Организация работ по обеспечению качества проекта

7) Потребность предприятия в энергоресурсах (электроэнергия, тепло, пар, топливо, нефтепродукты); источник снабжения.

8) Транспортное обеспечение.

9) Обеспечение работников и их семей объектами жилищно-коммунального и социально-бытового назначения.

10) Потребность в земельных ресурсах (размеры участка, сроки использования, размеры зоны отчуждения).

11) Влияние предприятия на атмосферу и литосферу, а также гидросферу. Гарантии сохранения экологического равновесия в районе действия предприятия.

12) Отходы производства, их виды, объемы, химический состав, радиоактивность. Возможность аварийных ситуаций (масштаб, продолжительность воздействия).

13) Источники финансирования, учредители, участвующие пайщики, финансовые институты, банки, кредиты.

14) Использование готовой продукции (емкость рынка в регионе, в стране, за рубежом).

По результатам положительного рассмотрения ходатайства о намерениях заказчик принимает решение о разработке ТЭО.

Разработка ТЭО осуществляется по заданиям заказчика (предприятия, фирмы, организации), как правило, силами головных проектных организаций с привлечением проектных организаций подрядчика; территориальных проектных организаций; организаций, разрабатывавших прогноз, и научно-исследовательских институтов отрасли и смежных отраслей (разработчиков новых технологий и техники).

Заказчик выдает генеральному проектировщику-разработчику задание на разработку ТЭО. Разработка, как правило, начинается за два-три года до начала строительства, для предприятии с длинными сроками проектирования и строительства, требующих выполнения большого объема проектно-изыскательских работ, разработка может начинаться за четыре-пять лет (а иногда и более) до начала строительства.

При выборе района или пункта строительства предприятия выполняется технико-экономическое сравнение возможных вариантов районов (пунктов) размещения предприятия в соответствии с Методическими указаниями разработки перспективного прогноза (схемы).

Выбор площадки (трассы) для строительства производится в районе или пункте, определенном в ТЭО, с соблюдением земельного, водного, лесного и другого законодательства, связанного с охраной окружающей среды, с учетом проектов районной планировки городов (поселков) страны.

По поручению заказчика разработчик ТЭО (генеральный проектировщик) направляет на согласование материалы намечаемых решений, связанные с выбором площадки (трассы) для строительства, организациям и органам государственного надзора, представители которых должны принимать участие в выборе площадки (трассы) строительства.

В месячный срок со дня представления выдается заключение, а в случае разногласий материалы передаются на совместное рассмотрение заинтересованным министерствам, ведомствам и соответствующим органам государственного надзора.

Решения, согласованные в указанном порядке, являются неизменными на весь период проектирования.

Расчетная стоимость строительства ,в ТЭО определяется по предприятию в целом, в том числе по объектам производственного и жилищно-гражданского назначения, а в случае необходимости -- по объектам базы строительной индустрии, городского наземного транспорта, дорогам, путепроводам и другим инженерным сооружениям. Расчеты стоимости строительства в ТЭО по каждому виду объектов и на каждую очередь строительства составляются по форме сводного сметного расчета стоимости строительства на основе объектных расчетов стоимости отдельных зданий и сооружений и локальных расчетов стоимости отдельных работ и затрат. Все расчетные стоимости по очередям и объектам объединяются в сводный расчет стоимости строительства к ТЭО на полное развитие предприятия.

Объектные и локальные расчеты стоимости строительства составляются по формам, разработанным для объектных и локальных смет на основе укрупненных показателей стоимости строительства (УПСС), укрупненных сметных нормативов и стоимостных показателей прогрессивных проектов-аналогов.

В расчетах стоимости строительства и ТЭО отдельными строками предусматриваются резервы средств:

· на непредвиденные работы и затраты;

· учитывающие изменения ценообразующих факторов, происходящие в связи с научно-техническим и социальным прогрессом, а также проведением мероприятий по охране окружающей среды.

Принимаемые в ТЭО решения по строительству предприятий согласовываются с заказчиком, с заинтересованными организациями в части производственной и хозяйственной кооперации, размещения предприятия в составе промузла, транспортных связей, обеспечения рабочими кадрами, сырьем и топливом, электроснабжения, теплоснабжения, газоснабжения, водоснабжения, канализации, средств связи, состава вредных ингредиентов и способов очистки вредных выбросов во все сферы (атмо-, лито- и гидросферы), а также применения основных строительных материалов, конструкций и организации строительства.

Расчетная стоимость строительства к ТЭО согласовывается заказчиком с генеральной подрядной строительной организацией.

ТЭО, разработанное в соответствии с нормами, правилами, инструкциями и указаниями, должно быть удостоверено генеральным проектировщиком-разработчиком ТЭО, соответствующей записью в ТЭО (дополнительному согласованию с органами государственного надзора и заинтересованными организациями не подлежит). Технико-экономическое обоснование оформляется в виде пояснительной записки с приложениями необходимых материалов.

Организации, осуществляющие разработку, экспертизу и утверждение ТЭО, должны обеспечивать их высокое качество, достоверность и прогрессивность технико-экономических показателей предприятий, не допускать неоправданного увеличения объема ТЭО и излишней их детализации.

Основные технико-экономические и финансовые показатели, включаемые в распорядительный документ об утверждении ТЭО инвестиций:

1) Мощность предприятия (готовый выпуск продукции, пропускная способность) в натуральном выражении (по видам продукции, в соответствующих единицах).

2) Стоимость товарной продукции, грн.

3) Общая численность работающих:

в том числе рабочих.

4) Количество (прирост или сокращение) рабочих мест.

5) Общая стоимость строительства, грн.:

в том числе:

объектов производственного назначения;

объектов жилищно-гражданского назначения;

прочих объектов.

6) Стоимость основных производственных фондов, грн.

7) Продолжительность строительства, лет.

8) Удельные капитальные вложения на единицу мощности, грн/ед. мощности.

9) Себестоимость основных видов продукции, грн/ед.

10) Балансовая прибыль, грн.

11) Чистая прибыль (доход), грн.

12) Срок окупаемости капитальных вложений, лет.

13) Внутренняя норма рентабельности, %.

Кроме этого указывается годовая потребность новых производственных мощностей: в сырье, материалах, электроэнергии со стороны, угле, газе, нефтепродуктах, воде, транспорте внешнем по прибытии, по отправке (все показатели в соответствующих единицах измерения).

Утверждение (одобрение) ТЭО заказчиком осуществляется на основе заключения Государственной экспертизы и решения органа исполнительной власти о согласовании места размещения объекта.

Материалы ТЭО могут использоваться:

· для проведения социологических исследований, опросов общественного мнения и референдумов о целесообразности сооружения объекта;

· для разработки бизнес-плана, обеспечивающего подтверждение кредитору или организации гарантии по кредитам, платежеспособности и финансовой устойчивости предприятия или иного объекта инвестирования в части возможности выполнения инвестором обязательств по долгам;

· для переговоров с государственными и местными органами исполнительной власти о предоставлении ему субсидий, налоговых и иных льгот.

После утверждения ТЭО проектный институт подготавливает задание на разработку технического проекта, рассмотренного в ТЭО предприятия. Это задание должна утвердить та инстанция, которая будет финансировать проектирование и строительство предприятия. Разработкой технического проекта выполняется вторая функция ТЭО как базы для технического проектирования.

3. Планування витрат. Оптимізація недостатньої кількості ресурсів.
3.1.  Планування витрат

Важливою складовою реалізації проекту являється також і планування витрат. Планувати витрати потрібно так, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього періоду реалізації проекту.

Метою планування витрат проекту є:

   економічно обґрунтоване визначення витрат на виконання проектних робіт та визначення життєздатності проекту;

   одержання фінансування та розподіл ресурсів;

   організація внутрішньогосподарського розрахунку та управлінського обліку у відособлених структурних підрозділах проектної організації;

   необхідність здійснення контролю;

   визначення реальної ціни, за якою проектна організація спроможна

виконати проектні роботи, щодо яких провадяться торги (тендери).

Планування собівартості проектних робіт в Україні здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій з формування собівартості проектних робіт  з урахуванням вимог Положень (стандартів) бухгалтерського обліку затверджених Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 29.03.2002 р. № 64 (Додаток В).

Витрати проекту класифікуються за такими ознаками:

   всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні та поточні.

До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво приміщень та споруд, купівля або оренда технології та обладнання), передвиробничі витрати на потреби в обіговому капіталі.

Поточні витрати — витрати на випуск продукції, що містять витрати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріалів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати, що припадають на звітний період;

   за місцем виконання робіт витрати поділяються на: витрати відділу, сектору, лабораторії, тимчасового творчого колективу, експедиції, партії, дільниці, служби або іншого адміністративно-відособленого структурного підрозділу тощо.

   за видами витрат класифікація здійснюється за економічними елементами та статтями калькулювання. До елементів витрат належить сукупність однорідних за своїм економічним змістом витрат, а до статей калькулювання витрат один або декілька елементів;

   залежно від обраного об'єкта обліку витрат: витрати за розробками, темами, об'єктами проектування, етапами, завданнями тощо, затвердженими у встановленому порядку, укладеними договорами на розроблення та виконання проектних робіт;

   за способами включення у собівартість проектних робіт та за характером участі у процесі виробництва витрати поділяються на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які безпосередньо пов'язані з виконанням проектних робіт і включаються у виробничу собівартість проектних робіт відповідних об'єктів обліку за прямою ознакою, зокрема: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці; відрахування на соціальні заходи, інші прямі витрати.

Непрямі (надалі — загальновиробничі витрати) — це витрати, що пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, організацією виконання проектних робіт та інші витрати, які не можуть бути віднесені економічно доцільним шляхом безпосередньо до конкретного об'єкта витрат.

   залежно від зміни обсягів виконаних проектних робіт виробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Змінні витрати — це витрати, величина яких зростає при збільшенні обсягів виконаних проектних робіт і зменшується при їх зменшенні. До цих витрат відносяться: витрати на матеріали, на оплату праці робітників, відрахування на соціальні заходи тощо.

Постійні витрати — це витрати, величина яких залишається незмінною при зміні обсягу виконаних проектних робіт. До цих витрат відносяться: витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва;

   за ознакою відношення до собівартості робіт витрати поділяються на виробничі витрати та витрати періоду.

Виробничі витрати — це витрати проектної організації, пов'язані з виконанням проектно-вишукувальних робіт. Виробничі витрати утворюють виробничу собівартість проектних робіт і є її складовою.

Витрати періоду — це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені. Це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

   за календарними періодами, протягом яких витрати включаються у собівартість проектних робіт: місяць, квартал, рік, операційний цикл.

Планування витрат на проведення проектних робіт здійснюється на основі розрахунків, результати яких відображаються в калькуляції собівартості об'єкта планування (обліку), в тому числі собівартості робіт, які підлягають виконанню у поточному році, за формою 7.1.

З метою визначення суми витрат за статтями калькуляції в цілому по організації (на рік, квартал) може розроблятися “Зведена калькуляція собівартості проектних робіт” (форма 7.2.).

Вихідною інформацією для планування витрат на проект є кошторисна документація по проекту та календарний план проекту.

Кошторис витрат проекту є комплексом розрахунків для визначення розміру витрат на проект. Це документ, який визначає вартість проекту та є інструментом контролю й аналізу витрат грошових коштів на проект.

На основі кошторису визначаються обсяги капітальних вкладень, які включають витрати на придбання технологічного, енергетичного та іншого обладнання, пристроїв, інструменту та виробничого інвентарю, необхідного для функціонування підприємства, роботи по монтажу цього обладнання, розробка проектної документації та ін.

Складання кошторисів на роботи — це процес планування по відповідних статтях усіх витрат, що виникають під час виконання проекту.

Форма 7.1. Калькуляція собівартості проектних робіт 

Підстава для проведення роботи:

Джерело фінансування:

Замовник:

Термін виконання роботи: