Податок на додану вартість

Податок на додану вартість.

Навчальна мета: Об’єкт, платники та особливості податку на додану вартість..

Матеріально-технічне забезпечення: таблиці, графіки, схеми, першоджерела.

Джерела і література:

 

ПЛАН

1. Загальна характеристика ПДВ.
2. Платники ПДВ.
3. Об’єкт оподаткування ПДВ.

 

1. Загальна  характеристика ПДВ.

Як вже зазначалось, податок на додану вартість (ПДВ) є  непрямим податком, а саме - однією з  форм універсальних акцизів. ПДВ  був запроваджений в Україні  в 1992 році, і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.

Податок на додану вартість має високу ефективність із фіскальної точки зору, оскільки споживання є  більш сталою величиною, на відміну  від доходів чи прибутку. Широка база оподаткування, яка включає  не тільки товари, але й роботи і послуги, забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень, оскільки зміна в уподобаннях споживачів не відображається на зменшенні доходів бюджету (що є проблемою для податків на споживання з обмеженим переліком оподатковуваних товарів). Універсальні ставки полегшують як обчислення податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю сплати останнього, а крім того, забезпечують нейтральний вплив на процеси ринкового ціноутворення. Стягнення ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб’єктами підприємницької діяльності. Крім того, відсутнім є кумулятивний ефект в ціноутворенні, коли податок нараховується на податок. Від податку на додану вартість набагато важче ухилитись в порівнянні з прибутковими податками, оскільки база оподаткування підраховується набагато простіше, а його стягнення на всіх етапах реалізації вводить “механізм автоматичного контролю” за правильністю нарахування суми податку на попередній стадії реалізації.

Недоліками ПДВ є  значний його вплив на загальний  рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання оборотних  коштів підприємств.

Об’єктом оподаткування  ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткою повної вартості товару чи послуги, це та її частина, яка створюється саме на цьому етапі виробництва. Обчислити її обсяг можна двома методами : перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів та послуг виробничого характеру (саме цей метод застосовується в Україні); другий - скласти величини заробітної плати, прибутку, непрямих податків, амортизації, та деякі інші. Оподаткування доданої вартості створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів та послуг на всіх етапах їх виробництва і реалізації.

З 1 жовтня 1997 року в Україні  був введений в дію новий Закон  щодо ПДВ, який досить суттєво змінив механізм стягнення податку, що діяв раніше. Розглянемо основні елементи діючого механізму стягнення  ПДВ.

 

2. Платники ПДВ.

Платниками податку на додану вартість є як юридичні особи (резиденти та нерезиденти, суб’єкти підприємницької  діяльності та особи, що не є суб’єктами підприємницької діяльності), так  і фізичні особи (суб’єкти підприємницької діяльності та особи, що не є суб”єктами підприємницької діяльності – в тому випадку, якщо вони ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню).

При цьому особа є платником  ПДВ, якщо обсяг здійснюваних нею  оподатковуваних операцій з  продажу товарів (робіт, послуг) досягнув протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це положення не розповсюджується на осіб, що здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, які є платниками ПДВ без залежності від обсягу оподатковуваних операцій). Така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ в податкових органах за своїм місцем знаходження. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем дванадцятимісячного періоду, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподатковуваних операцій. Особи, які мають намір здійснювати торгівлю за готівку повинні подати реєстраційну заяву не пізніше ніж за десять календарних днів до початку здійснення підприємницької діяльності. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику свідоцтво про реєстрацію як платника податку.

Виключені з числа платників  фізичні особи, що здійснюють торгівлю за готівкові кошти на умовах сплати ринкового збору; юридичні (які вибрали  ставку у розмірі 10%) та фізичні особи, що займаються підприємницькою діяльністю і сплачують єдиний податок з суб”єктів малого підприємництва.

 

3. Об’єкт оподаткування  ПДВ.

Основна ставка по податку на додану вартість становить 20 відсотків. Крім того, існує нульова ставка ПДВ, введення якої передбачає створення пільгових  умов для деяких видів товарів. Існування лише однієї ставки по податку на додану вартість, з одного боку має позитивний вплив, оскільки спрощує механізм стягнення податку та нейтрально впливає на ринковий механізм ціноутворення. З іншого боку, негативним є вплив на вирішення соціальних проблем, оскільки предмети першої необхідності оподатковуються за універсальною ставкою, що збільшує податковий тягар для малозабезпечених верств населення. Саме тому, в більшості розвинутих країн існують кілька ставок по ПДВ, і саме на товари першої необхідності їх розмір є нижчим за основну ставку, не дивлячись на те, що експерти та науковці вважають існування єдиної ставки більш доцільним.

В законі чітко визначений перелік  операцій платника, які відносяться  і які не відносяться до об’єкту  оподаткування ПДВ (тобто підлягають або не підлягають оподаткуванню ПДВ). До об’єктів оподаткування ПДВ відносять операції платників податків із:

1) продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; 

2) ввезення товарів на митну  територію України та отримання  робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України;

3) вивезення товарів за межі  митної території України та  надання послуг (виконання робіт)  для їх споживання за межами  митної території України. 

Досить великим є перелік операцій, що виключаються з об’єкту оподаткування ПДВ. Розглянемо основні з них. Не є об'єктом оподаткування операції з:

- випуску, розміщення та продажу  за кошти визначених видів  цінних паперів, обміну цінних  паперів на інші цінні папери; депозитарної, реєстраторської і розрахунково-клірингової діяльності з цінних паперів;

- надання послуг із страхування  і перестрахування, соціального  і пенсійного страхування; 

- обігу валютних цінностей; 

- виплати грошових виграшів  і винагород;

- випуску державних лотерей;

- надання послуг, що здійснюються  фінансово-кредитними установами  та органами державної влади; 

- виплат дивідендів та роялті;

- передачі основних фондів у  якості внеску до статутних  фондів юридичних осіб;

- послуг у сфері позашкільної освіти тощо.

 

 

 

 

ПЛАН

1. База оподаткування ПДВ.
2. Податковий облік.
3. Пільги з ПДВ.

 

1. База оподаткування ПДВ.

База оподаткування - це оборот у  вартісному виразі до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Слід звернути увагу, що всі інші непрямі податки (наприклад, акцизний збір, мито), які були включені в ціни товарів, являються базою оподаткування ПДВ. Для різних видів операцій встановлюється різний порядок визначення бази оподаткування, що зумовлене в тому числі і намаганням мінімізувати ухилення від цього податку. Так, якщо при продажу товарів за кошти між незалежними особами базою оподаткування виступає фактично отримана сума продавцем, то при бартерній операції, чи при продажу пов”язаним особам фактично отримана сума може бути збільшена податковими органами, якщо вони вважають, що ціна реалізації була нижча за звичайні ціни по таких товарах.

Розглянемо як визначається база оподаткування у найбільш поширених  випадках.

1. База оподаткування  операцій з продажу товарів  (робіт, послуг) за кошти непов”язаним особам визначається виходячи з їх договірної вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків та зборів, за винятком податку на додану вартість. Таким чином, всі інші непрямі податки збільшують базу оподаткування ПДВ.

2. У разі здійснення:

- бартерних операцій;

- операцій з безоплатної  передачі товарів (робіт, послуг);

- натуральних виплат  у рахунок оплати праці фізичним  особам;

- передачі товарів (робіт,  послуг) для невиробничого використання або пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

3. До бази оподаткування імпортних  товарів включаються митна вартість  цих товарів та всі інші  непрямі податки.Визначена вартість  перераховується в українські  гривні за валютним (обмінним) курсом  Національного банку України,  що діяв на день оформлення  митної декларації. Слід звернути увагу, що митні органи мають право самостійно визначати митну вартість імпортованих товарів у випадках і за методикою, визначених Митним Кодексом України.

Базою оподаткування робіт та послуг, що виконуються нерезидентами на митній території України є їх договірна вартість.

4. Якщо платник займається комісійною  торгівлею, базою оподаткування  є комісійна винагорода такого  платника.

5. У разі використання вексельної  форми розрахунку за товари, роботи, послуги, базою оподаткування  є сума, зазначена у векселі без врахування дисконтів, а за процентними векселями – збільшена на суму процентів, нарахованих на суму номіналу такого векселя.

Вартість зворотної тари до бази оподаткування не включається.

Якщо після продажу товарів, робіт, послуг здійснюється перегляд цін або повернення проданих товарів, податок на додану вартість перераховується, виходячі зі зміненої бази оподаткування як у продавця таких товарів, так і у покупця.

 

2. Податковий облік.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду (рис.4). Звітний податковий період - це період, за який платник податку зобов’язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. В залежності від обсягу оподатковуваних операцій за попередній календарний рік, встановлено два звітних періоди: місячний і квартальний. Для платників податку, в яких обсяг оподатковуваних операцій за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звітний період дорівнює календарному місяцю. Декларацію до бюджету ці платники подають протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця. Якщо ж обсяг операцій є меншим, платники податку можуть за своїм вибором застосовувати звітний період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу ( в цьому випадку декларація подається протягом 40 днів після закінченя звітного кварталу).

Податкове зобов’язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником  податку в звітному періоді у  складі ціни реалізації товарів, робіт, послуг. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду. Податковий кредит складається із сум податків, сплачених (нарахованих) у складі ціни платником податку своїм постачальникам у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. У разі коли платник має пільги щодо сплати ПДВ та придбані товари (роботи, послуги), частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково – ні (це положення не стосується операцій з нульовою ставкою), до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого податку при їх придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

З жовтня 1997 року була введена податкова  накладна, яка є одночасно звітним  податковим документом і розрахунковим  документом. Платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити наступну інформацію:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) назву юридичної особи або  прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку  на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної  особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник  податку на додану вартість;

е) опис товарів (робіт, послуг) та їх кількість;

є) повну назву отримувача;

ж) ціну продажу без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Слід звернути увагу, що не дозволяється включення до податкового кредиту  будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (якщо товар імпортується) або іншими розрахунковими документами (якщо обсяг разового продажу не більший двадцяти гривень; у разі продажу транспортних квитків та при виписуванні готельних рахунків).

Таким чином, одним із джерел, куди відносяться суми ПДВ, що сплачені постачальникам за придбані товари, роботи, послуги  є податковий кредит. Якщо платник  не має права віднести суми відповідного ПДВ до податкового кредиту, джерелом погашення цих сум в залежності від виду придбаних товарів та статусу платника виступають: