РЕФЕРАТ

на  тему : 
 

     

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 

     На сучасному етапі історичну  перспективу людства насамперед визначає екологічний фактор. Стає очевидним вплив екологічних  умов на розвиток усіх без винятку  компонентів соціуму.

    Саме  це визначає необхідність розробки нової еколого-економічної концепції, розвиток і реалізація якої на практиці законодавчими і виконавчими структурами буде сприяти »екологізації» мислення і перегляду багатьох стереотипів у процесах прийняття еколого-орієнтованих рішень.

    Враховуючи  особливості сьогодення і тенденції  глобалізації громадського життя, можна  стверджувати, що потрібна ідеологія, яка б брала до уваги сучасні  особливості переходу до ліберально-ринкової економіки і входження в міжнародні структури. Цс ще раз підкреслює необхідність комплексних кардинальних структурних зрушень в управлінській сфері, у тому числі в природо-ресурсній площині.

    Слід  зазначити, що запобігання негативним наслідкам людської діяльності і  проведення попереджувальних заході в  для створення безпеки населенню і навколишньому середовищу сьогодні є одним із найважливіших завдань, що постають перед урядом і відповідними державними органами України. Стійкий економічний розвиток в останні два-три десятиліття потребує серйозних організаційних і управлінських витрат на зазначені цілі. Зростаючий транскордонний екологічний вплив і інші негативні наслідки свідчать також про необхідність посилення міжнародної діяльності в сфері забезпечення безпеки і створення погоджених глобальних заходів у напрямках реалізації принципів сталого розвитку.

    Між тим поняття стійкого розвитку є  вже досить усталеним. Вперше воно згадувалося  ще в роботах Мальтуса (1978 p.). Разом  з тим початок 90-х років ознаменувався  інтенсифікацією наукових досліджень щодо даної проблеми. У даний час за участю вчених розроблена Концепція сталого розвитку України, що схвалена Верховною Радою України. Про актуальність даної проблеми свідчить той факт, що ще в 1998 р. при Кабінеті Міністрів України відповідною постановою була створена Національна комісія сталого розвитку України, а до її складу увійшли відомі вчені. Наукові основи національної стратегії переходу України на принципи сталого розвитку ґрунтуються на властивих державі геополітичних, географічних, демографічних, соціал мю-скономічних і екологічних особливостях. Основними цілями сталого розвитку є:

    економічне зростання - формування соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення можливостей, мотивацій та гарантій праці громадян, якості життя, раціонального споживання матеріальних ресурсів;

    охорона навколишнього середовища - створення громадянам умов для життя в якісному природному середовищі з чистим повітрям, землею, водою, захист і відновлення біорізноманіття, реалізація екологічного імператива розвитку виробництва;

    соціальна справедливість - забезпечення гарантій рівності громадян перед законом, забезпечення рівних можливостей для досягнення матеріального, екологічного і соціального благополуччя;

    раціональне використання природних ресурсів - створення системи гарантій раціонального використання природних ресурсів на основі дотримання національних інтересів країни і їхнього збереження для майбутніх поколінь;

    стабілізація чисельності населення - формування державної політики з метою збільшення тривалості життя і стабілізації чисельності населення, надання всебічної підтримки молодим родинам, охорона материнства і дитинства;

    освіта - забезпечення гарантій доступності для одержання екологічної освіти громадян, збереження інтелектуального потенціалу країни;

    міжнародне співробітництво - активне співробітництво з усіма країнами і міжнародними організаціями з метою раціонального використання екосистем, забезпечення сприятливого і безпечного майбутнього.

    Реалізація  цілей сталого розвитку забезпечується через:

    • структурну перебудову народного господарства;

    • гарантування національної безпеки  держави, включаючи соціальну, економічну й екологічну безпеку;

    • підвищення рівня організації процесу  природокористування з урахуванням  місцевих природно-кліматичних умов і природно-ресурсного потенціалу територій;

    • паритетність використання природних  ресурсів для нинішніх і прийдешніх поколінь;

    • формування еколого-економічного мислення, адекватного процесам суспільних трансформацій.

    Таким чином, сталий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умов збереження і поетапного відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами людей усіх поколінь.

    Концепція сталого розвитку виходить переважно з двох підходів: ресурсного (виявлення гранично допустимого, тобто граничного вилучення з біосфери продукції фотосинтезу) і біологічного (виявлення здібностей біосфери розширено відтворювати продукцію фотосинтезу).

    Ця  концепція відбиває розуміння тісного взаємозв’язку екологічних, економічних і соціальних проблем людства і того факту, що вони можуть бути вирішені тільки комплексно, за умови тісного співробітництва і координації зусиль усіх країн світу. З формальної точки зору сталий розвиток прийнято розглядати як гармонічний розвиток трьох структурних підсистем: соціуму, економіки та екології, де економіка і екологія, чи знвайронментальна економіка є базисом сталого розвитку, а соціальна підсистема - його надбудовою, згідно з першим пунктом Ріо-декларації.

    Основою сталого розвитку є паритетність відносин у тріаді людина - господарство - природа, що забезпечує перехід до такого способу взаємодії природи  і суспільства, який характеризується як епоха ноосфери.

    Ключовими принципами сталого розвитку є:

    принцип обережності: збереження сучасного стану навколишнього середовища як перешкоди безповоротним чи небезпечним змінам;

    принцип »передбачати і запобігати»: більш дешевий, менш ризикований підхід, ніж ліквідація збитків навколишньому середовищу;

    принцип балансу між ресурсами і забрудненням: використання ресурсів у рамках масштабів регенеративної здатності екосистем; контроль над обсягом надходжень забруднень і відходів у рамках асиміляційного потенціалу екосистем;

    принцип збереження природного багатства на нинішньому рівні: недопущення чи зменшення втрат природно-ресурсного потенціалу;

    принцип »забруднювач платить»: повна вартість екологічного збитку повинна бути компенсована користувачем (споживачем).

    Реалізація  цих принципів дозволить забезпечити:

• гармонізацію співіснування людини і природи;

• реалізацію права на справедливе задоволення потреб і рівність можливостей розвитку нинішнього і прийдешнього поколінь;

• невід’ємність захисту навколишнього природного середовища в процесі розвитку суспільства.

    Таким чином, сталий розвиток узагальнює в  собі процес виживання і відновлення  генофонду нації, активізацію ролі кожної окремої людини в суспільстві, забезпечення його прав, збереження природного середовища, формування умов для відновлення біосфери і її локальних екосистем, орієнтацію на зниження рівня антропогенного впливу на навколишнє середовище і гармонізацію розвитку людини і природи.

    Разом з тим, непогодженість темпів економічного розвитку і вимог екологічної  безпеки, домінування природомістких галузей, висока питома вага ресурсо- і енергомістких застарілих технологій, сировинна орієнтація експорту, мілітаризація виробництва, відсутність гуманістичних цінностей серед пріоритетів розвитку, а також недостатній рівень екологічної культури і споживання ведуть до поглиблення кризових явищ в економіці, погіршення стану навколишнього природного середовища, що створює реальну загрозу для життя і діяльності нинішніх і прийдешніх поколінь.

    Україна може забезпечити сталий розвиток винятково шляхом ефективного використання усіх видів ресурсів, структурно-технологічної реструктуризації виробництва, використання творчого потенціалу всіх членів суспільства для розвитку і процвітання держави.

    Ідея  сталого розвитку стосується не лише сучасності: вона адресована як поколінням, що живуть зараз, так і прийдешнім. Це ідеологія рівноправності всіх поколінь і всіх людей кожного покоління, справедливості в просторі і в часі, ефективного використання потенційних можливостей, збалансованості суспільного розвитку і збереження природи.

    До  складу цільових параметрів сталого  розвитку необхідно включати характеристики стану навколишнього середовища, екосистем і природоохоронних територій. їм належать показники: якості атмосфери, вод, територій, що знаходяться в природному і зміненому стані, кількості біологічних видів, що знаходяться під загрозою зникнення і т.д.

    Разом з тим, існуюча в Україні система  показників стану навколишнього  середовища, за оцінками фахівців, не відповідає сучасним вимогам формування системи сталого розвитку України, які базуються на принципах міжнародної Конференції ООН з питань навколишнього середовища і розвитку. Актуальним стає впровадження інтегрованих показників сталого розвитку, що створило б можливість узгоджено розглянути проблеми стану середовища і соціально-економічного прогресу держави в контексті реалізації основних завдань сталого розвитку України. На даному етапі міжнародне співтовариство розглядає показники стану навколишнього середовища як комплексний інструментарій для виміру і репрезентації еколого-економічних тенденцій в країні. Виходячи з цих позицій, можна виділити три основні типи показників:

    • показники сучасного екологічного стану, що визначають діючі екологічні параметри;

    • показники впливу чи тиску, що відбивають антропогенний вплив на навколишнє середовище;

    • показники, що регулюють вплив на навколишнє середовище і за допомогою  яких можна визначити, як різні агенти реагують на специфічний вплив.

    Таким чином, основні завдання сталого розвитку полягають у:

• забезпеченні динамічного соціально-економічного зростання;
• збереженні навколишнього природного середовища;
• раціональному використанні природно-ресурсного потенціалу з метою задоволення потреб нинішнього і прийдешнього поколінь через побудову високоефективної економічної системи, що стимулює продуктивність, науково-технічний прогрес, соціальну спрямованість.

    Вирішення основного завдання передбачає:

    • забезпечення сталого розвитку регіонів і поселень;

    • макроекономічні перетворення і  державний протекціонізм;

    • формування економічно орієнтованої політики держави;

    • забезпечення духовного, фізичного  розвитку людини і його соціальних гарантій;

    • міжнародне співробітництво.

    Таким чином, забезпечення виходу України  з економічної кризи, продовження  курсу реформ і досягнення економічного зростання можливо лише за умови удосконалення системи державного регулювання, проведення змістовних і послідовних структурних перетворень, у тому числі і в природоресурсній сфер

 

Список використаних джерел

 

1. Бедрій  Я, Геник Я., Орлов В.М., Тітенко В.Ф. Основи екології та соціології. Навч. посібник для підприємств зв’язку / За ред. М.В. Захарченка. - Львів, 1997.
2. Данилишин Б.М., Дорогу нцов С.І.,Лібанова Е.М. Україна: Проблеми сталого розвитку: Наукова доповідь. - Київ: РВПС України НАН України, 1997. - 149 с
3. Концепція сталого розвитку України. - К.: HAH Украины, Минэкобезопасности Украины, 1997. - 17 с.
4. Макаров СВ. и др. Экологический менеджмент. //Эко-лайн - 1998 - http//www.ecoline.ru/mc/books/man/indekx.htme.
5. Проблеми сталого розвитку України. /Під науковим керівництвом Волошина В.В. - Київ:"БМТ". - 1998. - 400 с.
6. Рутінський М.І. Сталий розвиток: від вербальної концепції до концептуальної моделі. // Український географічний журнал. - 2000.- № 1. - С. 35-38.
7. Царенко О.М., Нєсвєтов О.О., Кадацький М.О. Основи екології та економіка природокористування. Курс лекцій. Практикум: Навч. посібник. - Суми: видави. "Універсальна книга", 2001.- 326 с.
8. ХепсЛ., Мельник Л.Г., БунЭ. и др. Экономика природопользования: Учебник. - Киев: Наукова думка, 1998. - 480 с.
9. Хесле В. Философия и экология. - М., 1994 - с. 8
10. Дорогунцов С., Ральчук О. Сталий розвиток — цивілізаційний діалог природи і культури // Вісн. НАН України. — 2001. — № 10. — С. 17.