Планування тваринецтва и рослинецтва

План

1)Вступ “Планування продукції рослинництва”

2)Планування  продукції зернових культур

3) Вступ “Планування продукції тваринництва”

4) Планування продукції скотарства

5) Використана література 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1)Планову врожайність  обгрунтовують комплексом агротехнічних заходів. Основні з них - посів насінням високоврожайних сортів, правильна система добрив, правильна система обробки грунту та догляду за рослинами, заходи по боротьбіз шкідниками та хворобами с / г культур, застосування в залежності від грунтово-кліматичних умов меліоративних заходів. Кількість внесених за ту чи іншу культуру добрив визначають множенням площі на норму внесення на 1 га. Помноживши кількість добрив на ціни з урахуванням витрат на достаВКУ. Визначають витрати на добриво по культурам, а також загальну суму витрат на добрива.  
 
Планування посівних площ попередні площі окремих культур визначають діленням планової потреби господарства в продукції на врожайність. Отримані дані уточнюють відповідноз розміщенням культур у полях сівозмін. Остаточний розмір посівних площ записують при складанні балансових розрахунків за кормів, робочій силі, засобів механізації і т.д. При цьому враховують економічну ефективність культур.  
 
Спочатку планують необхідний обсяг производства. Він повинен забезпечувати продажу продукції за договорами, потреба у насінні з урахуванням їх придатності та страхового фонду, потреба в кормах для тваринництва в Киеве, включаючи страховий фонд та інші можливі внутрішньогосподарських витрати.  
 
Потреба в насінні різних культур визначаютьмноженням площ їх посіву на норми висіву. Джерела покриття потреби в насінні - наявність на початок року, насіння з урожаю планованого року (озимі), обмін, покупка. На підставі площ посіву наступного за планованим році у відповідності з перспективним планом господарства визначаютьсяють кількість насіння, потрібне на ці площі, а також для створення страхового запасу.  
 
Розробку виробничої програми з розвитку рослинницької галузі завершують складанням плану розподілу продукції. У прибутковою його частини показують наявність продукції рослинництва напочаток року, надходження від урожаю планованого року, обміну, купівлі та інші надходження. У видаткової частини відображають продаж продукції державі, витрати на насіння, здачу в обмін. Витрати на корм худобі з початку року до врожаю і від врожаю до кінця року, продаж працівникам господарства в Киеве, виділення продукціі працівникам господарства в порядку оплати праці, на переробку, продаж на ринку та інші витрати. У плані використання продукції обчислюють також залишок різних видів на кінець року і його розподіл на насіння, корм худобі, виділення в страхові фонди насіння і фуражу, реалізацію, інші витратии.  
 
2) Планування виробництва зерна провадять на основі: доведеного плану продажу його державі (по видах зернових культур); обсягу видачі колгоспникам в порядку оплати праці та продажу працівникам господарства; основної і страхової потреби на фураж, згідно з планом потреби кормів на господарський рік (від урожаю планового до урожаю наступного року); основної і страхової, потреби насіння; потреби зерна для громадського харчування, допомоги непрацездатним та для виділення до міжколгоспного страхового фонду. Такий розрахунок провадять за окремими видами зерна, а потім підсумовують по галузі в цілому.

Твердого плану  продажу зерна державі на кожну  п'ятирічку не застосовують, як це мало місце у старі добрі часи, проте  орієнтовні норми на певний період часу та заохочення виробників зерна (наприклад, підвищення ціни за 1 ц проданого  понад орієнтовну норму) повинні мати місце і зараз, оскільки це вигідно господарствам.

Потребу в зерні  за видами його ділять на заплановану  врожайність відповідних культур  і визначають проектні посівні площі  у господарствах.

Економічна ефективність визначається відношенням обсягу виробництва зерна до понесених витрат і характеризується системою натуральних та вартісних показників. Система показників економічної ефективності виробництва зерна включає такі показники, як урожайність, продуктивність праці, собівартість, ціна реалізації, рівень рентабельності? Водночас при визначенні економічної ефективності виробництва продовольчого та фуражного зерна є певні особливості. Система показників економічної ефективності першого включає урожайність, собівартість 1 ц зерна, затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна з розрахунку на 1 люд.-год, ціну реалізації 1 ц, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності; другого - урожайність, вихід кормових одиниць та перетравного протешу з 1 га посіву, собівартість 1 ц зерна, 1 ц кормових одиниць та перетравного протеїну, затрати праці на 1 ц зерна, 1 ц кормових одиниць та перетравного протеїну, ціну реалізації, прибуток з розрахунку на 1 ц, рівень рентабельності.

З допомогою  кількісного співвідношення валового збору зерна до понесених витрат на його одержання, або урожайності до витрат на 1 га посіву, визначають рівень економічної ефективності виробництва зерна.

Визначальним  фактором розвитку зернового господарства має бути інтенсифікація галузі на основі досягнень науково-технічного прогресу та розвитку ринкових відносин. Значну увагу слід приділити поліпшенню насінництва, зменшенню втрат урожаю при вирощуванні, зберіганні та переробці зерна) впровадженню нових організаційних форм господарювання, посиленню матеріальної заінтересованості працівників. Резервами підвищення ефективності зернового господарства є насамперед нарощування урожайності й удосконалення зернового ринку.

3) Продуктивність худоби і птиці є головним якісним показником розвитку тваринництва. Її визначають за кількістю продукції бажаної якості, одержаної за певний проміжок часу з розрахунку на одну голову худоби і птиці. До основних показників продуктивності, що їх встановлюють у планах сільськогосподарських підприємств, належать: у скотарстві -- надій на середньорічну корову за рік (кг), середньодобовий приріст живої маси молодняку на вирощуванні, відгодівлі й нагулі (г); у свинарстві -- кількість поросят на матку (голів), середньодобовий приріст свиней на вирощуванні (старших за два місяці) і відгодівлі (г); у вівчарстві -- настриг вовни з розрахунку на вівцю, наявну на початок року (кг); у птахівництві -- кількість яєць на середньорічну курку-несучку. Важливими показниками є приплід телят на 100 нетелів, наявних на початок року (телят на 100 корів, запліднених телиць до двох років і всіх телиць старших за два роки, у т. ч. від корів), ягнят і козенят -- на поголів'я вівце- і козематок і ярок старших за один рік; а також м'ясна продуктивність (відношення продукції вирощування худоби і птиці до поголів'я відповідного виду тварин, наявного на початок року).

Основними чинниками, які визначають продуктивність худоби і птиці, є: рівень годівлі, якість кормів, перш за все вміст у них перетравного протеїну; породний склад; середній вік  маточного поголів'я; умови утримання; технологія.

Безумовно, у  сучасних умовах головним фактором підвищення продуктивності худоби і птиці є  корми. Це підтверджує проведена  академіком Л. Ернстом експертна  оцінка впливу основних факторів на рівень виробництва й економічну ефективність скотарства: у найближчій перспективі зростання виробництва продукції скотарства на 59 % визначатиме годівля, на 24 % -- розведення тварин і на 17 % -- технологічні фактори.

Аналогічні результати одержано й стосовно впливу на продуктивність корів інших чинників (питома вага концентрованих кормів у раціоні, вік  корів, їхній породний склад, вихід  телят з розрахунку на 100 корів, наявних  на початок року, затрати праці  з розрахунку на одну корову тощо.

Однак слід мати на увазі, що у тваринництві вплив  факторів інтенсифікації на приріст  продуктивності доцільно визначати  з урахуванням факторів, що є в  мінімумі. Такими факторами в кожному  конкретному господарстві можуть бути не тільки рівень годівлі, якість кормів, порода, забезпеченість трудовими ресурсами, а й режим праці та відпочинку, матеріальна зацікавленість, трудова дисципліна. На тваринницьких комплексах і птахофабриках, де чітко дотримуються технології, продуктивність худоби і птиці планується з урахуванням закладених у проектах обґрунтованих техніко-економічних параметрів.

Технологія промислового виробництва яєць у спеціалізованих  господарствах країни базується  на основних принципах: використання високопродуктивних гібридних курей; утримання курей в кліткових батареях, які забезпечують механізацію і автоматизацію виробничих процесів і високу ефективність праці; годівля курей повнораціонними сухими комбікормами; утримання птахів у великих пташниках з оптимальним мікрокліматом та диференційованим світловим режимом; застосування ефективних ветеринарно-профілактичних заходів, які забезпечують високу збереженість птахів; рівномірне цілорічне виробництво яєць у відповідності з технологічним графіком, який передбачає ефективне використання всіх виробничих потужностей.

Сучасне промислове виробництво м'яса бройлерів базується  на таких основних принципах: використання високопродуктивної гібридної птиці; вирощування бройлерів в пташниках, які обладнані засобами, що забезпечують повну механізацію і автоматизацію виробничих процесів та регулювання мікроклімату в залежності від віку птахів, високу ефективність праці; застосування ресурсозберігаючих технологічних прийомів; виконання виробничого процесу за технологічним графіком, який забезпечує ритмічне цілорічне вирощування бройлерів; застосування повнораціонних сухих комбікормів, які відповідають біологічним потребам птахів і дозволяють отримати високоякісну продукцію; суворе дотримання ветеринарно-санітарних правил.

     4) Планування подальшого розвитку кожної підгалузі тваринництва передбачає необхідність задоволення потреб народного господарства в м'ясі, молоці та інших видів продукції.

     При розробці проекту плану необхідно  передбачити подальше підвищення ефективності використання земельних угідь для збільшення виробництва кормів, зростання інтенсифікації тваринництва і кормовиробництва, найбільш раціональне поєднання підгалузей тваринництва і рослинництва, поглиблення спеціалізації і посилення концентрації, вдосконалення технології виробництва, поступове переведення тваринництва і кормовиробництва на індустріальну основу, поліпшення якості продукції, зниження її собівартості та намітити заходи щодо зростання продуктивності праці.

     Для забезпечення намічуваних обсягів  виробництва і закупівель продукції тваринництва, розраховується рух (оборот) стада худоби і птиці.

     Складання планових оборотів стада по галузі тваринництва необхідно для багатьох цілей. Обороти стада дозволяють встановити порядок в організації тваринництва. На їх основі визначають вихідну поголів'я, загальний приріст живої маси за рік по всій галузі і по окремих статево групам, живу масу худоби на кінець року і призначеного до реалізації, планують поліпшення якості стада.

     Вихід продукції планують, виходячи з вікового та статевого складу стада, тобто  його структури.

     Структура стада - це процентне співвідношення статево-вікових груп худоби даного виду на певну дату. Вона буває фактична і планова. Фактична структура стада характеризує співвідношення тварин того або іншого виду худоби по статевим та віковим групам на початок місяця, квртала або року. Планова структура стада показує, яким має бути співвідношення тварин на наступний місяць, квартал, рік або більш далеку перспективу. Структура стада може відображати просте і розширене відтворення. Просте відтворення планується на фермах, що мають сталий склад основного стада і високу продуктивність тварин. Структура стада при розширеному відтворенні застосовується в більшості господарств, вона передбачає не тільки відновлення вибракуваних поголів'я, а й приріст його з тих чи інших груп. Структура стада в кожному господарстві повинна забезпечувати своєчасне виконання договорів з продажу продукції і внутрішні потреби господарства в цих продуктах. У структурі стада повинен бути достатній питома вага ремонтного молодняку, який забезпечує в потрібній кількості поповнення маточного поголів'я.

     Правильна структура стада, що відповідає природно-еноміческім  умовам господарства, сприяє нормальному  відтворенню стада.

     Особливо  важливе значення має планова  структура стада на кінець року. Вона відображає напрямок галузі. Наприклад, скотарство може бути молочним (60% корів у стаді), молочно-м'ясним (45% корів) і м'ясним (35%) корів. Залежно від напрямку галузі скотарства в структурі стада буде різним питома вага корів. Різними за складом і будуть групи молодняку.

     Плановий оборот і структура стада визначаються в розрізі статево-вікових груп тварин по кожній галузі.

     Оборот  стада - це рух тварин за статево  груп за певний відрізок часу, засноване  у відповідності до плану розвитку господарства і природними (біологічними) особливостями відтворення стада.

     Оборот  стада складають на основі договорів  з продажу продукції і забезпечення внутрішньогосподарських потреб у  конкретному виді продукції. При  цьому обчислюють показники руху поголів'я з обов'язковим зазначенням  кількості голів і їх живої маси.

     Форма обороту стада являє собою  прибутково-видаткову таблицю, що відбиває надходження худоби та витрата його за певний період, живу масу по статевим та віковим групам і валовий приріст  живої маси (Додаток 1).

     Валове  виробництво продукції тваринництва планується таким чином, щоб забезпечити виконання річних договірних зобов'язань по кварталах, витрата її на громадське харчування, продаж робітникам і службовцям, витрат продукції - молока на виробничі потреби - на випоювання молодняку ​​сільськогосподарських тварин.

     Продуктивність  тварин на плановий період встановлюється з урахуванням досягнутого рівня і намічені заходів щодо вдосконалення породних і продуктивних якостей стада, поліпшення годівлі та утримання тварин та інших факторів.

Використана література

1. Економіка  аграрного підприємства - підручник для економічних і аграрних спеціальностей аграрних вищих навчальних закладів. К.:Український Центр духовної культури, 2004.

2. Економіка,  організація і планування сільськогосподарського  виробництва - підручник для учнів  сільськогосподарських технікумів. К.: „Вища школа”, 1979.