Поляризація соціально-економічних параметрів глобального розвитку

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

 

Державний вищий навчальний заклад

 

Київський національний економічний університет

імені Вадима Гетьмана

Кафедра міжнародного менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Есе

з дисципліни: Глобальна  економіка

на тему:«Поляризація соціально-економічних параметрів глобального розвитку.»

 

 

 

 

 

 

                                         Виконала:

     студентка  5 курсу, 12 групи

                                                                                  МЕіМ, 8503

                                                                                 Казанцева Олександра

                                                                 Викладач: доц.Рябець Н.М.

 

Київ 2012

Поляризація світової економіки  сьогодні визначається як один із основних негативних наслідків глобалізації. Чим більше посилюється поляризація, тим більше зростає соціальна напруга в світі. Багато зарубіжних та українських вчених присвячують свої праці саме такому гострому та спірному питанню як поляризація глобального розвитку. Наведемо декілька прикладів статей, де вони розкривають сутність проблеми поляризації.

У статті Суліма Є.М. «  Джерела глобальної соціальної нерівності та шляхи подолання поляризації  суспільства» в першу чергу докладно розглядає джерела виникнення глобальної соціальної нерівності, найголовнішим з яких є інформаційно-технологічна революція, яка призводить до соціальної реструктуризації суспільства, оскільки володіння знаннями стає підвалиною соціального розшарування. Країни, фінансові ресурси яких вкрай обмежені, у порівнянні з країнами-лідерами не мають можливості інвестувати у розвиток освіти й науки, які є ключовим чинником прориву в постіндустріальному світї. Тобто виникає замкнене коло, адже саме від підвищення рівня освіченості робочої сили залежить зростання національного доходу. Саме тому збільшується розрив у рівні й темпах розвитку між двома полюсами світової системи, між багатими і бідними. Також автор наголошує на тому, що втеча інтелектуального капіталу зменшує глобальну конкурентоспроможність держави. Світова економіка дедалі більше поляризується, економічна активність і відповідні прибутки концентруються у трьох десятках ключових країн, переважно членів ОЕСР. Приєднання до світової ринкової системи постсоціалістичних країн, а також таких відсталих країн, як Мадагаскар або Нігер, не покращило їхнє економічне становище, а лише збільшило маргінальність. На думку автора у світовому масштабі зберігається суттєвий розрив в оплаті праці між постіндустріальними країнами та рештою світу, що досягається шляхом контролю за міграційними потоками. Також існує певна монопольна змова, в межах постіндустріальних країн, яка спрямована на обмеження науково-технічного прогрессу в інших країнах. ЇЇ результатом стали правила обов'язкового ліцензування передачі технологій, обмеження імпорту в розвинені країни продуктів галузей з високою трудомісткістю, таких як одяг, взуття, електроніка; спостерігається за-гальна тенденція зниження цін на сировину. Це все посилює рівень зовнішньої залежності менш розвинених країн, зокрема призводить до зростання зовнішньої заборгованості. Автор стверджує й те, що економічна відкритість периферійних країн є вадою для них самих, так як використовується постіндустріальним світом у власних. У статті запропоновані шляхи подолання поляризації у світі, які зводяться до трансформації існуючого світового політичного порядку, який породжує правові, соціокультурні й передусім управлінські обмеження розвитку світової периферії.

Кравчук Н.Я. у статті «Асиметричні ефекти нерівномірності глобального розвитку» стверджує, що немає одностайності поглядів щодо динаміки та тенденцій поляризації глобального економічного розвитку, адже, сучасна теорія у її традиційних парадигмах неспроможна не тільки спрогнозувати майбутнє, але й належним чином інтерпретувати сьогоденну дійсність, оскільки розрив між наукою і практикою збільшується на користь останньої. Автор виділив ключові детермінанти глобалізації, які посилюють зворотній процесс-поляризацію світу. По-перше- основні фінансові переваги від глобалізації традиційно отримують економічно розвинуті країни та їхні ТНК (в останньому випадку мова іде про переваги від реалізації ефекту масштабу, маніпулювання цінами через використання механізмів трансферного ціноутворення та проведення операцій через офшорні зони). Концентруючи фінансовий потенціал, економічно розвинуті країни нав’язують периферії умови руху капіталу, встановлюючи контроль над фінансовими системами останніх і присвоюючи доходи в масштабах світової економічної системи. По-друге у результаті нееквівалентної зовнішньої торгівлі та консервації сировинної спрямованості експорту країн, які розвиваються, поглиблюється диференціація в рівнях доходів між групами країн, внаслідок чого посилюється бідність та наростає дефіцит фінансових ресурсів у країнах, які розвиваються. Нееквівалентність зовнішньої торгівлі перешкоджає накопиченню фінансових ресурсів, достатніх для фінансування масштабних інвестицій та соціальних потреб населення, що провокує перманентну залежність національних фінансових систем від залучення іноземних капіталів. Накопичення зовнішніх боргових зобов’язань створює значні перешкоди на шляху соціально-економічного розвитку країн, що розвиваються. По-третє Спостерігається не вирівнювання доходів, а їх поляризація. Зростає розрив між індустріально розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, де проживає більша частина населення. Таким чином, у периферійних країнах глобалізація, з одного боку, форсує модернізацію і вестернізацію окремих прошарків населення, а з іншого, стратифікує суспільство і маргіналізує значну частину людства. По-четверте нерівномірність породжуються асиметричні ефекти у науково-технологічному аспекті. глобальна поляризація, з одного боку – результат нерівномірності глобального економічного розвитку, а з іншого боку – одна із причин поглиблення економічної маргіналізації світу. У результаті країни, що розвиваються, в яких проживає 80 % населення планети, але на які припадає менше 1/5 світового ВВП, беруть незначну участь у розробці і впровадженні нових норм, що регламентують функціонування глобальних ринків, та не мають серйозного впливу на міжнародну

політику в рамках нинішніх глобальних вищих політичних форумів. результаті, замість глобального ринку, основи однорідного суспільства, формується багатополюсний світ, що базується на різних економічних і соціально-політичних моделях.

На відміну від перших двох статей автор Корень К.С. у статті «Пространственная поляризция территорий как фактор возникновения ассиметрии территориального развития» досліджує  різницю між поняттям просторова поляризація та асиметрія. Він вважає, що ці два поняття не є синонімами, так як поняття асиметрія передбачає порівняння процесу результату розвитку з деяким стандартом. А вираз просторова поляризація можливо застосовувати до наявних ресурсів на даній території. Отже, неможливо визначити стандарт об’єму ресурсів необхідних для розвитку території, як наслідок застосовувати поняття асиметрії до сукупності наявних ресурсів, тому що відсутня можливість порівняння зі стандартом. Також автор показує як процес поляризації може перетворитися в асиметрію, адже просторова поляризація наявних ресурсів є фактором появи та посилення асиметрії територіального розвитку. Корень К.С. виділив природно-кліматичну,економіко-географічну, демографічну, інфраструктурну та історичну поляризації, які дуже тісно взаємопов’язані з політико-правовою, економічною, бюджетною та соціальною асиметрією. Усі види асиметрії негативно впливають на функціонування регіонів світу. Правова асиметрія на законодавчому рівні створює підстави для нерівномірного розподілу регіональних повноважень та ресурсів, що спричиняє бюджетну асиметрію та асиметрію економічного розвитку, а це все в свою чергу посилює асиметрію регіонів. Вирівнювання бюджетної забезпеченості сприяє згладжування просторової поляризації.

У праці «Модельна  реконфігурація глобальної системи» Кальченко  Т.В. говорить про існування циклічної закономірності чергування однополярної, багатополярної структур в історії міжнародних відносин. Так, у Європі в XIX столітті однополярна структура (домінування Франції) після Віденського конгресу (1815 р.) змінилася багатополярною (“концерт держав”), яка перейшла наприкінці століття в біполярну (два блоки – Антанта та Німецько-Австрійський блок). У XX столітті після Першої світової війни однополярність (США,1918–1936 рр.) змінилася в 1937–1941 рр. багатополярністю з трьома центрами (США/Великобританія–Німеччина/Італія – Японія/СРСР). Продовжуючи цю логіку, слід передбачити у XXI столітті заміну цієї структури багатополярністю й далі за схемою –трансформацію її в біполярність і знову перехід до однополярності. Така схема,на думку автора,відображає лише суто зовнішній бік структурування міжнародних відносин, не захоплюючи їх конкретного змісту, ролі економічних, політичних і військових факторів. Але слід, безумовно, погодитися з нестабільністю будь-якої конструкції світоустрою, що постійно змінюються, відчувають вплив нерів-номірності економічного розвитку, створення блокових силових угруповань під дією доцентрових і відцентрових тенденцій. Крім того, велику роль відіграють і суб’єктивні фактори, проте в основі їх прояву завжди знаходяться об’єктивні процеси й багато чинникіів, що визначають поляризацію світу.

На думку Кисіль Ю.М. у статті «Соціальна поляризація на теренах України ,як загроза соціальній безпеці» сутністю соціальної поляризації в Україні є форми власності на засоби виробництва та їх інші компоненти суспільного багатства. Історичний досвід свідчить про те, що нерівність у власності, доходах та рівні життя стимулює динаміку  економічного розвитку, я уніфікація - гальмують його. Але за певними межами соціально-економічна нерівність починає відігравати зовсім іншу роль – надмірне багато та маргінальна бідність ведуть до деградації суспільства. Автор визначає певні фактори, які впливають на розвиток соціальної нерівності в Україні серед них: істотне зниження заробітної плати як наслідок зростання бідності, посилення диференціації у доходах найбільш багатих і найбільш бідних верств населення. Щоб подолати ці проблеми та зменшити соціальну поляризацію автор пропонує суттєво переглянути соціальні стандарти та гарантії, збільшити рівень оплати праці, впорядкувати систему пільг шляхом переходу до адресної соціальної допомоги, ліквідувати дискримінацію у пенсійному забезпеченні, забезпечити гендерну рівність на всіх рівнях суспільних відносин, а також сформувати сучасний середній клас для забезпечення економічного зростання та соціального захисту населення.

Розглядаючи праці зазначених авторів найбільш ґрунтовно та поглиблено оцінив вплив параметрів поляризації на розвиток суспільства Кравчук Н.Я. На нашу думку, головною метою сталого розвитку та уникнення процесів поляризації є рівність якісних умов життя для кожної людини, незалежно від нації або національності. Незважаючи на досягнення глобальним капіталізмом цивілізованих форм, соціальний статус людини у суспільстві обумовлений володінням об’єктами власності – матеріальними, інтелектуальними, інформаційними. Зараз же глобалізація має чітку ієрархію (три групи країн), причому яскраво вираженим є процес створення перепон (бар’єрів) на шляху від жебрацької групи до вищої. Таким чином, право на якісне життя має тільки «золотий мільярд», а останні покликані його забезпечувати. Прикладом цього є загострення проблем поляризації бідних та багатих, розбіжність між якими за роки глобального розвитку зросла в десятки разів. Це все можна довести за допомогою аналізу основних кількісних і якісних параметрів соціальної поляризації країн світу (ВВП на душу населення, розрив в доходах громадян різних країн, рівень бідності та чисельність бідного населення, індекс Джині, індекс Колма, середнє логарифмічне відхилення).