Організація та функціонування спільних підприємств

Тема 11. Організація та функціонування спільних підприємств

1. Сутність спільного підприємства

Приклад

В 1983 році дві найбільші автомобільні фірми General Motors (США) і Тоуоtа (Японія) підписали угоду про створення спільного підприємства для виробництва автомобілів в районі Сан-Франциско (США). За угодою передбачалося виробляти до 200 тисяч невеликих передньопривідних автомобілів типу «Т» в рік протягом 12 років.

Кожна компанія вклала в справу 150 млн доларів.

Проте General Motors повинна була внести тільки 20 млн доларів, оскільки вона одержує кредит в 128 млн доларів під свій завод у Фремонте, штат Каліфорнію.

Тоуоtа оплачує інженерно-проектувальні роботи і таким чином забезпечує фірмі General Motors економію приблизно в 1 млрд доларів, які вона могла б в іншому випадку вкласти в дослідження і розробки. У свою чергу Тоуоtа теж економить до 1,25 млрд доларів, оскільки їй не потрібно купувати землю в США і будувати там свій власний завод.

Приблизно половина від всіх вироблених автомобілів повинна виготовлятися в США. Це відноситься до кузова, сидінь, інтер'єру і обробки. Все інше, включаючи двигун, виготовляє Японія.

В Раду директорів входить рівна кількість представників фірм General Motors і Тоуоtа, хоча президент — глава операцій підприємства — призначається від Тоуоtа.

Отже, спільне підприємство (СП) — це союз двох або більш компаній, з різних країн, які об'єднуються для досягнення взаємовигідної мети.

Класичний приклад СП: фірма по виробництву ламп розжарювання, яку в 1879 році заснували дві американські компанії, — General Electric (президент — Томас Едісон) і Corning Glass Works.

Термін «спільне підприємство» виник по аналогії з англійським joint venture, яким позначається цей тип підприємств на Заході. За даними вчених, це позначення виникло у Великобританії для визначення об'єднань Mechant Ventures і Gentlemen Adventures, що займалися торгівлею в XVI — XVII століттях. Adventures — об'єднання, сфера діяльності яких розповсюджувалася на спільну закупівлю і обіг товарів з їх подальшим перепродажем і розділенням ризиків серед партнерів. З цих видів домовленостей відбулися згодом Joint Stok Companies.

В XX столітті СП отримали широке розповсюдження у сфері обігу, а до середини сторіччя стали типовою формою організації виробництва з монополістичним капіталом. За даними досліджень, до 1959 року 1000 американських корпорацій створили 345 СП. Якщо спочатку такі підприємства виникали для здійснення великомасштабних проектів в галузях добувної промисловості США і будівництві, то з 60-х років спостерігається процес інтенсивного створіння СП в галузях оброблювальної промисловості.

В табл. 1 показані історичні етапи, мета створення і напрями розвитку спільних підприємств.

СП можуть створюватися двома основними способами: 1) зарубіжний інвестор купує частку власності діючого підприємства або пакету його акцій;

2) зацікавлені сторони засновують, тобто створюють і документально оформляють нову підприємницьку організацію.

Таблиця 1

Історія виникнення СП і етапи його розвитку

Державний комітет України із питань регуляторної політики і підприємництва в листі «Про приведення організаційно-правової форми спільних підприємств у відповідність з чинним законодавством» від 15.05.2006 р. № 3580 дав наступне роз'яснення з питань необхідності приведення організаційно-правової форми спільних підприємств у відповідність з чинним законодавством.

Такий вид підприємства, як спільне підприємство визначався ст. 2 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.91 р. № 887-ХІІ, із змінами і доповненнями (далі — Закон про підприємства), згідно якої спільне підприємство фундирувалося на базі об'єднання майна різних власників (змішана форма власності). В числі засновників спільного підприємства згідно законодавству Української РСР могли бути юридичні особи і громадяни Української РСР, союзних республік, інших держав.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про підприємства в Україні» від 4 лютого 1998 року № 72 з переліку видів підприємства виключено спільне підприємство. Цим же Законом доповнений перелік видів підприємств таким виглядом як господарське товариство. У зв'язку з введенням в дію з 1 січня 2004 року Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV, із змінами і доповненнями (далі — Господарський кодекс), Закон про підприємства втратив силу.

Згідно ч. 2 ст. 63 Господарського кодексу, якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція складає не менше десять відсотків, воно признається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутній фундації якого іноземна інвестиція складає сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Згідно ст. 16, 17 Закону України «Про режим іноземного інвестування» № 93/ 96-ВР, із змінами і доповненнями, на території України підприємства з іноземними інвестиціями створюються і діють у формах, передбачених законодавством України. Засновницькі документи підприємств з іноземними інвестиціями повинні містити відомості, передбачені законодавством України для відповідних організаційно-правових форм підприємств, а також відомості про державну приналежність їх засновників (учасників).

Отже, в даний час спільні підприємства за участю іноземних інвестицій можуть діяти в організаційно-правових формах, визначених законами України і передбачених Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженої наказом Держпотребстандарта України від 28.05.2004 р. № 97., із змінами і доповненнями, якій не передбачено створення і державну реєстрацію нових підприємств і організацій з такою організаційно-правовою формою, як спільне підприємство.

При цьому, як відзначає Державний комітет України із питань регуляторної політики і підприємництва, найменування юридичної особи повинне відповідати Вимогам по написанню найменування юридичної особи або його відособленого підрозділу, затвердженим наказом держпідприємництва України від 09.06.2004 р. № 65, із змінами і доповненнями.

Разом з цим, як зазначає Державний комітет України із питань регуляторної політики і підприємництва в своєму листі, чинним законодавством України не визначена обов'язкова зміна організаційно-правової форми тих суб'єктів господарювання, створення яких передбачалося діючими на момент їх створіння законами, але які в даний час не передбачені.

З приводу підписання засновниками (учасниками) нової редакції статуту спільного підприємства відзначимо наступне.

Згідно ч. 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців від 15.05.2003 р. № 755-IV, із змінами і доповненнями, засновницькі документи юридичної особи, а також зміни до них висловлюються письмово, прошиваються, нумеруються і підписуються засновниками (учасниками), якщо законом не. встановлений інший порядок їх твердження. Підписи засновників (учасників) на засновницьких документах повинні бути нотаріально засвідчений.

Принципове значення при створенні СП має формування статутного фонду.

По-перше, статутний фонд є основою для майбутньої діяльності. По-друге, від частки учасників СП в статутному фонді залежить розподіл залишкового прибутку. По-третє, розмір статутного фонду враховується при проведенні ряду операцій: кредиту, відрахувань до резервного фонду СП і т.д.

Статутний фонд має дві форми:

—  матеріально-речовинну (природні ресурси, будівлі і споруди, об'єкти виробничої і соціальної інфраструктури, устаткування, ліцензії і ноу-хау);

—  вартісну (основний і оборотний капітал). Вартісна оцінка елементів основного капіталу партнерів в статутному фонді регламентується нормативними документами і проводиться за договірними цінами з урахуванням цін світового ринку або за зовнішньоторговельними цінами, які є в практиці товарообміну з даною країною. Внески учасників оцінюються за домовленістю. Оборотний капітал може бути представлений у вільно конвертованій валюті, а також в сировині і матеріалах, які необхідні на початковому етапі діяльності СП. Статутний фонд СП може включати:

1)  найрізноманітніші внески у вигляді:

—  національної валюти;

—  вільно конвертованої валюти;

—  майна, у тому числі будівель, споруд, устаткування, під'їзних шляхів і т. д.;

2)  майнові права на:

—  користування землею і природними ресурсами;

—  інтелектуальну власність, технології, устаткування.

2. Мета створення спільного підприємства

Спільні підприємства створюються з метою:

1)  освоїть нові ринки збуту, збільшити прибуток через зростання продажів новим покупцям;

2)  забезпечити собі надійний і довготривалий доступ до джерел сировини і енергоносіїв;

3)  скоротити собівартість виробництва і поліпшити його конкурентоспроможність завдяки можливості використовувати більш дешеві чинники виробництва, зокрема робочу силу;

4)  заощадити час і капітальні витрати завдяки можливості купити діючі потужності;

5) використовувати додаткові важелі, щоб поліпшити свої позиції на ринку;

6)  придбати в перспективі бажаний об'єкт в повну вартість;

7)  поліпшити загальні умови ринкової роботи, а також більш повно і ефективно використати інші маркетингові чинники.

СП часто створюється в результаті поєднання різнотипних переваг чинників виробництва (рис. 1, рис. 2).

Рис.1. Приклад поєднання різнотипних переваг

Рис.2. Приклад поєднання різнотипних переваг

Транснаціональні корпорації, які конкурують між собою на міжнародних ринках, також можуть створювати спільні підприємства. Так, близько 1/3 американських філіалів в Західній Європі мають статус СП.

Частіше всього це підприємства, зайняті в таких наукоємких галузях господарської діяльності, як електрошоку і мікропроцесорне виробництво, біотехнології, хімічна промисловість, створення і упровадження нових матеріалів і технологічних процесів і інші.

Створюючи СП,  ТНК стабілізують збут своєї продукції і економлять на витратах.

Витрати на капіталомісткі наукові дослідження можуть бути дуже відчутними навіть для великої корпорації. А СП можуть розділити між партнерами як самі витрати, так і ризик в ході впровадження теоретичних досягнень.

3. Переваги спільного підприємства

До основних переваг спільного підприємства зарубіжні економісти відносять такі чинники:

1)  можливість вкладати в статутний фонд СП ліцензії і ноу-хау замість вільно конвертованої валюти;

2)  участь в прибутках СП, отриманих в результаті використовування і імпортної, і вітчизняної технології. Так знижується ризик, пов'язаний з орієнтацією тільки на власні дослідження і розробки;

3) можливість глибоко вивчити ринок іноземного партнера і набути досвіду, необхідного для розширення діяльності на ньому в довгостроковій перспективі;

4)  зниження витрат на виготовлення продукції, що експортується;

5)  відносна економія на адміністративних, управлінських і збутових витратах, пов'язаних з діяльністю СП, в порівнянні з такими ж витратами у разі прямих інвестицій і відкриття дочірніх підприємств в іншій країні.

4. Види і організаційні форми спільних підприємств

Економічні відносини між учасниками СП можуть мати самі різні організаційні і правові форми, а також виявлятися з різною активністю.

По характеру участі партнерів в їх діяльності СП діляться на два основні вигляд:

1)  СП з рівноправним контролем або «діючі СП»;

2)  СП з переважним контролем одного з партнерів.

3. Спільні підприємства з рівноправним контролем  — це підприємства, всі учасники яких беруть активну участь в управлінні, разом формують ринкову стратегію і вирішують технічні питання. Вони автономні і володіють господарською самостійністю.   Наприклад,  фірма Satellite Business Systems — це спільне підприємство, яке заснували фірма IВМ і компанія страховки Aetna Life and Casuatly, а також Three Star Pictures — спільне підприємство телевізійної компанії CBS, кіностудії Columbia Pictures і телестудії Ноті Box Office. В обох випадках підприємства-засновники беруть участь не дуже активно в управлінні новим підприємством.

4. Спільні підприємства, де один з партнерів (частіше всього — приймаюча сторона) займає домінуюче положення, а роль решти сторін зводиться до пасивної участі у фінансуванні капітальних вкладень, придбанню крупного пакету акцій без якого-небудь втручання в процеси оперативного управління.

Сильна батьківська компанія може створити цілу сіть таких спільних підприємств, по відношенню до яких вона виступає як центральний координатор.

Приклад

Розглянемо дії компанії Eastman Kodak. В порядку здійснення широкомасштабного плану диверсифікації фірма Кодак отримала вихід на нові ринки за допомогою спільних підприємств, які були створені при її участі. Так, щоб вийти на обширний і швидкорослий ринок медичних товарів, фірма Kodak. організувала спільне підприємство з фірмою ICN Pharmaceutical’s Inc. Це спільне підприємство займалося розробкою нових ліків, зокрема противірусних і для лікування старечих хвороб. При цьому Kodak поставляє на склади цього підприємства близько 500 тис. найменувань синтезованих хімічних препаратів і фінансує дослідження ICN Pharmaceutical’s, направлені на пошук можливого фармацевтичного застосування цих препаратів.

Основними формами організації СП є:

1)  компанії з обмеженою відповідальністю;

2)  акціонерні товариства;

3)  контрактні форми спільного підприємництва.

Форма СП визначається, як правило, законодавством держави, на території якої створюється підприємство (тобто приймаючою стороною).

Залежно від системи права (англійська або континентальна), а також умов контрактних угод фірми різних капіталістичних і розвиваються країн використовують переважно одну з перших двох вказаних форм СП — компанії з обмеженою відповідальністю або акціонерні товариства.

Обмежена відповідальність припускає участь сторін в управлінні СП і виконанні фінансових зобов'язань пропорційно внеску в статутний фонд. Компанії з обмеженою відповідальністю типові для країн з англосакською системою права (Великобританія, Австралія і ін.).

В акціонерних товариствах партнери купують акції вже існуючого підприємства або реєструють нову компанію, випускаючи її акції. При цьому сторони дістають можливість складати засновницькі документи і створювати статутний фонд відповідно до найбільш сприятливими для них умов.

Акціонерні товариства переважають в державах Західної Європи і США. В США основною формою акціонерного товариства є корпорація.

Спільні акціонерні товариства є в даний час найпоширенішою формою СП в міжнародній діловій практиці.

Контрактна форма застосовується частіше всього в державах, господарські і правові системи яких законодавчо обмежують приватну власність на засоби виробництва. Дана форма СП поширена в КНР і деяких інших постсоціалістичних країнах. Об'єктом угоди сторін є надання фінансових і матеріальних ресурсів в обмін на право брати участь в прибутку, отриманні продукції, розробці корисних копалин і т.д.

Зарубіжний досвід показує, що в країнах ЄС при створенні СП враховуються наступні чинники:

—  раціоналізація виробництва;

—  оптимізація його структури і параметрів діяльності;

— більш тісна інтеграція науково-дослідних і дослідно-конструкторських розробок (НІОКР) і масового великомасштабного серійного виробництва.

Серед найперспективніших сфер спільного підприємництва Європейська комісія ООН виділяє — сферу послуг (інформаційних, банківських, орендувати і інших).

Для країн, що розвиваються, з технічним відставанням створення СП дає доступ до використання передового устаткування, ноу-хау, досягнень сучасного науково-технічного прогресу.

5. Порядок створення спільного підприємства

Створення СП включає наступні 8 етапів:

Етапи створення спільного підприємства (СП)

Розглянемо зміст кожного етапу і основні проблеми, що виникають при їх реалізації.

1.   Вибір сфери діяльності СП повинен бути направлений на його потенційну можливість:

—  виробити товари, потреба в яких поки не повністю задоволена;

—  оперативно впроваджувати інновації на внутрішній і зовнішній ринки;

—  випускати економічне і безпечне для екології устаткування;

—  забезпечувати зниження витрат з розрахунку на одиницю продукції в галузях — споживачах продукції СП;

—  виробляти для населення споживацькі товари високої якості.

2.  Постановка мети, для досягнення якої вибирається ця форма міжнародної співпраці, не дивлячись на уявну простоту, є важким і відповідальним етапом. Від того, наскільки правильно визначена мета створення СП, багато в чому залежить успіх майбутньої роботи.

Складність етапу постановки мети пов'язана з його слабою структуризованістю і неможливістю вироблення загальних рекомендацій. Для кожного конкретного випадку створення СП цей етап є сумою великої кількості чинників, носить творчий характер і протікає по-своєму. Проте у всіх випадках необхідно враховувати загальну народногосподарську мету, яка визначена нормативними документами.

Після того, як сформульована конкретна мета створення СП, необхідно переконатися в тому, що дана форма господарювання є ефективним інструментом їх досягнення.

Не варто думати, що СП — універсальний засіб рішення всіх проблем, що стоять перед нашою економікою. Насправді спільне підприємство має як переваги, так і недоліки, а отже, і певні межі для ефективного застосування.

3.  Вітчизняного партнера слід оцінювати по:

—  рівню якості продукції, що випускається;

—  технічним характеристикам устаткування;

—  наявності вільного приміщення;

—  професійній підготовці майбутніх співробітників;

—  забезпеченості транспортом;

—  місцеположенню майбутнього підприємства по відношенню до постачальників сировини, напівфабрикатів і комплектуючих виробів, які необхідні для функціонування СП.

4. Пошук і оцінка зарубіжного партнера. На цьому етапі потрібно враховувати наступне:

—  вітчизняний партнер має досвід роботи з потенційним зарубіжним партнером або з іншими зарубіжними партнерами в процесі зовнішньоекономічної діяльності;

—  не має досвіду зовнішньоекономічної діяльності.

У будь-якому випадку краще забезпечити собі більше варіантів вибору і проаналізувати можливих партнерів по важливим для даного СП показниках.

Часто ініціатива може виходити від зарубіжних фірм і осіб.

В світовій практиці поширено створення СП як би в продовження раніше вже існуючих форм більш простих форм співпраці. При цьому, природно, не виникає проблема пошуку партнера.

В нашій країні і інших країнах пострадянського простору при пошуку зарубіжного партнера можуть виникати наступні проблеми:

1. Проблема вибору якнайкращого партнера за наявності декількох пропозицій від різних зарубіжних фірм. В цьому випадку ефективно скористатися послугами організацій-посередників, які спеціалізуються в цій області. Але якщо засновник СП вирішує займатися пошуком зарубіжного партнера самостійно, то його пошук може бути активним або пасивним.

При активному пошуку засновник сам різними способами виходить на іноземні фірми, які є потенційними партнерами для створення СП. Найбільш сприятлива для цього середовище — форуми, ярмарки, виставки і т.п. При пасивному пошуку засновник оголошує про бажання створити СП і чекає пропозицій від можливих партнерів.

2.   При активному самостійному пошуку через величезну кількість фірм виникає проблема звуження області пошуку

по географічній ознаці, по галузевій приналежності і т.д.

3.   При пасивному пошуку необхідно підготувати інформацію про передбачуваний проект створення СП і вибрати спосіб її розповсюдження. Така інформація може бути:

1)  у вигляді короткої пропозиції зацікавленим фірмам вступити в контакт із засновником і передається звичайно за допомогою засобів масової інформації;

2)  у вигляді розгорненої інформації за проектом і пропонується конкретним фірмам. Вона включає:

—  назва проекту;

—  загальні відомості про проект (організація-засновник, предмет діяльності, ступінь опрацьованості проекту засновником, наявність необхідних узгоджень, місце розташування СП);

—  основні показники проекту (розрахункова потужність підприємства, зразкова продуктивна програма, відомості про поставки сировини і напівфабрикатів, потреба в електропостачанні, воду і ін.);

—  характеристику внутрішнього і зовнішнього ринків, передбачувану структуру збуту продукції (частка продукції, що поставляється на внутрішній і зовнішній ринки);

—  який внесок очікується від іноземного партнера (інвестування грошових коштів, передача технології, надання ліцензій);

—  поставка устаткування і т.п.

Якщо характер проекту дозволяє розраховувати на великий інтерес з боку іноземних фірм, наприклад, проект спільного видобутку корисних копалин, можна організувати тендер, міжнародний торг, проведення яких дасть можливість засновнику створити підприємство на більш вигідних умовах.

4.  Якщо претендентів на роль партнера в спільному підприємстві опиняється більш ніж необхідно, виникає проблема вибору найпереважніших. Рішення цієї проблеми доцільно почати з оцінки фінансового положення кожного з претендентів, щоб мати справу з фірмами, що вселяють довір'я. Для цього необхідно навести довідки, використовуючи можливості зовнішньоторговельних організацій, посередників і банківські канали.

5. Встановлення контакту із зарубіжним партнером  і проведення попередніх переговорів. На цьому етапі партнери домовляються:

—  про розміри статутного фонду (природні ресурси, будівлі, устаткування, ліцензії, ноу-хау, а також основний і оборотний капітали);

—  про загальну вартість майбутнього СП;

—  про розміри і місце отримання кредитів;

—  про фінансування створення СП в цілому.

Оскільки СП є союзом, заснованим на балансі інтересів що беруть участь в ньому сторін, то важливо в початковій стадії переговорів з'ясувати інтереси іноземного засновника СП. Світовий досвід свідчить про те, що більш частими мотивами участі іноземних інвесторів в створенні СП є:

—  довгострокова гарантія збуту продукції на внутрішньому ринку, яка забезпечується місцевим партнером;

—  використання вільних капіталів для збільшення одержуваного прибутку;

—  зниження витрат виробництва і зміцнення конкурентних позицій на зовнішніх ринках;

—  встановлення більш тісних зв'язків з місцевим партнером, які забезпечують отримання пільг і захищають від можливих дискримінаційних дій властей;

—  сприятливі фінансові аспекти здійснення підприємницької діяльності.

Проте, як показує практика створення СП в нашій країні, не всіма іноземними підприємцями рухають пристойні мотиви, і замість балансу інтересів вони прагнуть отримання односторонньої вигоди і досягнення мети, не пов'язаної з предметом діяльності СП. Як приклади таких дій можуть бути названий:

—  здійснення свого внеску до статутного фонду за рахунок неякісної, залежалої продукції;

—  використовування неінформованості партнера для завищення грошової оцінки свого внеску до статутного фонду і т.д.

Важливо виявити мотиви іноземної фірми, що суперечать інтересам вітчизняної сторони, на початковій стадії переговорів, щоб запобігти можливому збитку в майбутньому.

Якщо переговори між партнерами закінчуються успішно, то вони готують протокол про наміри. Цей документ не має юридичної сили, проте до його підписання треба підходити з усією відповідальністю. Форма протоколу про наміри — довільна. На практиці зустрічаються як дуже короткі протоколи, в яких лише констатується намір сторін створити спільне підприємство, так і достатньо розгорнені, з вказівкою основоположних моментів створення і діяльності спільного підприємства, по яких досягнута згода сторін. Загальний підхід до підготовки протоколу про наміри повинен грунтуватися на тому, що ніж більше принципових питань, які необхідно вирішити при створенні СП, знайде віддзеркалення в протоколі, тим надалі буде потрібно менше взаємних узгоджень при підготовці засновницьких документів.

Після підписання протоколу про наміри відповідно до злагодженої організації робіт по розробці проекту СП партнери приступають до розробки техніко-економічного обгрунтовування і засновницьких документів.

6. Підготовка техніко-економічного обгрунтовування (ТЕО). В структурі ТЕО містяться розділи, які характеризують:

—  проведення повномасштабного маркетингового дослідження (попит і пропозиція, сегментація ринку, ціни, еластичність попиту, основні конкуренти, комплекс маркетингу);

—  підготовку програми випуску продукції;

—  підготовку записки пояснення, що включає дані попереднього обгрунтовування інвестиційних проектів;

—  підготовку технічних рішень, у тому числі генерального плану і технологічних рішень (аналіз стану технологій, складу устаткування, завантаження діючих виробничих можливостей, пропозиції по модернізації виробництва, виробничий процес, що використовуються сировина, матеріали, що комплектують, енергоресурси);

—  опис організації будівництва і архітектурно-планувальні рішення;

—  опис системи управління підприємством;

—  організацію праці робітників і службовців;

—  кошторисно-фінансову документацію, у тому числі розрахунок витрат виробництва, розрахунок річних надходжень готівки від діяльності підприємства, розрахунок потреби в оборотному капіталі, розрахунок ефективності інвестиційних проектів;

—  оцінку ризиків, пов'язаних із здійсненням проекту;

—  оцінку економічної ефективності проекту;

—  планування заходів щодо охорони навколишнього середовища;

—  формулювання умов припинення реалізації проекту.

Підготовлене ТЕО проходить позавідомчу, екологічну і інші експертизи. Потім слідує твердження ТЕО і ухвалення інвестиційного рішення.

Склад і зміст основних розділів ТЕО в загальному випадку залежать від:

—  напрями діяльності;

—- наявність необхідної інформації;

—  етапу розробки;

—  мети проведення розрахунків в системі підготовки і ухвалення рішень.

7. Підготовка проектів засновницьких документів: угоди про створення СП і статуту СП.

Підготовку вказаних документів може вести будь-який з партнерів.

Форма договору і статуту — довільна, проте ці документи повинні включати ряд обов'язкової статі:

—  предмет і мета діяльності підприємства;

—  місцезнаходження підприємства;

—  склад учасників (засновників СП);

—  статутний фонд (розмір статутного фонду, розмір частки кожного учасника, порядок формування статутного фонду);

—  органи управління (склад, компетенція і структура, порядок ухвалення рішень, коло питань, по яких потрібна одноголосність учасників);

—  порядок ліквідації підприємства.

Обов'язкові статті засновницьких документів можуть доповнюватися специфічними для даного проекту, важливо лише, щоб вони не суперечили державному законодавству.

8. Проведення остаточних переговорів і підписання засновницьких документів.

При підготовці засновницьких документів слід виходити з того, що договір повинен відображати основні принципи і положення створення і діяльності СП, а статут повинен їх конкретизувати і доповнювати, як би розкриваючи механізм реалізації цих принципів.

9.  Реєстрація СП і учасника зовнішньоекономічних зв'язків. Підготовка засновницьких документів  і  ТЕО  дозволяє приступити до здійснення заключного етапу створення СП — його реєстрації. Відповідно до норм Цивільного кодексу в спільній діяльності можуть брати участь як юридичні, так і фізичні особи.

Якщо одним з учасників договору про СП є іноземний інвестор, то такий договір повинен бути зареєстрований в підрозділах Міністерства економіки України відповідно до Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність з участю іноземного інвестора, затвердженою ухвалою КМУ від 30.01.97 р. № 112.

Договори про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи повинні знаходитися на обліку в органах податкової служби (п. 4.12 Інструкції про порядок обліку платників податків, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 19.02.98 р. № 80, із змінами і доповненнями; далі — Інструкція № 80).

Відмітна особливість СП полягає в тому, що така діяльність, як це витікає з самої її назви, не передбачає створення юридичної особи. У зв'язку з цим, як правило, всі обов'язки по реєстрації СП в податкових органах покладаються за домовленістю сторін на одного з учасників СП, на так званого уповноваженого учасника (платника), який в своїй особі і представляє об'єднання учасників СП.

Порядок узяття на облік договорів про СП без створення юридичної особи визначений Інструкцією № 80. Так, для узяття на облік договору про СП уповноважений платник подає до податкового органу по своєму місцезнаходженню необхідний пакет документів,   перелік  яких  приведений в п.п. 4.12.2 і п. 4.14 Інструкції № 80). Всі документи подаються особою (засновником, керівником, головним бухгалтером або уповноваженою особою) з пред'явленням паспорта, довідки про привласнення йому ідентифікаційного номера по Державному реєстру фізичних осіб. Про узяття на облік податковий орган видає довідку формою № 4-ОПП (додаток 4 до Інструкції № 80).

Таким чином, реєстрація СД відбувається в податковому органі по місцезнаходженню особи, уповноваженої вести облік результатів такої діяльності. При реєстрації в податкових органах договору про СП привласнюється окремий реєстраційний (обліковий) номер платника податків з Тимчасового реєстру Державною податковою адміністрацією України (п. 3 Порядку привласнення реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.08.98 р. № 380). Такий номер указується на платіжних, звітних і інших документах в полі ЄДРПОУ, а також може бути вказаний при здійсненні спільної діяльності на друці.

Державній реєстрації підлягають договори (контракти) про виробничу кооперацію, спільне виробництво і інші види спільної інвестиційної діяльності, не пов'язаної із створенням юридичної особи, ув'язнені згідно законодавству суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України за участю іноземного інвестора.

Діяльність СП припиняється:

—  після закінчення вказаного терміну в договорі;

—  по досягненні певної мети його створіння;

—  у випадках, якщо підприємство систематично або грубо порушує вимоги законодавства;

—  на інших підставах, які передбачені нормами чинного законодавства.

6. Валютно-фінансові аспекти діяльності спільних підприємств

Специфіка спільного підприємництва пов'язана з характером особливостями розподільчих відносин, що виникають у цій сфері. Об'єктом розподілу у рамках СП виступає виручка від реалізації продукції або послуг. В цілому фінансові відносини спільного підприємцю можуть здійснюватись у процесі розширеного відтворення між такими економічними агентами, як:

держава і СП (при здійсненні платежів до бюджету);

органи матеріально-технічного постачання і СП (операції щодо закупівлі сировини, матеріалів, обладнання, послуг);

фінансово-кредитні органи і СП (з питань використання і погашення кредитів);

кадри (робітники й службовці) і СП (щодо залучення до діяльності в СП та оплати праці);

материнські компанії і СП (щодо розподілу і використанні прибутку).

Джерелами фінансування спільного підприємства виступають грошові внески до статутного фонду, амортизаційні відрахування, резервний та інші фонди СП, а також кредити, залучені для формуванні основного капіталу та оборотних коштів.

З основного й оборотного капіталу складається статутний фонд у вартісному виразі. Статутний фонд спільного підприємства являє собою ту суму капітальних вкладень, яка, на думку засновників, необхідна для організації господарської діяльності. Ця сума складається з внесків партнерів та довгострокових кредитів, отриманих СП у вітчизняних та зарубіжних банках. Слід зазначити, що внесками до статутного фонду можуть виступати грошові кошти, будівлі, споруди, технологічне устаткування, транспортні засоби та інші матеріальні цінності. До статутного фонду можуть бути внесені права користування землею, водою та іншими природними ресурсами (а також витрати на відшкодування збитків у разі неналежного використання природних ресурсів або на усунення можливості таких збитків). Особливе значення для діяльності СП мають внески до статутного фонду немайнових прав, таких як право на використання сучасних технологій і ноу-хау.

До найважливіших економічних питань, які розглядаються партнерами при формуванні статутного фонду СП, можна віднести:

вартісну оцінку внесків до статутного фонду в умовах певних розбіжностей у системах ціноутворення;

можливості розширення внеску до статутного фонду і його джерела;

співвідношення статутного фонду і кредитів, отриманих спільним підприємством для фінансування початкових етапів його діяльності.

Спільні підприємства особливо ретельно повинні підходити до питань формування, розподілу і використання прибутку.

Прибуток СП розподіляється згідно з чинним законодавством і статутом підприємства. Він спрямовується як на сплату податків, так і на виплату відсотків за довгостроковим кредитом, доходів засновникам, власникам цінних паперів, формування фондів і резервів, дивідендів за акціями.

При обліку використання прибутку СП проявляється така специфіка:

1.  Прибуток розподіляється між учасниками або пропорцій по внескам до статутного фонду, або в іншій пропорції, зафіксованій установчими документами. Однак при ліквідації СП майно розподіляється лише пропорційно внескам учасників до статутного фонду.

2. Іноземним інвесторам законодавчо гарантується компенсації відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду завдану їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов'язків щодо СП.

3. Після фактичної виплати доходу нерезиденту з нього стягується   15%-ий податок на репатріацію, що певною мірою стимулює реінвестування.

Склад і порядок формування та використання фондів спільних підприємств визначаються чинним законодавством і статутом підприємства.

СП створюють резервний (страховий) фонд у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду передбачається установчими документами, але не може бути меншим, ніж 5% суми чистого прибутку. Резервний фонд створюється за рахунок прибутку який залишається в розпорядженні підприємства, а також за рахунок поповнень додаткових внесків учасників. Резервний фонд використовується на покриття непередбачуваних витрат і збитків; відшкодування заборгованості; виробничий та соціальний розвиток; надання коштів фонду в тимчасове користування іншим підприємствам, а також на оплату боргів підприємства при його ліквідації.

Фонд виробничого розвитку створюється за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, для фінансування розвитку його матеріально-технічної бази та інших капіталовкладень в розвиток підприємства. Кошти цього фонду за рішенням засновників можуть бути передані іншим підприємствам, організаціям і установам для будівництва на пайових засадах об'єктів виробничого призначення.

Фонд матеріального заохочення створюється при розподілі чистого прибутку підприємства в установленому розмірі відрахувань. Даний фонд використовується для преміювання працівників СП за встановленою на підприємстві системою.

Фонд соціального розвитку створюється за рахунок відрахувань від чистого прибутку. Кошти цього фонду спрямовуються на соціальний розвиток колективу, включаючи житлове будівництво, культурно-масові заходи тощо.

Фонд основних засобів створюється за рахунок коштів фондів, використаних на фінансування основних засобів.

Резерв сумнівних боргів створюється у разі заборгованості за відвантажену продукцію, якщо її вартість зарахована до складу виручки від реалізації продукції та по ній визначено і відображено у звітності фінансовий результат і вона не сплачена у встановлений договором термін та не забезпечена відповідними гарантіями щодо її погашення (векселями, траттами, заставами, страховими свідоцтвами тощо).

Емісійний доход СП створюється у разі реалізації власних акцій за ціною, що перевищує їх номінальну вартість в сумі виявлених курсових різниць. Цей доход не може бути ні приєднаний до прибутку, ні розподілений між учасниками, ні спрямований на фінансування виробничої діяльності. Єдина його мета — покриття збитків, що виникли при реалізації акцій за ціною, нижчою за їх номінальну вартість.

Невід׳ємним елементом економічного механізму функціонування СП виступають інструменти регулювання валютних потоків.

Потреба у валютних перерахунках на спільних підприємствах виникає у багатьох випадках, зокрема:

при встановленні обсягу інвестицій у ВКВ на етапі створення СП для визначення дольової участі сторін;

при закупівлі у країнах-учасницях або третіх державах товарно-матеріальних цінностей, необхідних для діяльності СП;

при перерахунку іноземної валюти, одержаної у результаті експорту товарів та послуг, у національну валюту;

при переказі прибутку та інших сум до країн учасників;

при розподілі чистого прибутку у ВКВ, що залишився на кінець звітного року і перевищує поточні потреби СП у наступному році;

при покритті можливих збитків СП за рахунок резервного фонду (коли збитки утворюються в одній валюті, а резервний фонд — в іншій) або за рахунок додаткових внесків учасників;

при здійсненні розрахункових взаємовідносин між: СП та його філіалами за межами країни перебування;

при розподілі між: учасниками грошових коштів, одержаних від реалізації майна СП у разі його ліквідації;

при переказі частини заробітної плати працівників за кордон.

Методика перерахунку витрат, здійснюваних у національних цінах і тарифах та в національній валюті країни перебування, основана на принципі еквівалентності. Цей принцип передбачає вираження варті об'єкта, що спільно фінансується, в усередненій зовнішньоторговій ціні. Оскільки взаємні розрахунки при створенні СП здійснюються за зовнішньоторговими цінами, які значно відрізняються від внутрішніх цін окремих країн, для забезпечення еквівалентності в означених розрахунках затрати у внутрішніх цінах приводяться до рівня зовнішньоторгових цін.

Однією з умов успішної роботи СП є те, що вони повинні дотримуватись принципу валютної самоокупності, тобто забезпечувати покриття валютних витрат за рахунок власних валютних надходжень (виручка від експорту, капіталовкладення учасників в іноземній валюті, отримання валютних кредитів). Принциповою для СП є необхідність зарубіжного продажу для валютного забезпечення принаймні трьох основних операцій: закупівель імпортної сировини, напівфабрикатів, обладнання і технології; погашення валютних кредитів; переказу прибутків іноземного партнера.

Основними способами подолання валютного дефіциту СП виступають:

1) імпортозаміщення: спільним підприємствам може бути надано право продавати на внутрішньому ринку деякі види продукції з оплатою твердою валютою з державних централізованих валютних фондів;

2) реінвестиції у місцевій валюті: іноземним інвесторам дозволяється вкладати прибуток у національній валюті у місцеві підприємства, які мають можливість заробляти валюту; в результаті інвестор матиме право розпоряджатися частиною отриманої валютної виручки;

3) експорт внутрішньої продукції: з метою надання допомоги СП влада може дозволити їм купувати за національну валюту місцеву продукцію і перепродавати її на зовнішньому ринку (фірма має право експортувати таким чином продукцію лише на ту суму, яка необхідна їй для покриття валютного дефіциту);

4) прямий продаж продукції національним підприємствам за валюту: нагадує операції з імпортозаміщення з тією різницею, що СП отримують валюту за продукцію не з державних валютних фондів, а безпосередньо від підприємств

Отже, цілком логічною є потреба розробки та реалізації стратегії валютної самоокупності СП, основні напрямки реалізації якої наведено в табл. 2.

Таблиця 2.

Основні завдання і заходи досягнення валютної самоокупності СП

форма № 4-ОПП

від "___" _______________ 20__ р. N __________

ДОВІДКА

про взяття на облік платника податків

Повідомляємо, що платник податків -------------------------------

                                   |  |  |  |  |  |  |  |  |  |  |

                                   -------------------------------

                                   код ЄДРПОУ / номер із ТРДПАУ /

                                             номер ДРФО

                                      (потрібне підкреслити)

__________________________________________________________________

             (повне найменування або прізвище, ім'я,

__________________________________________________________________

                 по батькові для фізичної особи)

__________________________________________________________________

               (місцезнаходження, місце проживання)

__________________________________________________________________

керівник _________________________________________________________

          (прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційний номер)

узятий на облік в органах державної податкової служби

"_____" ______________ _____ р. за N _______________.

На дату видачі цієї довідки перебуває на обліку у ________________

__________________________________________________________________

                        (назва та код ДПІ)

__________________________________________________________________

Начальник відділу

(підрозділу) з обліку

платників податків органу

державної податкової

служби                     _____________   ______________________

                              (підпис)         (прізвище, ім'я,

                                                  по батькові)

                      М.П.

8