Організація діяльності Національного банку України

   Стаття 4 Закону України  “Про Національний банк України”  передбачає, що Національний банк  як економічно самостійний орган  здійснює свої функції та повноваження  незалежно від виконавчо-розпорядчих  органів держави і не відповідає  за політику уряду.

   Вищі органи держави  й Національний банк з метою  забезпечення розвитку ринкової  економіки в державі будують  свої взаємовідносини на основах  всебічного співробітництва. Свою  діяльність щодо виконання державної  політики в сфері грошового  обігу, кредиту, валютного регулювання,  забезпечення стабілізації фінансового  стану в державі вони здійснюють  у тісному взаємозв’язку і  взаємодії.

   Одночасно чинне  законодавство передбачає, що НБУ  підзвітний як Президенту України,  так і Верховній Раді України  в межах їх конституційних  повноважень.

   Національний банк  двічі на рік надає Президентові  України інформацію про стан  грошово-кредитного ринку в країні. Президент України вносить Верховній  Раді України пропозиції щодо  кандидатури Голови Національного  банку України, призначає та  звільняє половину складу Ради  Національного банку України  прийняттям відповідного Указу.  Голова НБУ одноосібне несе  відповідальність перед Президентом  України за діяльність Національного  банку.

   Взаємовідносини  НБУ з Верховною Радою України  виявляються в різноманітних  проявах. Зокрема, Верховна Рада  України, за поданням Президента  України, призначає на посаду  та звільняє з посади Голову  Національного банку, половину  складу Ради Національного банку  прийняттям відповідної постанови;  затверджує розмір статутного  капіталу та кошторис Національного  банку та звітність про виконання  кошторису.

   Національний банк  надає Верховній Раді України  двічі на рік інформацію про  стан грошово-кредитного ринку  в державі, звіт про свою  роботу, баланс своєї діяльності  і зведений баланс банківської  системи держави, подає на розгляд  Верховній Раді України щороку  розроблені Радою НБУ Основні  засади грошово-кредитної політики  та здійснення контролю за  їх реалізацією; голова Національного  банку доповідає Верховній Раді  України про діяльність Національного  банку.

   Верховна Рада  України здійснює нормотворчу  діяльність з питань встановлення  виключно законами України засад  створення і функціонування фінансового,  грошового, кредитного та інвестиційних  ринків. У свою чергу, НБУ, здійснюючи  право законодавчої ініціативи, має право вносити на розгляд  Верховної Ради України проекти  законів щодо грошово-кредитної  політики, функціонування банківської  системи тощо.

   Велике значення  для нормального й ефективного  функціонування Національного банку  України має, з одного боку, чітке розмежування повноважень  між урядом і Національним  банком, а з іншого тісний взаємозв’язок  і взаємодія з Кабінетом Міністрів  України

   Національний банк  та Кабінет Міністрів України  проводять взаємні консультації  з питань грошово-кредитної політики, розробки і здійснення загальнодержавної  економічної програми.

   Національний банк  на запит Кабінету Міністрів  України надає інформацію щодо  монетарних процесів, вносить рекомендації  Кабінету Міністрів України щодо  впливу політики державних запозичень  та податкової політики на  стан грошово-кредитної сфери  України.

   Кабінет Міністрів  України, міністерства та інші  центральні органи виконавчої  влади на запит Національного  банку надають інформацію, що  має вплив на стан платіжного  балансу. Національний банк підтримує  економічну політику Кабінету  Міністрів України, якщо вона  не суперечить забезпеченню стабільності  грошової одиниці України Голова  НБУ або за його дорученням  один із його заступників можуть  брати участь у засіданнях  Кабінету Міністрів України з  правом дорадчого голосу, а члени  Кабінету Міністрів у засіданнях  Правління НБУ з правом дорадчого  голосу.

   Важливою формою  взаємодії Кабінету Міністрів  України і Національного банку  є нормативні акти, що приймаються  Кабінетом Міністрів України,  з питань здійснення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової  політики, а з низки особливо  важливих питань банківської  сфери ними видаються спільні  постанови. Постанови Кабінету  Міністрів України, будучи обов’язковими  для виконання, визначають державну  політику в сфері грошового  обігу, кредитування, здійснення  фінансування та платежів у  народному господарстві. Проекти  законодавчих та інших нормативних  актів, що розробляються НБУ  і безпосередньо стосуються діяльності  суб’єктів господарювання та  е обов’язковими до виконання  останніми, узгоджуються з Кабінетом  Міністрів України.

   Для правильного  з’ясування місця НБУ в системі  органів держави, належної організації  взаємовідносин НБУ з вищими  органами держави велике значення  має законодавче закріплення  в ст. 53 Закону України “Про  Національний банк України” положення  про гарантії невтручання в  статус НБУ, тобто не допускається  втручання органів законодавчої  та виконавчої влади, їх посадових  осіб у виконання функцій і  повноважень Ради Національного  банку чи Правління Національного  банку інакше як у межах,  визначених зазначеним Законом.  Тим самим підвищено правовий  статус НБУ і забезпечується  самостійність у здійсненні ним  єдиної державної грошово-кредитної  політики, запобіганні неконтрольованій  емісії грошей.

 

 

 

3. Правовий статус та функції Національного банку України

Правовий статус, принципи організації та діяльності Національного  банку України визначені Конституцією України та Законом України "Про  Національний банк України".

Національний банк є юридичною  особою, має відокремлене майно, що є об'єктом права державної  власності і перебуває у його повному господарському віданні  та статутний капітал у розмірі 10 млн. грн., що є державною власністю  і служить для забезпечення зобов'язань  Національного банку України.

Національний банк України  у відповідності із Законом України "Про Національний банк України" є центральним банком України, особливим  центральним органом державного управління, її емісійним центром, проводить  єдину державну політику в галузі грошового обігу, кредиту, зміцнення  грошової одиниці, організує міжбанківські  розрахунки, координує діяльність банківської  системи в цілому, визначає курс грошової одиниці відносно валют  інших країн. Національний банк визначає вид грошових знаків, їх номінал, відмінні ознаки і систему захисту. Національний банк України зберігає резервні фонди  грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси, накопичує  золотовалютні резерви і здійснює операції з ними та банківськими металами. Національний банк України встановлює порядок визначення облікової ставки та інших процентних ставок за своїми операціями, дає дозвіл на створення  комерційних банків шляхом їх реєстрації та видає ліцензії на виконання банківських  операцій, встановлює банкам та іншим  фінансово-кредитним установам нормативи  обов'язкового резервування коштів.

         Основна функція

Відповідно до Конституції  України основною функцією Національного  банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. На виконання  своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової  стабільності в державі, а також, у межах своїх повноважень  сприяє стабільності банківської системи  за умови, що це не перешкоджає досягненню головної цілі.

          Інші функції

          Національний банк виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою Національного банку України Основних засад грошово-кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2)   монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує її обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6)    визначає систему, порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7)  визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює, координує та контролює створення електронних платіжних засобів, платіжних систем, автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8)    здійснює банківське регулювання та нагляд;

9)  здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;

10)   веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11)   здійснює сертифікацію тимчасових адміністраторів і ліквідаторів банку;

12)    складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

13) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

14) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій;

15)   забезпечує накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами;

16) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

17) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

18) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі Національного банку;

19)   бере участь у підготовці кадрів для банківської системи України;

20) визначає особливості функціонування банківської системи України в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи Національного банку;

21) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій Національного банку України;

22) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

23)   здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, Національний банк України є центральним банком держави, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються чинним законодавством.

Національний банк України, виступаючи державним банком країни, разом із своїми філіями являє  собою перший рівень банківської  системи України і є свого  роду «банком банків», який виконує  базові функції кредитної і резервної  системи та обслуговує виконання Державного бюджету країни.

Національний банк є емісійним  центром держави, якому належить монопольне право на випуск грошей в обіг на території країни. Він  проводить єдину державну політику у сфері грошового обігу, кредиту, валютного регулювання, забезпечення стабільності національної грошової одиниці, організовує міжбанківські розрахунки.

Відповідно Конституції  України НБУ має право законодавчої ініціативи, тобто право безпосереднього  внесення до Верховної Ради України  законопроектів з питань грошово-кредитної політики

Національний банк підзвітний Президенту України та Верховній  Раді України в межах їх конституційних повноважень, однак в системі  органів виконавчої влади він  має автономний статус, діє самостійно і не залежить від органів державної  влади при вирішенні питань, що входять до компетенції центрального банку. Такий правовий статус Національного  банку забезпечує йому самостійність  у проведенні єдиної державної грошово-кредитної  політики, сприяє запобіганню неконтрольованої емісії грошей, забороні фінансування дефіциту Державного бюджету.

Джерелом формування майна  Національного банку є статутний  фонд на момент створення банку, а  також доходи, одержані від банківської  діяльності. Статутний фонд Національного  банку створювався за рахунок  коштів держави і слугує  забезпеченням   його   зобов'язань.   Статутний   капітал  Національного

банку є загальнодержавною  власністю, його розмір може бути збільшений за рішенням Ради Національного Банку.