Ознаки ринкових структур

Вступ 

      У підприємницькому секторі економіки  будь-якої країни існує безмежне число  різноманітних ринкових ситуацій. Залежно  від їхнього характеру фірма  приймає відповідне рішення щодо своєї підприємницької діяльності, передусім стосовно ціни і випуску  продукції. На ці рішення істотно впливає характер галузі, в якій фірма діє. В економіці двох однакових галузей не буває. Однак спільним майже для усіх галузей є наявність у кожній з них двох полюсів. Йдеться про те, що на одному полюсі спостерігаємо сотні тисяч невеликих фірм, які виробляють незначну частку ринкової продукції, а на другому – маємо єдиного виробника, який посідає домінуюче становище на ринку. Між цими полюсами існує велика кількість різноманітних ринкових структур. Дослідити кожен галузевий ринок окремо – неможливе завдання. Тому метою цієї роботи є аналіз основних ринкових структур, якими є досконала конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція та олігополія.

      Завданнями курсової роботи є послідовний розгляд питань, які стосуються сутності, основних характеристик, економічної ефективності ринкових структур та проблем подолання монополізму в перехідній економіці України.

      Актуальність обраної теми обумовлюється тим, що на етапі переходу до суспільства з ринковою економікою, Україна зіткнулася з проблемою існування, і досить неефективного, монополій. Тому основним питанням реформування економіки сучасної України є питання створення ефективної політики демонополізації, яка проводиться вже декілька років. 
 
 
 
 

1.поняття  ринкових структур.

Структуру ринку розглядають з різних точок зору, що пов’язано із складністю цієї системи господарських відносин, які стосуються усього комплексу економічних, політичних, соціальних, правових, моральних та інших аспектів життєдіяльності людини і суспільства

Розрізняють такі структурні ознаки класифікації ринків: з точки зору економічного призначення об’єктів ринкових відносин; з точки зору територіального підходу; з точки зору конкретних видів характеристик товарів і послуг.

Кожний з названих ринків дуже різноманітний і в свою чергу поділяється на ринки взуття, косметики, швейних виробів, молочних, хлібних, м’ясних, рибних товарів, що існують всередині ринку предметів споживання. Ринки машин, верстатів, нафтопродуктів, металу, вугілля органічно входять до складу ринку засобів виробництва. Ринки акцій, кредитних ресурсів є складовими фінансового ринку. Існує і такий критерій розмежування ринку, як ступінь зрілості ринкових відносин: розвинений ринок, ринок, що формується, ринки з різним ступенем обмежування конкуренції.

Ринок можна  характеризувати відповідно до чинного  законодавства як легальний і  нелегальний.

Таким чином  ми бачимо,що перелічені ринки,зберігаючи загальні риси,відрізняються об’єктом купівлі – продажу,специфікою ціноутворення,формування попиту та пропозиції,способом споживання і відтворення.Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна,фондова,валютна біржа,біржа праці).Однак при цьому всі вони є елементами єдиного цілого,що й утворює інститут ринку. Структура ринку може бути охарактеризована за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий ринок, окремих територій, регіонів, країни, ринок коаліцій різних країн, світовий ринок.

Регіональні ринки  поєднані між собою і взаємодіють  як певний органічний механізм. Саме цьому  порушення у будь-якій ланці відразу передаються решті ланок через ціни, попит, пропозицію, конкуренцію. Це означає, що ринок єдиний, а кожний його елемент – невід’ємна складова.

Розвиток ринкових відносин долає територіальні перепони, ліквідовує економічний сепаратизм, веде врешті-решт до інтеграції національного ринку у світовий. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2.Типи ринкових структур.

Метою функціонування будь-якої фірми є прибуток, як результат  її діяльності. Розмір отримуваного фірмою прибутку залежить від якості внутрішнього менеджменту, а також від ступіня конкуренції і від ступіня впливу фіми на ціну продукції.

Умови взаємодії  фірм і ціноутворення на ринках залежать від типу ринкової структури, який визначається наступними характеристиками:

Часткою фірми  в ринковому обсязі попиту і пропозиції;

Ступінем однорідності продукції на ринку;

Можливістю входження  нових фірм на ринок и виходу з  нього;

Умовами взаємодії  продавців і покупців на ринку, можливість змови учасників;

Доступом до інформації, необхідної для визначення поведінки на ринку.

Існує декілька типів ринкових структур: досконала конкуренція, монополія, олігополія і монополістична конкуренція. Коротка характеристика цих ринкових структур наведена в таблиці 10.

Таблиця . Характеристика типів ринкових структур

Досконала конкуренція –  такий тип ринкової структури, для якого  характерні:

Велика кількість  дрібних фірм, частка кожної з яких у загальному обсязі попиту і пропозиції незначна;

Абсолютна однорідність продукції фірми;

Можливість вільно входити на ринок і залишати його;

Відсутність взаємодії  постачальників і споживачів між  собою, поведінка учасників на ринку  не є стратегічною;

Повна поінформованість всіх учасників ринку.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недосконалою конкуренцією.

Варто зазначити, що реальних ринків, де одночасно і  в повному обсязі виконуються  всі ці умови, не існує. Мова йде про  ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилення від якого можуть призвести  до певних суспільних втрат.

Серед існуючих ринків до умов ринкової конкуренції  наближаються деякі сільськогосподарські ринки, валютні ринки, фондові біржі.

Основна відмінність  недосконало конкурентних ринків від  досконало конкурентних ринків полягає  у можливості учасників неконкурентних ринків в тій чи іншій мірі впливати на ринкові ціни, в той час як учасники повністю конкурентного ринку приймають ціну як задану (price-takers).

Монополія –  це таки йтип ринкової продукції, де:

Весь галузевий  випуск постачає одна фірма, а частка кожного споживача в загальному ринковому обсязі незначна;

Наявність бар'єрів для входження на ринок нових  фірм;

Споживачі не взаємодіють  між собою;

продукція фірми  унікальна, не має близьких замінників;

Немає доступу  до інформацї.

Наявність на монопольному ринку вхідних бар'єрів унеможливлює дію конкурентного механізму на цьому ринку. Такими бар'єрами можуть виступати: абсолютна перевага в вартості продукції, єкономія від масштабу, потреба більшого початкового капіталу, диференціація продукції, високі транспортні витрати, монопольне володіння всім обсягом пропозиції певного ресурсу.

Бар'єри може створювати і державна влада у  вигляді патентів, ліцензій, авторського  права, привілегій на здійснення певного  виду діяльності лише однією фірмою. Іноді сама державна влада виступає монополістом.

Типи  монополій:

1. Закрита монополія  – монополія, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень, патентів, інституту авторського права.

2. Природня монополія – галузь, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму лише тоді, коли одна фірма обслуговує повністю весь ринок. В такій галузі мінімальний ефективний масштаб виробництва продукції близький до того обсягу, на який ринок предявляє попит за будь-якої ціни, достатньої для покриття витрат виробництва. В даній ситуації розподіл випуску між між двома і більше фірмами призведе до того, що масштабі виробництва кожної з фірм будуть неефективно малими. З природніми монополіяим, а основі яких лежить економія від масштабу виробництва, тісно пов'язані монополії, що базуються на володінні унікальними природними ресурсами.

3. Відкрита монополія – фірма на певний час стає єдиним постачальником якого-небудь товару, не володіючи спеціальним захистом від конкуренції. В ситуації відкритої монополії часто опиняються фірми, які першими вийшли на ринок з новою продукцією.

Така класифікація монополій є умовною. Деякі фірми  можуть належати одразу до декількох  видів монополії. Це, наприклад, фірми  телефонного зв'язку, електричні і  газові компанії, які можуть бути віднесені як до природньої монополії( присутній ефект економії від масштабу), так і до закритої монополії ( існують бар'єри для конкуренції).

Можна також  класифікувати монополії з урахуванням  часового періоду. Так, наприклад, патентне свідоцтво перетворює фірму в закриту монополію у короткостроковому періоді, але така монополія може бути відкритою на довгостроковому часовому інтервалі. Останнє пояснюється не тільки обмеженим строком дії патента, а й можливістю конкурентів придбати нові продукти.

Фактично, всі монополії можуть вважатися відкритими. Законні бар'єри можуть бути скасовані в судовому порядку. Переваги в витратах природніх монополій можна звести нанівець змінами в технології. Всі монополії піддані ударам конкуренції з боку товарів-замінників (субститутів).

Олігополія  – це тип ринкової структури, де:

На ринку функціонує від 2 до 10 продавців;

Продукція фірм може бути як однорідною, так і диференційованою;

Існують певні  бар'єри, що ускладнюють вхід нових  фірм на ринок;

Виробники повинні  враховувати поведінку конкурентів, тобто діяти стратегічно;

Існують певні  перепони на шляху отримання інформації.

Олігополія –  ринок, на якому декілька великих конкуруючих фірм монополізують виробництво і збут основної маси продукції в галузі. Це ринкова структура, за якої на ринку домінує незначна кількість продавців, а поява навих фірм ускладнена чи неможлива. Природня монополія має місце тоді, коли декілька фірм можуть постачати продукцію для всього ринку при більш низьких середніх витратах, ніж тих, що були б у великої кількості фірм ( переробка нафти, виплавка сталі, пивоваріння).

Головна риса, притаманна олігополії, - це стратегічна поведінка виробників : фірма-олігополіст повинна обирати стратегію своїх дій на ринку з урахуванням потеційних зустрічних дій конкурентів.

Розрізняють олігополію І виду , коли декілька фірм виробляють майже ідентичні товари;

олігополію  ІІ виду , коли декілька великих фірм виробляють диференційовані товари.

Монополістична  конкуренція – тип ринкової структури, де:

На ринку функціонує багато продавців і і покупців, частка кожного з яких в обсягах  ринкових продаж незначна;

Продукція виробників неоднорідна, диференційована;

Вільний вхід і  вихід на ринок;

Виробники не взаємодіють  між собою;

Існує повна  поінформованість з приводу ринкових цін, обсягів, попиту.

Монополістична  конкуренція має місце тоді, коли велика кількість виробників продають диференційований товар, який є недосконалим замінником товару інших фірм.

Важливою ознакою  монополістичної конкуренції є  диференціація продукції при  досить значній кількості постачальників і майже необмежених можливостях  входження в галузь нових фірм.

Попит на продукцію  окремої фірми уже не абсолютно еластичний, хоча й залишається високо еластичним. Це означає, що фірми мають певну ринкову владу і можуть змінювати ціни без ризику втрати всіх споживачів.

Теоретично, концепція  досконалої конкуренції сприяє найбільш ефективному для суспільства розподілу обмежених ресурсів. На практиці, ділове життя суспільства в більшості випадків відповідає умовам недосконалої конкуренії. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3. ознаки ринкових  структур. 

Досконала конкуренція 

Під досконалою (чистою) конкуренцією розуміють термін, який відповідає ринку, на якому жодна з фірм, чи жоден із споживачів не є достатньо могутніми, щоб вплинути на ринкову ціну. Результатом наукової абстракції є поняття досконалої конкуренції. Для нашого аналізу цей метод є дуже важливим.

Таким чином, конкуренція  має ряд визначень, переваг і  недоліків, і одним із видів конкуренції  економісти виділяють досконалу  конкуренцію.