financial services department stores.  
   Under the present conditions are observed trend of division of functions and operations of commercial banks for the universalization of their activities, increase efficiency of banking and profit.  
   A variety of services provided by commercial banks, however, does not mean that they all perform the same set of operations. Each bank sets its scope based on customer needs, which he serves. However, there are some basic, fundamental functions of commercial banks, which allow to carry this financial institution to the institutions of the banking system. These core functions of commercial banks, which defines its economic basis, include: loan mediation, mediation in the calculations and payments, issue credit instruments outstanding.  
   The banking system of Ukraine is one of the most dynamically developed sector of national economy, where the transition to market relations has been very fast and where the real influence upon the process, acting competition, money and credit market gain meaning.  
   Modern banking system of the country - an area of services to its clients: from traditional deposit and loan and cash transactions, determining the basis of banking, to the newest forms of monetary and financial instruments used by banking institutions (leasing, factoring, trust, etc. ). The modern banking system of Ukraine as a market-type system is in the making and has prospects for development. On 05/01/2002 in Ukraine recorded 185 commercial banks with branches in 2254, employing about 150 thousand people. Among these 161 bank operating as joint stock companies, 25 - limited liability companies, including 23 banks established with foreign capital and 6 banks with 100% foreign capital. Of these 56 banks classified by the National Bank of Ukraine to the category of concern, 33 are under liquidation, and 20 banks working in the financial recovery. For comparison, the U.S. operates 14,5 thousand banks, Canada - 6 thousand, Germany - 4,5 thousand, Russia - 1340, Switzerland - 500 banks.  
   Ukraine's banking system is an organic part of general complex and directly interacts with the economy as a whole, plays a significant role in economic processes, which results in creating an optimal environment for the mobilization and free "transfusion" capital accumulation for economic restructuring, privatization and enterprise development .  
   The efficiency of the banking system of the country largely depends on the process of restructuring, the implementation of appropriate public policy in banking.  
   To the goals of public policy in the banking sector include:  
   • avoiding excessive concentration of economic power, monopoly and restriction of display to maintain competition in the banking business;  
   • ensure that the banking system of monetary policy of the state;  
   • to maintain a sufficient concentration of policy banks to strengthen their competitiveness;  
   • ensuring compliance with laws and regulations, which provides a high level of banking;  
   • meet the needs of society in a variety of banking services;  
   • improving the consequences of possible crisis in the banking system;  
   • ensuring that banks meet the needs and legitimate interests of their clients;  
   • Stimulating and promoting high levels of efficiency and profitability for the placement of loans in different economic areas.  
   In order to achieve the objectives of government policy in the banking sector July 14, 2000 the Decree of President of Ukraine "On measures to strengthen the banking system of Ukraine and increase its role in the processes of economic transformation.  
   The decree defines the main rules of strategy and tactics of the banking system, namely:  
   • improve regulation of banking activities;  
   • stability rate, the banks of the important functions - lending businesses and citizens, increase public confidence in domestic banks.  
   In pursuance of this ordinance was approved a series of measures to strengthen the banking sector, including the preparation and adoption of several laws and development of complex software development of the banking system of Ukraine for 2001-2003, prepared in the Cabinet of Ministers of Ukraine with the National Bank of Ukraine mentioned above Comprehensive Defined strategic objectives of further development of national banking systems and tools, able to provide the financial needs of economic growth, provides a brief overview of the banking system of Ukraine and analysis of existing problems, the basic principles and conceptual approaches to the further development of the banking sector in the following areas:  
   • increase in the concentration of bank capital;  
   • encourage the inflow of foreign capital;  
   • create conditions to increase lending to the real sector of economy, organization and ensure the effective operation of the Ukrainian Bank for Reconstruction and Development, universal and specialized banks;  
   • strengthening the resource base of commercial banks;  
   • competition in the banking market;  
   • improving supervision of banks;  
   • settlement in due course of procedure of bankruptcy of banks;  
   • complete the harmonization of accounting and reporting according to international standards and recommendations of the European Union;  
   • improvement; the order of the mortgaged property to protect the interests of creditors;  
   • improvement of banking legislation;  
   • Stimulating growth in personal deposits and extending guarantees for such deposits, etc.. Implementation of the Integrated Program of Ukraine's banking system will create the appropriate institutional, legal and methodological conditions for successful implementation of the banking system tasks set for her at the present stage of development.  
§ 2. Origin and Evolution of Banking  
   The history of banking is closely connected with the history of banks and the emergence of money. Unfortunately, no reliable information about the occurrence of the first credit institutions and the ongoing nature of their lending operations. However, historical evidence suggests that the first bank transactions for the exchange of money existed for two thousand years BC in ancient Greece (IV century BC.), In ancient Babylon (VI century BC.), In Ancient Egypt and Rome.  
   Some interest is the etymology of the word "bank". The term "bank" derives from the Italian "banco" and means "desk, bench, table, so diysnyuvavsya Exchange. French word "bangue" means "chest", that indicates the function of preserving something precious.  
   Many languages the word "bank" because it only has roots similar value: bank (English, it.), Banco (італ., ISPs.), Bangue (Fr.). In the Ukrainian language began to be used that word long ago through the French.  
   According to historians, the first credit operations were carried out in ancient Babylon, not only sharing the money of one country to another money, but also practiced taking deposits and some of them for publication percent. Originated and further development of banking has gained in Ancient Greece (Greeks), where the banking organization was founded over two and a half thousand years ago in ancient Greek cities on the Mediterranean, Aegean and Black Seas. Since VI. BC, several hundred Greek cities and colonies minted their own coins were brisk trade developed monetary relations. However, intensive trade, which was conducted using a variety of coins minted as states and cities, led to the emergence of such participants in trade transactions, which would dealt in coins that were in circulation. Under these conditions there was such a profession as money changers, who rozkladaly coins on a special table (from the Greek. "Trapeza" - trapedza) and checking their quality. Hence the Greek name - trapedzyty-changers. Originally trapedzyty Exchange were a coin-weighting system to another and checking their quality, and later performed other cash transactions. By trapedzy could make short-or long-term contribution. Trapedzyt carried out money transfers to other cities, borrowed money at interest, for a fee to save the values and documents, had signed various agreements on behalf of his client. At the end of V century. BC trapedza - pew money changers, where several people were working, into a prototype of the modern bank.  
   According to some sources, inventor first banking operations were not only individuals (trapedzyty), but some religious institutions where the accumulated significant funds. Safe place to store valuables were temples. The thieves were treated with respect for the altars and plundered them. With deposits, which guaranteed immunity respectful attitude towards religion, Greek temples (Delphi, Deloskyy, Samoskyy and Ephesus) turned into a sort of banking institutions.  
   Money classical world trade agreements between Greece and the policies of the Bosphorus, and activity trapedz trapedzytiv extended to the southern lands of modern Ukraine through a busy trade in Athens with the kingdom of Bosphorus, which is situated on the Kerch and Taman peninsulas (Northern Black Sea).  
   History of Banking New time associated with the development, production and trade relations and started in Mediterranean Europe, especially in northern Italy. The birth of bankers and banking activities in accordance began in the XII century. The development of banking in Italy and appearance of the first bankers because this area was a crossroads of trade routes through which European states were able to liaise with various parts of the world, and this contributed to the development of trade in money circulation. At the time, revived profession changers, who were engaged in the sale of exchange of different coins and other monetary transactions carried out.  
   Later banking spread to Northern Europe. In the XIII century. some Italian money changers (from Lombardy) settled in London and began to offer services merchants.  
   In Europe, the emergence of banking and appearance of the first moneylenders due to the princely towns and trading houses of the late Middle Ages. Hold princely houses in luxury, extravagance, the need for a regular army resulted in increasingly growing need for finance. The princes were ready for this climb into debt, but for Christians acted "canonical prohibition on charging interest. Money is considered the "neurozhaynymy, and accrual of interest - usury and it imposed heavy fines. Jews filled the gap, which existed in many countries Restrictions on crafts. Jews became the agents at court, extracted the necessary money for the prince. Hence the appearance of the first private banking houses, which often were owned by Jews.  
   In addition, the spreaders of banking in Europe are large and foreign merchants, who trade as bankers to add to their trade agreements also carried out operations with monetary exchange and banking agreements concluded. Later, traders were banking operations of major concern.  
   In the XVI century. , The first banking houses - Medici in Italy, the merchants' guild of Amsterdam, Venice, Genoa, Milan, which even created specialized banks - "fat-bank", to develop non-cash payment transactions between merchants.  
   Banking in modern form originated in the period manufactury stage of capitalism, when the banking houses that have provided loans to industrial and commercial capitalists at a moderate rate. Quite common at the time of banking houses were: Child in England, the Rothschild in France, Fuhheriv in Germany. Initially, banks were in private ownership. In 1694 created the first central bank share the Bank of England, which provided commercial loans, and had the right to issue banknotes and securities for payment of government debt.  
   First attempt to establish banks in Russia was in the XVII century. in 1665 in Pskov governor Athanasios Ordyn-Naschokiy decided to create a commercial bank, but this idea has not been approved by the central government and the bank has not commenced operations. The emergence of the first Russian bank refers to 1733, when the decree, the State Bank loan, which largely played the role of state declared.  
   In 1754, founded the two banks - State Bank zaymovyy for nobility in Moscow and St. Petersburg - for lending to merchants, but these banks quickly ceased operations when faced with the problem of repayment. In 1772 near the banks appear specialized credit institutions, which took contributions to questions and gave out a loan or mortgage secured (security office), or the security of precious metals (cash loan). In 1769, in St. Petersburg and Moscow, was founded Asyhnatsiynyy bank, and in 1786, the State Land Bank also began to appear long-term mortgage lending institutions. So, in this period in Russia begins forming the banking system.  
   In Ukraine, the beginning of banking was launched in mid XVIII century. It developed in conjunction with Russia's banking system. In those days trade was conducted in cash, and industry developed mainly by the State. In Ukraine, the spread of commercial credit zapiznyuvalos significantly compared with Western Europe. Borrowers were the first government and landowners, and as creditors were sole traders, entrepreneurs userers. When natural landlord economy such activities gave the opportunity for uncontrolled increase the percentage of the loan. In addition, during the 1769-1774 biennium Russia issued paper money in circulation-asyhnatsiy worth 20 million rubles. All these contributed to Government owned banks and bank offices in the province, who had intended to improve cash flow in the empire and provided the loan.  
   Credit system in Ukraine was launched in 1781, when Russian Asyhnatsiynyy bank opened its banking office in Kiev, Nezhine, Kharkov, and in 1782 - in Kherson. In 1839, in Kiev, established a local office of the state commercial bank. Decree of May 31, 1860, the State Bank of Russia, who was involved in lending, tickets and launched a series of commercial transactions, and Ukraine had its offices (in Kiev, Kharkiv and Odessa). Also in this period in Ukraine began to operate large commercial banks (nobility, peasants), nalahodzhuvalas net savings institutions accumulated savings.  
   After the reform of 1861 in Ukraine was the number of local banks: May 20, 1864 - Kherson provincial bank operated under the principle of mutual insurance for long-term loans secured by property Terrier, May 4, 1871 - Kharkov Land Bank, which issued mortgage loans in the Ukrainian and Russian provinces. In 1868 he began operations Kyiv private commercial bank.  
   A little later Kyiv based Industrial Bank and Commercial Bank Ekaterynoslavsky and Odessa-formed bessarabian Tavria land bank, in 1879 opened an Odessa bank, which carried out accounting bills. This situation contributed to the development of commodity-money relations and the emergence of industrial capital in Ukraine.  
   Rapid economic development and capital accumulation in late XIX century. provided the conditions of the banking system of Russia in general and particularly in Ukraine.  
   At the beginning of XX century. in Ukraine were actually three branches of State Bank of Russia and 19 of its branches, there was an extensive system of joint stock banks, large widely mutual credit society (26), urban public banks (38), peasant banks (148), Treasury (112), borrowed cash (66). In addition, working the private banking firm that performed a significant number of purely banking transactions.  
   Banking system in Ukraine during World War II through a serious crisis. As a result of falling production and total economic collapse economic down turn, banking sharply reduced, and cash flow was extremely rozladzhenyy. Despite this, the eve of the October Revolution in Russia in Ukraine have established an extensive network of banking institutions multitiered structure, adapted to serve the market that provides the normal flow of goods, money and credit.  
   For short time an independent state of Ukraine on certain measures of the national credit system for the corresponding bank network.  
   Of some interest experience of the banking system of Ukraine in the period of statehood (1917-1919 biennium). After the proclamation of November 20, 1917 Third Universal establishment of the Ukrainian People's Republic of important task was the reorganization of the Central Council of the banking system and the formation of the national monetary system. December 22, 1917 the Central Rada adopted the law on establishment of Ukrainian state-owned bank. This same law in Ukraine were suspended branches of the Russian State Nobility Land Bank and Rural Bank. August 10 1918. Council of Ministers adopted the Charter of the Ukrainian state-owned bank, which was defined its purpose: "The Ukrainian State Bank aims to ease monetary, short-term loan assistance by the public auction, Industry and Agriculture in Ukraine, as well as providing monetary system." To meet the needs of landowners in providing loans August 23, 1918 established the State Land Bank, aimed at the promotion of small landholdings and improvement of affairs in agriculture. With UPR measures were taken to some extent succeeded in this period to stabilize the financial and monetary system, Ukraine, to achieve a satisfactory public service and economic needs of the country.  
   During Soviet times the legal status of banks repeatedly changed. VTSVK Decrees of December 14, 1917 Temporary workers and peasant government of Ukraine on January 22, 1919, all banks and private lending institutions were nationalized and banking declared a state monopoly. In 1920, Ukraine was left without its own currency, and no banking system. However, with the transition to NEP and recovery of commodity-money relations was needed to restore the banking system for the organization and financing of trade turnover of the economy.  
   After the founding of the Ukrainian office in Kharkov State Bank (October 1921) in Ukraine was established offices and branches of other banks (cooperative, commercial and industrial, agricultural, municipal).  
   In 1927 opened the Kiev branch of the All-Russian Commercial Bank Foreign Trade and the Kyiv municipal local bank.  
   During the NEP in the country is some recovery market economy begins to gain market character, function relatively extensive credit system, government bonds are issued and authorized shares in the private sector, using foreign capital, but this period did not last long.  
   Serious changes in the legal position of banks occurred by the credit reform 1930-1932 he was liquidated banks, based on private ownership. The banking system has been rebuilt with functional features and made up of the USSR State Bank, which became a single design center and was involved in concentration and short-term loan payments, and four specialized banks (Prombank, Silhospbank, Torhbank, Tsekombank). In addition, functioning foreign bank that had a wide network of correspondent relations with foreign banks and the system of savings banks, which were a single nationwide loan institution which served the general public assistance funds, payment services, accommodation bonds government bonds.  
   In World War II remained centralized state management of the credit system and all its links and up to late 60's was not an autonomous Ukraine credit of the banking system. There were branches of State Bank, Construction Bank, Bank of Foreign Economic Department, State Savings Bank, credit cooperatives and state-owned pawnshops. Thus, a long time in the former USSR was subordinated to the banking system of the administrative system was too limited and ineffective. It operated the state monopoly on banking cash transaction was not financial and commercial business, there was no stock market that affected the existence of a banking system that was unable to mobilize and pay big money. The existence in a socialist state monobankivskoyi system led to a high level of monopoly State Bank of the country. In addition, State Bank of USSR, functioning as an organ of government, was dependent on him, which led to the creation of uncontrolled financial and banking oligarchy, which kept confidential data on gold reserves of the country, state of issue of money in circulation, distribution and use of public debt and so on.  
   In 1987 in the USSR, the purpose of restructuring the banking system was carried out banking reform: newly six banks (State Bank of USSR, specialized banks, Bank of Agriculture of the USSR, Prombudbank USSR Zhytlosotsbank USSR Savings Bank of the USSR, foreign bank USSR) subordinate to the USSR Council of Ministers, while acted as a government and legal entities engaged in economic activities.