Подолання безробіття серед молоді

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

« КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

кафедра Управління персоналом та економіка праці

Есе

на тему: «Подолання безробіття серед молоді»

Виконала:

              студентка 3 курсу

              6508 гр. № 2

              Харко Оксана

Київ-2012

2

Я вважаю, що проблема працевлаштування молоді полягає сьогодні не стільки у відсутності робочих місць, як у нездатності держави, роботодавців та самих молодих спеціалістів знайти спільну мову. Роботодавці, зазвичай, бажають відразу мати відданого суперпрофесіонала, який був би готовий працювати за середню зарплату 12 годин на день без вихідних. Натомість молоді невіддані несуперпрофесіонали, насмілимось припустити, бажають здебільшого протилежного. Збалансувати цей очевидний конфлікт інтересів мала б насамперед держава, представники якої не втомлюються проголошувати, що молоді – її, держави, майбутнє. Звідси постає доконечна необхідність напрацювання ефективної державної політики щодо працевлаштування молоді. Особливо з огляду на ті негативні тенденції, які потягом тривалого часу спостерігаються в економіці України. Понад те, загострення проблеми молодіжного безробіття тягне за собою цілу низку соціальних небезпек для суспільства загалом. При цьому масштаб та глибина останніх перебувають мало не у геометричній прогресії до кількості молодих осіб, які втратили або не можуть знайти роботу.

Звісно, у держави є багато інструментів, за допомогою яких вона може регулювати ринок праці. Перш за все – це створення таких економічних умов, які б заохочували роботодавців брати на роботу молодих і недосвідчених. Держава повинна матеріально заохочувати роботодавців, які надають «перше робоче місце» випускникам навчальних закладів різних рівнів акредитації. Добре було б передбачити податкові пільги для господарств, підприємств, організацій і установ, які забезпечували б роботою студентську та учнівську молодь у вільний від навчання час. Скажімо, під час канікулярного періоду в таборах праці та відпочинку (будівельні загони, збирання врожаю). Створивши відповідні умови для поширення діяльності студентських та учнівських трудових загонів, волонтерських бригад, а також забезпечивши їх необхідним обсягом робіт і належними умовами перебування, можна було б значно покращити «картину» на молодіжному ринку праці.

І ще на мій погляд, щоб випускники навчальних закладів після закінчення навчання мали роботу, необхідно завчасно забронювати необхідну кількість робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях.

На жаль, насправді у нашій економіці все навпаки. Щоб переконатися у цьому, достатньо переглянути свіжі газети з оголошеннями про вакансії. З їх змісту однозначно випливає: на ринку праці маємо непогамовний попит на представників робітничих професій та некваліфіковану робочу силу. Чи приваблює така перспектива молодь? Очевидно, не всіх або ж – як крайній варіант. Я вважаю, що у будь-якому випадку мусимо констатувати: ринок праці вельми пожвавився. А тому орієнтуватися у ньому тільки за допомогою газет – це вчорашній день. Тим паче, що у держави є такий інструмент соціально-правового захисту молоді як мережа центрів зайнятості, головна мета яких — створення та постійне поповнення інформаційного банку даних про наявні робочі вакансії для молоді на підприємствах різних форм власності, установах та організаціях.

Чи достатньо ефективно виконує служба зайнятості свою відповідальну соціальну місію? Не нам судити. Однак, я переконана, що серед невеликого кола молодих людей є і такі, хто звертавється за допомогою до її представництв, але таких, кому б там справді допомогли – не було. Зрештою, згідно з чинним законодавством служба зайнятості повинна сприяти працевлаштуванню, тобто безоплатно надавати інформацію про вільні робочі місця та посади, про наявність яких своєю чергою їх повинні повідомляти різні підприємства та установи. І ще. Ця служба скеровує безробітних на нові місця праці, надає послуги з професійної орієнтації та перенавчання, організовує оплачувані громадські та сезонні роботи. Крім того — надає додаткові гарантії з працевлаштування тим громадянам, котрі потребують додаткових соціальних гарантій, у тому числі дітям-сиротам, дітям, які позбавлені батьківського піклування та молоді, яка закінчила навчання в СШ, ПТУ або звільнилася з армії – для них бронюється близько 5% від загальної кількості робочих місць за робітничими професіями на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності; виплачується допомога з безробіття. Все це не виключає самостійного пошуку роботи шляхом безпосереднього звернення до роботодавця, а також прийняття громадян на роботу підприємствами поза службою зайнятості.

З іншого боку,як на мене, то вимоги роботодавців до майбутніх робітників щороку стають усе жорстокішими. До переліку стандартних вимог на сьогодні входить не лише обов’язковість відмінного навчання, а й досконале знання комп’ютера та принаймні однієї іноземної мови. Окрім того, все більшого значення працедавці надають наявності у претендентів на працевлаштування практичного досвіду роботи. Я вважаю,що  це змушує навчальні заклади переглянути систему проходження студентами виробничої практики – випускники повинні добре розумітись на виробництві чи роботі в установах та організаціях.

Чи достатньо цього? Щороку навчальні заклади випускають чимало спеціалістів, тисячі з яких перебувають на обліку в центрах зайнятості. Однак, кількість безробітної молоді швидко скорочується. Популярними серед молоді стають технічні спеціальності, що свідчить про соціальну мобільність самої молоді. Про усвідомлення власної відповідальності за своє життя.

Отже, на мою думку, роблема молодіжного безробіття стосується як і українців, що здобули вищу освіту, так і української влади. Усі ті нововведення, впроваджені Міністерством освіти та науки (починаючи із Зовнішнього Незалежного Оцінювання та закінчуючи пенсійною реформою) можливо матимуть об’єктивний результат через декілька років, вплинуть певним чином на проблему молодіжного безробіття. Однак нікому не відомо, яким буде результат – позитивним чи негативним. А якісна альтернатива на нововведення, яка б дала результат не через декілька років, а вже через рік – ось найкращий вихід з проблеми.

2