Паризька конвенція про охорону промислової власності

Органiзацiйна дiяльнiсть як один з видiв людської дiяльностi iснує
в системах “людина — група людей”, “органiзатор — група”. Вона є
складовою частиною практичного управлiння людьми, цiлеспрямовано-
го впливу суб’єкта-органiзатора на об’єкт-керовану групу. Таким чи-
ном, вивчення закономiрностей органiзацiйної дiяльностi входить до
проблем науки управлiння, є одним з її предметiв, психологiчнi аспекти
якого i є змiстом даної теми. Психологiя органiзацiйної дiяльностi є
складовою психологiї управлiння, одним з її роздiлiв.
Велика практична значущiсть органiзацiйної дiяльностi, її психо-
логiчна сутнiсть, актуальнiсть дослiдження в умовах ринкової економiки
безсумнiвні. Адже будь-яка трудова дiяльнiсть, iндивiдуальна чи колек-
тивна, потребує людей, якi на професiйному рiвнi могли б здiйснювати
процес управлiння, органiзацiї людей, тобто менеджерiв.
Істотною перешкодою на шляху до ринку в Українi є гостра неста-
ча професiйних менеджерiв. Явище це закономiрне, оскiльки в умовах
адмiнiстративно-командної системи заохочувався виконавський тип
керiвника, авторитарний стиль управлiння, психолого-педагогiчним знан-
ням не надавалося належного значення.