Планування як функція управління підприємством

1. Планування як функція управління  підприємством

Управління - ціленаправлена координація суспільного виробництва. Це управління машинами, механізмами, людьми та їх відносинами, які виникають у процесі виробництва.

Планування  вирішує питання про те, що і як повинна робити організація. Таким чином, сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обгрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів і ресурсів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв'язку.

Головний сенс планування полягає у підвищенні ефективності діяльності підприємства шляхом цільової орієнтації та координації всіх процесів, виявлення ризиків і ↓ їх рівня, ↑ гнучкості й адаптованості до змін.

Осн функції управління: планування, прогнозування, організація, координація, контроль.

Прогнозування - наукове передбачення розвитку виробництва, пошуку рішень, які забезпечать розвиток виробництва та його частин в оптимальному режимі.

Організація - це діяльність, що направлена на створення та розвиток структури господарської системи, включає регламентацію окремих елементів процесу управління і, залежно від об'єкту, поділяється на організацію виробництва, організацію праці і організацію управління.

Координування - забезпечення необхідної узгодженості дій працівників відповідно до плану.

Регулювання - забезпечення нормального проходження виробничих процесів на підприємстві.

Контроль - засіб здійснення зворотного зв'язку в системі управління. Головний його сенс - у створенні гарантій виконання планових рішень.

До процесів контролю включають:

/    порівняння показників очікуваного  і фактичного виконання планів;

/    аналіз ймовірних відхилень від  запланованих показників;

/    перевірка припущень;

/    перевірка методичної та змістової  узгодженості планового процесу.

У процесі планування кожне підприємство повинно відповісти на такі запитання:

-    що повинно бути зроблено і  для чого?

-   коли це буде зроблено і  хто його буде робити?

-   де це буде зроблено, і що  для цього необхідно?

Етапи планування:

1 розробка загальних цілей,

2 визначення конкретних, деталізованих цілей на заданий період,

3 визначення шляхів та засобів їх досягнення (декілька альтернатив, вибір 1),

4 контроль за досягненням поставлених цілей.

Планування базується на неповних даних → деякі аспекти функціонування ек системи не піддаються оцінці, а залежать від зовн середовища, яке характеризується швидкою мінливістю. В західній економіці ця мінливість пояснюється, в першу чергу, індивідуальним і швидкозмінним характером попиту. Вимоги з боку попиту диктують зрушення інших факторів зовнішнього середовища: технологій, комунікацій, соціальних відносин тощо.

 

2. Принципи планування

- цілеспрямованість, 

- єдність  (системний характер, єдиний напряму розвитку),

- повнота, 

- інтегрованість  за змістом у часі,

- гнучкість, 

- точність.

- принцип участі.

Важливою  є відповідність системи планування і організаційної структури підприємства. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (виробничого відділу, відділу маркетингу тощо). Єдиний напрямок планової діяльності, загальні цілі всіх елементів підприємства стають можливими у рамках вертикальної єдності всіх підрозділів (наприклад, підприємство - цех- бригада) та їх інтеграції.

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається в тому, що планування жодної частини підприємства не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде пов'язане з плановою діяльністю його окремих одиниць. Крім того, зміни в планах 1 із підрозділів повинні бути відображенні в планах інших підрозділів.

 

3. Предмет та об’єкт планування

Планування - це процес підготовки рішень про цілі, способи і методи їх досягнення шляхом цілеспрямованої порівняльної оцінки різних альтернативних варіантів дій у передбачуваних умовах.

Об'єкти планування:

- виробництво  і реалізація продукції, 

- собівартість,

- забезпеченість  трудовими, матеріальними і фінансовими  ресурсами, 

- фінансові  результати роботи,

- фінансовий  стан підприємства,

- інвестиційна  діяльність.

Предмет планування: ресурси підприємства.

4. Система планів підприємства

Система планування - цілеорієнтована множинна сукупність суб’єктів планування або процесів планування, між якими існують специфічні взаємозв’язки.

Система планів - цілеорієнтована множинна сукупність планів, між якими існують специфічні взаємозв’язки.

Вимоги до системи планів:

- цілеспрямованість,

- цільність

- повнота,

- інтегрованість за змістом і у часі,

- гнучкість (розробка альтернативних планів),

- ефективність.

Плани і процеси планування повинні бути інтегрованими з орієнтацією на цілі. Тому зміст планів має бути узгоджений як за вертикаллю — на всіх рівнях організаційної піраміди, так і за горизонталлю, а в деяких випадках (по проектах) — за діагоналлю.

Узгодження планів: послідовне або паралельне (синхронне). На великих підприємствах зі складною організаційною структурою процес планування здійснюється комбіновано «зверху—донизу» і «знизу-доверху» відповідно до так званого принципу «зустрічного потоку».

Передумови створ ефективної системи планування:

- організаційні: організаційна структура підприємства має бути адекватною системі планування з тим, щоб органи управління й організаційні одиниці, які утворюють відповідно організаційну і планову піраміди, перекривали одна одну,

- інформаційні: необхідна методична база та інструментарій для збору, обробки і передавання планово-контрольної інформації, яка, у свою чергу, має спиратися на розвинену систему управлінського і фінансового обліку та ефективну систему електронної обробки даних

- кадрові.

 

Види планування:

Генеральне цільове планування - визначення головних цілей діяльності підприємства і цілей-дій, що випливають із них. До цього комплексу входять матеріальні цілі (освоєння нових сфер діяльності, залучення нових груп споживачів), вартісні або монетарні цілі (зростання вартості капіталу, максимізація прибутку), соціальні цілі (підвищення соціального становища персоналу, формування ділового іміджу підприємства).

Стратегічне планування - планування досягнення цілей. На основі поставлених цілей тут визначаються обсяги і структура продуктово-асортиментної програми підприємства, а також структура і обсяги ресурсів (потенціалу), необхідних для виробництва і реалізації продукції. Стратегічне планування пов’язане з діяльністю підприємства довгостроковому періоді, оскільки зміна потенціалу передбачає планування розміру підприємства, структури виробництва (виробничої потужності), структури капіталу, а також організаційної структури, юридичної форми і системи управління підприємством у цілому.

У процесі поточного планування функціонування підприємства розглядається у межах короткотермінового періоду, тобто на базі визначеної продуктової програми, заданого потенціалу і системи управління. Воно охоплює всі сфери виробничо-господарської діяльності підприємства і підпорядковує їх досягненню цілей. Традиційно комплекс планів відображає функціональні сфери діяльності (функціональні підсистеми планування), а саме: випуск продукції, її реалізацію; забезпечення виробництва необхідними засобами (обґрунтування виробничою потужністю), матеріальними і трудовими ресурсами; визначення витрат і фінансових результатів.

Прерогативою зведеного планування (1 рік) є визначення сукупних фінансово-економічних результатів діяльності підприємства (виторгу, витрат) і фінансове планування.

Всі чотири комплекси розробляються у рамках так званого плинного планування періодично, як правило, щорічно.

Досить часто на практиці перший комплекс заведено не включати до планування, а останні три поєднувати у стратегічне і поточне, включаючи до поточного зведене.

 

Методи планування:

Метод екстраполяції (планування від досягнутого рівня), полягає в тому, що величина планових показників визначається на основі їхньої динаміки, яка склалась у попередніх періодах. Процедура обчислення набуває дуже спрощеного характеру: фактично досягнута величина показника у базисному (звітному) періоді коригується на середній відсоток її зміни. При цьому темпи зміни показника або приймаються такими, що склалися в минулому, або підправляються (зменшуються чи збільшуються) плановиком, виходячи з власного досвіду та інтуїції. Метод екс- 
траполяції є простим і зручним у використанні, але він припускає збереження існуючих тенденцій, темпів і пропорцій у майбутньому і, по суті, не враховує наслідків можливих змін.

Пофакторний метод передбачає коригування фактичних показників за базисний період шляхом розрахунку їхньої зміни під впливом чинників.

Нормативний метод: планові показники обчислюються на основі встановлених норм і нормативів. Доцільне використання нормативного методу планування обмежується процесами з унормованим залученням ресурсів: праці, сировини та матеріалів, палива та енергії, обладнання, фінансових коштів тощо. Це вимагає чітко налагодженої нормативної бази, як правило, інтегрованої з системою бухгалтерського обліку