Політика і економіка

 

Політика  і економіка

Вирішальну роль у розвитку суспільства відіграє взаємодія  економіки і політики. Економіка  виступає важливішим фактором, що визначає політичне життя. Ця залежність отримала всебічне обґрунтування у марксизмі. К.Маркс виходив з того, що держава, політичні відносини ("надбудова") визначаються характером економічних  відносин і рівнем розвитку виробничих сил ("базис"). Ця ідея була розвинута  В.Леніним. Відоме ленінське визначення політики як "концентрованого вираження  економіки". Позиція однолінійного  економічного детермінізму, виражена в марксизмі, не дозволила визначити відносну автономність політики і пояснити певну кількість історичних прикладів, які не вміщуються в цю схему (наприклад, як на основі рабовласницького способу виробництва виникла демократична форма правління в стародавніх Афінах). Світовий досвід показує, що суспільства, які знаходяться на одному рівні розвитку виробничих сил, обміну і споживання, можуть мати різні теми політичної системи, відрізнятися соціальною структурою. Наприклад, сучасна ринкова економіка може поєднуватися як з демократичною, так і з авторитарною владою. Насамкінець політика може бути детермінована й іншими факторами: культурними, географічними і природними, технологічними, особливостями соціальної структури суспільства й історичного розвитку.

Разом з тим вплив економічних  відносин на політику існує, хоча це не завжди буває помітним у повсякденному  житті.

Політичні інтереси людей  перш за все детерміновані їхніми економічними інтересами. Наприклад, одні будуть зацікавлені у зменшенні  податків, інші - ні. Одні хочуть скоротити  соціальні витрати в державному бюджеті, інші - ні. Відповідно різні  соціальні групи будуть виступати  з різними вимогами, програмами. Нарешті, економічні інтереси "заставляють" бізнес-еліту фінансувати виборчі  кампанії, безпосередньо впливати на політиків для прийняття вигідних для бізнесу рішень.

Економічна нестабільність і кризи народжують кризи довір'я  до існуючої влади, а причинами її зміни, росту не конвенціональних форм активності і навіть революцій.

Зовнішня політика держави  будується з урахуванням інтересів  національної економіки. Про це свідчить практика тиску західних урядів на уряди країн-експортерів нафти  з метою зниження цін на сировину або практика забезпечення в інших  регіонах інтересів власних транснаціональних  корпорацій.

Зворотний вплив політики на економіку виявляється в такому:

• стабільність політичної ситуації впливає на стабільність економічного життя, робить країну привабливою для інвестицій; політична нестабільність призводить до відтоку капіталу, "розумової" еліти за кордон;
• реалізація науково-технічної політики впливає на ріст продуктивності праці, на умови і зміст праці робітників;
• у впливі через реалізацію економічної функції держави;
• політика змінює економічне середовище шляхом обгрунтування нових концепцій економічного розвитку і їх втілення в економічних реформах.

Питання про те, наскільки  політичний фактор (яким, у першу  чергу, виступає держава) може бути присутнім  у економіці, є спірним. Цей вплив  може бути як позитивним, так і негативним. Командування економікою за допомогою  директив обертається ростом тіньової економіки, дефіцитом товарів, втратою  економічної зацікавленості, що врешті-решт закінчується кризою суспільної системи. Але настільки ж небезпечний  і "дикий ринок", що не має зовнішнього  регулюючого початку.

Відповідно існує необхідність підтримувати порядок і відрегульованість  економічних відносин, стримувати негативні  прояви ринку засобами політики.

___________________________________________________________________________________________________

Економіка і політика є  двома підсистемами єдиної суспільної системи. За загальним законом системності вони є взаємопов’язаними, і в той же час відносно самостійними. Вони відносно самостійні остільки, оскільки підкоряються своїм особливим законам розвитку.

Економіка і політика є  двома підсистемами єдиної суспільної системи. За загальним законом системності  вони є взаємопов’язаними, і в  той же час відносно самостійними. Вони відносно самостійні остільки, оскільки підкоряються своїм особливим законам  розвитку. В той же час вони взаємопов’язані, оскільки є предметом інтересів  одних і тих самих людей  і соціальних груп – реалізація цих інтересів (перш за все матеріальних) відбувається через відповідну форму  взаємодії, розподілу і перерозподілу  економічної і політичної влади. Взаємообумовленість політики і  економіки на рівні систем є предметом  соціології. Для політології важливі  перш за все взаємостосунки суб’єктів  політичної та економічної влади, а  також між суб’єктами політичної влади з приводу економіки.

Економічна і політична  влада розрізняються за сферою своєї  дії і за механізмом здійснення. Політична влада означає підкорення і примушення людей до виконання  певних законів, приписів, норм суспільного  і державного життя за допомогою  політичного (державного) авторитету і  сили. Економічна влада є регулюванням взаємостосунків між людьми з  приводу виробництва, обміну та розподілу  матеріальних благ, в основі якого  – власність на засоби виробництва. Суб’єктами економічної влади є  власники, тобто окремі особи, або  трудові колективи, групи співвласників, а також держава та інші політичні  або громадські організації. Взаємозв’язок  і самостійність економіки і  політики проявляється вже в тому, що суб’єкти економічної і суб’єкти політичної влади можуть як співпадати, так і існувати окремо.

Економіка є найважливішим  об’єктом політичної діяльності. З  одного боку – як основа політичної влади, в розумінні її економічної  могутності (це стосуєтся будь-якої держави, незалежно від характеру  втручання держави в економіку). З іншого боку – як основа авторитету політичної влади в розумінні  успішної економічної політики. Таким  чином, економічна політика є одним  з головних напрямків діяльності держави, і, одночасно, одним з головних предметів у програмах політичних партій.

Втім, політична влада  завжди була засобом економічного збагачення – держав, суспільних груп або окремих  осіб. Використання політичної влади  в особистих або групових матеріальних інтересах називається корупцією (з лат. corruptіo – підкуп). Це не тільки хабарництво державних службовців і політиків, вона може виявлятись також у проведенні економічної політики у власних інтересах, використанні державних ресурсів в особистих цілях, прямому грабунку державних коштів або цінностей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Общеизвестно, что политика и экономика являются фундаментами всей системы общественных связей.

Рассмотрим сущность политики и экономики как общественных явлений.

В историческом аспекте возникновение  политики связано с социальной, этнической, религиозной дифференциацией общества. В политике отражаются коренные, долговременные интересы различных социальных групп, связанные с удовлетворением  их потребностей. Политика выступает  как инструмент регулирования, соподчинения или примирения этих интересов в  целях обеспечения целостности  общественного организма 

Политика есть сфера властных отношений, так как власть является первоосновой, сутью политических отношений, важнейшим качеством политики. Только на этой основе можно выделить политику, политические отношения из всей совокупности общественных отношений.

Политика выступает и  как организационная и регулятивно-контрольная  сфера общества, что обусловлено  такими ее свойствами, как универсальность, всеохватывающий характер, включенность во все сферы.

Таким образом, политика есть сфера деятельности, связанная с  отношениями между классами, нациями, другими социальными группами, имеющая  целью завоевание, организацию и  использование государственной  власти, управление социальными процессами.

Экономика – особая сфера общественной жизни, занимающая в ней исключительно важное место в силу следующих причин:

• она обеспечивает людей всем необходимым для жизни - продуктами питания, одеждой, жильем, услугами;
• она функционирует и развивается по собственным законам, отличным от тех, которые реализуют другие формы общественной деятельности - политика, право, культура и т.д.

Экономика – сложная, хозяйственная многоуровневая система, обеспечивающая удовлетворение разнообразных потребностей людей и общества путем создания необходимых материальных благ. В любом обществе экономика призвана решить три задачи: что производить, как производить и для кого производить.

Другими словами, необходимо определить, какие товары и услуги (одежда, мебель, автомобили, продукты питания, сервис и т.д.) и в каком  объеме нужны обществу (и людям) в  данный момент. Важно также оценить, применение каких технологий, методов  организации производства, использование  каких ресурсов даст максимальный экономический  и социальный эффект. Кроме того, обществу следует учитывать, как  будет распределяться произведенная  продукция и соответственно полученный доход (прибыль) среди субъектов  хозяйственной деятельности. В разных экономических системах эти задачи решаются по-разному, исходя из форм собственности  на средства производства и способа  управления экономикой.

Политика детерминирована  экономическими, культурными факторами, непосредственно зависит от социальной структуры общества, уровня социального  расслоения. С другой стороны, политика способна воздействовать на эти сферы, проникать в них. Это связано  с двумя аспектами политики:

1. хотя политика собственно не направлена на создание материальных и духовных ценностей (они создаются в других сферах), но политика призвана обеспечить условия, при которых создание и присвоение ценностей отвечало бы интересам тех или иных социальных групп. Эта особенность политики отражена в широко представленных определениях власти как инструмента распределения ценностей в обществе;
2. политика присутствует во всех общественных сферах в силу присущей ей регулирующей функции. На рационализацию отношений между людьми в этих сферах, а также более рациональное использование общественных ценностей направлены такие виды государственной политики, как экономическая, военная, научно-техническая, социальная, культурная, экологическая и др.

Итак, политика и экономика  являются фундаментами всей системы  общественных связей. Политика глубоко  опосредована экономической сферой, экономическими отношениями и экономическими интересами общества. В свою очередь, воздействие политики на экономическую  жизнь общества существенно и  многогранно.

 

 

 

 

 Диалектика  взаимосвязи экономики и политики 

Все сферы жизни любого общества, особенно современного, тесно  взаимосвязаны. Сегодня тенденция  взаимозависимости различных областей общественной жизни проявляется  чрезвычайно отчетливо не только внутри государств, но и в рамках мирового сообщества. Наиболее ярко эта  тенденция прослеживается на примере  взаимосвязи политики и экономики.

Наиболее тесно политика переплетается с экономикой. Общеизвестно, что политика и экономика являются фундаментами всей системы общественных связей. Именно поэтому их взаимодействие играет решающую роль в развитии любого общества. Политика глубоко опосредована экономической сферой, экономическими отношениями и экономическими интересами общества. В свою очередь, воздействие  политики на экономическую жизнь  общества существенно и многогранно.

Необходимость и возможность  этого воздействия неуклонно  возрастает, поскольку увеличиваются  масштабы самой экономической сферы, усложняется ее структура и углубляются  экономические взаимоотношения  в обществе и между странами.

Существует несколько  точек зрения на взаимосвязь политики и экономики.

Так, в отечественной общественной науке на протяжении семи последних  десятилетий господствовала ставшая  буквально канонической концепция  материалистического понимания  истории, сформулированная еще в  XIX в., К. Марксом и ставшая с тех пор краеугольным камнем марксистко-ленинской философии и социологии. Согласно упомянутой концепции, политика – это всего лишь надстройка над экономикой, не имеющая своей внутренней логики функционирования и развития, детерминированная функционированием и развитием экономики, которая является базисом общества (политика – это концентрированное выражение экономики). Хотя Маркс допускал возможность взаимодействия базиса и надстройки, влияния надстройки на базис, все же главным в его социологической концепции был тезис о том, что экономика определяет политику, т. е. способ производства материальной жизни обусловливает социальный, политический и духовный процессы жизни.

Схема зависимости политической сферы от экономического базиса в  теории Маркса выглядит следующим образам. Производительные силы порождают определенные производственные отношения, то есть отношения, в которые люди вступают между  собой в процессе производства. 'Производственные отношения обусловливают определенную социальную структуру, совокупность общественных классов, то есть групп людей, занимающих одинаковое место в способе производства. Социальная структура порождает  соответствующие политические и  юридические институты, а также  духовно-идеологические системы.