Основні риси та особливості світового ринку зерна

     Вступ

     Дослідження основних тенденцій і кон'юнктури  світового ринку зернових є основою  формування ефективної експортної політики. Ретельний аналіз динаміки світового  виробництва, співвідношення попиту та пропозиції зернових культур у провідних  країнах світу, зміни зернових запасів, співвідношення експортних та імпортних  позицій забезпечує адекватне прогнозування  ситуації на глобальному ринку та надає можливість вітчизняним учасникам  ринку продавати зерно за  сприятливішими умовами, раціонально маневрувати  власними ресурсами і збільшувати  виробництво в аграрному секторі. Ці положення і обумовлюють актуальність даного дослідження.

     Зерно завжди було і залишається джерелом багатства будь-якої країни, виступаючи гарантом продовольчої безпеки держави. Зерно є одним з найпоширеніших товарів як світового, так і внутрішнього ринку сільськогосподарської продукції, а зерновий ринок – один з найбільш досконалих та прогнозованих у світі. Він завжди був і є об’єктом підвищеної уваги з боку уряду, бізнесменів, науковців міжнародної спільноти  та України зокрема. Проблеми розвитку експортних відносин на світовому ринку зерна завжди перебували у центрі економічних досліджень. Фундаментальні питання, пов'язані з даною проблематикою, розглядалися в працях багатьох вчених, зокрема В.І. Бойка, В.І. Власов, В.І. Губенка, Л.М. Худолій, С.М. Кваші, А.А. Фесини. Водночас, необхідно зауважити, що теоретичні та прикладні проблеми, пов'язані з розвитком світового ринку зерна в умовах загострення фінансової та економічної кризи, потребують подальшого дослідження.

     Вигідне територіально-економічне розташування України, сприятливі грунтово - кліматичні умови, великий історичний досвід українського селянства є передумовами, що вивели нашу країну в розряд зернових держав світу . Проте, маючи великі потенційні можливості у виробництві та експорті зерна та зайняти достойне місце на світовому ринку, вітчизняне зернове господарство в останні роки відзначається нестабільністю та великою залежністю від природно - кліматичних умов, а зерновий ринок – відсутністю дієвої системи важелів державного регулювання ринкових відносин, які б захищали вітчизняного товаровиробника від умов “ світового ” ринку.

     Оскільки  вітчизняне виробництво є основою  для наповнення ринку, це викликає значні щорічні відхилення у пропозиції зерна, що за відсутності державного регулювання є причиною нестабільної непрогнозованої ситуації. Товаровиробники  позбавлені можливості зорієнтуватися в ринковій кон’юнктурі та отримати належну ціну за свою продукцію.

     Я пропоную розглянути та проаналізувати  більш детально конюктуру вітчизняного ринку зерна України та світового ринку зерна. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Основні риси та особливості  світового ринку зерна

     Світовий  ринок зерна динамічно розвивається з усталеною тенденцією високого попиту на хліб як основи харчових раціонів населення планети. В основі продовольчої проблеми світу закладено нерівномірність рівнів розвитку зернового виробництва та незбалансованість попиту і пропозиції на зерно в різних країнах та регіонах. Використовуючи переваги міжнародного поділу праці, сприятливість агрокліматичних та економічних факторів, експортні ресурси зерна нагромаджуються в США, Канаді, Аргентині, Австралії, Франції.

     Кон'юнктуру  світового ринку зерна формують певні особливості:

     •     собівартість виробництва зерна,

     •     національна та інтернаціональна вартість зерна,

     •     співвідношення попиту і пропозиції на ринку зерна, товарні запаси зерна, транспортні витрати,

     •     світові ціни на нафту,

     •     сільськогосподарська політика основних виробників зерна (субсидії на виробництво експортних ресурсів),

     •     лібералізація і протекціонізм на ринках збуту,

     •     конкуренція і монополізація,

     •     темпи інфляції,

     •     купівельна спроможність країн-імпортерів,

     •     митний режим,

     •     демпінгова торгівля зерном.

     Сьогодні  світовий ринок зерна контролюють  п'ять країн-експортерів: США, Канада, Австралія, Аргентина і ЄС. Сумарні експортні пропозиції зерна з боку основної п'ятірки експортерів становлять понад 90 % усього світового обсягу торгівлі. Тільки на США припадає більше половини світового експорту зерна. Основними показниками, що визначають ступінь впливу країни на світовий ринок, є :по-перше, частка у світовій торгівлі; по-друге, відношення перехідних запасів до середньорічного внутрішнього споживання в країні. З обох показників сьогодні лідирують США (28 %), Канада (17 %), Австралія і ЄС – по 15 %, Аргентина (11 %). Основними споживачами зерна є країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону: Китай, Японія, Корея, Індонезія і Філіппіни. На світовому ринку зерна склалася стійка спеціалізація: виробництво зерна концентрується в основному в розвинених країнах, а більшість країн, що розвиваються, не спроможні вирішити свої зернові проблеми і змушені широко імпортувати зерно. Зараз на світовому ринку зерна відбуваються зміни: скоротилися посіви в США і Канаді; зменшилися перехідні запаси в найбільших країнах-експортерах; на ринок вийшли нові країни-експортери, такі як Угорщина, Росія, Україна, Казахстан, Туреччина.

     Основними видами зернових культур на світовому  ринку є пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, рис, гречка і горох.

     Світове виробництво, споживання, запаси і торгівля зерновими, млн т

       

     Аналізуючи  світове виробництво, споживання, запаси і торгівлю зерновими за останні  роки можна зробити ряд висновків. По-перше, виробництво зернових в  світі зросло з 2055,1 млн т у 2003/04 МР до 2407,5 млн т у 2009/10 МР. По-друге, існує тенденція до збільшення у світовому споживанні зернових із 1948 млн т у 2003/04 маркетингових роках до 2190,1 млн т у 2009/10 МР. По-третє, у 2009/10 МР значно збільшилися обсяги світової торгівлі і становили 668 млн т.

     Країни  з високими темпами приросту, як правило, нарощують виробництво  зерна. Наприклад, Бангладеш збільшив виробництво зерна на 10 млн т або майже на третину. Водночас Австралія, після надзвичайно важкого 2002 р., знову відновила обсяг зерна майже на рівні попередніх років, виробляючи його близько 2 т на душу населення. Значно додала в обсягах виробництва Бразилія та інші країни, а знизили показники виробництва Австрія та Болгарія. Особливо несприятливим для європейських країн видався 2003 р. Так, у Франції було зібрано зерна на 15 млн т менше проти попереднього року, в Румунії - на 2,5 млн т, в Україні - вдвічі менше.

     Детальніше  розглянемо сучасну структуру виробництва  зернових. На рисунку відображено  питому вагу зернових культур у структурі  валового збору за 2009/2010 МР. Найбільша частка належить кукурудзі - 36,3%, пшениці - 30,3%, рису - 19,8% та ячменю - 6,5%. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     

     Структура виробництва зерна  у світі

     за 2009/2010 МР (розраховано за даними USDA, Internet Data) 

     В середньому за 1996-2000 рр. зібрані площі  становили 220 млн га. Площа збирання пшениці у 2009/2010 МР у світі сягнула приблизно 226 млн га, для порівняння - 225,4 млн га у 2008/2009, і 218,2 млн га у 2007/2008 МР. Світове виробництво пшениці у 2008/2009 маркетингових роках сягнуло рекордних 683 млн т, минулого року ця цифра становила 610 млн т, у 2009/2010 МР очікується 668 млн т. Світова врожайність у 2008/2009 та 2009/2010 МР досягла рекордного показника 3,05 т/га, в порівнянні з 2,80 т/га два попередні сезони. 
 
 
 
 
 
 
 

     Світове виробництво пшениці, тис. т

     

Джерело: FAS USDA, Grain: World October 2009, World Markets and Trade [3] 

     Проаналізувавши світове виробництво пшениці  у динаміці  за 2005/2010 МР, можна зробити деякі висновки. Лідером світового виробництва за останні два роки є країни Євросоюзу - 138485 тис. т станом на вересень 2009/10 МР (табл. 2). Це досягається за рахунок чотирьох країн-членів - Франції, Німеччини, Великобритаї та Іспанії. Вони виробляють 80% пшениці Європейського Співтовариства та 75% обсягів ячменю. У Франції під пшеницею відведено 60,8% площ. На полях Франції, Іспанії, Німеччини та Італії вирощується 86% західноєвропейської кукурудзи. Частка ЄС у світовому виробництві пшениці становить 16%, ячменю - 29,6%, кукурудзи - 5,9%.

     За  останній рік найбільше пшениці  виробили також Китай та США - 114500 та 59458 тис. т відповідно. Більш детальний  аналіз виробництва основних світових товаровиробників пшениці наведено у таблиці 2.

     У цілому рівень світових цін багато в чому залежить від експортної політики США, які відіграють сьогодні провідну роль у світовій торгівлі зерном (31 % світового експорту). Останніми десятиліттями на світовому ринку відбувається процес інтенсифікації зернового виробництва.

     Зернове господарство в майбутньому має  посісти пріоритетне місце і  в економіці України. Виходячи з цього, визначається і рівень виробництва зерна, який би задовольняв потреби внутрішнього попиту і забезпечував зростання експортного потенціалу. На 2010 р. визначений обсяг виробництва становить 40 млн. т. Місце України на світовому ринку зернових залежить від внутрішнього виробництва та кон'юнктури світового ринку.

     Зерно пшениці - найважливіший сільськогосподарський  об'єкт міжнародної торгівлі: майже 60% усього експорту зернових. Провідний  у світі експортер пшениці - США. Багато пшениці вивозять також Канада, Франція, Австралія й Аргентина. Серед постійних імпортерів слід відмітити Єгипет, до якого надійшло 8,3 млн т всього зерна (вересень 2009 р.), ЄС - 6,5, Алжир - 5,7, Бразилію - 5,5, Індонезію - 5,5 та Японію - 5,3 млн т.

     Щодо  світових цін на пшеницю, то на даний  час спостерігається зниження в  середньому з 300 до 200 доларів за тонну. Її вартість на найбільшій у світі  Чиказькій біржі знизилася до рекордних 4,5 дол. за бушель. Це найнижчий  показник з квітня 2007 року. Обвал  цін спровокований значними перехідними  запасами зерна у світі та високим  врожаєм у головних країнах експортерах .

     Світовий  ринок ячменю є досить обмеженим  порівняно з іншими зерновими. Під  посіви ячменю у світі відводять 55-60 млн га, з яких отримують 135-150 млн т зерна і використовують його переважно з фуражною (кормовою) та технічною метою. Для багатьох країн світу ця культура не є традиційною. Зокрема, США, Казахстан, Індія, Іран, Китай, Бразилія та Аргентина відносно мало вирощують даного зерна і інколи навіть імпортують його для власних потреб. Основними центрами ячмінного бізнесу традиційно є Євросоюз, Росія, Україна, Канада та Австралія.