Підприємство як суб’єкт господарювання

9. Державна економічна й соціальна політика істотно впливає на ефективність суспільного виробництва. Основними її елементами є:

а) практична  діяльність владних структур;

б) різноманітні види законодавства (законотворча діяльність);

в) фінансові  інструменти (заходи, стимули);

г) економічні правила та нормативи (регулювання доходів і оплати праці, контроль за рівнем цін, ліцензування окремих видів діяльності);

д) ринкова, виробнича й соціальна інфраструктури;

е) макроекономічні  структурні зміни;

є) програми приватизації державних підприємств (організацій);

ж) комерціалізація  організаційних структур невиробничої сфери.

10. Інституціональні механізми. Для безперервного підвищення ефективності діяльності всіх суб'єктів господарювання держава має створити відповідні організаційні передумови, що забезпечуватимуть постійне функціонування на національному, регіональному чи галузевому рівнях спеціальних інституціональних механізмів — організацій (дослідних і навчальних центрів, інститутів, асоціацій), їхню діяльність треба зосередити на:

1) розв'язанні  ключових проблем підвищення ефективності різних виробничо-господарських систем та економіки країни в цілому;

2) практичній  реалізації стратегії і тактики  розвитку національної економіки  на всіх рівнях управління. Нині  у світі функціонує понад 150 міжнародних, національних і регіональних центрів (інститутів, асоціацій) з продуктивності та управління.

11. Інфраструктура. Важливою передумовою зростання ефективності діяльності підприємств (організацій) є достатній рівень розвитку мережі різноманітних інституцій ринкової та виробничо-господарської інфраструктури. Нині всі підприємницькі структури користуються послугами інноваційних фондів і комерційних банків, бірж (товарно-сировинних, фондових, праці) та інших інститутів ринкової інфраструктури. Безпосередній вплив на результативність діяльності підприємств (організацій) справляє належний розвиток виробничої інфраструктури (комунікацій, спеціалізованих інформаційних систем, транспорту, торгівлі тощо). Вирішальне значення для ефективного розвитку всіх структурних елементів економіки має наявність широкої мережі установ соціальної інфраструктури.

12. Структурні зміни в суспільстві також впливають на показники ефективності на різних рівнях господарювання. Найважливішими є структурні зміни економічного та соціального характеру. Головні з них відбуваються в таких сферах:

а) технології, наукові дослідження та розробки, супроводжувані революційними проривами  в багатьох галузях знань (пропорція  імпортних та вітчизняних технологій);

б) склад  та технічний рівень основних фондів (основного капіталу);

в) масштаби виробництва та діяльності (переважно  за деконцентрації з допомогою створення  малих і середніх підприємств  та організацій);

г) моделі зайнятості населення в різних виробничих і невиробничих галузях;

д) склад  персоналу за ознаками статі, освіченості, кваліфікації тощо.

     Лише  вміле використання всієї системи  перелічених чинників може забезпечити  достатні темпи зростання ефективності діяльності підприємств. При цьому  слід зазначити, що обов'язковість урахування зовнішніх чинників не є такою жорсткою, як чинників внутрішніх. 
 
 
 

Висновок

    В сучасних ринкових умовах господарювання особливо гостро постає питання про  розвиток підприємств та підприємництва в Україні. Необхідно знати якими  є цілі створення і функціонування підприємств та на яких напрямках діяльності вони засновані.

    В своїй роботі я намагався розкрити сутність підприємства як базового господарюючого суб’єкта, його місію та її соціально-економічне значення. На основі загальної місії  підприємства розробляються і встановлюються загальнофірмові цілі (завдання які постають перед фірмою і носять конкретний характер).

    Базовими  напрямками діяльності підприємства є  вивчення ринку товарів, інноваційна  діяльність, виробнича діяльність, комерційна діяльність, післяпродажний сервіс, економічна та соціальна діяльність.

      Також я розглянув чинники  зростання ефективності діяльності  підприємства, їх класифікацію та  напрямки впливу. Такими чинниками  є технологія, устаткування, матеріали та енергія, самі продукти праці, працівники, організація та методи роботи, стиль управління, державна економічна й соціальна політика, інфраструктура, зміни в суспільстві тощо.

    Перспективними  вважаються такі напрямки діяльності сучасного підприємства: спеціалізація  окремих підприємств (навіть регіонів) на виробництві певного виду товарів, розвиток і застосування високих технологій, використання гнучких виробничих технологій, впровадженням систем комп'ютерного проектування і комп'ютеризованого виробництва. Відбуваються важливі зміни в організації, управлінні та стратегії діяльності підприємств.

    На  сучасному етапі проблема розвитку та регулювання підприємницької  діяльності в економіці України, належить до категорії особливо актуальних.  Поки що, на жаль, статистичні данні говорять про нерівномірний розвиток суб'єктів підприємництва на регіональному та галузевому рівні. Не використані повною мірою потенційні можливості малого підприємництва щодо створення нових робочих місць та вирішення проблем безробіття.

Список  використаних джерел

1. Балабанов И. Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1997.
2. 2. Белолипецкий В. Г. Финансы фирмы. — М., 1998.
3. Закон України "Про підприємства в Україні" // Відомості Верховної ради України.-1992.-№24.
4. Варналій З.С. Основи підприємництва. – К.: Знання-Прес, 2002. – 239 с.
5. Васильков В.Г. Організація виробництва: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2003. – 524 с.
6. Господарський кодекс України. – Х.:ТОВ «Одіссей», 2004. – 248с.
7. Економіка підприємств /За ред. Харіва П.С. - Тернопіль: Економічна думка, 2002. – 449 с.
8. Економіка підприємства: пошук шляхів розвитку: Посібник / МАУП. – К.: МАУП, 2005 – 80 с.
9. Пасічник В.Г., Акіліна О.В. Організація виробництва. Навчально-методичний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – 248с.
10. Шумейко В. Організаційні структури управління маркетингом на виробничих підприємствах. // Маркетинг в Україні, № 1, 2009. – С. 46-49.